Постанова

від 15.09.2009 по справі 44/160

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/160

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2009                                                                                           № 44/160

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Блохін Ю.М. – представник за дов. від 26.02.2009р.;

 від відповідача - Данилова В.В. – представник за дов. № 25/54-16 від 19.01.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Агроспецсервіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009

 у справі № 44/160 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Екосистема"

 до                                                   Державне підприємство "Агроспецсервіс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 219787,46 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Екосистема” (далі – позивач) у березні 2009 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства “Агроспецсервіс” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 165647,00 грн. суми сплаченого авансового платежу, що підлягає поверненню, 51847,51 грн. інфляційних, 2174,95 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009р. у справі                 № 44/160 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 165647,00 грн. безпідставно набутих коштів, 51847,51 грн. інфляційних втрат, 2174,95 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 525, 526, 625, 651 Цивільного кодексу України та п. 3.5 договору № 3/6 від 01.03.2007р. з огляду на те, що  відповідач не виконував обов'язки щодо  зберігання речей позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009р. у справі № 44/160 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом м. Києва при винесенні спірного рішення не було всебічно, повно та об'єктивно оцінено докази у справі чим порушено норму ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до порушень таких норм матеріального права як: ст.ст. 629, 631 Цивільного кодексу України та неправильного трактування умов Договору.    

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 77, 84 Господарського процесуального кодексу України.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2009р. у справі № 44/160, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду              № 01-23/1/25 від 27.07.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі           № 44/160 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів          Іваненко Я.Л., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2009р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/622 від 17.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 44/160 колегії суддів у складі: - Сулім В.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Лосєв А.М.

18.08.2009р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 08.09.2009р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/15 від 07.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 44/160 колегії суддів у складі: - Сулім В.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Зубець Л.П.

08.09.2009р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.09.2009р.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/3 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 44/160 колегії суддів у складі: - Сотніков С.В. головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 01.03.2007р. було укладено договір зберігання № 3/6 (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1 договору є надання зберігачем (відповідач) послуг  з організації зберігання товарно-матеріальних цінностей поклажодавця (позивач) на складських площах зберігача.

Зберігання матеріальних цінностей поклажодавця, за згодою сторін, проводиться без оформлення накладних приймання-передачі матеріальних цінностей , а за актами приймання-передачі площ для зберігання.

Відповідно до п. 2.1 договору поклажодавець самостійно визначає режим зберігання речей в місці зберігання, включаючи, асортимент, кількість умови зберігання речей. Для цього відповідальна особа поклажодавця постійно, перед початком/закінченням робочого дня самостійно відкриває/закриває місце зберігання, опечатує та/або опломбовує його, про що повідомляється відповідальна особа зберігача або черговий охоронець та робиться відповідальний запис в книзі.

Сума плати за зберігання речей в місці зберігання складає 30,00 грн. за 1кв. м., площі, що використовується. Всього 84180,00 грн., в тому числі ПДВ           14030,00 грн. Плата за зберігання речей, вказана у п. 3.1 цього договору сплачується поклажодавцем протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення зберігачем рахунків-фактур у вигляді авансових платежів за поточний місяць (п.п 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору сума сплати за зберігання речей, яка сплачена поклажедавцем надмірно та надійшла на поточний рахунок зберігача, підлягає заліку в  рахунок наступних платежів. В рахунок оплати плати за зберігання речей за 1 останній місяць послуг зберігання за даним договоро, поклажедавець сплачує зберігачу авансовий платіж в сумі, що дорівнює платі за зберігання речей за один місяць. Поклажодавець сплачує авансовий платіж протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору. У випадку виявлення поклажодавцем бажання розірвати даний договір (достроково припинити дію цього договору) він повинен письмово повідомити зберігача за 1 місяць до дати такого розірвання (припинення), при цьому для оплати поклажодавцем плати за зберігання речей за 1 такий останній місяць зберігання використовується сума вказаного авансового платежу. У разі припинення цього договору (в тому числі достроково за інших підстав) вказаний авансовий платіж використовується для проведення остаточного розрахунку сторін з оплати плати за зберігання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання, та підписання акту приймання-передачі та діє протягом строку зберігання (п. 9.1 договору).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на виконання умов договору відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги зі зберігання речей за договором в розмірі               589260,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (послуг) № ОУ-0000012 від 06.04.2007р. № ОУ-0000033 від 30.04.2007р., № ОУ-0000095 від 30.05.2007р., № ОУ-0000122 від 29.06.2007р.,        № ОУ-0000183 від 31.07.2007р. № 704 від 31.08.2007р., № 790 від 31.08.2007р. (аркуші справи 9-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності

Згідно з ч. 1 ст. 943 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 08.10.2007р. на виконання листа № 31-17-1-15/15628 від 27.09.2007р. Міністерства аграрної політики України між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок” було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК (аркуш справи 28), відповідно до якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області зобов'язалося передати, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок” прийняти в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Броварський оптовий ринок”.

Відповідно до п. 1.1 договору № 9-ЦМК орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства “Броварський оптовий ринок”, склад і вартість якого визначено відповідно до наведених акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 30.09.2007р. вартість якого становить 4146,20 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок” вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом Державного підприємства “Броварський оптовий ринок” з дати підписання договору та акту приймання –передачі підприємства. (п. 2.1. договору оренди цілісного майнового комплексу № 9-ЦМК від 08.10.2007 р.).

08.10.2007р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, Товариством з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок” та балансоутримувачем Державним підприємством “Броварський оптовий ринок” було підписано акт приймання –передачі в оренду цілісного майнового комплексу “Броварський оптовий ринок” .

08.10.2007р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Броварський оптовий ринок” було укладено договір суборенди № 1-ОР, відповідно до якого позивачеві було передано в суборенду з метою зберігання плодоовочевої продукції приміщення площею 1 941,00 кв.м., розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 26-А.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується в висновком суду першої інстанції, що, відповідач втратив повноваження зберігача на складських приміщеннях, передбачених договором для зберігання речей позивача, а саме: овочесховище (літера “Д”), площею 2 806 кв.м., за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Красовського, 26-а.

Крім того, відповідач починаючи з 08.10.2007р., в порушення умов договору (п. 2.1 договору)  та положень ч. 1 ст. 943 Цивільного кодексу України особисто не виконував обов'язки щодо зберігання речей позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У випадку виявлення позивачем бажання розірвати даний договір (достроково припинити дію договору), він повинен письмово повідомити відповідача за 1 місяць до дати такого розірвання (припинення), при цьому для оплати позивачем плати за зберігання речей за 1 такий останній місяць зберігання використовується сума вказаного авансового платежу (п. 3.5. договору).

05.11.20007р. на адресу відповідача було направлено листа № 38 з вимогою розірвання договору та повернення авансового платежу (аркуш справи 20).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що договір в порядку п. 3.5. останнього є розірваним зі спливом одного місяця з моменту отримання відповідачем повідомлення позивача про розірвання договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу плату за зберігання речей за договором у розмірі 757 620,00 грн., що підтверджується довідками Київської філії акціонерного банку “Південний” за вих. № 0160-18/351 від 13.02.2009 р., за вих. № 0161-18/351 від 13.02.2009 р. та довідками акціонерного банку “Брокбізнесбанк” № 901/005-01/01 від 13.02.2009 р., № 900/005-01/01 від 13.02.2009 р.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем позивачеві за договором були надані послуги по зберіганню речей лише з 01.03.2007 р. по 08.10.2007 р. Послуги по зберіганню речей позивача за договором з 08.10.2007 р. до моменту розірвання договору відповідачем не надавалися. То б то позивач відповідно до умов договору зобов'язаний був сплатити на користь відповідача лише 591 973,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 165647,00 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, пені тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму інфляційних за період з 05.11.2007р. по 24.02.2009р. погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення інфляційних підлягає задоволенню в сумі 51 847,51 грн.

Посилання Державного підприємства “Агроспецсервіс” в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції було порушено ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що станом на день винесення спірного рішення строк розгляду позовної заяви сплинув. Тому підстав для відкладення розгляду справи вчетверте на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у суду першої інстанції не було з огляду на розумність стоку в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною в 1997 році.

Крім того,  як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в вступній частині спірного рішення було допущено технічну помилку, а саме вказано представника відповідача Данилову В.В., яка відповідно до протоколу судового засідання від 09.06.2009р. № 44/160 в судовому засіданні участі не брала, при цьому Київський апеляційний господарський суд відзначає, що спірне рішення  є обґрунтованим, в ньому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, отже, зазначена технічна помилка не впливає на правомірність та законність прийнятого рішення.

Інші доводи наведені  Державного підприємства “Агроспецсервіс” в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні              ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі          ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Агроспецсервіс” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009р. у справі              № 44/160 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 44/160 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді