Постанова

від 03.06.2009 по справі 39/32

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

39/32

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.06.2009                                                                                           № 39/32

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:            Алданової  С.О.

 при секретарі:           Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Кушнірчук Н.В. – представник за дов. № 1 від 05.01.2009;

 від відповідача - Кушнірчук Н.В. – представник за дов. № 1 від 05.01.2009;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.02.2009

 у справі № 39/32 (суддя Гумега О.В.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Содружество"

 до                                                   Приватного підприємства "Вагонник-Плюс"

 про                                                   стягнення 204281,85 грн.

                                      СУТЬ РІШЕННЯ І СКАРГИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” (далі – позивач) у грудні 2008 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки № 77 від 28.05.2008 (далі - договір) у розмірі 192372,47 грн., пені – 10590,52 грн., трьох відсотків річних – 1318,86 грн. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

13.02.2009 через канцелярію суду першої інстанції від представника відповідача було подано лист, з якого вбачається, що відповідач частково виконав свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару на суму 52372,47 грн., що підтверджувалося платіжними дорученнями: № 18 від 30.01.2009 на суму 22372,47 грн. та № 4 рід 12.02.2009 на суму 30000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2009 було припинено провадження у справі №39/32 в частині стягнення суми  основного боргу в розмірі 52372,47 грн. в зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині. Позов задоволено частково: стягнуто з Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” 140000,00 грн. - основного боргу, 10590,52 грн. -  пені, 1318,86  грн. - три відсотки річних, 2042,82 грн. витрат по оплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення підпункту 4.1. пункту 4 договору не розрахувався у встановлений строк з позивачем, в зв'язку з чим з відповідача на підставі підпункту 7.1 пункту 7 договору стягнуто пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 52372,47 грн. основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в цій частині виконав свої зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару після звернення останнього з позовом до суду.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/32 в частині стягнення пені і прийняти нове рішення, яким, враховуючи виняткові обставини, зменшити розмір пені на дев'яносто відсотків, стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 105,51 грн. Судові витрати апелянт просив розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем неправильно, та стягнув з відповідача пеню у розмірі, який більший, ніж передбачено чинним законодавством України, оскільки розмір пені за розрахунком відповідача складає 10550,96 грн.

          Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив його право на захист та позбавив можливості надати суду мотивовані заперечення на позов.

           Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2009 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 39/32.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/32 скасувати частково в частині припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 52372,47 грн. та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 170000,00 грн. – основного боргу, 10590,52 грн. – пені, 1318,86 грн. – трьох відсотків річних, судові витрати покласти на відповідача. Також апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було проігноровано підпункт 4.2. пункту 4 договору, відповідно до якого датою платежу за договором є дата зарахування грошових коштів на рахунок позивача, проте ані станом на день розгляду справи судом першої інстанції, ані на 30.03.2009 позивач фактично не отримав вказаної суми, а надійшло лише 22372,47 грн., тоді як 30000,00 грн. позивач не отримав. Отже, на думку позивача, судом неповно досліджено обставини справи.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 у справі № 39/32 Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Розгляд апеляційних скарг позивача та відповідача було призначено на 14.04.2009. Розгляд вищезгаданих апеляційних скарг здійснювався в одному апеляційному провадженні.

Так, якщо рішення місцевого господарського суду оскаржено в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК декількома особами, апеляційний господарський суд приймає до провадження всі апеляційні скарги, які відповідають вимогам ГПК, та розглядає в одному апеляційному провадженні. По кожній з них виноситься, зокрема, ухвала про прийняття до провадження (аналогічна позиція міститься в пункті 3 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” в редакції абзацу другого пункту 3 із змінами, внесеними роз'ясненням Вищого господарського суду України від 17.12.2003 № 04-5/534).

          14.04.2009 від відповідача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру неустойки та відстрочку виконання рішення суду в порядку статті 83 ГПК України.

          Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009, від 28.04.2009 та від 27.05.2009 у справі № 39/32 розгляд апеляційних скарг неодноразово відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/1/1 від 02.06.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю (виходом судді Смірнової Л.Г., яка входить до постійного складу колегії, у щорічну відпустку) розгляд апеляційних скарг у справі №39/32 було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя – Коротун О.М, судді – Алданова С.О., Євграфова Є.П.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України „Про судоустрій України” та статті 46 ГПК України, у зв'язку з тим, що справа розглядається новим складом суду, її розгляд здійснено спочатку вищевказаним складом суду, який прийняв дану постанову.

          У судове засідання 03.06.2009 з'явилися представники позивача та відповідача.

          В судовому засіданні 03.06.2009 представник відповідача просив суд  свою апеляційну скаргу задовольнити з підстав, викладених у апеляційній скарзі, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/32 змінити в частині стягнення пені і прийняти нове рішення, яким, враховуючи виняткові обставини, зменшити розмір пені на дев'яносто відсотків, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 105,51 грн. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що він продовжує погашати основний борг перед позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 114 від 26.05.2009 на суму 20000,00 грн. Проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу позивача. Зокрема, відповідач посилається на те, що останній платіж у розмірі 30000,00 грн. не надійшов на рахунок позивача не з вини відповідача, а через те, що у період кризи ТОВ „Укрпромбанк” потрапив у скрутне становище і перестав виконувати свої договірні зобов'язання перед клієнтами банку, зокрема перед відповідачем. В підтвердження своїх доводів відповідач посилається на лист НБУ „Про призначення в ТОВ „Укрпромбанк” тимчасової адміністрації” від 21.01.2009 № 47-112/1231 та на меморандум про співпрацю, укладений між ТОВ „Укрпромбанк” та відповідачем 27.04.2009.

          В судовому засіданні 03.06.2009 представник позивача просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/32 скасувати частково в частині припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 52372,47 грн., з підстав, викладених у апеляційній скарзі позивача. Проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому, представник підтвердив, що відповідачем було частково сплачено суму основного боргу і станом на 02.06.2009 основний борг відповідача перед позивачем складає 120000,00 грн., що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” б/н від 02.06.2009, підписаною директором та головним бухгалтером та скріпленою печаткою підприємства.

          Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Разом з цим, частина 2 цієї статті встановлює, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 28.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” (позивачем) і Приватним підприємством „Вагонник-Плюс” (відповідачем) укладено договір поставки № 77 (далі – договір), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити на адресу покупця продукцію (товар), а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити цю продукцію, найменування, асортимент, кількість, ціна якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з підпунктом 3.1. пункту 3 зазначеного договору товар поставляється узгодженими партіями на умовах „Е.Х.W.”, склад постачальника м. Дніпропетровськ” згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року.

Відповідно до умов вказаного договору покупець (відповідач) зобов'язався проводити розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на наступних умовах: 100% вартості партії товару попередньо перераховується в строки, вказані в рахунку-фактурі на оплату товару (підпункт 4.1. пункту 1).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Наведене свідчить про виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до статті 11 ЦК України, що виникли в результаті поставки продукції та ґрунтуються на договорі поставки № 77 від 28.05.2008.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу продукцію на підставі довіреності серії ЯОЯ № 517413/37 від 15.09.2008 згідно рахунку-фактури № С-010213 від 15.09.2008 за видатковою накладною № С-005564 від 15.09.2008 на суму 131832,00 грн. та на підставі довіреності серії ЯОЯ № 517415/39 від 19.09.2008 згідно рахунку-фактури № С-010448 від 18.09.2008 за видатковою накладною № С-005687 від 19.09.2008 на суму 157455,36 грн., всього на загальну суму 289287,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційних скарг, зобов'язання по оплаті поставленої позивачем продукції відповідачем було виконано лише частково.

21.10.2008 позивач направив відповідачу претензію за вих. № 896 з вимогою до 05.11.2008 сплатити суму заборгованості, пені та трьох відсотків річних. Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Як видно з матеріалів справи, 20.01.2009 сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 77 від 28.05.2008 склала 192372,47 грн., що не заперечують апелянти.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач отримав продукцію, але зобов'язання по оплаті поставленої продукції виконав лише частково, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 192372,47 грн. станом на день звернення останнього з позовом до суду першої інстанції.

Відповідачем було виконано частково зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 52372,47 грн. після звернення останнього до господарського суду міста Києва, про що представник відповідача зазначив в судовому засіданні, та підтверджується поданими відповідачем в судовому засіданні платіжними дорученнями: № 18 від 30.01.2009 на суму 22372,47 грн. та № 4 від 12.02.2009 на суму 30000,00 грн.

Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи позивача щодо того, що судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи та проігноровано підпункт 4.2. пункту 4 договору, оскільки станом на день розгляду справи судом першої інстанції, а також станом на 30.03.2009 позивач фактично отримав лише 22372,47 грн., а 30000,00 грн. - не отримав, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно частини 3 листа НБУ „Про призначення в ТОВ „Укрпромбанк” тимчасової адміністрації” від 21.01.2009 № 47-112/1231 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ТОВ „Укрпромбанк” уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 до 21.07.2009.

Київський апеляційний господарський суд в порядку частини 1 статті 101 ГПК України приймає цей документ в якості підтвердження здійснення відповідачем дій на виконання умов договору поставки № 77 від 28.05.2008, оскільки вказаний меморандум був підписаний 27.04.2009 та не міг бути поданий відповідачем суду першої інстанції.

Згідно підпункту 2.1.2. пункту 2 меморандуму про співпрацю, укладеного між ТОВ „Укрпромбанк” (банком) та відповідачем (клієнтом) 27.04.2009 банк бере на себе зобов'язання здійснювати з 5-го по 15-те число місяця, наступного за звітним, перерахування коштів клієнта за межі банку з його поточного рахунку в сумі, що становить 10 (десять) процентів від розміру середньоденного залишку ліквідних коштів на його поточному рахунку за звітний місяць, для виконання за вибором клієнта документів, що не були виконані в строк з вини банку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач надав суду належним чином засвідчені копії платіжних доручень № 4 від 12.02.2009 на суму 30000,00 грн. та № 18 від 30.01.2009 на суму 22372,47 грн. Позивач в суді першої інстанції не спростував наведеного, доказів щодо неотримання коштів від відповідача не надав та не обґрунтував суду апеляційної інстанції неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з підстав, що від нього не залежали. Крім цього, матеріали справи містять лист представника позивача № 101 від 09.02.2009, в якому він просив суд першої інстанції розглянути справу за його відсутності. Отже, представник позивача, скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, на власний розсуд. Тобто позивач погодився на дослідження доказів судом першої інстанції в наступному судовому засіданні без його участі та наведення доводів.

З огляду на зазначене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення  провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 52372,47 грн. станом на день ухвалення такого процесуального рішення, на підставі наданих сторонами доказів у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що довідка Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” б/н від 02.06.2009, підписана директором та головним бухгалтером та скріплена печаткою підприємства, про те, що станом на 02.06.2009 заборгованість відповідача перед позивачем складає 120000,00 грн. не є підставою для зміни рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що цей документ може бути враховано на стадії виконавчого провадження, проте не є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.

Згідно із статтею 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 ЦК України, не допускається.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 140000,00 грн. обґрунтовані та правомірно задоволені станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що платіжне доручення №114 від 26.05.2009 на суму 20000,00грн. є доказом добровільного виконання рішення суду відповідно до Закону України „Про виконавче провадження”.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10590,52 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 1318,86 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України). В силу пункту 1 статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Підпунктом 7.1. пункту 7 договору передбачено, що при недотриманні строків оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, від вартості товару, строк оплати якого порушений, за кожний день прострочення платежу.

У відповідності із частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором у встановлений цим договором строк, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь пені підлягає задоволенню. Проте, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 10590,52 грн., з огляду на наступне.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Київський апеляційний господарський суд взяв до уваги доводи апелянта (відповідача) щодо розміру пені, стягнутої з нього на користь позивача у сумі 10590,52 грн. та перевірив розрахунок пені, заявленої до стягнення позивачем за формулою: сума заборгованості *(ставка НБУ*2)*період заборгованості.

Зважаючи на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає лише частковому задоволенню в редакції розрахунку Київського апеляційного господарського суду за період з 15.09.2008 по 26.11.2008 за кожен день прострочки платежу всього в розмірі 10550,96 грн.

          При цьому, Київський апеляційний господарський суд відхиляє заяву відповідача про зменшення розміру неустойки та відстрочку виконання рішення суду в порядку статті 83 ГПК України, з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені (при ухваленні рішення), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, обставини, на які посилається відповідач, а саме криза, не є винятковими, оскільки вказані обставини стосуються не лише відповідача, а більшість підприємств України та не є такими, що не підлягають доказуванню в розумінні статті 35 ГПК України.

Вказані обставини не досліджувалися в суді першої інстанції. Проте, представник відповідача був присутній у судовому засіданні 16.02.2009, надавав клопотання про відкладення розгляду справи та не був обмежений правом звернутися до суду першої інстанції з вказаною заявою.

Відповідно до приписів частини 2 статті 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені: найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;  найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу (подання); найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів); стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду; підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (подання); обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги (подання); новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Зважаючи на викладене, а також на те, що апелянт не звертався з вказаним клопотанням, зокрема щодо відстрочки чи розстрочки виконання рішення, до суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд відхиляє клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду.  

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог статей 622, 625 ЦК України підлягає стягненню 1318,86 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 15.09.2008 – 26.11.2008. Розрахунок трьох процентів річних перевірено Київським апеляційним господарським судом та встановлено, що він відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

У відповідності із статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2008 у справі №39/32 підлягає зміні лише в частині розміру стягнення з відповідача на користь позивача пені. Отже, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 10550,96 грн. пені та в зв'язку з цим, підлягає зміні частина 2 пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі №39/32 щодо розміру пені та розподілу судових витрат.

В зв'язку з тим, що Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про зміну рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2008 у справі №39/32 в частині розміру пені, відповідно до вимог пункту 4 статті 103 ГПК України, судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за подання апеляційних скарг розподіляються пропорційно задоволенню вимог сторін на підставі статті 49 ГПК України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторони не обмежені правом на звернення з заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення в порядку статті 121 ГПК України до суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга позивача – залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговийдім „Содружество” залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі №39/32  змінити в частині стягнення пені та розподілу чудових витрат.

Стягнути з Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” (02230, м. Київ, вул. Деснянська, 4; код ЄДРПОУ № 33297624; рахунок № 260090130416 в КРУ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 380076), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” (52300, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, смт. Кринички, вул. Заводська. 2; код ЄДРПОУ № 34245231; рахунок № 26003050202869 в КБ „Приват Банк” м. Дніпропетровська, МФО 305299) 10550,96 грн. (десять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 52 коп.) пені, 2042 (дві тисячі сорок дві) грн. 42 коп. держмита та 117,91 грн. (сто сімнадцять гривень 91 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2009 у справі № 39/32 залишити без змін.

В решті задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Содружество” (52300, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, смт. Кринички, вул. Заводська. 2; код ЄДРПОУ № 34245231; рахунок № 26003050202869 в КБ „Приват Банк” м. Дніпропетровська, МФО 305299), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного підприємства „Вагонник-Плюс” (02230, м. Київ, вул. Деснянська, 4; код ЄДРПОУ № 33297624; рахунок № 260090130416 в КРУ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 380076) 0,21 (двадцять одну) коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

          Матеріали справи № 39/32 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      Коротун  О.М.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

 09.06.09 (відправлено)