Постанова

від 22.04.2009 по справі 11/5-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/5-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.04.09                                                                                               Справа №11/5-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Савченко Ю.В.   

за участю представників

позивача: Мокляк Ю.В., довіреність № 008 від 20.08.2008р.;   

відповідача: не з'явився.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/5-09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Метрополія», м.Херсон    

на рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2009р. у справі № 11/5-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв'язок», м.Київ   

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Метрополія», м.Херсон

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.02.2009р. у справі                       № 11/5-09 (суддя Чернявський В.В.) позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Метрополія» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв'язок» 639874грн.70коп. боргу, 73537грн.46коп.-пені, 12088грн.35коп.-3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст.525, 549, 550, 551, 625 ЦК України та мотивовано тим, що отримані нафтопродукти від позивача на суму 639874,70грн. відповідачем не сплачено. Оскільки відповідач не здійснив своєчасно оплату за отриманий товар, то суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 625 ЦК України, п.6.1 договору визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення платежу за період з 11.04.2008р. по 03.12.2008р. 73537грн.46коп. пені, 12088грн.35коп. - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2009р. у справі № 11/5-09, з тих підстав, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції  порушено приписи статті 79 ГПК України, так як відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.01.2009р., однак суд не зупиняючи провадження у даній справі скерував скаргу до апеляційної інстанції. Одночасно скаржник посилається на те, що договір № 011-08 від 18.03.2008р. є недійсним, оскільки сторонами не було погоджено таких істотних умов, як ціна та строк дії договору.   

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм діючого законодавства, а подана апеляційна скарга відповідача є не обґрунтованою з огляду на таке. Твердження відповідача проте, що сторонами при укладенні договору № 011-08 не досягнуто згоди з істотних умов, не відповідає дійсності, оскільки п.4 додатків № 1 та № 2 зафіксовано ціну товару за одиницю об'єму товару, а також в кожному з додатків встановлений чіткий строк розрахунку з продавцем за отриманий товар. На виконання умов договору та додатків № 1 та № 2, відповідачу було передано у власність товару в обсязі 353,9 тон, вартість якого становила 1299874,70грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними № РН – 032814 від 28.03.2008р. та № РН-091701 від 17.09.2008р., а також відповідними квитанціями про приймання вантажу. Відповідач в свою чергу не розрахувався вчасно з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим, у останнього виникла заборгованість на загальну суму 639 874,70грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 30.09.2008р. Позивач зазначає, що відповідач вводить суд в оману вказуючи на відсутність строку дії договору, оскільки договір має пряму вказівку на строк у п.8.3, а саме: договір укладений між сторонами на строк до 31.12.2008р. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.

21.04.2009р. від відповідача надійшла клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність свого представника у судовому засіданні так як останній братиме участь у судовому засіданні господарського суду Чернівецької області.

Колегія суддів відхиляє вказане клопотання відповідача, з тих підстав, що згідно        статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. Відповідач є юридичною особою і не був позбавлений  можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, відповідач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23 березня 2009р. у справі  № 11/5-09 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 22.04.2009р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 779 від 22.04.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Коробка Н.Д., даною колегією прийнято постанову.

Представник заявника апеляційної скарги у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядалась відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.  

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації та за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.  

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності стосовно майново-господарських відносин, то відповідно до п.2 ст.4 та п.1 ст.175 Господарського кодексу України до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Господарські зобов'язання виникають, як передбачено ст. 174 ГК України, безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

У п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна норма міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарським судом Херсонської області встановлено, що 18.03.2008р. між ТОВ «Укрпромзв'язок» (продавець) та Херсонським міжгосподарським колективним дорожньо – будівельним підприємством (покупець-правонаступник ТОВ «Гранд Метрополія») був укладений договір купівлі – продажу № 011-08 (далі за текстом договір), за умовами якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість на умовах цього договору та додатків до нього.

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що кількість, асортимент та строк поставки товару визначається в додатках, які складаються продавцем на підставі заявок покупця з урахуванням продукції у продавця.

У п.3.1 договору визначено, що оплата здійснюється по мірі вибирання продукції зі сховища на протязі одного банківського дня з моменту відвантаження партії продукції, якщо інше не передбачено у додатках.

За умовами пунктів 4 та 6 додатків № 1, № 2 до договору сторони визначили, що остаточний розрахунок здійснюється до 10.04.2008р. (додаток № 1) та до 25.04.2008р. (додаток № 2), а поставка товару здійснюється з 26.03.2008р. по 10.04.2008р.

28.03.2008р. та 17.09.2008р. позивачем було поставлено відповідачу вказаний товар у кількості 353,9 тон на суму 1299874,70грн. за видатковими накладними № РН – 032814 та         № РН-091701 (а.с.15-16).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач з загальної суми поставленого товару 1299874,70грн. сплатив лише 660 000грн. п'ятьма платежами, а саме 23.04.2008р.– 10 000грн., 30.04.2008р.–400 000грн., 22.05.2008р.–50 000грн., 11.06.2008р.–150 000грн., 04.07.2008р.–50 000грн., тобто решта поставлених нафтопродуктів на суму 639 974, 70грн. (1299874,70грн.–660 000грн.) залишилась несплаченою.   

Відповідач данні обставини не заперечує, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків (а.с.19).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

27.10.2008р. відповідачу було вручено претензію № 012 від 22.10.2008р. з вимогою про перерахування суми заборгованості, а також пені та 3 % річних на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрпромзв'язок». Факт вручення претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 22).

Враховуючи те, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконані договірні зобов'язання, доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 639874грн. 70коп. основного боргу.

Стосовно вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних колегія зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати відвантажених йому нафтопродуктів у встановлений договором строк, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих судом першої інстанції сум пені та 3% річних, вважає, що позивач при розрахунку зазначених сум, а суд при перевірці цього розрахунку не врахували, що розрахунок проводився у 2008 році, який є високосним і містить 366 днів, що в свою чергу, впливає на розрахунок пені та 3% річних.

Крім того, позивач у розрахунку пені не враховував день оплати, а в період розрахунку включав наступний день після перерахування суми платежів, що суперечить п. 3.3 договору, яким передбачено, що зобов'язання з оплати продукції в частині перерахування коштів по безготівковому розрахунку вважається виконаним з моменту зарахування суми перерахованих коштів.

Також у наданому розрахунку позивач не врахував, а суд не звернув уваги на вимоги п.6 ст. 232 ГК України, відповідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, як що інше не передбачено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов'язання  мало бути виконано.

Інший порядок нарахування пені договором не встановлений.

Як слідує з розрахунку пені за прострочення оплати за видатковою накладною № РН-032814 від 28.03.2008р. позивач зазначає період з 11.04.08р. по 03.12.08р., тобто за 9 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а не за шість як передбачено п.6 ст. 232 ГК України. Відповідно розрахунок пені повинен бути здійснений за період з 11.04.08р. по 11.10.08р. і є таким:

123754,35грн. х0,05%х 12дн.(з 11.04.08 по 22.04.08)=6742,53грн.  

23.04.08 сплачено 10000грн., 1113754,35грн.х0,05%х7дн(23.04.08-29.04.08)=3898,14грн.

30.04.08 сплачено 400000грн.,713754,35грн.х0,05%х22дн(30.04.08-21.05.08)= 7851,30грн.

22.05.08 сплачено 50000грн.,663754,35грн.х0,05%х20дн(22.05.08-10.06.08)=6637,54грн.

11.06.08сплачено150000грн.,513754,35грн.х0,05%х23дн(11.06.08-11.03.07.08)=5908,18грн

04.07.08 сплачено 50000грн,463754,35грнх0,05%х100дн(04.07.08-11.10.08)= 23 187,72грн.

Всього: 54225,41грн.

За видатковою накладною № РН-091701 від 17.09.08р. враховуючи вимоги п. 3.1 договору щодо оплати вказаної партії нафтопродуктів сума пені складає 6692,57грн.= 176120,35грн. х 0,05% х 76дн(19.09.08-03.12.08).

          Всього за вказаними накладними враховуючи вимоги п.6 ст.232 ГК України підлягає стягненню пеня у сумі 60917,98грн. (54225,41грн.+6692,57грн)

           Приймаючи до уваги вищевикладене та перерахувавши розрахунок сум пені та 3% річних за період з 11.04.08р. по 03.12.08р., колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягають: 12001,22 грн. суми 3% річних, 60917,98грн.суми пені.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 12088грн.35коп. за період з 11.04.2008р. по 22.10.2008р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.   

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що господарський суд Херсонської  області не повністю з'ясував усі обставини справи, що призвело до прийняття неправильного рішення у справі, яке враховуючи наведені обставини слід частково скасувати в частині стягнення зайво нарахованих сум пені та 3% річних.

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції  порушено приписи статті 79 ГПК України, так як відповідачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Херсонської області від 19.01.2009р., однак суд не зупиняючи провадження у даній справі скерував скаргу до апеляційної інстанції  спростовуються тим, що відповідач згідно статті 22 ГПК України зобов'язаний добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами, а тому подання останнім апеляційної скарги на вказану ухвалу суду свідчить про затягування з боку відповідача розгляду справи, бо відповідач не був позбавлений можливості усунувши недоліки звернутися повторно із зустрічним позовом до суду. Крім того, апеляційним господарським судом апеляційна скарга на вказану ухвалу повернута заявникові, оскільки скарга подана з порушенням вимог норм процесуального права. Дана обставина не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що договір № 011-08 від 18.03.2008р. є недійсним, оскільки сторонами не було погоджено таких істотних умов, як ціна та строк дії договору є безпідставними, так як вказані вимоги, по-перше, не були не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а по-друге, ціна договору узгоджена сторонами у п. 4 додатків до договору, а строк договору визначений сторонами у п.8.3 до 31.12.08р.  

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги, оскільки спір виник з його вини.  

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Метрополія», м.Херсон залишити без задоволення.   

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2009р. у справі                           № 11/5-09 частково скасувати.

         Резолютивну частину рішення господарського суду Херсонської області від 10.02.2009р. у справі № 11/5-09 викласти у наступній редакції:

         1.Позовні вимоги задовольнити частково.

         2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Метрополія» (м.Херсон, вул.40 років Жовтня, буд.132-А, ЄДРПОУ 03582066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромзв'язок» (м.Київ ЄДРПОУ 21462727,                             вул. Зрошувальна, буд.2) – 639874грн.70коп. боргу, 12001грн.22коп.-3 % річних, 60917,98грн.-пені, 7127,93грн-державного мита та 115,39грн.- витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу за розгляду у господарському суді Херсонської області.

         3.В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.           

         4.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.