Рішення

від 15.05.2009 по справі 15/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.09                                                                                 Справа № 15/58.

за позовом

Української аграрної біржі, м. Київ

до 1. Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ

     2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ

     3. Державного казначейства України, м. Київ

про стягнення 212 905 грн. 00 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Гладишко Ю.П., юрист 1- категорії по довіреності від 30.03.2009 р. №07032.05/32;

від І-го відповідача - Рябчун Д.С., представник за довіреністю № 324/2 від 07.04.09;

від ІІ-го відповідача - Колеснікова С.Б., заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 18-22/106-302 від 10.01.09;

від ІІІ-го відповідача  - Колеснікова С.Б., представник по довіреності № 14-22/1-16 від 31.12.08.

Суть спору: позивачем за позовною заявою заявлено вимоги:

1. Стягнути з Державного бюджету України шкоду в розмірі 212 905 грн. 00 коп. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 на користь позивача, як державного агента;

2. Зобов'язати Державне казначейство України зменшити заборгованість позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212 905 грн. 00 коп.

Заявою про уточнення позовних вимог від 05.05.2009 р. позивач видозмінив позовні вимоги (змінив предмет позову) та просить суд:

1. Встановити шкоду, завдану неправомірними діями Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, що є правонаступником районного відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції, Українській аграрній біржі, як державному агенту, в розмірі 212 905 грн. за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139.

2. Зобов'язати Державне казначейство України надати підтвердження зменшення  заборгованості позивача –державного агента перед державним бюджетом за іноземним кредитом, залученим під державні гарантії (КВК 280, КПКВК 2801440, КФК 0421, КБК 24061300) на розмір заподіяної шкоди в сумі 212 905 грн. 00 коп.

Зміна предмету позову відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є правом позивача.

З метою надання можливості відповідачам підготувати заперечення на змінені вимоги позивача в судовому засіданні 07.05.2009 р. була оголошена перерва до 15.05.2009 р. о 14 год. 30 хв.

Предметом позову, за яким розглядається спір у даній справі є позовні вимоги, викладені позивачем в заяві від 05.05.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час здійснення виконавчого провадження за рішенням Господарського суду Луганської області по справі №18/65 органом державної виконавчої служби було реалізовано заставлене Українській аграрній біржі майно на загальну суму 212 905 грн. Проте, дані кошти не надійшли до державного бюджету за належним для позивача призначенням платежу.

Представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили та, зокрема, просять застосувати строк позовної давності, який пропущено позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Українська аграрна біржа неодноразово зверталася до суду з тих же фактичних обставин. Однак, при цьому, всі позови подавалися неналежним чином, а саме: до ліквідованого відповідача; з порушенням підвідомчості спору; до неналежного відповідача.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2006р. по справі №15/65 провадження було припинено за п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідача, до якого пред'явлено позов - Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська (ідентифікаційний код 25686435), вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідно до рішення про ліквідацію від 09.09.2005р.

Дана ухвала оскаржувалася позивачем в апеляційному та касаційному порядках, але вона залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2006р. по справі №19/28ад за позовом Української аграрної біржі, пред'явленого в порядку адміністративного судочинства, до Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ про стягнення 150 970 грн. 26 коп. провадження у справі було закрито. Ухвала мотивована порушенням позивачем правил підвідомчості спору, а саме такий спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Зазначена ухвала не оскаржувалася.

Також, Українська аграрна біржа звернулася до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного казначейства України про стягнення

150 970 грн. 26 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2007р. по справі №46/368 у задоволенні позову було відмовлено.

За результатами оскарження дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р.

При цьому, згідно вказаної постанови Вищого господарського суду України судами були встановлені, зокрема, наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції міста Луганська з 1999 року знаходилось зведене виконавче провадження по стягненню з Приватного підприємства «Мелісса»заборгованості на користь юридичних осіб та державного мита на користь держави, а також виконавчий напис нотаріуса та накази Господарського суду Луганської області про стягнення боргу на користь Української аграрної біржі.

На адресу Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська позивачем було направлено заяву №07012.02/169 про примусове виконання наказу Господарського суду Луганської області від 10.04.2003 р. у справі № 18/65, де вказані реквізити, на які позивач просив перераховувати кошти, а саме: код ЗКПО 20055032, , рахунок №31232561800081, банк одержувача: Операційне відділення Державного казначейства України, МФО 820172.

Платіжним дорученням №1027 від 26.11.2003 p. Відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська було перераховано на користь Відділення Державного казначейства Ленінського району м. Луганська державне мито в розмірі 151 035,51 грн., стягненого з ПП «Мелісса», ПП СПФ "Агро", ПП "Хімреактив" на рахунок №31118092800006, код ЄДРПОУ 24046582, банк одержувача: УДК в Луганській області м. Луганськ, МФО 804013.

Листом №09-04/494-4374 від 24.05.2005 р. відповідач повідомив позивача про те, що кошти в розмірі 150970 грн. 26 коп. від реалізації майна в рахунок погашення заборгованості Української аграрної біржі за іноземним кредитом, залученим під державну гарантію станом на 24.05.2005 р. за результатами звірки розрахунків з державним бюджетом за іноземним кредитом за 2003 рік, до державного бюджету не надходили.

Судами встановлено, що від реалізації майна боржника - ПП «Мелісса», а саме сільськогосподарської техніки, на рахунок виконавчої служби надійшли кошти у розмірі 159 987грн. 55 коп., з яких на корить держави було перераховано виконавчий збір в розмірі 1 582 грн. 29 коп., а також 1 435 грн. витрат на послуги експертів.

Постановою Господарського суду Луганської області від 03.06.2003 по справі № 10/37б ПП «Мелісса»було визнано банкрутом та 22.06.2004 були закриті виконавчі провадження відносно даного боржника.

Відповідно до листа Луганського обласного управління юстиції від 09.06.2005 р. № 10-7-1828 та листа Державної виконавчої служби Луганської області від 16.03.2006 р. № 5-6-808 кошти від реалізації майна ПП «Мелісса»в сумі

150 970 грн. 62 коп. необхідно було перерахувати Державному казначейству України в рахунок погашення заборгованості перед державним бюджетом за іноземним кредитом, у зв'язку з чим 06.01.2005 р. Ленінський ВДВС Луганського МУЮ звернувся до відділення Державного казначейства в Ленінському районі м. Луганська з проханням повернути помилково зараховану на рахунок №31118092800006, МФО 804013. код 24046582 суму в розмірі 150 970 грн. 26 коп.

Оскільки відділу ДВС стало відомо про помилково зараховані кошти 19.11.2004 p., він був позбавлений права у встановлений строк 1 рік з дня зарахування вказаної суми звернутися до Господарського суду Луганської області із заявою про повернення грошових коштів.

Позивачем не було надано доказів протиправності дій та вини конкретного державного виконавця відповідного органу державної виконавчої служби в перерахуванні 151 035 грн. 51 коп. на інший  рахунок, ніж той, який був зазначений у заяві позивача № 07012.02/169 (Вказано у постанові Вищого господарського суду України  по справі №46/368).

Також, Вищий господарський суд України при касаційному перегляді рішень по справі №46/368 зазначив: враховуючи, що в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, позивачем не було визначено, чим саме Державне казначейство України порушило його права або охоронювані законом інтереси та не доведено вини саме відповідача в порушенні прав або охоронюваних законом інтересів позивача, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог до відповідача.

Тобто, при розгляді спору у справі №46/368 суди дійшли висновку, що позов пред'явлено до неналежного відповідача.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Склад правопорушення, необхідного для стягнення шкоди, є недоведеним з урахуванням наступного.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність  негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вину відповідача - заподіювача шкоди.

Відповідно до п.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майновою шкодою є шкода  завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Притягнення  до  цивільно-правової  відповідальності  можливо лише при наявності певних,  передбачених  законом  умов.  Їх  сукупність  утворює  склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання  відповідальності  у формі відшкодування шкоди, є об'єктивна сторона, яку  утворюють:  наявність шкоди (збитків)  у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою.

При  цьому,  важливим  елементом  об'єктивної  сторони правопорушення є причинний зв'язок між шкодою та протиправними діями відповідача. Тобто, протиправна дія є причиною,  а шкода (збитки) –наслідком протиправної дії.

Позивач не довів всіх складових  правопорушення.

Також, при вирішенні спору у справі №46/368 судами було встановлено, що Позивачем не було надано доказів протиправності дій та вини конкретного державного виконавця відповідного органу державної виконавчої служби в перерахуванні 151 035 грн. 51 коп. на інший  рахунок, ніж той, який був зазначений у заяві позивача № 07012.02/169.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну  силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Так, рішення у справі №46/368 не може бути поставлено під сумнів та має враховуватися при розгляді спору у даній справі.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того слід зазначити, що 04.05.2005 р. Ленінський відділ ДВС Луганського МУЮ звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про зобов'язання УДК в Луганській області перерахувати на депозитний рахунок Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ грошові кошти у розмірі

150 970 грн. 26 коп.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.07.2005 р. по справі № 18/223 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського від 30.08.2005 р. рішення Господарського суду Луганської області від 12.07.2005 р. залишено без змін.

Зазначені рішення судів по справі №18/223 теж слід враховувати при розгляді спору у даній справі.

Рішення судів не можуть бути суперечливими одне одному.

Крім того, ті позовні вимоги, які є предметом судового розгляду у даній справі не можна вважати належним способом захисту порушеного права.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача.

Способи захисту порушених прав та інтересів визначені зокрема у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положення вказаних статей не визначають такого способу захисту порушеного права як пред'явлення позовної вимоги про встановлення факту шкоди.

Інші нормативні акти теж не встановлюють такого способу захисту порушеного права, який був обраний позивачем у даній справі.

Отже, само по собі встановлення факту заподіяння шкоди не відновить права позивача, які він вважає порушеними.

Належним способом захисту у такій ситуації є пред'явлення позову про стягнення шкоди. Такий спосіб захисту порушеного права передбачений п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. При розгляді такої позовної вимоги суд і має встановити наявність складу правопорушення, що буде підставою для прийняття рішення про задоволення чи про відмову у задоволенні позову про стягнення шкоди.

Друга вимога про зобов'язання Державного казначейства України надати підтвердження зменшення  заборгованості позивача не може бути задоволена також з наступних підстав.

Державне казначейство не має правових підстав надати вказане  підтвердження, оскільки відсутні судові  рішення (тощо) про стягнення коштів або про зобов'язання органу казначейства здійснити певне перерахування. Отже, оскільки орган казначейства не має обов'язку здійснювати перерахування, то відповідно і відсутній обов'язок видавати підтвердження здійснення такого перерахунку.

Також, з огляду на те, що перша позовна вимога пред'явлена до першого відповідача, друга –до третього відповідача, за позовною заявою не пред'явлено вимог до другого відповідача. Так, крім висновку суду про те, що  Державне казначейство України є неналежним відповідачем (що також встановлено у справі №46/368),  Головне управління Державного казначейства України в Луганській області теж є неналежним відповідачем через непред'явлення до нього позовних вимог.

Крім того, слід зазначити наступне. Навіть якби позов був обґрунтованим, то він не підлягав би задоволенню з наступних підстав.

Відповідачі заявили про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦК України тривалістю у  три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач вказує, що він дізнався про порушення його прав, а саме про помилкове перерахування коштів у розмірі 151 035 грн. 51 коп., з листа Державної виконавчої служби Луганської області від 16.03.2006р. №5-6-808.

Проте, позивач знав про вказану обставину ще раніше, як найменш 11.07.2005р.

Так, Українська аграрна біржа, дізнавшись про розгляд Господарським судом Луганської області спору у справі №18/223 за позовом Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції до відділення державного казначейства у Ленінському районі про спонукання перерахування коштів,  звернулася до суду з позовною заявою від 11.07.2005 р. №07032.06/966, за якою заявила про вступ у справу як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору та вимагала зобов'язати відповідача перерахувати спірні кошти на визначений нею рахунок. Ухвалою суду від 13.07.2005 р. вказана заява була повернута Українській аграрній біржі без розгляду.

За таких обставин позивачем пропущено строк на пред'явлення позову.

Відповідно до  п.3 ст. 267  ЦК України позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачами заявлено про застосування позовної давності у відзивах на позов, що також є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Заперечення позивача щодо пропуску ним строку позовної давності, з посиланням на те, що строк переривався пред'явленням ним позовних заяв до суду, відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна  давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників,  а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

До першого відповідача у даній справі - Ленінського відділу Державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції позивач не звертався з позовом, який би розглядався судом по суті.

Так, ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.03.2006р. по справі №15/65 провадження було припинено за п.6 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідача до якого пред'явлено позов - Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Луганська (ідентифікаційний код 25686435), вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідно до рішення про ліквідацію від 09.09.2005р. Дана ухвала оскаржувалася позивачем в апеляційному та касаційному порядках, але вона залишена без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.01.2006р. по справі №19/28ад за позовом Української аграрної біржі, пред'явленого в порядку адміністративного судочинства, до Ленінського відділу ДВС Луганського МУЮ про стягнення 150 970 грн. 26 коп. провадження у справі було закрито. Ухвала мотивована порушенням позивачем правил підвідомчості спору, а саме такий спір підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

Отже, відмова господарського суду в  прийнятті  позовної  заяви  до розгляду  в  порядку  статті  62  ГПК  України, повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України, припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що позов пред'явлено до ліквідованого органу, а не до нового органу, що виконує ті ж повноваження, що й ліквідований, та закриття провадження у справі через недотримання позивачем правил підвідомчості спору, свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається.  Якщо  після повернення  позовної  заяви позивач,  усунувши допущене порушення, повторно  звернувся  до  господарського  суду  і   позовна   заява прийнята та розглянута по суті,  то  позовна  давність  переривається  в день повторного подання позову.

Однак, позивач повторно не звертався до суду з позовом до першого відповідача усунувши недоліки встановлені при розгляді справ №15/65 та 19/28ад.

Щодо звернення Української аграрної біржі до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного казначейства України про стягнення

150 970 грн. 26 коп. слід зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.12.2007р. по справі №46/368 у задоволенні позову було відмовлено. За результатами оскарження, дане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2008р.

При розгляді вказаного спору суди дійшли висновку суду про те, що  Державне казначейство України є неналежним відповідачем у справі.

Отже, орган казначейства не є належним боржником в розумінні ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України. Тому, пред'явлення позову до особи, яка не є боржником відповідно до даної норми, не перериває строк позовної давності.

Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності при пред'явленні даного позову до суду.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у складі: державного мита в сумі

2 214 грн. 05 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

При подачі позову позивачем не сплачено державне мито за другою позовною вимогою про спонукання вчинення дій у розмірі 85 грн., яке підлягає стягненню у доход державного бюджету.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог до кожного з відповідачів відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Стягнути з Української аграрної біржі, м Київ, вул. Саксаганського, б. 1,

к. 122, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 23389377, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі  85  грн. 00  коп. Видати наказ органу державної податкової інспекції.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 20.05.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко