Постанова

від 14.11.2017 по справі 15/58-10-1741

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р.Справа № 15/58-10-1741 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гладишевої Т.Я.

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 14.11.2017:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю

від прокуратури - ОСОБА_3

від органу ДВС - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.08.2017 в порядку ст. 121-2 ГПК України

у справі № 15/58-10-1741

за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк»

до відповідача: Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003»

про стягнення заборгованості в сумі 473156,77 грн.

за участю Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

У судовому засіданні 14.11.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.05.2010 у справі № 15/58-10-1741 позов Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси задоволено: стягнуто з Малого приватного підприємства „А.С.Т.-2003» (далі також - МПП „А.С.Т.-2003» , Підприємство, відповідач, боржник) на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк» (далі також - ВАТ „Державний ощадний банк України» , Банк, позивач, стягувач) заборгованість в сумі 473156,77 грн.

25.06.2010 місцевим господарським судом на виконання вказаного рішення суду по справі № 15/58-10-1741 видано відповідний наказ.

05.07.2017 МПП „А.С.Т.-2003» подано до Господарського суду Одеської області скаргу на дії Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-3583/17) (далі також - Білгород-Дністровський МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області, орган ДВС, Відділ) в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просило:

- визнати незаконними дії державного виконавця щодо часткового опису та арешту окремих частин цілісного майнового комплексу МПП «А.С.Т.-2003» ;

- скасувати постанову про опис та арешт майна боржника № 51371618 від 28.10.2016, постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016, постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 22.06.2017;

- визнати недійсними звіт про визначення ринкової вартості приміщень операторної автозаправної станції № 1 загальною площею 43,2 кв.м та пункту технічного обслуговування загальною площею 50,2 кв.м, розташованих за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське Шабської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Компанія «Парус» 05.12.2016, а також звіт про визначення ринкової вартості земельної ділянки площею 0,7000 га для здійснення підприємницької діяльності, кадастровий номер 5120887700:01:007:0378, розташованої за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське Шабської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Компанія «Парус» 05.12.2016.

У вказаній скарзі Підприємство послалось на незаконність дії державного виконавця вказаного Відділу щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника, а також неправомірність звітів про визначення ринкової вартості належних боржнику приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування, а також земельної ділянки, що були арештовані державним виконавцем під час виконавчого провадження № 51371618.

Водночас скаржник зазначив, що оскільки жодного документа (крім постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016, яку Підприємство отримало 19.01.2017) боржник не отримував і про існування всіх інших вчинених процесуальних дій останньому стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017), то строки на звернення до суду зі скаргою сплинули 02.07.2017. Враховуючи викладене, а також те, що 23.06.2017 боржник вже звертався зі скаргою до Господарського суду Одеської області, однак у цей же день, 23.06.2017, судом було винесено ухвалу про повернення скарги заявнику для розділу останнім відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо, строки на звернення до суду зі скаргою сплинули. Відтак, відповідач вважає, що порушення строків звернення до суду із даною скаргою (після розділу вимог) відбулося з поважних причин, тому просив суд відновити пропущений строк на звернення до суду із даною скаргою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.08.2017 (суддя Петров В.С.) скаргу МПП „А.С.Т.-2003» на дії Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області (вх. № 2-3583/17 від 05.07.2017) у справі № 15/58-10-1741 залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що боржник пропустив встановлений ст. 121-2 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» 10-денний строк для оскарження вказаних виконавчих дій, при цьому суд не знайшов підстав для відновлення пропущеного строку на подачу скарги на дії державного виконавця Відділу у виконавчому провадженні № 51371618 щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання скарги.

Не погодившись з даною ухвалою, Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.08.2017 у справі №15/58-10-1741 скасувати та постановити нову - про задоволення скарги МПП „А.С.Т.-2003» . При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції дійсно мав правові підстави вважати, що скаржником пропущено строки на оскарження дій державного виконавця щодо часткового опису та арешту окремих частин цілісного майнового комплексу Підприємства. Разом з тим, на думку скаржника, твердження суду про те, що боржник мав можливість через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень здійснювати моніторинг виконавчих дій та як наслідок бути належним чином повідомленим про вчинені виконавчі дії, суперечать ст. 31 Закону України Про виконавче провадження , яка встановлює обов'язок державного виконавця доводити до відома сторін про вчинені виконавчі дії та прийняті постанови шляхом надіслання листів із супровідними листами. Отже, як вважає Підприємство, відсутність належного повідомлення відповідача стосовно результатів звіту про визначення ринкової вартості спірного майна є підставою для визнання того факту, що скаржник не знав та не міг знати про звіти.

У відзиві на апеляційну скаргу, наданому представником Банку в судовому засіданні 14.11.2017, стягувач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.

У засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції щодо ухвали суду від 28.08.2017. Представники прокуратури та органу ДВС просили залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши учасників процесу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виданий Господарським судом Одеської області 25.06.2010 наказ на виконання рішення суду від 09.05.2010 у справі № 15/58-10-1741 був пред'явлений Банком до Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області.

08.06.2016 головним державним виконавцем Відділу відповідною постановою відкрито виконавче провадження № 51371618 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 25.06.2010 по справі № 15/58-10-1741.

28.10.2016 державним виконавцем органу ДВС винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, відповідно до якої держвиконавцем описано та накладено арешт на наступне майно: приміщення операторної автозаправочної станції літ. А1 КПП загальною площею 43,2 кв.м, що складається в цілому з: приміщення площею 14,9 кв.м (2,66x5,59), коридору площею 5,1 кв.м (260x1,95), кімнати відпочинку площею 6,9 кв.м (2,70x2,57), коридору площею 7,5 кв.м (2,71x2,78), операторської площею 8,8 кв.м (2,60x3,38); приміщення пункту технічного обслуговування літ. М3 ПТО загальною площею 50,2 кв.м, що складається в цілому з: приміщення площею 20,9 кв.м (3,6x5,8) та приміщення площею 29,3 кв.м (5.05x5,8), розташовані за адресою: 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а також земельну ділянку площею 0,7000 га, розташовану за адресою: 16-км траси Білгород-Дністровський-Приморське, територія Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

15.11.2016 державним виконавцем Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 для надання звіту про визначення вартості нерухомого майна, а саме: приміщення операторної автозаправочної станції № 1, приміщення технічного пункту обслуговування № 3, розташованого за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, 16-й км траси Білгород-Дністровський - Приморське.

Також 15.11.2016 державним виконавцем Відділу прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для надання звіту про визначення вартості нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0,7000 га, розташованої за вищевказаною адресою.

Не погоджуючись із діями державного виконавця щодо опису й арешту майна боржника, а також зі звітами про визначення ринкової вартості приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування та земельної ділянки, МПП „А.С.Т.-2003» звернулось до суду з вказаною скаргою.

Як зазначає скаржник, 19.01.2017 МПП „А.С.Т.-2003» отримало поштове відправлення, в якому містилась постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016. За змістом зазначеної постанови державний виконавець вживає заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, а саме на вказану земельну ділянку з метою встановлення ринкової вартості зазначеного майна для подальшої його реалізації в установленому законом порядку.

За твердженнями скаржника, враховуючи черговість звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, встановлену частиною 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", 25.01.2017 на адресу органу ДВС боржником направлено заяву за вих. № 25/17-в.3 про передачу майна для звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості. Вказана заява була отримана Відділом 27.01.2017, про що свідчить відбиток відповідного штампу для вхідної кореспонденції Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області (вх. № 382/27-22). Так, скаржник вказує, що відповідно до цієї заяви боржником було запропоновано звернути стягнення в першу чергу на майно, що безпосередньо не використовується у виробництві, як того вимагає стаття 52 названого Закону.

Між тим, як вказує скаржник, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 29.12.2016 на адресу Відділу надійшло два звіти про незалежну оцінку арештованого майна, а саме: звіт про оцінку земельної ділянки, що належить боржнику, та звіт про оцінку приміщень автозаправної станції та пункту технічного обслуговування, розташованих на цій земельній ділянці. Також скаржник вказує, що під час ретельного вивчення звітів про оцінку майна та додатків до них було встановлено, що вони складені на підставі постанови від 15.11.2016 № 51371618 відносно оцінки земельної ділянки та постанови від 15.11.2016 № 51371618 відносно оцінки нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці. До того ж скаржник зазначає, що в автоматизованій системі виконавчого провадження є зовсім інша постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у цьому виконавчому провадженні, яка прийнята 22.06.2017 відносно всього нерухомого майна (як земельної ділянки, так і будівель, розташованих на ній).

Згідно ч.ч. 2-5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття ВП №51371618) у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону (ч.ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) та рецензія на такий звіт по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань. При цьому оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, а також рецензія на такий звіт не є актами державного чи іншого органу та не можуть бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначені документи не є ані нормативними правовими актами, оскільки вони не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права та неодноразово не застосовуються, ані індивідуальними актами, оскільки вони не породжують права та обов'язки.

Визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК України. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (п. 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Таким чином, відповідно до положень вказаного Закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця.

Відтак, приписи наведених норм законодавства надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Отже, сторона виконавчого провадження має право оскаржувати таку оцінку до господарського суду саме в процесуальному порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України.

У силу ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів .

За приписами ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» (в чинній редакції) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому початок перебігу строку на оскарження в судовому порядку оцінки, визначеної за результатами рецензування, законодавством визначено з дня отримання стороною повідомлення про результати рецензування звіту про оцінку майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження ).

Як вважає скаржник, оскільки жодного документа (крім постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016) боржник не отримував і про існування всіх інших вчинених процесуальних дій Підприємству стало відомо лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (22.06.2017), відповідно строки на звернення до суду із скаргою спливали 02.07.2017. За твердженнями відповідача, про наявність оскаржуваної постанови про опис й арешт майна боржника від 28.10.2016 йому стало відомо лише 22.06.2017 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадженням № 51371618. При цьому, на думку скаржника, встановлений законом строк на подання скарги боржником було дотримано під час звернення до господарського суду 23.06.2017 з такою ж скаргою, однак, у зв'язку з поверненням ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2017 вказаної скарги без розгляду для розділу МПП „А.С.Т.-2003» відповідних вимог та подання скарг у кожній справі окремо, строки на звернення до суду із даною скаргою сплинули. Поряд із цим Підприємство стверджує, що боржником не було отримано копії вказаної ухвали суду від 23.06.2017, проте текст ухвали 03.07.2017 було знайдено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відтак, скаржник вважає, що порушення строків звернення до суду із даною скаргою (після розділу вимог) відбулося з поважних причин.

Однак матеріали справи свідчать про те, що на виконання вимог ч. 5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем на адресу скаржника (м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 263) були надіслані повідомлення вих. № 22-21 та № 22-20 від 13.01.2017 про результати оцінки описаного майна з доданою копією висновків, які скаржник отримав 19.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Між тим, оцінці майна у виконавчому провадженні передують такі виконавчі дії як опис й арешт майна боржника, тому, отримавши постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності цілком, боржник мав бути обізнаний про проведення опису й арешту його майна, в іншому ж випадку мав можливість дізнатися про це.

Також, як з'ясовано місцевим господарським судом, оскаржувана постанова про арешт майна боржника була направлена державним виконавцем Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області на адресу боржника супровідним листом від 28.10.2016 № 03-33-48989 рекомендованою поштою, однак поштовий конверт разом з вказаною постановою було повернуто до Відділу без вручення за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти на поштовому конверті. Такі обставини щодо неотримання скаржником направленої йому органом ДВС поштової кореспонденції свідчать про ухилення боржника від участі у виконавчих діях, а не про неповідомлення його Відділом щодо виконавчих дій, які проводяться.

Більш того, як цілком слушно зазначив господарський суд першої інстанції, з огляду на наявність у скаржника, як сторони виконавчого провадження, доступу до інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який є основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії згідно п. 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (в редакції, чинній до 05.10.2016), та в який відомості вносяться державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п. 1.12.1 Інструкції ).

За положеннями п. 1.12.4 зазначеної Інструкції ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за N 388/7709 (із змінами). При цьому з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру у постанові про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснюється право доступу до зазначеної інформації, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання (п. 1.12.5 Інструкції).

Згідно п. 5.2. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття ВП № 51371618) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У ст. 31 названого Закону у вказаній редакції встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Враховуючи викладене, суд вірно зауважив, що МПП „А.С.Т.-2003» , як боржник у виконавчому провадженні, мав доступ до інформації про виконавче провадження № 51371618 в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження. Виходячи з цього, суд дійшов правильного висновку про те, що скаржник мав можливість бути обізнаним з оскаржуваною постановою та виконавчими діями органу ДВС щодо виконання судового рішення по даній справі до моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 22.06.2017.

За таких обставин, твердження скаржника про обізнаність з оскаржуваними діями тільки 22.06.2017 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 51371618 є необґрунтованими, оскільки скаржник повинен був дізнатися про оскаржувані дії не пізніше ніж у січні місяці 2017 року - після отримання постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 51371618 від 15.11.2016.

Відтак, Підприємству мало бути відомо набагато раніше про вжиття державним виконавцем заходів щодо оцінки арештованого майна, а також безпосередньо про самі результати оцінки. Доказів наявності обставин непереборної сили, які б перешкоджали боржнику ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження відразу після січня 2017 року, боржником не надано.

При цьому, судова колегія зауважує, що ст. 121-2 ГПК України визначено початок перебігу процесуальних строків не тільки з моменту фактичного отримання інформації про порушення прав, а й з моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушене право.

Враховуючи те, що боржник був обізнаний про опис та арешт свого майна з 19.01.2017, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що МПП „А.С.Т.-2003» , звертаючись до Господарського суду Одеської області 05.07.2017 із зазначеною скаргою на дії держвиконавця щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника та щодо неправомірності звітів про визначення ринкової вартості належних боржнику приміщень операторної автозаправної станції і пункту станції технічного обслуговування, а також земельної ділянки, арештованих державним виконавцем під час виконавчого провадження № 51371618, пропустив встановлений ст. 121-2 ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» 10-денний строк для оскарження вказаних дій.

Згідно ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи зі змісту вказаних положень ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Посилання скаржника на те, що він звертався до місцевого господарського суду 23.06.2017 з такою ж скаргою, яку було повернуто останнім без розгляду, як на поважність причин пропуску встановленого законом строку на подачу скарги, не заслуговують на увагу: вказані скаржником обставини не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку в розумінні наведеної норми, оскільки стали наслідком саме недотримання Підприємством норм ГПК України, які є обов'язковими для всіх учасників господарського процесу.

Наразі, за твердженнями стягувача, 26.05.2017 арештоване майно боржника було реалізовано з публічних торгів (третє коло торгів, попередні - 14.04.2017 та 09.03.2017). Також з матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Одеської області від 09.05.2010 у справі № 15/58-10-1741 щодо стягнення з МПП „А.С.Т.-2003» на користь ВАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління ВАТ „Ощадбанк» заборгованості в сумі 473156,77 грн. виконано в повному обсязі, про що свідчить постанова Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 29.06.2017 про закінчення виконавчого провадження, яка надійшла на адресу господарського суду 13.07.2017.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відновлення пропущеного встановленого строку на подачу скарги на дії державного виконавця органу ДВС у виконавчому провадженні № 51371618 щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника, з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання скарги.

У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Також згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження» № 606-XIV, ст. 121-2 ГПК України), їх перебіг має визначатися за цими нормами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК України у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

У п. 3 вказаної постанови зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК України тощо.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що скаржником пропущено встановлений законом строк для подачі скарги на дії державного виконавця Білгород-Дністровського МВ ДВС ГТУЮ в Одеській області у виконавчому провадженні № 51371618 щодо часткового опису й арешту окремих частин цілісного майнового комплексу боржника по виконанню судового рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що подана МПП „А.С.Т.-2003» скарга підлягає залишенню без розгляду.

Викладені в апеляційній скарзі доводи Підприємства не спростовують вищевикладених висновків місцевого господарського суду.

Виходячи з вищенаведеного, у задоволенні апеляційної скарги МПП „А.С.Т.-2003» слід відмовити, залишивши оскаржувану ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105, 106, 121-2 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.08.2017 у справі № 15/58-10-1741 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2017.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: В.М. Головей

Суддя: Я.Ф. Савицький