Ухвала

від 04.04.2014 по справі 6-10/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

Головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Рожин Ю.М

секретар судового засідання Пиляй І.С.

за участю ОСОБА_1 та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 19 березня 2009 року у справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 19 березня 2009 року задоволено подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції (далі - Відділ ДВС) та тимчасово обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, яка народилася в с. Турковичі Дубенського району Рівненської області, проживає в АДРЕСА_1

У поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалася на її незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи її, зазначала, що оскаржувана ухвала суперечить п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та роз'ясненням Міністерства юстиції України, що наведені в листі № 25-32/507 від 06.06.2008 року «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів», зокрема не містять мотивування ухилення боржника від примусового виконання своїх зобов'язань. Вважала, що сама по собі наявність невиконаного рішення суду не може свідчити про навмисне його невиконання чи ухилення від виконання, а тому не може бути підставою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Державним виконавцем не було подано, а судом не здобуто доказів про наявність у боржника грошових коштів чи майна, за рахунок яких існує можливість сплатити заборгованість. На даний час вона сплачує грошові кошти на депозитний рахунок Відділу ДВС та на рахунки стягувачів, що підтверджується наявними у неї квитанціями.

З цих підстав просила ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 19 березня 2009 року скасувати та постановити нову, якою відмовити державному виконавцю Відділу ДВС в задоволенні подання про тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_1, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи подання державного виконавця Відділу ДВС про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судовими рішеннями до виконання зобов'язань.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 377 (1) ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Матеріалами справи встановлено, і ці обставини боржником не заперечуються, що у Відділі ДВС з 2008 року перебувають на примусовому виконанні одинадцять виконавчих документів про стягнення із ОСОБА_1 на користь стягувачів сукупну суму 317 995,82 гривень.

Вирішуючи питання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, суд неповно з'ясував обставини справи, не перевірив і не переконався у наявності об'єктивних доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, хоча матеріали подання таких відомостей не містять, а обов'язком державного виконавця ДВС було їх надання.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон державний виконавець ДВС вправі звертатись лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань. Аналогічні вимоги передбачені і нормами ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Оскільки доказів про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань державний виконавець ДВС не надав, а судом першої інстанції їх здобуто не було, тому законних підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не вбачається.

Підставою для скасування оскаржуваної ухвали і постановлення нової - про відмову в задоволенні подання державного виконавця відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України є порушення норм процесуального права при вирішенні питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 377-1, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду від 19 березня 2009 року скасувати.

Державному виконавцю Відділу державної виконавчої служби Дубенського міськрайонного управління юстиції відмовити в задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий : С.В.Хилевич

Судді: І.М.Собіна

Ю.М.Рожин