Постанова

від 26.05.2009 по справі 29/481

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/481

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 травня 2009 р.                                                                                    № 29/481  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

ТОВ "Тір"ТОВ "РДЦ Ексмо-Україна"Лисенко Т.М. –(директор)Баклан О.В. –(дор. від 22.05.2008)

розглянувши касаційну скаргу

ТОВ "Тір"

на постанову від 17 лютого 2009

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 29/481 господарського суду м. Києва

за позовомТОВ "РДЦ Ексмо-Україна"

доТОВ "Тір"

простягнення збитків

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2008 (суддя І.Усатенко) позовні вимоги про стягнення збитків задоволені.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач як експедитор повинен нести відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, як і за власні дії, тому за незабезпечення доставки вантажу позивачу відповідач повинен відшкодувати завдані збитки.  

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 (судді: Б.Отрюх, А.Верховець. А.Тищенко) рішення місцевого господарського суду залишено без зміни з тих же підстав.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи,  порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вважає, що судами не з'ясована природа спірних правовідносин, не застосовано до спірних правовідносин Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, покладення відповідальності на відповідача не відповідає умовам договору та положенням законодавства, оскільки в спірному випадку відповідальність повинен нести перевізник, не застосовано ст. 314 Господарського кодексу України за якою відповідальність за втрату вантажу покладається на перевізника, судом не залучені до участі у справі перевізники, тоді як судові рішення стосуються їх прав та обов'язків.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є збитки, що завдані позивачу внаслідок втрати належного йому вантажу при перевезенні, що як вважає позивач сталося внаслідок неналежного виконання зобов'язань з транспортного експедирування.  

Господарськими судами було встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі договору від 10.01.2008 виникли правовідносини транспортного експедирування.

На виконання умов договору відповідач уклав договір перевезення з перевізником СПД Артеменко О.О., який в свою чергу залучив до перевезення МПД Осадчук В.Ю.

Під час здійснення перевезення вантаж було викрадено на території Російської Федерації, по факту чого правоохоронними органами Російської Федерації порушено кримінальну справу.

Суди дійшли висновку, що за збитки, завдані втратою вантажу відповідач повинен нести відповідальність.

Однак, касаційна інстанція не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до п. 1.1. договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 10.01.2008 відповідач (експедитор) зобов'язується в інтересах, від імені, за дорученням та за рахунок позивача (замовника) здійснити організацію доставляння вантажу.

За умовами п. 2.4 договору перевізник, залучений експедитором для транспортування вантажу несе відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання від вантажовідправника до видачі вантажоодержувачу.

Як вбачається з договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.01.2008 відповідач укладав договір з перевізником від імені і за дорученням замовника.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Разом з тим, перевізник до участі у справі залучений не був, однак необхідність його залучення вбачається із зазначених умов договорів, оскільки відповідач, вступаючи у правовідносини з перевізником діяв від імені позивача, тому перевізник перебуває в договірних відносинах з позивачем, а отже без участі перевізника неможливо всебічно встановити всі обставини, що пов'язані із спірними правовідносинами.

Господарські суди, покладаючи відповідальність за втрату вантажу під час перевезення на відповідача, умови договору не дослідили, без аналізу відповідних умов договору та наведених норм закону дійшли безпідставних висновків про покладення відповідальності за втрату вантажу, що сталася під час перевезення, на відповідача, що не ґрунтується на нормах законодавства та умовах договору.

За правилами статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.

При цьому стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу  відповідальності за завдані збитки.

Для покладення відповідальності на відповідача за завдані позивачеві збитки необхідна наявність обумовлених підстав, суть яких у елементах складу правопорушення.

Тобто, суду належить встановити наявність збитків, особу, яка завдала збитки, її  вину, причинний зв'язок між збитками та діями (бездіяльністю) особи, що їх заподіяла.

Відповідно до  ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи, встановлені приписами ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій не повно, висновки не відповідають обставинам і їм надана неправильна юридична оцінка, виходячи із норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 та рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2008 у справі № 29/481 господарського суду  м. Києва скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін          

судді                                                                                                                             Є. Чернов

                              В. Цвігун