Рішення

від 03.06.2009 по справі 31/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/192

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  31/192

03.06.09

За позовом             Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський

          проектний інститут", м. Львів

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча архітектурна

          майстерня Віталій Васягін", м. Київ      

про                         стягнення на суму 107 094 грн.

Суддя    Качан Н.І.

Представники:  

Від позивача          Суходольська Л.В. - пред. по довір., Олексик М.В. - директор

Від відповідача          Самардак І.С. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та пені. Заявлені  вимоги Позивач мотивував тим, що між ним та Відповідачем було укладено договір, згідно умов якого Позивач зобов‘язувався виконати проектно-вишукувальні роботи для розміщення житлової забудови у м. Львові, а Відповідач, як замовник  зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідачем було проавансовано роботи за договором у розмірі 50% від вартості, обумовленої сторонами у договорі.

Позивачем у жовтні 2008 року було виконано та передано Відповідачу за актом виконані роботи згідно актів приймання-передачі та накладної. У лютому 2009 року зазначені акти здачі-приймання виконаних робіт Позивачем було направлено Відповідачу повторно.

Відповідачем в установленому договором порядку не було направлено Позивачу будь-яких зауважень та заперечень стосовно виконаних робіт. Таким чином, відповідно до умов договору, виконані Позивачем роботи вважалися такими, що прийняв Відповідачем  та підлягали оплаті згідно умов укладеного  договору.

Станом на сьогоднішній день виконані роботи Відповідачем оплачено не було.

У зв‘язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за укладеним договором у розмірі 107 094, 00 грн., пеню –8 732, 00 грн. та інфляційні у розмірі 12 423, 00 грн.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.05.2009р.

В судовому засіданні 28.05.2009р. було оголошено про відкладення розгляду спору на 03.06.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК Україна.

28.05.2009р. позивач заявив клопотання про об'єднання даної справи зі справою № 32/226 в одне провадження

Суд, розглянувши клопотання про об'єднання справ, визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки підстави для об'єднання відсутні.

У судовому засіданні представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст.59 Господарського процесуального кодексу України надав до суду відзив на позов. У своєму відзиві Відповідач зазначив про те, що Позивачем у справі не було належним чином виконано свої зобов'язання за договором. Зокрема, Позивачем було передано Відповідачу за твердженням останнього лише відповідні проектні пропозиції, щодо яких у подальшому не було розроблено та погоджено зведеного плану зовнішніх інженерних мереж, без якого такі проектні пропозиції не могли бути у подальшому використані Відповідачем у роботі.

Оплата виконаних робіт згідно умов договору підлягала здійсненню двома частинами: авансу у розмірі 50% від вартості робіт та решти суми –після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

З огляду на те, що Позивачем не було надано Відповідачу погодженого плану інженерних мереж, Відповідач стверджував, що у нього не виникло перед Позивачем будь-яких зобов'язань щодо оплати виконаних робіт. Тому Відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

У подальшому представником Відповідача було подано до суду доповнення до відзиву на позов (є у матеріалах справи), яким Відповідач просив суд відмовити Позивачу у позові у частині стягнення пені та інфляційних з огляду на те, що Позивачем було надано до суду докази подання відповідного акту приймання-передачі робіт лише 23.03.2009 р., а не 14.10.2008 р., як про це зазначено у позовній заяві.

Позивачем, під час розгляду спору, було надано заяву про забезпечення позову згідно ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали  та клопотання суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.  

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду поважних  підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. До того ж, Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має  на тепер намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.

          Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача щодо забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення  спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 04.09.2008 р. було укладено Договір №81/08 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі –«Договір»), відповідно до п. 1.1. якого Відповідач доручив, а Позивач прийняв на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати проектно-вишукувальні роботи (ПВР) зовнішніх інженерних мереж першої та другої черги будівництва на стадії «Проект»для розміщення кварталу житлової забудови в м. Львові по вул. Шевченка, 60 та вул. Скляна, 15, а Відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 1.5. Договору передбачалося, що виконання робіт, які є предметом Договору, здійснюється протягом 1 місяця від дати одержання авансу у розмірі, зазначеному у п. 2.3. Договору, та за умови отримання додаткових технічних умов «Львівтеплоенерго»та картосхеми інженерних мереж.

Пунктом 2.1. вартість робіт за Договором згідно кошторису (додаток №2) було визначено у розмірі 178 490, 000 грн., крім того ПДВ 20% - 35 698, 00 грн., разом з ПДВ –214 188, 00 грн.

Пунктами 2.2.-2.3. Договору передбачалося, що розрахунки за Договором здійснюються платіжними дорученнями Відповідача протягом 3 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (проектної документації). До початку робіт Відповідач перераховує Позивачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт, що складає 107 094, 00 грн. з ПДВ. Позивач приступає до проектування після перерахування авансу.

Згідно з п.п. 4.1. –4.3. Договору Позивач повідомляє Відповідача про закінчення виконання робіт (етапу), що передбачені Договором, та передає підписані акти приймання-передачі виконаних робіт. У випадку, якщо до актів приймання-передачі виконаних робіт Позивачем не буде додано зазначену вище проектну документацію, акти вважатимуться такими, що не були подані. Відповідач протягом 10 робочих днів з дня одержання актів приймання-передачі виконаних робіт та проектної документації зобов'язаний підписати акти приймання-передачі виконаних робіт або надати обґрунтовану відмову. У разі обґрунтованої відмови Відповідача від підписання актів приймання-передачі виконаних робіт сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок і термінів їх усунення Позивачем.

Відповідно до п. 4.4. Договору, якщо у встановлений термін Позивач не отримає підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт чи обґрунтованої відмови, робота вважається прийнятою без зауважень з виконанням усіх умов договору.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт (етапу) та передача Відповідачу проектної документації є підставою для проведення Відповідачем остаточного розрахунку за виконані роботи за відповідним етапом.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що при простроченні оплати робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Додатком №2 до Договору сторонами було затверджено Кошторис №3546 на проектні (вишукувальні) роботи.

Додатком №3 до Договору сторонами було погоджено договірну ціну на виконання ПВР та послуг у сумі 178 490, 000 грн., крім того ПДВ 20% - 35 698, 00 грн., разом з ПДВ –214 188, 00 грн.

Листом (вх. №445 від 22.10.2008 р.) Відповідач повідомив Позивача про те, що перераховані на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 315 753, 00 грн. слід вважати авансом за Договором у сумі 107 094, 00 грн. та оплатою додаткових робіт згідно додаткової угоди №3 до договору №117/08 від 28.08.2008 р.  у сумі 208 659, 00 грн.

14.10.2008 р. накладною №146 Позивачем було передано Відповідачу технічну документацію за об'єктом: Будівництво кварталу житлової забудови з супутніми об'єктами соцкультпобуту по вул. Шевченка, 60, вул. Скляна, 15 в м. Львові. Зазначену накладну було підписано представниками Позивача та Відповідача та скріплено круглими печатками діючих юридичних осіб  сторін (копія є у матеріалах справи). Згаданий доказ приймається судом як належний ,що засвідчує  факт передачі документації.

18.02.2009 р. Позивачем листом за вих. №88 було направлено для підпису Відповідачу акти здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, а саме: Акт №128, акт №137 та Акт №139 до Договору . Копія листа та акту приймання-передачі №139 з доказом про  вручення долучені до  матеріалів  справи та визнаються судом безумовними підтвердженнями наведених фактів .

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

За своєю правовою природою укладений між Позивачем та Відповідачем Договір є договором на виконання проектно-вишукувальних робіт, тобто, одним з різновидів договору підряду, відповідно до якого одна сторона (Позивач) зобов'язалася виконати на користь іншої сторони (Відповідача) певні роботи, а Відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. З огляду на це, до правовідносин сторін з приводу виконання Договору, мають застосовуватися норми чинного законодавства, якими регулюються правовідносини підряду на проектні та пошукові роботи, зокрема, норми параграфу 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити та завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

До договорів підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення всіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.  

Розділом 6 Договору сторонами було встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань за Договором.

Згідно п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов‘язань за Договором винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та Договору. Таким чином, відповідно до закріпленої у Договорі домовленості Позивача і Відповідача, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов‘язань за Договором може встановлюватися як нормами чинного законодавства України, так і нормами самого Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193  Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові наслідки порушення зобов‘язання взагалі передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Відповідач за Договором у разі порушення термінів оплати виконаних робіт, сплачує на вимогу Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за весь період прострочення.

З огляду на це, у зв‘язку з несплатою Відповідачем на користь Позивача вартості виконаних робіт згідно Договору, Відповідач зобов‘язаний сплатити на користь Позивача суму заборгованості з урахуванням інфляції, а також пеню у розмірі, встановленому Договором.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи надані Позивачем докази, в тому числі дані обліку заборгованості та  розрахунку суми позовних вимог, що міститься у додатку до позовної заяви Позивача, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, та керуючись законом, суд прийшов до висновку про те, що Позивачем у справі не доведено факту необхідності сплати Відповідачем на його користь пені, процентів річних та втрат від інфляції саме у тому розмірі, який зазначається у його позовній заяві.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до норм чинного законодавства України індекс інфляції є змінною величиною, яка розраховується відповідними органами державними статистики за певний період часу. У зв‘язку з цим, сторона, яка має намір  стягнути суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції, повинна  у кожному конкретному випадку подавати до суду обґрунтований розрахунок відповідної суми з посиланням на дані Державного комітету статистики України щодо розміру індексу інфляції у кожному конкретному випадку. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України у листі «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справи»від 03.04.1997 р. №62-97р.

Відповідних посилань на дані Державного комітету статистики України щодо розміру індексу інфляції у періоди, за які Позивач бажає стягнути з Відповідача інфляційні витрати, а також належним чином оформленого обґрунтованого розрахунку інфляційних витрат з посиланнями на такі дані Позивачем до суду не надано, і у матеріалах справи такі докази відсутні. Суд перевірив наведений розрахунок і визнав його помилковим та  таким ,що підлягає уточненню.

Твердження представника Відповідача, викладені у доповненні до відзиву на позов, щодо відсутності підстав для стягнення з Відповідача пені та інфляційних за прострочення сплати виконаних робіт у зв'язку з тим, що акт приймання-передачі виконаних робіт було отримано Відповідачем лише 23.02.2009 р., суд не приймає до уваги як обставину, що зумовлює звільнення Відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов‘язань перед Позивачем за Договором, оскільки у матеріалах справи знаходяться письмові пояснення представника Позивача І. Суходольської, відповідно до яких Позивачем 14.10.2008 р. передавалася Відповідачу проектна документація за двома договорами: Договором, який є предметом спору, згідно накладної №146 та договором №117/07 від 28.08.2007 р. згідно накладної №145. Зазначені письмові пояснення представника Позивача згідно з ст. 32 ГПК України є доказом у господарському процесі, який не спростовується іншими наявними у справі доказами, зокрема, поданими Відповідачем, а тому підстав не довіряти цим доказам  у суду немає.

Проте, враховуючи ту обставину, що в накладній №146 з вини Позивача було указано неправильні реквізити акту приймання-передачі виконаних робіт, за який Відповідач повинен був здійснити розрахунки з Позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України суд приходить до висновку, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими  порівняно із збитками кредитора, а тому підлягають зменшенню.

Посилання Відповідача на те, що моментом, коли до Відповідача можуть застосуватися штрафні  санкції, є 06.03.2009 р. р., є безпідставним та не приймається до уваги судом, оскільки у Договорі та додатках до нього до нього сторонами встановлено певний порядок оплати виконаних робіт, і згідно ст. 610, 612 ЦК України, ст.ст. 216, 220 ГК України порушення свого зобов‘язання Відповідачем щодо оплати виконаних робіт настає з дати  (момент), коли Відповідач повинен був оплатити виконані роботи на користь Позивача, проте такої оплати Відповідачем здійснено не було.      

З огляду на це, Господарський суд міста Києва оцінивши відповідно до законодавства дані, викладені у наявному у матеріалах справи розрахунку дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 107 094, 00 грн., збитки від  інфляції  - 6211,50 грн. та пені у розмірі 4 366, 00 грн. та відмовляє у задоволенні решти позовних вимог Позивача.  

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 8, 15, 16, 610-612, 617, 625, 887, 889 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 220, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін , Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Творча архітектурна майстерня «Віталій Васягін»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; фактична адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 10 А, 7 поверх; ідентифікаційний код 33106446) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський проектний інститут»(79006, м. Львів, вул. Івана Франка, 61; ідентифікаційний код 07923110) заборгованість у розмірі 107 094 (ста семи тисяч дев'яноста чотирьох) грн., 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) грн. 50 коп. інфляційних, пені у розмірі 4 366 (чотирьох тисяч трьохсот шістдесяти шести) грн., 1176, 68 (одну тисячу сто сімдесят шість грн. 68 коп.) гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Дата підписання рішення 09 червня 2009 року.