Ухвала

від 18.03.2014 по справі 3/308-8/388

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

18 березня 2014 року м. Київ В/800/1168/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

суддя-доповідач Мороз В.Ф.

суддів: Логвиненко А.О.

Розваляєва Т.С.

Гончар Л.Я.

Маслій В.І.

розглянувши заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимо на предмет спору - Державне підприємство "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Приватне підприємство "Пріма", про визнання недійсним розпорядження від 03 вересня 2004 року №563,

в с т а н о в и в :

У травні 2008 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження від 03 вересня 2004 року №563 "Про надання в оренду земельної ділянки".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року постанову окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Генпрокуратура звернулась із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Пунктом 1 частини 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 "Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В підтвердження неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, Генпрокуратурою надано постанову Вищого господарського суду України від 25 грудня 2007 року, у якій залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 22 жовтня 2003 року №635 "Про передачу в оренду земельних ділянок для несільськогосподарських потреб" в частині вилучення та передачі в оренду земельної ділянки із земель дослідного господарства "Новоселки" з тих підстав, що спірна земельна ділянка не була вилучена відповідно до ст.149 Земельного кодексу України у землекористувача - Інституту садівництва УААН, який має державний акт на право постійного землекористування, що за відсутності його згоди можливе лише в судовому порядку, відповідне вилучення не погоджено з Президією Академії наук, проігноровані відповідні повноваження Кабінету Міністрів України, які покладені на нього в силу закону, зокрема, відповідно до ч.3 ст.4 Закон України "Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України", в редакції від 07.02.2002, вилучення земельних ділянок Національної академії наук України може здійснюватися лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Залишаючи в силі рішення апеляційної інстанцій у цій справі, касаційний суд зазначив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з чим погодився і суд касаційної інстанції, посилаючись на ч.2 ст.20, ч.ч.6, 9 ст.149, ст.150 Земельного кодексу України (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виходив із того, що прийняття рішення про вилучення з постійного землекористування ріллі площею до 10 гектарів, яка належить до державної власності, та зміну її цільового призначення належить до повноважень обласних державних адміністрацій на їх території.

Різні за змістом висновки обумовлені різними фактичними обставинами, встановленими судами у кожній з цих справ. Водночас питання повноти та всебічності встановлення обставин регулюються нормами процесуального права, тоді як підставою для перегляду Верховним Судом України рішень суду касаційної інстанції є виключно неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Також у наданій на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм права постанова Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2013 року, на відміну від ухвали про перегляд якої було поставлено питання, предметом спору було зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення автоцентру - сервісу за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Рівненської області.

Наведене дає підстави для висновку, що надана на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права постанова від 04 грудня 2013 року була ухвалена за нетотожних підстав та предмету спору.

Враховуючи вищенаведене, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав, встановлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, для допуску заяви до провадження.

у х в а л и в:

Відмовити в допуску справи до перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

В.І. Маслій

Л.Я. Гончар

Т.С. Розваляєва