Постанова

від 03.06.2009 по справі 8/307

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/307

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2009 р.                                                                                    № 8/307  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Мачульського Г.М.

суддів:                                Шаргала В.І.

                               Швеця В.О.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіон Трейд"

на  постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від16.03.2009р.

у справі№8/307

Господарського судуПолтавської області

за позовомПриватного підприємства "Регіон Трейд"

доДержавного підприємства "Миргородське лісове господарство"

простягнення пені та штрафу

за участю представників

- позивача:Бойко Р.В. (довіреність від 04.02.2009р.)

- відповідача:Пулехи А.І. (довіреність №431 від 03.06.2009р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з позовом позивач просить стягнути з відповідача 24 956,00 грн. пені та 5 544,00 грн. штрафу за порушення п.4.7 Договору від 06.10.03 р. №06/10, обґрунтовуючи позов приписами ч.2 ст.231 ГК України, а саме необхідністю застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язання, та пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.11.2008р. (суддя Плеханова Л.Б.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Ільєнок Т.В., суддів Шевченка В.Ю., Мостової Г.І.) це рішення суду скасовано, постановлено прийняти нове, яким у задоволенні позову постановлено відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача.

В касаційній скарзі та в доповненні до неї позивач просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2008р. залишити в силі, посилаючись на невідповідність зазначеної постанови нормам матеріального права, та неправильне їх застосування апеляційним господарським судом.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій 06.10.2003 року між Миргородським держлісгоспом (продавець, правонаступником якого є відповідач) та позивачем було укладено Договір поставки №06/10, за умовами якого продавець зобов'язався передавати партіями у власність позивача, а останній –приймати та оплачувати сировину для кріпильних робіт.

Додатковою угодою №1 від 01.12.2003 року доповнено п.4.7 цього Договору, за яким відповідач зобов'язаний був щомісячно поставляти у власність позивача партіями не менше 200 м3 сировини для кріпильних робіт.

Судами обох інстанцій встановлено що вказаний договір є розірваним, а сторони цієї обставини не заперечували.

Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з наявності правових підстав для його задоволення.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи це рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові свою постанову мотивував відсутністю правових підстав для стягнення штрафних санкцій та пені у зв'язку з відсутністю такої відповідальності в умовах договору.

Про те, такі висновки суду апеляційної інстанції є незаконними виходячи з наступного.

Пославшись на приписи ст.549 ЦК України як на підставу для відмови в позові суд апеляційної інстанції не врахував, що за цією нормою лише може забезпечуватися виконання зобов'язання. При цьому, згідно ч.3 цієї норми пенею забезпечується несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за кожен день прострочення виконання, в той час як ч.2 ст.231 ГК України передбачає настання відповідальності за порушення будь-яких господарських зобов'язань, не лише грошових.

Неустойка, як господарська санкція, як вбачається з приписів ст.ст.230, ч.2 ст.231 ГК України, застосовується незалежно від визначення сторонами в договорі такої відповідальності, а застосування такої відповідальності як на підставі договору, так і на підставі закону, суперечило б приписам ст.ст.549 ч.2, 551 ч.2 ЦК України.

Відповідно до ст.193 ГК України господарські санкції, зокрема пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

За вказаних обставин такі висновки суду апеляційної інстанції є незаконними.

Таким чином, згідно з приписами ч.2 ст.231 ГК України господарські санкції стягуються саме за порушення господарського зобов'язання.

Як встановлено місцевим господарським судом у період з 26.02.2007р. до моменту розірвання договору 12.05.2008р. поставка сировини для крипільних робіт відповідачем не здійснювалась незважаючи на наявність на рахунку відповідача коштів (попередньої оплати) у розмірі 27637 грн., яких було достатньо для відвантаження товару.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки щодо порушення відповідачем господарського зобов'язання судовими рішеннями, прийнятими у справі №8/246, згідно яких на рахунку відповідача було достатньо коштів (попередньої оплати) у для відвантаження товару.

Вказані висновку місцевого господарського суду не спростовані у встановленому законом порядку, та ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним судове рішення належить залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Регіон Трейд" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009р. скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 19.11.2008р. залишити в силі.

Головуючий суддя                                                                 Г.М. Мачульський

С у д д і                                                                                     В.І. Шаргало

                                                                                                                                                                                                                                            В.О. Швець