Рішення

від 03.04.2014 по справі 902/85/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 квітня 2014 р. Справа № 902/85/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

Представники сторін:

позивача : Бурятинський В.О. - представник за довіреністю;

відповідача : не з'явився;

третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, буд. 46)

до :Новоободівської сільської ради (24353, Вінницька область, Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Дерземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області (вул. Леніна, буд 46, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300)

про визнання договорів оренди землі та реєстраційних записів недійсними

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулося ТОВ "Дісаюр" (далі-позивач) до Новоободівської сільської ради (далі-відповідач) з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та скасування записів у державному реєстрі щодо реєстрації вказаних договорів.

Позов ґрунтується на тому, що у договорах відсутні істотні умови, а саме: відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що на думку позивача є порушенням п. 13 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та є підставою для визнання таких договорів недійсними.

Ухвалою суду від 23.01.14 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 11.02.14 р. задоволено клопотання відповідача (а.с. 78, 92) та залучено у якості третьої особи на стороні відповідача Відділ Дерземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області.

Через канцелярію суду 03.03.14 р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого останній проти позову заперечує.

Від позивача через канцелярію суду 05.03.14 р. надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з підписанням позовної заяви не уповноваженою особою, оскільки довіреність підписанта було анульовано (а.с. 96).

У задоволенні даного клопотання судом відмовлено з підстав, викладених в ухвалі суду від 05.03.14 р. (а.с. 102-104).

Через канцелярію суду 06.03.14 р. надійшли пояснення третьої особи згідно яких остання вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Через канцелярію суду 18.03.14 р. від позивача надійшли додаткові пояснення (а.с. 109-119), які долучено до справи та прийнято частково з підстав, викладених в ухвалі суду від 18.03.14 р. (а.с. 124-125).

Ухвалою суду від 18.03.14 р. задоволено клопотання представника позивача та продовжено строк розгляду справи на 15 днів (а.с. 124-125).

Через канцелярію суду 31.03.14 р. надійшли додаткові пояснення третьої особи та засвідчена копія технічної документації.

Так, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Рішенням Новоободівської сільської ради 13 сесії 6 скликання від 10.10.12 р. надано дозвіл ТОВ «Дісаюр» на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки на умовах оренди.

Рішенням Новоободівської сільської ради 14 сесії 6 скликання від 23.10.12 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки загальною площею 27,3346 га ТОВ «Дісаюр» та вирішено передати земельні ділянки в оренду терміном на 2 роки.

На підставі даного рішення між позивачем та відповідачем 30.10.12 р. укладено 6 (шість) договорів оренди земельних ділянок площами: 15,4742 га; 1,9813 га; 3,4279 га; 1,8152 га; 4,5810 га; 0,055, га, що знаходяться у межах населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, строком на 2 роки.

За актами приймання передачі земельні ділянки передано орендарю 30.10.12 р.

Вказані договори пройшли державну реєстрацію у Відділі ДЗУ у Тростянецькому районі 09.11.12 р.

В судове засідання 03.04.14 р. з'явився представник позивача, інші учасники не з'явилися хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду щодо надання витребуваних доказів, а саме: книги наказів ТОВ "Дісаюр" з охопленням періоду з 01 січня 2014р. до нинішнього часу та оригіналів документів, долучених до позовної заяви.

У задоволенні даного клопотання судом відмовлено, оскільки оригінали документів для огляду в судовому засіданні надавалися представником відповідача, а Книга наказів витребувалася судом у зв'язку з наявністю сумнівів щодо дати скасування довіреності особі, що підписала позовну заяву, а ненадання такої книги не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасника судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 12, 17 ЗК України розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. (п.п. 2.15, 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 (із змінами)).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.179 ГПК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.180 ГПК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту оспорюваних договорів оренди землі від 30.10.2012 року, в них відсутня умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Натомість, відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Тобто законодавцем чітко унормовано, що підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" та порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 Закону України "Про оренду землі" .

Як встановлено судом, порушення сторонами оспорюваних правочинів вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 Закону України "Про оренду землі" - відсутні.

Частиною 4 ст.179 ГК України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Крім того, згідно із ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вказане, відповідачем у справі укладені оспорювані договори у відповідності до Типового договору оренди землі, у якому відсутні умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Типовий договір оренди землі відповідно до ст.14 Закону України "Про оренду землі" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 №220 , яка є чинною.

Як свідчать матеріали справи, оспорювані договори оренди землі є Типовими договорами оренди землі.

Таким чином, посилання позивача на недійсність оспорюваних договорів оренди землі виключно внаслідок відсутності передбаченої ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є необґрунтованим.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно зі ст.203 ЦК України , яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У п. 2 Постанови Пленуму від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» Вищий господарський суд України зауважив, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Проте, позивачем не доведено суду та не надано доказів в підтвердження факту недійсності договорів оренди землі від 09.11.2012 року, а тому оспорювані правочини не можуть бути визнані недійсними.

Отже, доводи позивача, що оспорювані правочини вчинено з порушенням вимог земельного законодавства, спростовуються матеріалами справи.

Позивач крім цього просить скасувати 6 реєстраційних записів у Державному реєстрі земель від 09.11.2012 року, визначивши третьою особою Відділ Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області (а.с. 78).

Однак, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено пред'явлення позовних вимог до третьої особи.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позову і необхідність відмовити в ньому повністю.

Кім того, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір лише за шість позовних вимог (визнання недійсним 6 договорів оренди землі від 30.10.2012 р.), а за 6 позовних вимог (скасування 6 записів в Державному реєстрі земель від 09.11.2012 р.) не сплачено судовий збір.

В п. 2.11.та 2.23. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено - якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог. Якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частини першої-четвертої ст. 49 ГПК .

З огляду на викладене необхідно достягнути з позивача недоплачену суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, буд. 46, код 33381050) на користь спеціального фонду державного бюджету України 7 308,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу та третій особі.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 07 квітня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24353, Вінницька область, Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, 1)

3 - третій особі (вул. Леніна, буд 46, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300)