Постанова

від 28.05.2014 по справі 902/85/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа № 902/85/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" від 14.04.2014 р. на рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.14 р. у справі № 902/85/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр"

до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області

про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування записів в державному реєстрі

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність в справі;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.04.2014 р. у справі № 902/85/14 (суддя Маслій І.В.) відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" до ОСОБА_2 сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області та стягнуто з позивача на користь спеціального фонду державного бюджету України 7 308,00 грн. судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що законом чітко унормовано, що підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов: відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі". Вказаних порушень судом не встановлено. Оспорювані договори укладено відповідно до Типового договору оренди землі, у якому відсутні умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Позивачем не доведено та не надано доказів в підтвердження факту недійсності договорів оренди землі, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" в апеляційній скарзі від 14.04.2014 р. просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.2014 р. у справі № 902/85/14 у повному обсязі та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення постановлене з неправильним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права. Однією з істотних умов договору оренди землі на підставі абзацу 12, частини 1 статті 15 ЗУ "Про оренду землі" є умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. На порушення цієї норми підписані між позивачем та відповідачем оскаржувані договори оренди не містять зазначеної істотної умови, хоча відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до Закону. Такий договір підлягає визнанню недійсним. Законодавцем не встановлено обов'язковість наявності одразу двох умов для визнання договору оренди землі недійсним. Крім того, згідно пункту 20 оспорюваних договорів передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Проте, у актах прийому-передачі об'єкту оренди не зазначено дати такої передачі. Таким чином, має місце порушення статті 17 згаданого Закону. При укладенні господарських договорів сторони мають право, а не обов'язок, визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_2 сільська рада в листі від 22.05.2014 р. підтримує рішення першої інстанції та просить справу розглядати без участі представника сільської ради.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ Держземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області, не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу та явку представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.26, т.ІІ).

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони та третя особа належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній; вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; пояснив, що господарський суд неправильно дійшов висновку про те, що підставою для визнання договору недійсним відповідно до Закону України "Про оренду землі" є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов, передбачених частиною 2 статті 15 Закону; така позиція господарського суду суперечить положенням пункту 2.26 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р.; суд першої інстанції не здійснив всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи; відсутність істотних умов, передбачених Законом, є достатньою умовою для визнання договорів оренди землі недійсними; зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; пояснив, що на момент укладення договорів ТОВ "Дісаюр" належало 94/100 об'єктів майна, які розташовані за адресою земельних ділянок, інша частина майна належить державі; просив рішення скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача (апелянта); розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням 13 сесії 6 скликання від 10.10.2012 р. ОСОБА_2 сільська рада вирішила надати дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (далі ОСОБА_4 "Дісаюр") на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку на (умовах оренди), що належить заявнику відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 07.09.2012 р. серії СЕФ № 167701, виданого КП "Тульчинським міжрайонним бюро технічної інвентаризації" на набуття права власності на 94/100 частки комплексу будівель та споруд для промислового призначення під майновим комплексом загальною площею 27,3346 га, яка розташована за адресою: с. Нова Ободівка, вул. Призаводська, 1; встановити сервітут на земельну ділянку право проїзду та проходу до дитячого закладу "Росинка" (а.с.133, т.І).

Рішенням ОСОБА_2 сільської ради 14 сесії 6 скликання від 23.10.12 р. вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" в с. Нова Ободівка по вул. Призаводська, 1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код цільового призначення згідно класифікатору - 11.02), розроблену Приватним підприємством "Геокадастр - Т", загальною площею 27,3346 га.: ділянка № 1 (кагатне поле) площа - 4,5810 га; ділянка № 2 (цегельний завод) площа - 1,9813 га; ділянка № 3 (головний корпус) площа - 15,4742 га; ділянка № 4 (автопарк) площа - 1,8152 га; ділянка № 5 (столова) площа - 0,055, га, ділянка № 6 (технічний ставок) площа - 3,4279 га; надати ОСОБА_4 "Дісаюр" вказані земельні ділянки загальною площею 27,3346 га в оренду терміном на 2 роки (а.с.58-59, т.І).

На підставі даного рішення між ОСОБА_2 сільською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (орендар) 30.10.2012 р. було укладено 6 (шість) договорів оренди землі без номерів про передачу в оренду земельних ділянок площами відповідно 4,5810 га, 1,8152 га, 0,055, га, 1,9813 га, 15,4742 га та 3,4279 га (а.с.10-57, т.І).

Згідно пунктів 1 укладених договір оренди землі від 30.10.2012 р. орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення 14 сесії ОСОБА_2 сільської ради 6 скликання від 23 жовтня 2012 року в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель промисловості - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код - 11.02), яка знаходиться на вул. Призаводська, 1, с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області.

Пунктами 3, 4 договорів оренди передбачено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна комплекс будівель та споруд (кагатне поле, автопарк, столова, цегельний завод, головний корпус), які належать орендарю на праві власності, на підставі ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав серії СЕФ № 167701 від 07.09.2012 р.; земельні ділянки передаються в оренду разом з комплексом будівель та споруд (а.с.10-49, т.І).

Відповідно до пунктів 2, 3 договору оренди землі від 30.10.2012 р., об'єктом оренди якого є земельна ділянка площею 3,4279 га, в оренду передається земельна ділянка, на якій 3,1938 га - під ставками (технічний), 0,2351 га - під сіножатими; на земельній ділянці знаходиться об'єкт інфраструктури - технічний ставок (а.с.50, т.І)

Пунктами 8 укладених договорів оренди землі від 30.10.2012 р. передбачено, що земельні ділянки передаються в оренду на два календарних роки, починаючи з дати реєстрації цього договору.

Згідно пунктів 18, 20 спірних договорів передача земельних ділянок здійснюється з розробленням технічної документації із землеустрою, підставою розроблення якої є рішення 13 сесії ОСОБА_2 сільської ради 6 скликання від 10.10.2012 р.; передача земельних ділянок орендарю здійснюється у 3-денний строк після державної реєстрації договорів за актом її приймання-передачі.

Актами прийому-передачі об'єктів оренди від 2012 року (згідно 6 договорів оренди землі від 30.10.2012 р.) орендодавець ОСОБА_2 сільська рада Тростянецького району Вінницької області передав в оренду 6 земельних ділянок промислового використання, що знаходяться за адресою: вул. Призаводська, 1 с. Нова Ободівка Тростянецького району Вінницької області, на території ОСОБА_2 сільської ради (в межах), а орендар ОСОБА_4 "Дісаюр" прийняв в строкове платне користування земельні ділянки промислового використання для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 27,3346 га. Акти скріплені підписами та печатками орендаря і орендодавця (а.с.14, 22, 30, 38, 46, 54, т.І).

09.11.2012 р. у Відділі ДКЗ у Тростянецькому районі здійснено державну реєстрацію всіх шести договорів оренди землі від 30.10.2012 р., про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи за № 052410004003441, № 052410004003442, № 052410004003443, № 052410004003444, № 052410004003445, № 052410004003446 (а.с.13, 21, 29, 37, 45, 53, т.І).

17.10.2013 р. ОСОБА_4 "Дісаюр" звернулося до ОСОБА_2 сільської ради з листом від 08.10.2013 р. про розірвання вищевказаних договорів оренди землі від 30.10.2012 р. у зв'язку із продажем 25 грудня 2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Супрунівське" нерухомого майна і у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 "Дісаюр" не використовує земельні ділянки відповідно до договорів оренди (а.с.81, т.І).

Рішенням 23 сесії 6 скликання від 08.11.2013 р. ОСОБА_2 сільська рада вирішила у зв'язку із продажем нерухомого майна ОСОБА_4 "Дісаюр" припинити дію всіх шести договорів оренди землі від 30.10.2012 р., укладених між ОСОБА_4 "Дісаюр" та ОСОБА_2 сільською радою, з 09.11.2013 р.; Товариству з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" в 15 денний термін провести сплату заборгованості по орендній платі по 08.11.2013 р. за орендовані земельні ділянки відповідно до договорів оренди та після повного погашення заборгованості укласти угоди про розірвання договорів оренди та зареєструвати їх у встановленому законом порядку (а.с.80, т.І).

Як повідомив представник позивача, на даний час такі угоди про розірвання оспорюваних договорів оренди землі від 30.10.2012 р. між сторонами не укладалися.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктами 2.15, 2.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р., із подальшими змінами та доповненнями (далі постанова пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 р.), визначено: оскільки зі змісту статей 12, 17 ЗК України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади та землями державної власності (в межах, визначених ЗК України), у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, то в будь-якому спорі, що стосується права користування земельною ділянкою, належною до земель державної чи комунальної власності, суд має залучити до участі у справі відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування як уповноважений орган власника земельної ділянки. Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Згідно частин 1, 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1-3, 5-6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підпунктом 2.26 пункту 2 постанови пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 р. передбачено, що у частині першій статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для визнання договору недійсним.

За приписами чинного законодавства з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, у разі порушення їх прав або законних інтересів.

Звертаючись із позовною заявою позивач посилається на те, що у договорах оренди землі від 30.10.2012 р. відсутня одна із істотних умов договору оренди землі: умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у позові прийшов до висновку що у договорах оренди землі від 30.10.2012 р., дійсно відсутня умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Однак, підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі", а порушень вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренд землі" при укладенні договорів судом не встановлено, отже, підстав для визнання їх недійсними немає.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, а частиною 2 цієї ж статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча б однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Такого висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 06.02.2012 року у справі № 6-104ц11, від 14.03.2012 року у справі № 6-7цс12, від 04.04.2012 року у справі № 6-21цс12.

Абзацом 4 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 р., із подальшими змінами та доповненнями, передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно пункту 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Як вбачається із спірних договорів оренди землі від 30.10.2012 р., в них відсутня така істотна умова, як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Отже, в силу статей 203, 215 ЦК України, статті 15 Закону України "Про оренду землі", договори оренди землі від 30.10.2012 р., які укладені між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр", підлягають визнанню недійсними, як такі, що не відповідають вимогам закону.

Висновок суду першої інстанції про те, що законодавцем чітко унормовано, що підставою для визнання договору недійсним є недодержання сторонами правочину одночасно двох умов: відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов та порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України "Про оренду землі" є помилковим.

Відповідно до підпункту 2.29 пункту 2 постанови пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 р. договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, договори оренди землі б/н від 30.10.2012 р., укладені між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр", підлягають визнанню недійсними на майбутнє, з моменту набрання законної сили постанови апеляційної інстанції, тобто з 28.05.2014 р.

Крім того, колегія суддів не погоджується з місцевим господарським судом, щодо того, що відповідачем ОСОБА_2 сільською радою оспорювані договори оренди землі від 30.10.2012 р. укладалися відповідно до Типового договору оренди землі, у якому відсутні умови про передачу в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а Типовий договір оренди землі відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, яка є чинною.

Частиною 2 статті 179 ГК України визначено, що Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак, останні зміни до вказаної постанови № 220 щодо форми Типового договору оренди землі було внесено 03.09.2008 р., а зміни до статті 15 Закону України "Про оренду землі", зокрема, до частини 1, яку доповнено абзацом дванадцятим такого змісту: умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки" внесено 16.09.2008 р. згідно із Законом України № 509-VI, який набрав чинності 14.10.2008 р. відповідно до офіційного опублікування.

Отже, зміни щодо істотних умов до форми Типового договору оренди землі затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, після набрання чинності законом № 509-VI 14.10.2008 р. не було внесено. В даному випадку існує не відповідність нормативно-правового підзаконного акту Кабінету міністрів України Закону України.

Вказані обставини повинні були враховуватися, як сторонами при укладені оспорюваних договорів, так і судом першої інстанції при вирішення даного спору.

Доводи позивача ОСОБА_4 "Дісаюр", що оспорювані правочини - договори оренди землі від 30.10.2012 р. вчинено з порушенням вимог земельного законодавства, є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.

Тобто, позовні вимоги та апеляційна скарга в частині визнання недійсним 6-ти договорів оренди землі від 30.10.2012 р. підлягають до задоволення.

Позивач (апелянт) також просить скасувати 6 реєстраційних записів оспорюваних договорів оренди землі від 30.10.2012 р. у Державному реєстрі земель від 09.11.2012 року, при цьому визначивши відповідачем в позовній заяві тільки ОСОБА_2 сільську раду.

Відділ Держземагентства у Тростянецькому районі Вінницької області було залучено судом на клопотання представника відповідача третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки, в даному випадку, всупереч частини 3 статті 21 ГПК України, вимога пред'явлена не до відповідача у справі, а до третьої особи, що господарським процесуальним кодексом не передбачено.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в позові в частині вимог про скасування записів в Державному реєстрі земель.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 104 ГПК України).

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права та відмовлено у позові в частині визнання договорів оренди землі недійсними, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" від 14.04.2014 р. підлягає до задоволення частково, а рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.2014 р. у справі № 902/85/14 підлягає скасуванню в частині відмови у визнанні недійсними договорів оренди землі від 30.12.2012 р.

Згідно частини 3 статті 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Оскільки, колегія суддів, за результатами розгляду апеляційної скарги, прийшла до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 7 308,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3 654,00 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" від 14.04.2014 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.2014 р. у справі № 902/85/14 скасувати в частині відмови у визнанні недійсними договорів оренди землі б/н від 30.10.2012 р.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 15,4742 га, кадастровий номер 0524183901:02:005:0001).

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 1,9813 га, кадастровий номер 0524183901:02:007:0008).

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 3,4279 га, кадастровий номер 0524183901:02:005:0003).

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 1,8152 га, кадастровий номер 0524183901:02:007:0009).

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 4,5810 га, кадастровий номер 0524183901:02:007:0007).

Визнати недійсним з 28.05.2014 р. договір оренди землі б/н від 30.10.2012 р. укладений між ОСОБА_2 сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (земельна ділянка 0,0550 га, кадастровий номер 0524183901:02:005:0002).

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради (24353, Вінницька область, Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, 1, код 04331099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, буд. 46, код 33381050) витрати по сплаті судового збору в сумі 7 308,00 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради (24353, Вінницька область, Тростянецький район, с. Нова Ободівка, вул. Леніна, 1, код 04331099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісаюр" (21050, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, буд. 46, код 33381050) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 654,00 грн.

Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

ОСОБА_1