Постанова

від 02.04.2014 по справі 910/5283/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 910/5283/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення від та на постанову відгосподарського суду міста Києва 13.09.2013 Київського апеляційного господарського суду 10.12.2013 у справі господарського суду№ 910/5283/13 міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Таск" доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 провизнання недійсним іпотечного договору та зобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особи ОСОБА_5; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

20.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Таск" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007, укладеного між позивачем та відповідачем; виключення запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна щодо нежилих приміщень в літ. "А": приміщення № № 2-8 (групи приміщень №2). приміщення № № 1,2 (групи приміщень №5), приміщення №1 (групи приміщень №5а), приміщення №№1026 (групи приміщень №11), загальною площею 577, 40 кв. м. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск", що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2013 у справі № 910/5283/13 (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 (колегія суддів у складі: Андрієнко В.В. - головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Шапран В.В.), визнано недійсним, з моменту його вчинення, іпотечний договір № 39.29-50/405і від 05.04.2007, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 1423; в іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 910/5283/13, та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

02.04.2014, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає за можливе задовольнити дане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Таск" не надало доказів на підтвердження поважності причин викладених у клопотанні; в силу наданих ст. 111 7 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; п. 4 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 20.03.2014 у справі № 910/5283/13 доведено до відома сторін, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.04.2007 між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № 39.29-50/405і, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 1423.

Відповідно до пункту 1.1. іпотечного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Договором кредиту № 39.29-50/687к від 05.04.2007 - основне зобов'язання, наступне нерухоме майно, яким є нежилі приміщення в літ "А": приміщення №№ 2-8 (групи приміщень №2), приміщення №№ 1,2 (групи приміщень № 5), приміщення № 1 (групи приміщень № 5а), приміщення №№ 1026 (групи приміщень № 11), загальною площею 577,40 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 15 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до договору купівлі - продажу нежилого приміщення шляхом викупу № 362/45-КП, посвідченого 02.08.2005 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим номером 8582, право власності на яке зареєстроване згідно з реєстраційним написом на правовстановлювальному документі, зробленим 12 жовтня 2005 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, записано в реєстрову книгу за реєстровим номером 1209-П.

03.09.2007 було укладено додаткову угоду № 1 до іпотечного договору, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрована в реєстрі за № 4520, відповідно до якої сторони домовились викласти пункт 1.2. іпотечного договору в наступній редакції: "1.2. Заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 7 171 000,00 грн., що за офіційним курсом гривні до долару США встановленим Національним банком України на день укладення цього Договору (100 доларів США = 505,00 грн.) становить 1 420 000,00 доларів США 00 центів".

Відповідно до п. 6.16 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) директор за попереднім погодженням з загальними зборами розпоряджається майном товариства.

Згідно з протоколом № 8 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" від 11.12.2006 було вирішено: надати в заставу нежитлове приміщення за адресою місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 15 для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту на суму 495 000, 00 дол. США ОСОБА_9; у зв'язку з клопотанням ОСОБА_9 стосовно отримання кредиту, повноваження на підписання договору іпотеки, надано директору ОСОБА_10.

Відповідно до протоколу № 9 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" від 29.08.2007 було вирішено: надати в заставу нежитлове приміщення за адресою місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 15 для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту на суму 200 000, 00 дол. США ОСОБА_9; в зв'язку з клопотанням ОСОБА_9 стосовно отримання кредиту, повноваження на підписання договору іпотеки, надано директору ОСОБА_10.

Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 4493/4494/13-32 від 24.07.2013 підписи від імені ОСОБА_4 в графах "Учасники" проти його прізвища та "Секретар Зборів Учасників" у протоколах зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 8 від 11.12.2006 та № 9 від 29.08.2007 виконані не ОСОБА_4.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсним іпотечний договір № 39.29-50/405і від 05.04.2007. Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таск" посилається на те, що спірний договір всупереч вимогам чинного законодавства, а саме: ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України, був підписаний зі сторони позивача директором ОСОБА_10 з перевищенням наданих йому повноважень.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження . Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

В пункті 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що припис абзацу першого частини третьої статі 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи , але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Спростовуючи посилання Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 92 ЦК України суд апеляційної інстанції зазначив: "посилання апелянта на п. 3 ч. 2 ст. 92 Цивільного кодексу України колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що останній вжив всіх необхідних заходів для з'ясування наявності повноважень директора на укладання спірної угоди в частині їх належного надання (підписи засновників), а тому не довів, що не міг не знати про такі обмеження".

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з даним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України обов'язок доказування того, що банк знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" покладено на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таск", а не на відповідача як зазначив суд апеляційної інстанції.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не надав доказів того, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про те, що підписи у зазначених протоколах виконано не ОСОБА_4. Відповідно й судами попередніх інстанцій не встановлено факт обізнаності відповідача щодо відсутності у посадової особи, яка підписала спірний договір відповідних повноважень.

До того ж, факт того, що підписи від імені ОСОБА_4 в графах "Учасники" проти його прізвища та "Секретар Зборів Учасників" у протоколах зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" № 8 від 11.12.2006 та № 9 від 29.08.2007 виконані не ОСОБА_4 встановлено під час розгляду даної справи за результатами проведення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 4493/4494/13-32, що не усуває факту законності дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" ОСОБА_10 у 2007 році по виконанню рішень зборів учасників, оформлених протоколами № 8 від 11.12.2006 та № 9 від 29.08.2007 (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2011 у справі № 4/105-10).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Водночас, оскільки відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у позові в частині виключення запису з Єдиного реєстру заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна щодо нежилих приміщень в літ. "А": приміщення № № 2-8 (групи приміщень №2), приміщення № № 1,2 (групи приміщень №5), приміщення №1 (групи приміщень №5а), приміщення №№1026 (групи приміщень №11), загальною площею 577, 40 кв. м. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск", що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 15.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постановлені у справі судові рішення в частині визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007 слід скасувати, як такі, що прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм ст. ст. 4 7 , 43 ГПК України. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 111 11 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск".

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 910/5283/13 скасувати в частині визнання недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Таск" у визнанні недійсним іпотечного договору № 39.29-50/405і від 05.04.2007.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у справі № 910/5283/13 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таск" (02152, м. Київ, пр-т. П. Тичини, 15, код ЄДРПОУ 32106974) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 573, 50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 802, 90 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА