Постанова

від 19.03.2014 по справі 17/345

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2014 р. Справа№ 17/345

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Лазаренко Ю.Г.,

від відповідача -Бойченко В.М., Савченко Г.М.,

від тертьої особи -Скора Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" №664 від 05.08.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013

у справі № 17/345

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал" в особі розрахункового департаменту

до комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про стягнення 2269381грн.61коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.07.2013 (Мандриченко О.В.) позов АК "Київводоканал" задоволено частково та стягнуто з КП "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" 492 460грн. 11 коп. заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення згідно укладеного між сторонами договору №03910/2-02 від 10.03.2044, 4 034 грн. 60 коп. державного мита, 1780грн.01коп. судового збору та 51грн. 21коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Також, стягнуто з ПАТ "Київводоканал" на користь КП "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" суму за проведення судової експертизи в розмірі 5 653 грн. 86 коп.

Так, судом встановлено, що позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначив, що за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. надав відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 8293749грн.11коп., фактично відповідачем сплачено 6 470 384грн.50 коп., заборгованість становить 1 823 364грн.61коп.

При цьому позивач заявою від 16.01.2010 року збільшив розмір позовних вимог до 2 269 381грн.61коп., з яких 2 223 364грн.61коп. зазначив як основну заборгованість.

Відповідач стверджує, що за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. ПАТ АК "Київводоканал" надало відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4891569грн.08коп., фактично сплачено 3 871 806грн.98 коп. і 527 301грн.99коп. становить сума перархувань за пільги, отже заборгованість становить 492460грн.11коп.

Відповідач вважає, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві рахунки на оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води. Тобто, позивач - ПАТ "АК "Київводоканал" враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів і яку не підтверджено актами зняття показань з приладів обліку, що повинні бути розташовані згідно з п. 5.2 Правил № 190 на межі балансової належності позивача та відповідача та які не визнаються відповідачем як такі, що є предметом договору №03910/2-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. Прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності ПАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "АК" "Київенерго" - балансоутримувача теплових пунктів.

КП "УЖГ" Дарницького району не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва таку діяльність не здійснює.

Крім того, судом встановлено, що на балансі відповідача немає теплових пунктів, вони передані у володіння та користування АЕК "Київенерго".

Отже, враховуючи викладене, судом визнано необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за постачання відповідачеві питної води на підігрів.

Також судом встановлено, що відповідачу були відкриті додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору. При цьому до загальної суми наданих послуг, окрім холодної води, відповідачу була включена сума за питну воду, що йде на підігрів.

Отже, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було відкрито додаткові рахунки без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 03910/2-02 від 10.03.2004 р.

Також, суд дійшов висновку, що визначення вартості наданих послуг в рамках спірного договору повинно здійснюватись виходячи з даних показників лічильників, зареєстрованого за абонентськими номерами 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за іншими абонентськими номерами є неправомірними, оскільки прилади обліку, яким присвоєно ці абонентські номери не стосуються взаємовідносин сторін по спірному договору.

Зважаючи на те, що позивач і відповідач зазначали про різний розмір заборгованості за спірний період, а також те, що для з'ясування питань, які виникли в ході судового розгляду справи, потрібні спеціальні знання, господарський суд призначав у справі №17/345 проведення судово-економічних експертиз.

До матеріалів справи надано висновки №69/70/661/11-19 судово-економічної експертизи від 06.01.2011 року та висновок №5939/12-45 судово-економічної експертизи складений 30.11.2012 року. Жодна із проведених експертиз не надала чіткої відповіді на запитання, чи існує у відповідача перед позивачем заборгованість і в якому розмірі. З врахуванням вищевикладеного, господарський суд викликав в судове засідання експертів і зобов'язав їх надати письмові пояснення по суті складених експертних висновків.

У поясненнях щодо висновку №69/70/661/11-19 зазначено, що експертами не визначалися обовязки КП "УЖГ" Дарницького району м. Києва оплачувати послуги з постачання холодної води, що в подальшому використовується ПАТ "Київенерго" для приготування гарячої води у власних теплових пунктах, а визначалося зобов'язання за договором; розшифровки рахунків абонента, які містяться в матеріалах справи та якими керувалися експерти, не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; проте з матеріалів справи не вбачалося ніякого спору щодо допустимості в якості доказів розшифровок рахунків абонента; визначення обсягів поставленої води поточного періоду (по кожному особовому рахунку) за показниками приладів обліку на підставі актів про зняття показань та встановлення їх тотожності з обсягами поставленої води та прийнятими стоками, наведеними в розшифровках рахунків абонентів, не відноситься до завдань судово-економічної експертизи; в актах немає змісту господарської операції.

У поясненнях судового експерта, який складав висновок №5039/12-45, зазначено наступне: табуляграми не мають підписів та печатки і не можуть бути підставою для господарських операцій; експертом не бралися до уваги дані актів про зняття показань з приладів обліку, адже вони містять нерозшифровані підписи абонента.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли експертам встановити розмір наданих позивачем відповідачеві послуг та розмір заборгованості останнього перед позивачем, зокрема не надано актів зняття показань з приладів обліку, які б відповідали вимогам чинного законодавста, розшифровки рахунків абонента, які б містили підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, також не надано журналів обліку споживання води первинного обліку водоспоживання та водовідведення.

Так, судом у розгляді даної справи встановлено, що заявлена до стягнення сума 2 223 364грн.61коп. основного боргу складає визначену позивачем вартість обсягу спожитої питної води, а також питної води, яка іде на підігрів, що не стосується зобов'язань сторін по договору з постачання питної води та водовідведення. Таким чином, суд частково задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача визнану ним заборгованість в сумі 492 460грн.11коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати в частині відмови в стягненні 1776921грн.50коп., позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач посилається на те, що відповідач, всупереч умовам договору, не повідомляв про незгоду щодо вартості або обсягу наданих йому послуг, а тому повинен їх оплатити за розрахунком позивача. Не погоджується позивач і з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не повинен сплачувати кошти за питну воду, яка йде на підігрів. Стверджує про належне оформлення актів про знаття показань з приладів обліку. Вказує апелянт і на те, що судом відмовлено в стягненні з відповідача пені та трьох відсотків річних без зазначення відповідного обґрунтування такої відмови.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема заперечив проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що укладеним сторонами договором не передбачено постачання холодної води, яка йде на підігрів і відповідач не повинен її оплачувати, що також підтверджено в розглянутих судами справах між позивачем та відповідачем за інші періоди надання послуг. Стверджує відповідач і про відсутність у нього на балансі теплових пунктів. Заперечує відповідач проти доводів апеляційної скарги щодо належного оформлення актів про знаття показань з приладів обліку, оскільки їх неналежне оформлення встановлено проведеними у справі експертизами та досліджувалось в процесі розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає відповідач і правомірною відмову суду в стягненні штрафних санкцій, оскільки позивачем при їх нарахуванні безпідставно включено заборгованість за воду, яка йде на підігрів.

ПАТ "Київенерго" в поданих суду поясненнях зазначило, що в товариства відсутні договірні відносини з позивачем на підставі яких Київенерго купувало б у позивача питну воду, яка б використовувалась для виготовлення гарячої та її продажу. Київенерго здійснює нарахування лише за використані для підігріву води Гігакалорії, тобто виставляє рахунки споживачам лише за підігрів води, а не її постачання і лише на підставі укладених договорів. Отже, не може оплачувати питну воду, що йде на підігрів.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

10.03.2004 р. між ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ПАТ "Київводоканал", та відповідачем - КП "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (абонент) укладено договір № 03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договір укладається відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативнами актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. в розмірі 1 823 364грн.61коп., 4 612грн.48коп. трьох відсотків річних, 31 268грн.11коп. пені, а також 18 592грн.45коп. витрат по сплаті державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В подальшому позивачем подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій останній просить стягнути з відповідача 2 223 364грн. 61коп. основного боргу, 5950грн.10коп. трьох відсотків річних та 40 066грн.90коп. пені.

У своїх додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що між ВАТ "АК "Київводоканал" та АЕК "Київенерго" було укладено договір №100, в якому зазначалося, що кошти за воду, яка подається для підігріву потрібно перераховувати на рахунок ВАТ "АК "Київводоканал". Після розірвання договору №100 ВАТ "АК "Київводоканал" змушений був відкрити особові рахунки/додаткові індекси з кодом 50 та 40 для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг. За таких обставин, позивач вважає, що за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води відповідач повинен сплачувати позивачу, а не АК "Київенерго".

З метою отримання коштів за фактично надані послуги водопостачання питної води, та відповідного обсягу стоків, ВАТ "АК "Київводоканал" проводить нарахування за воду, яка використовується в подальшому відповідачем для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод безпосередньо підприємствам та організаціями, які споживають питну воду та з якими у позивача укладені договори питного водопостачання та водовідведення. Саме споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Так, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190, передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (пункти 3.1, 3.7 наведених Правил).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 19 вказаного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Так, відповідач зазначає, що за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. ПАТ АК "Київводоканал" надало відповідачеві послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 891 569грн.08коп.; фактично сплачено 3 871 806грн.98коп. і 527 301грн.99коп. становить сума перархувань за пільги. Отже заборгованість становить 492460грн.11коп.

В підтвердження викладеного відповідачем подано зведену відомість КП "ГІОЦ", направлену на адресу КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва розщеплення сплат за травень, червень та липень 2010 р., тобто за спірний період. В зведеній відомості розщеплення сплат за спірний період, у графі "Зараховано на розрахунковий рахунок ВАТ "АК "Київводоканал", КП "ГІОЦ" вказує суму коштів у розмірі 5541429грн.64коп.

Крім того, відповідно до реєстрів пільг, які формує Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, позивачеві перераховано кошти з державного бюджету за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період по пільгам ВВВ; реабілітованим; пільгам дітей війни; по пільгам постраждалих від аварії на ЧАЕС; по іншим пільгам (ветеранів ВС, МВС, СБУ, прокуратури, судів). Загальна сума перерахувань за пільги становить 527301грн.99коп.

Як вже зазначалося вище, відповідач вважає, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки за оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води. Тобто, позивач - ПАТ "АК "Київводоканал" враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, що не підтверджено актами зняття показань з приладів обліку, які повинні бути розташовані згідно з п. 5.2 Правил № 190 на межі балансової належності позивача та відповідача та які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом договору №03910/2-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. Прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності ПАТ "АК "Київводоканал" та ПАТ "АК" "Київенерго" - балансоутримувача теплових пунктів.

Така ж правова позиція щодо умов спірного договору, викладена в постановах Вищого господарського суду від 20.06.2012 р. у справі № 65/90, від 01.07.2012 р. у справі № 7/605-18/148, від 22.08.2012 р. № 33/103, від 03.10.2012 р. у справі № 7/558 по яким розглядались правовідносини між позивачем та відповідачем за спірним договором №03910/2-02 від 10.03.2004.

Так, згідно зі ст. 23 Закону України "Про теплопостачання", господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуваню в порядку, встановленому законом.

КП "УЖГ" Дарницького району не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва таку діяльність не здійснює.

Крім того, відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

На балансі ж відповідача відсутні теплові пункти, вони передані у володіння та користування АЕК "Київенерго". Так, центральні теплові пункти, які забезпечують житлові будинки Дарницького району усіх форм власності гарячою водою, знаходяться на балансі ПАТ "Київенерго" згідно рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 26.04.2007 р. №474/1135 "Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго".

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за постачання відповідачеві питної води на підігрів є необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що відповідачу були відкриті додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання та внесення відповідних змін до договору. При цьому до загальної суми наданих послуг, окрім холодної води, відповідачу була включена сума за питну воду, що йде на підігрів.

При укладенні ПАТ "АК "Київводоканал" договору з КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва, позивач присвоїв абоненту коди (особові рахунки): 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944.

Відповідно до п.п. 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, абонентами, що користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах, тобто, на один договір -відкривається один рахунок.

Між тим, як встановлено розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви, відповідачеві було присвоєно окремі особові рахунки (абонентські картки) № 2-50493, 2-50498, 2-50502, 2-50558, 2-50566, 2-50632, 2-50570, 2-50944, 2-40493, 2-40554, 2-40556, 2-40559, 2-40570, ін., за якими ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" щомісячно нараховує кількість та вартість питної води, яка іде на підігрів.

Отже, судом встановлено, що ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" було відкрито додаткові рахунки без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 03910/2-02 від 10.03.2004 р.

Як зазначалось вище відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи суд дійшов обґрунтованого висновку, що визначення вартості наданих послуг в рамках спірного договору повинно здійснюватись виходячи з даних показників лічильників, зареєстрованого за абонентськими номерами 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944, а позовні вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за іншими абонентськими номерами є неправомірними, оскільки прилади обліку, яким присвоєно ці абонентські номери не стосуються взаємовідносин сторін по спірному договору.

Також, при прийнятті рішення судом правомірно взяті до уваги висновки вищезазначених проведених у справі судових експертиз та зроблено відповідні висновки про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли експертам встановити розмір наданих позивачем відповідачеві послуг та розмір заборгованості останнього перед позивачем, зокрема не надано актів зняття показань з приладів обліку, які б відповідали вимогам чинного законодавста, розшифровки рахунків абонента, які б містили підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, також не надано журналів обліку споживання води первинного обліку водоспоживання та водовідведення.

Що стосується заперечень позивача про те, що судом відмовлено в стягненні з відповідача пені та трьох відсотків річних без зазначення відповідного обґрунтування такої відмови, апеляційний господарський суд зазначає наступне. Так, з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог вбачається нарахування пені та 3 % річних з встановленням кількості прострочених днів, проте позивачем не зазначено конкретних періодів стягнення, а відповідно початку прострочки від недосплачених сум основного боргу і їх розміру, що виключає можливість здійснення розрахунку як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.07.2013 у справі №17/345 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"- без задоволення.

2. Справу № 17/345 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко