Постанова

від 25.06.2014 по справі 17/345

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 17/345

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. у справі№17/345 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" третя особаАкціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" простягнення суми за участю

- позивача:Лазаренко Ю.Г. (довіреність від 13.06.2014р.) - відповідача: 1) Савченко Г.М. (довіреність від 01.10.2013р.) 2) Бойченко В.М. (довіреність від 01.10.2013р.) - третьої особи:Скора Ю.В. (довіреність від 08.10.2013р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) просило з урахуванням збільшення позовних вимог стягнути з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" (далі - відповідач) 2 223 364,61 грн. боргу, 5 950,10 грн. трьох відсотків річних та 40 066,90 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача, який неналежно виконує умови укладеного між сторонами договору на поставку питної вод та приймання стічних вод через приєднані мережі в частині оплати послуг з водопостачання, утворилась заборгованість за період з 01.05.2010р. по 31.07.2010р., на яку відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані три відсотки річних за весь час прострочення, а також відповідно до умов укладеного договору пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2013р. (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Синиця О.Ф., судді Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 492 460,11 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення в частині відмови у позові та в цій частині справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відповідачем були подані до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, де він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, спростовуючи викладені в ній доводи.

Беручи до уваги зміну назви третьої особи з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та приписи статті 25 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вважає з необхідне задовольнити клопотання правонаступника, здійснити процесуальне правонаступництво та замінити третю особу у справі на Публічне акціонерне товариство "Київенерго.

Переглянувши у касаційному порядку вищевказані судові рішення в оскарженій частині, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а згідно статті 111 11 ч.2 п.4 цього кодексу у постанові суду касаційної інстанції мають бути зазначені стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.03.2004р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (абонент) укладено договір №03910/2-02 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Судами також встановлено, що прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності позивача та третьої особи - балансоутримувача теплових пунктів.

Відповідач зазначав судам попередніх інстанцій, що за період з 01.05.2010 р. по 31.07.2010 р. позивач надав йому послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 4 891 569грн.08 коп.; фактично сплачено 3 871 806грн.98 коп. і 527 301грн.99 коп. становить сума перерахувань за пільги. Отже заборгованість становить 492460грн.11 коп.

В підтвердження викладеного відповідачем подано зведену відомість КП "ГІОЦ", направлену на адресу КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва розщеплення платежів за травень, червень та липень 2010 р., тобто за спірний період. В зведеній відомості розщеплення платежів за спірний період у графі "Зараховано на розрахунковий рахунок ВАТ "АК "Київводоканал", КП "ГІОЦ" вказує суму коштів у розмірі 5541429грн.64коп.

Крім того, відповідно до реєстрів пільг, які формує Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, позивачеві перераховано кошти з державного бюджету за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період по пільгам ВВВ; реабілітованим; пільгам дітей війни; по пільгам постраждалих від аварії на ЧАЕС; по іншим пільгам (ветеранів ВС, МВС, СБУ, прокуратури, судів). Загальна сума перерахувань за пільги становить 527301грн.99коп.

При цьому відповідач зазначав, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки за оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води. Тобто, позивач враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, що не підтверджено актами зняття показань з приладів обліку, які повинні бути розташовані згідно з п. 5.2 Правил № 190 на межі балансової належності позивача та відповідача та які не визнаються відповідачем як такі, що є предметом договору №03910/2-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі. Прилади обліку, що фіксують об'єми води яка іде на підігрів, розташовані на межі балансової належності позивача та третьої особи.

Також судами встановлено, що КП "УЖГ" Дарницького району не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому КП "УЖГ" Дарницького району міста Києва цю діяльність не здійснює.

Крім того, судами встановлено, що відповідачеві нараховувалась і виставлялась вартість питної води, яка йде на підігрів, за присвоєними відповідачу окремими особовими рахунками (абонентськими картками), які не були передбачені договором між позивачем та відповідачем. Зміни до укладеного договору не були внесені.

Приймаючи рішення суди обох інстанцій виходили з того, що ними взято до уваги результати проведених у справі судових експертиз та зроблено відповідні висновки про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли експертам встановити розмір наданих позивачем відповідачеві послуг та розмір заборгованості останнього перед позивачем, зокрема не надано актів зняття показань з приладів обліку, які б відповідали вимогам чинного законодавства, розшифровки рахунків абонента, які б містили підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, також не надано журналів обліку споживання води первинного обліку водоспоживання та водовідведення.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до статті 19 вказаного закону в редакції чинній на момент надання послуг позивачем, за які подано позов про стягнення заборгованості, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

В пункті 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (далі - Правила №190), передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Судами встановлено, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти, вони передані у володіння та користування третьої особи. Центральні теплові пункти, які забезпечують житлові будинки Дарницького району усіх форм власності гарячою водою, знаходяться на балансі третьої особи згідно рішення Київської міської ради ІV сесії V скликання від 26.04.2007р. №474/1135 "Про деякі питання використання майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні третьої особи.

Згідно до п.3.1. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Подібне правило міститься в п.2.1 укладеного між сторонами договору.

Вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п.5.2. Правил №190),

Споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання (п.5.13. Правил №190).

Судами встановлено, що прилади обліку, що фіксують об'єми води, яка іде на підігрів розташовані на межі балансової належності позивача та третьої особи - балансоутримувача теплових пунктів.

Згідно до п.5.21. Правил №190 зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Порядок та терміни зняття показів засобів обліку визначаються відповідно до договору.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та правове регулювання відносин між сторонами, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів про те, що ні укладеним між сторонами договором, ні приписами законодавства не передбачено обов'язку відповідача сплачувати за воду, що йде на підігрів позивачу.

Подібна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.06.2012р. у справі №65/90, від 01.08.2012р. у справі №7/605-18/148, від 22.08.2012р. у справі №33/103, від 03.10.2012р. у справі №7/558.

Разом з тим, за результатами дослідження судами висновків судово-економічної експертизи від 06.01.2011 року№69/70/661/11-19, та висновок №5939/12-45 судово-економічної експертизи складений 30.11.2012 року, та наданих позивачем доказів, суди обох інстанцій встановили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли встановити розмір наданих позивачем відповідачеві послуг та розмір заборгованості останнього перед позивачем в іншій частині позовних вимог, у якій у позові відмовлено.

Ці висновки судів залишились не спростовані позивачем у суді касаційної інстанції.

Крім того, що стосується заперечень позивача щодо тієї частини судових рішень, у якій відмовлено в стягненні з відповідача пені та трьох відсотків річних, особою, що звернулась із касаційною скаргою, не спростовані залишились висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не зазначено відповідного обґрунтування таких вимог, з поданого позивачем розрахунку позовних вимог та розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог вбачається нарахування пені та 3 % річних з встановленням кількості прострочених днів, проте позивачем не зазначено конкретних періодів стягнення, а відповідно початку прострочки від недосплачених сум основного боргу і їх розміру, що виключає можливість здійснення розрахунку як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції розміру пені та трьох відсотків річних.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, та направлені на переоцінку вже встановлених обставин справи, що в суді касаційної інстанції відповідно до приписів ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Відтак, підстав скасовувати судові рішення в оскарженій частині, немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р у справі Господарського суду міста Києва №17/345, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський