Ухвала

від 30.01.2014 по справі 300/101/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30.01.2014 м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі прокурора: ОСОБА_4 , засудженої ОСОБА_5 , її захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді, апеляційні скарги засудженої ОСОБА_5 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Воловецького районного суду від 17.06.2013 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка с.Пушкіново, Виноградівського району Закарпатської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одружена, не працююча, раніше судима 26.06.2009 року Міжгірським районним судом за ст.190 ч.4, ст.364 ч.2, ст.366 ч.1 КК України до п`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на три роки, звільнена від відбування основного покарання в порядку ст.75 КК України з іспитовим строком на три роки і покладенням на неї обов`язків в порядку ст.76 КК України; 11.12.2009 року за ст.212 ч.1 КК України до штрафу 5100 гривень,

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.2, 190 ч.4, 205 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 389 ч.1, 364 ч.2, 366 ч.2, 364 ч.1, 366 ч.1 КК України, та призначено покарання:

- за ст.190 ч.2 КК України- два роки позбавлення волі;

- за ст.190 ч.4 КК України- вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ст.205 ч.2 КК України- штраф у розмірі вісімдесят п`ять тисяч гривень;

- за ст.358 ч.1 КК України- штраф у розмірі вісімсот п`ятдесят гривень;

-за ст.358 ч.3 КК України- штраф у розмірі вісімсот п`ятдесят гривень;

- за ст.389 ч.1 КК України- два роки обмеження волі;

- за ст.364 ч.2 КК України- п`ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на три роки;

- за ст.366 ч.2 КК України- три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на два роки;

- за ст.366 ч.1 КК України- штраф у розмірі три тисячі чотириста гривень з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на один рік;

- за ст.364 ч.1 КК України- два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на два роки шість місяців та штрафу у розмірі чотири тисячі двісті п`ятдесят гривень.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на три роки та штрафу у розмірі 94 350 (дев"яносто чотири тисячі триста п"ятдесят ) гривень.

Згідно ч.4 ст.70 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду від 26.06.2009 року у вигляді одного року позбавлення волі і остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виглядідев"яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, зі штрафом у розмірі94 350 (дев"яносто чотири тисячі триста п"ятдесят ) гривень та з позбавленням права обіймати посади пов"язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями строком на три роки.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 62 988 (шістдесят дві тисячі дев"ятсот вісімдесят вісім) гривень матеріальної шкоди завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 214000 (двісті чотирнадцять) тисяч гривень матеріальної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 25600 (двадцять п"ять тисяч шістсот) гривень матеріальної шкоди, завданої злочином.

Відмовлено потерпілому ОСОБА_7 в задоволенні цивільного позову на суму 222910 (двісті двадцять дві тисячі дев"ятсот десять) гривень, оскільки шкода завдана злочином задоволена в повному обсязі в порядку цивільного судочинства.

Вирішено питання про речові докази.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу необхідно залишено попередній- тримання під вартою.

Термін відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання з 14.10.2011 року (а.с. 157-158, т-5).

в с т а н о в и л а:

Згідно вироку суду, ОСОБА_5 21.01.2008 року в смт. Міжгір`я, Закарпатської області з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно та зловживаючи довірою ОСОБА_7 , являючись директором приватного підприємства Лада-Л ідентифікаційний код 34340874 в смт. Міжгір`я, Закарпатської області, уклала з громадянином ОСОБА_7 договір № 2 від 21.01.2008 року на виготовлення, продаж та поставку в АДРЕСА_2 - будинку дерев`яного з оциліндрованого дерева (згідно проекту додатку №1), а гр. ОСОБА_7 прийняти та оплатити в розрахунку за 1 м2 приміщення - 220 у.о., 1 м2тераси 110 у.о. Відповідно до цього договору та на виконання його умов гр. ОСОБА_7 - 21.01.2008 року в м. Києві було сплачено готівкою на руки директору ОСОБА_5 грошові кошти по договору, в якості попередньої оплати в сумі 28000 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 222910 гривень 80 копійок. По закінченні, передбаченого і обумовленого договором строку виконання робіт (30.03.2008 року) ПП Лада-Л, директором якого являлась ОСОБА_5 ніякого дерев`яного будинку замовнику гр. ОСОБА_7 не поставило, а отримані за договором кошти в сумі 28000 доларів США, директор ОСОБА_5 використала на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_5 умисно, не маючи ніяких намірів виконувати обумовлене договором замовлення, до даного часу умови договору не виконала, а шляхом зловживання довірою замовника гр. ОСОБА_7 , шахрайським способом, з корисливим мотивом, отримала і привласнила його грошові кошти, що в перерахунку відповідно до курсу НБУ, в сумі - 222910 гривень 80 копійок.

Крім того, ОСОБА_5 будучи директором приватного підприємства Лада-Л ідентифікаційний код 34340874, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , являючись службовою особою, правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи, не маючи ніякого наміру їх виконувати, зловживаючи своїм службовим становищем - 21.01.2008 року в смт. Міжгір`я, Закарпатської області уклала із гр. ОСОБА_7 договір № 2 від 21.01.2008 року на виготовлення, продаж та поставку в АДРЕСА_2 будинку дерев`яного з оциліндрованого дерева (згідно проекту додатку № 1) на суму в розрахунку за 1 м2приміщення - 220 у.о., 1 м2тераси 110 у.о. Так, 21.01.2008 року будучи введеним в оману, в м. Києві, гр. ОСОБА_7 сплачено готівкою на руки ОСОБА_5 грошові кошти по договору, в якості попередньої оплати, в сумі 28000 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 222910 гривень 80 копійок, які ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та всупереч інтересів служби, використала на власні потреби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_7 .

Крім того, 16.01.2009 року гр. ОСОБА_5 , будучи фізичною особою, діючи умисно, з метою створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) приватного підприємства МІЛТ для прикриття незаконної діяльності, володіючи ксерокопією паспорта серії НОМЕР_1 виданого Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 26.03.2001 року громадянину України ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Хабаровськ та мешканцю АДРЕСА_4 та картки з його ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , діючи на правах засновника ПП МІЛТ відповідно до статуту, за відсутності відомостей про це у ОСОБА_11 , підробила рішення № 1 ПП МІЛТ шляхом внесення неправдивих відомостей у нього про призначення ОСОБА_11 директором даного підприємства та внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного бланку - реєстраційної картки форми № 1 на проведення державної реєстрації юридичної особи про призначення ОСОБА_11 директором ПП МІЛТ, які надають права реєстрації юридичної особи, з метою використання його, шляхом та подачі їх державному реєстратору Воловецької районної державної адміністрації для проведення державної реєстрації юридичної особи - приватного підприємства МІЛТ.

Крім того, 16.01.2009 року гр. ОСОБА_5 , будучи фізичною особою, діючи умисно, з метою створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) приватного підприємства МІЛТ, для прикриття незаконної діяльності, володіючи ксерокопією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 26.03.2001 року ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хабаровськ та мешканця АДРЕСА_4 та картки з його ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , діючи на правах засновника ПП МІЛТ відповідно до статуту, за відсутності відомостей про це у гр. ОСОБА_11 , підробила завідомо неправдиве рішення № 1 ПП МІЛТ шляхом внесення неправдивих відомостей у нього про призначення гр. ОСОБА_11 директором даного підприємства та внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного бланку - реєстраційної картки форми № 1 на проведення державної реєстрації юридичної особи відомості про призначення гр. ОСОБА_11 директором ПП МІЛТ, які надають права реєстрації юридичної особи та які 16.01.2009 року, використала, шляхом подачі державному реєстратору Воловецької районної державної адміністрації для проведення державної реєстрації юридичної особи та на підставі який державним реєстратором Воловецької районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства МІЛТ, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства МІЛТ серії А00 № 387510 від 16.01.2009 року.

Крім того, 22.12.2008 року гр. ОСОБА_5 діючи умисно, з метою створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - приватного підприємства МІЛТ для прикриття незаконної діяльності та з метою отримання прибутку, не пов`язаного з прямими надходженнями від здійснення підприємницької діяльності, на правах засновника, склала та затвердила статут ПП МІЛТ, а також діючи як засновник ПП МІЛТ винесла та затвердила підписом рішення № 1, яким заснувала дане приватне підприємство, внесла відомості про фіктивне місце його знаходження за адресою: Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Карпатська, 157 та призначила фіктивного директора даного підприємства ОСОБА_11 . В подальшому, 16.01.2009 року засновник ПП МІЛТ ОСОБА_5 , діючи умисно, за відсутності справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах, діючи від імені засновника ПП МІЛТ, внесла вищевказані фіктивні відомості до реєстраційної картки форми № 1 на проведення державної реєстрації юридичної особи які подала державному реєстратору Воловецької районної державної адміністрації. На підставі поданий документів засновником ПП МІЛТ ОСОБА_5 , державним реєстратором Воловецької РДА була проведена державна реєстрація юридичної особи - приватного підприємства МІЛТ та видано свідоцтво серії НОМЕР_3 , а також присвоєно ідентифікаційний код 35718611. В результаті створення фіктивного приватного підприємства МІЛТ, для прикриття незаконної діяльності та в результаті складання договорів з громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про продаж та поставку дерев`яних будівель, умов договору не виконала, будівлі не продала, а грошові кошти отримані від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в загальній сумі 153737 гривень 20 копійок привласнила, тобто ОСОБА_5 отримала прибуток не пов`язаний з діяльністю приватного підприємства МІЛТ від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на загальну суму 153737 гривень 20 копійок, заподіявши велику матеріальну шкоду.

Після цього, ОСОБА_5 являючись засновником приватного підприємства МІЛТ ідентифікаційний код 35718611, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , маючи повноваження відповідно до статуту підприємства самостійно виконувати функції директора, діючи як директор, будучи службовою особою, правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи, знаючи, що вона засуджена Міжгірським районним судом Закарпатської області від 26.06.2009 року та позбавлена права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 3 роки, з метою прикриття злочинного наміру у виді заволодіння чужим майном шляхом використання службового становища, 25.07.2009 року в с. Лозянське, Міжгірського району, Закарпатської області склала та затвердила печаткою та підписом договір № 10 від 25.07.2009 року, який надає право отримувати грошові кошти за його умовами, укладений з гр. ОСОБА_9 на виготовлення, продаж та поставку в АДРЕСА_6 , зрубу будинку. Складаючи даний договір, не маючи на меті виконання його умов, вказала, що ПП МІЛТ зобов`язується в строк (2,5 календарні місяці тобто 09.10.2009 року) продати, поставити зруб будинку та виконати будівельні роботи. Однак, ПП МІЛТ роботи за договором не виконано і до даного часу, а отримані за договором кошти в загальній сумі 212756,50 гривень, ОСОБА_5 використала на власні потреби.

Крім цього, 25.07.2009 року в с. Лозянське, Міжгірського району, Закарпатської області ОСОБА_5 , діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою гр. ОСОБА_9 , являючись засновником приватного підприємства МІЛТ ідентифікаційний код 35718611, маючи повноваження, відповідно до статуту підприємства, самостійно виконувати функції директора, діючи як директор, діючи умисно та доводячи злочин до кінця, уклала з гр. ОСОБА_9 договір № 10 від 25.07.2009 року на виготовлення, продаж та поставку в АДРЕСА_6 , зрубу будинку з оциліндрованого хвойного бруса діаметром 22 см. (згідно проекту - додатку № 1), а гр. ОСОБА_9 , прийняти та оплатити 210000 гривень. Відповідно до цього договору та на виконання його умов ОСОБА_9 , будучи введеною в оману, 28.07.2009 року було сплачено готівкою на руки ОСОБА_5 грошові кошти по договору, в сумі 2000 доларів США, що в перерахунку сторонами по договору, становить 15750 гривень; 13.08.2009 року сплачено готівкою на руки 16600 гривень; 19.08.2009 року сплачено готівкою на руки 83200 гривень; 28.09.2009 року сплачено готівкою на руки 94450 гривень тобто здійснено 100% оплату по договору. Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_5 , скориставшись довірою гр. ОСОБА_9 , з метою заволодіння чужим майном, 28.09.2009 року заволоділа грошовими коштами в сумі 4510 доларів США, що в перерахунку відповідно до курсу НБУ становить 36111 гривень в якості оплати додатково за поставку та продаж вікон та дверей для умовно проданого за договором № 10 зрубу будинку. По закінченні, передбаченого і обумовленого договором строку виконання робіт (2,5 календарні місяці тобто 09.10.2009 року) ПП МІЛТ в особі ОСОБА_5 , ніякого дерев`яного будинку замовнику гр. ОСОБА_9 не поставило. Тільки, в грудні місяці 2009 року, у відповідності до накладної № 139 від 05.12.2009 року ОСОБА_9 було поставлено брус одноциліндровий хвойний в кількості 35,11 м3на загальну суму 33354,50 гривень. Однак, ПП МІЛТ інші роботи за договором не виконано і до даного часу, а отримані за договором кошти в загальній сумі 212756,50 гривень ОСОБА_5 використала на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_5 умисно, не маючи ніяких намірів виконувати обумовлене договором замовлення, до даного часу умови договору не виконала, а шляхом зловживання довірою замовника гр. ОСОБА_9 , шахрайським способом, з корисливим мотивом, отримала і привласнила її грошові кошти в загальній сумі 212756,50 гривень, що є особливо великими розмірами.

Крім того, ОСОБА_5 являючись засновником приватного підприємства МІЛТ ідентифікаційний код 35718611 зареєстрованого за адресою: Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Карпатська, 157, маючи повноваження відповідно до статуту підприємства самостійно виконувати функції директора, діючи як директор, являючись службовою особою, правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи, не маючи ніякого наміру їх виконувати, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, 25.07.2009 року в с. Лозянське, Міжгірського району, Закарпатської області, уклала з ОСОБА_9 договір № 10 від 25.07.2009 року на виготовлення, продаж та поставку в АДРЕСА_6 , зрубу будинку з оциліндрованого хвойного бруса діаметром 22 см. (згідно проекту - додатку № 1), а гр. ОСОБА_9 , прийняти та оплатити 210000 гривень. Відповідно до цього договору та на виконання його умов гр. ОСОБА_9 на протязі з 28.07.2009 року по 28.09.2009 року було сплачено готівкою на руки ОСОБА_5 , як директору ПП МІЛТ, грошові кошти в загальній сумі 212756,50 гривень. Однак, ПП МІЛТ в особі ОСОБА_5 роботи за договором не виконано, а грошові кошти гр. ОСОБА_9 в загальній сумі 212756,50 гривень ОСОБА_5 , зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та всупереч інтересів служби, використала на власні потреби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_9 .

Крім того, ОСОБА_5 являючись засновником приватного підприємства МІЛТ код 35718611 зареєстрованого за адресою: Закарпатська область, смт. Воловець, вул. Карпатська, 157, маючи повноваження директора відповідно до статуту підприємства, будучи службовою особою, правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи знаючи, що вона засуджена Міжгірським районним судом Закарпатської області від 26.06.2009 року та за вироком якого вона позбавлена права обіймати посади, пов`язані з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями на 3 роки, з метою прикриття злочинного наміру у виді заволодіння чужим майном шляхом, використовуючи службове становище в м. Київ, склала та затвердила печаткою та підписом договір № 7/2011 від 08.04.2011 року, укладений з гр. ОСОБА_10 , на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані в АДРЕСА_7 лазню згідно проекту (додаток № 1) та вказала юридичну адресу підприємства в смт. Міжгір`я, який (договір) надає право отримувати грошові кошти за його умовами. Складаючи даний договір, не маючи на меті виконання його умов, ОСОБА_5 вказала в договорі, що ПП МІЛТ зобов`язується виготовити, поставити та провести монтажні роботи. Однак, ПП МІЛТ в особі ОСОБА_5 , роботи за договором до даного часу не виконало, а отримані за договором кошти в загальній сумі 25600 гривень, ОСОБА_5 використала на власні потреби,. Тобто ОСОБА_5 будучи службовою особою внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу та вчинила службове підроблення документу.

Крім цього, 08.04.2011 року, в м. Київ, ОСОБА_5 являючись засновником приватного підприємства МІЛТ код 35718611, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою гр. ОСОБА_10 , володіючи печаткою підприємства, діючи повторно, умисно та доводячи злочин до кінця, уклала з гр. ОСОБА_10 договір № 7/2011 від 08.04.2011 року на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані в АДРЕСА_7 лазню площею 48,75 м2згідно проекту (додаток № 1), а гр. ОСОБА_10 прийняти та оплатити за нього 143100 гривні. Відповідно до цього договору та на виконання його умов, ввівши в оману гр. ОСОБА_10 , останнім - 08.04.2011 року було сплачено готівкою на руки ОСОБА_5 грошові кошти по договору, в якості авансу, в сумі 25600 гривень. Однак, у відповідності до умов договору, ПП МІЛТ в особі ОСОБА_5 ніякої лазні замовнику гр. ОСОБА_10 не поставило, інші роботи за договором не виконало, а отримані за договором кошти в загальній сумі 25600 гривень, засновник ОСОБА_5 використала на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_5 умисно, повторно, не маючи ніяких намірів виконувати обумовлене договором замовлення, до даного часу умови договору не виконала, а шляхом зловживання довірою замовника гр. ОСОБА_10 , шахрайським способом отримала і привласнила його грошові кошти в загальній сумі 25600 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 являючись директором приватного підприємства Лада-Л ід. код 34340874, в смт. Міжгір`я, Закарпатської області, будучи службовою особою, правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи, не володіючи даними про визнання банкрутом та ліквідацію приватного підприємства Лада-Л ід. код 34340874, відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі 16/116 від 25.12.2009 року, використовуючи своє службове становище, 14.08.2011 року в м. Київ, склала та внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу і затвердила його печаткою ПП Лада-Л та підписом, а саме договір № 14 від 14.08.2011 року, який уклала між ПП Лада-Л в особі засновника ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_8 , на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані по АДРЕСА_8 згідно додатку № 1, з оциліндрованого хвойного брусу діаметром 18 см., який (договір) надає право отримувати грошові кошти за його умовами. Складаючи даний договір, не маючи на меті виконання його умов, ОСОБА_5 внесла у договір неправдиві відомості, про те, що ПП Лада-Л зобов`язується виготовити, поставити та провести монтажні роботи. Однак, ПП Лада-Л в особі ОСОБА_5 роботи за договором не виконало, а отримані за договором кошти в загальній сумі 62988 гривень, ОСОБА_5 використала на власні потреби, тобто ОСОБА_5 будучи службовою особою внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного документу та вчинила службове підроблення документу.

Крім того, 14.08.2011 року, в м. Київ, ОСОБА_5 діючи повторно, з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою гр. ОСОБА_8 , являючись директором приватного підприємства Лада-Л ідентифікаційний код 34340874, в смт. Міжгір`я, Закарпатської області, не володіючи даними про визнання банкрутом та ліквідацію приватного підприємства Лада-Л ідентифікаційний код 34340874, відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі 16/116 від 25.12.2009 року, володіючи печаткою підприємства, діючи умисно та доводячи злочин до кінця, уклала з гр. ОСОБА_8 договір № 14 від 14.08.2011 року на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані по АДРЕСА_8 згідно додатку № 1, з оциліндрованого хвойного брусу діаметром 18 см., а гр. ОСОБА_8 прийняти та оплатити за його умовами - 125000 гривні. Відповідно до цього договору та на виконання його умов гр. ОСОБА_8 - 14.08.2011 року було сплачено готівкою на руки гр. ОСОБА_5 грошові кошти в якості авансу та в якості оплати по договору, в загальній сумі 62988 гривень. Однак, у відповідності до умов договору, ПП Лада-Л в особі ОСОБА_5 ніякої лазні замовнику гр. ОСОБА_8 не поставило, інші роботи за договором не виконало, а отримані за договором кошти в загальній сумі 62988 гривень, ОСОБА_5 використала на власні потреби. Таким чином, ОСОБА_5 умисно, повторно, не маючи ніяких намірів виконувати обумовлене договором замовлення, умови договору не виконала, а шляхом зловживання довірою замовника гр. ОСОБА_8 , шахрайським способом отримала і привласнила його грошові кошти в загальній сумі 62988 гривень.

Крім того, ОСОБА_5 являючись директором приватного підприємства Лада-Л ід. код 34340874 в смт. Міжгір`я, Закарпатської області, не володіючи даними про визнання банкрутом та ліквідацію приватного підприємства Лада-Л ід. код 34340874, відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі 16/116 від 25.12.2009 року, будучи службовою особою правомочною від імені підприємства складати та видавати офіційні документи, не маючи ніякого наміру їх виконувати, уклала з гр. ОСОБА_8 договір № 14 від 14.08.2011 року на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані по АДРЕСА_8 згідно додатку № 1, з оциліндрованого хвойного брусу діаметром 18 см. Відповідно до умов договору гр. ОСОБА_8 повинен прийняти та оплатити за зруб будинку грошові кошти в сумі 125000 гривень. На виконання умов даного договору гр. ОСОБА_8 - 14.08.2011 року в м. Київ було сплачено готівкою на руки ОСОБА_5 , що діяла від імені ПП Лада-Л, грошові кошти в якості авансу та в якості оплати по договору, в загальній сумі 62988 гривень. Однак, ПП Лада-Л в особі ОСОБА_5 роботи за договором не виконано, а грошові кошти замовника гр. ОСОБА_8 в загальній сумі 62988 гривень ОСОБА_5 зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та всупереч інтересів служби, використала на власні потреби, що заподіяло істотну шкоду гр. ОСОБА_8 .

Крім того, ОСОБА_5 будучи судимою Міжгірським районним судом Закарпатської області 26.06.2009 року за ст.ст. 190 ч. 4, 364 ч. 2, 366 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на 3 роки, звільненою від основного покарання (позбавлення волі) на підставі ст. ст. 75, 76 КК України з випробуванням на 3 роки іспитового строку, діючи умисно, в супереч інтересів правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, ухилилась від позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду, що виразилось у наступному: ОСОБА_5 будучи обізнаною і ознайомленою з вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.06.2009 року яким її було позбавлено права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 3 роки, не звільнилась з займаної посади директора приватного підприємства Лада-Л ід. код 34340874, що в смт. Міжгір`я, Закарпатської області, печатку підприємства не передала засновнику, а в супереч вироку суду, діючи умисно, з метою вчинення нових злочинів та продовження злочинної діяльності з корисливим мотивом, ухиляючись від заборони позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, будучи засновником приватного підприємства МІЛТ ід. код 35718611 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , не провела ліквідацію підприємства, не подала відомості державному реєстратору, а також діючи від імені ПП Лада-Л ід. код 34340874, володіючи печатками ПП Лада-Л та ПП МІЛТ, діючи в якості засновника та директора даних підприємств вчинила нові службові злочини та продовжила злочинну діяльність, що виразилось в службовому підробленні, складанні і видачі завідомо неправдивих документів, створенні фіктивного підприємства, зловживанні службовим становищем та скоєнні шахрайства.

В апеляціях:

-захисник ОСОБА_6 , в інтересах засудженої ОСОБА_5 , вважає вирок Воловецького районного суду від 17.06.2013 року незаконним і необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням вимог кримінального закону, тому просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції;

-засуджена ОСОБА_5 вважає вирок Воловецького районного суду від 17.06.2013 року незаконним і необгрунтованим та таким, що підлягає зміні, в зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням вимог кримінального закону, тому просить вирок суду змінити, перекваліфікувати її дії у відповідності до встановлених обставин та пом`якшити призначене їй покарання;

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, захисника засудженої адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги, засудженої ОСОБА_5 , яка доповнила свою апеляційну скаргу та просила суд скасувати вирок від 17.06.2013 року, а справу повернути на новий судовий розгляд, прокурора, який вважає, що апеляції захисника та засудженої підлягають частковому задоволенню, вирок - скасуванню, а справа направленю на новий судвий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги захисника та засудженої підлягають до часткового задоволення з наступних міркувань.

У відповідності до ст.365 КПК України(1960 року), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов`язаний прийняти таке рішення.

У відповідності до ст..323 КПК України(1960 року) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ст.324 КПК України(1960 року) постановляючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину тощо.

В свою чергу, згідно ч.2 ст.327 КПК України(1960 року) обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, а ч.1, 2 ст.334 КПК України(1960 року) визначено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього. Суд зобов`язаний також мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв`язані з позбавленням волі тощо.

Вказаним вимогам закону оскаржуваний вирок не відповідає.

Судом першої інстанції у вироку зазначено, що окрім часткового визнання підсудною ОСОБА_5 своєї вини у вчиненому, така також доведена показами потерпілих, свідків та матеріалами справи і дії підсудної органом досудового слідства кваліфіковано вірно.

З контексту п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» слідує, що відповідно до вимог статей 22 і 64 КПК України(1960 року) та постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. N 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" у кожній справі з достатньою повнотою мають встановлюватись час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину; форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину, його наслідки, характер і розмір заподіяної шкоди; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності, та інші обставини, що характеризують особу підсудного.

В свою чергу, у відповідності до п.18 даної Постанови ПВС № 5 від 29.06.1990 року мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Вказані роз`яснення судом першої інстанції було проігноровано.

Визнаючи вірною кваліфікацію дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.190 КК України, а її вину в скоєнні даних злочинів доведеною, судом першої інстанції не враховано, що укладаючи 21.01.2008 року договір № 2 з ОСОБА_7 на виготовлення, продаж та поставку в урочище Конча-Заспа вул.Старик, 3 Київської області будинку дерев`яного та, отримавши від замовника, на виконання умов договору, готівкою 28000 доларів США, і в подальшому привласнивши ці грошові кошти, що суд вважав встановленим в ході судового розгляду, підсудна була повноважним директором приватного підприємства «Лада-Л» і являлась службовою особою, в розумінні примітки до ст.364 КК України. З врахуванням додаткової кваліфікації органом досудового слідства діянь підсудної за вказаним епізодом ще й за ч.2 ст.364 КК України, судом першої інстанції не було розглянуто можливості перекваліфікації дій ОСОБА_12 з ч.4 ст.190 КК України та ч.2 ст.364 КК України на ч.4 ст.191 КК України(привласнення чужого майна грошових коштів ОСОБА_7 - шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинені у великих розмірах), у випадку доведеності вини підсудної в цьому. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в п.23 Постанови ПВС № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно якого, суб`єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК

Визнаючи доведеним, що ОСОБА_5 привласнила кошти ОСОБА_7 в сумі 28000 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ становить 222910 гривень, сплачені ним на виконання цивільно-правової угоди, судом першої інстанції не враховано положення примітки до ст.185 КК України, згідно якої в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а відтак не перевірено на підставі належних та допустимих доказів(довідка банківської установи про офіційний курс долара США по відношенню до української гривні станом на момент вчинення злочину, а саме 21.01.2008 року), чи є дані конкретні дії ОСОБА_5 шахрайством вчиненим в особливо великих розмірах, з огляду на рекомендації, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 28.05.2004 року «Про деякі питання застосування судами України адміністративного та кримінального законодавства у зв`язку з набранням чинності Законом України від 22 травня 2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб".

Крім того, згідно п.18 Постанови ПВС № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання, однак судом першої інстанції у вироку, на думку колегії суддів, не наведено, на підставі яких саме фактичних даних, отриманих під час досудового або судового слідства, було зроблено висновок про те, що ОСОБА_5 ще в момент отримання грошових коштів від ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 мала на меті їх привласнити, не виконуючи зобов`язання.

За змістом диспозицій частин 1 та 2 статті 205 КК України та у відповідності з роз`ясненням, що міститься в пункті 19 Постанови ПВС України "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності" від 25.04.2003 року N 3, відповідальність за частиною 2 статті 205 КК за ознакою заподіяння великої матеріальної шкоди настає лише в разі заподіяння такої шкоди внаслідок створення чи придбання суб`єкта підприємницької діяльності, а не внаслідок подальшої незаконної діяльності. З вироку вбачається, що суд вважав такою шкодою отримання прибутку ОСОБА_5 в результаті незаконної діяльності створеного СПД ПП «МІЛТ», що знаходиться за межами цього складу злочину. Доказів же заподіяння такої шкоди самим фактом створення суб`єкта господарської діяльності справа не містить, і у вироку вони не наведені. Отже, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції повинен був розглянути наявність підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, а саме можливості перекваліфікації дій ОСОБА_5 з ч.2 ст.205 КК України на ч.1 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності).

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

Верховним Судом України в узагальненні від 19.10.2009 року «Практика розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)» зазначено, що офіційним згідно зі ст. 366 КК є лише такий документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які породили чи здатні породити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Враховується також і те, що об`єктивною стороною цього злочину є вчинення суспільно небезпечного діяння, а також те, що суб`єктами злочину є лише службові особи та наявність зв`язку між вчиненим діянням і посадою, яку вони обіймали або ж службовою діяльністю, яку вони здійснювали.

Так, суб`єктом злочинів, склад яких передбачено ст. 366 КК України, може бути тільки службова особа. У законодавчому визначенні поняття "службова особа" вказується на п`ять видів функцій чи обов`язків, виконання яких особами, наділеними правом на їх виконання, є підставою для визнання їх службовими особами, зокрема: 1) функції представника влади; 2) організаційно-розпорядчі обов`язки; 3) адміністративні-господарські обов`язки. При цьому виконання кожного із зазначених видів обов`язків окремо недостатньо для визнання особи службовою, такою вона може визнаватися при їх поєднанні: одночасно або організаційні та розпорядчі, або адміністративні та господарські.

В свою чергу, у відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою

В контексті вище викладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції допущено однобічність та неповноту судового слідства, що завадило постановленню законного та обґрунтованого вироку, зокрема, висновки суду про доведеність вини та вірність кваліфікації дій підсудної за ч.2 ст.366 КК України не ґрунтуються на доказах, отриманих в ході досудового та судового слідства, позаяк з матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору з ОСОБА_13 від імені ПП «Мілт» 25.07.2009 року № 10 на виготовлення, продаж та поставку зрубу будинку, отримавши за договором кошти в сумі 212756,50 гривень, ОСОБА_5 вироком Міжгірського районного суду від 26.06.2009 року вже була позбавлена права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на три роки.

Судом першої інстанції даній обставині належної оцінки в сукупності з наявними у справі та встановленими в ході судового розгляду фактичними даними, зокрема, у випадку доведення вини ОСОБА_5 за ст.205 КК України, не надано та зроблено передчасний висновок про те, що в цьому конкретному випадку підсудна діяла саме як службова, а не як приватна особа.

З аналогічних міркувань потребує додаткової перевірки та всебічного дослідження в сукупності з іншими доказами по справі та встановленими фактичними обставинами доведеність вини і правильність кваліфікації дій підсудної за ч.1 ст.366 КК України по епізодах про укладення ОСОБА_5 договору № 7/2011 від 08.04.2011 року з ОСОБА_10 на виготовлення, поставку та проведення монтажних робіт на майдані в урочищі Кип`яче від імені ПП «МІЛТ» та договору № 14 з ОСОБА_8 від 14.08.2011 року.

Колегія вважає за необхідне зауважити, що по названому епізоду з ОСОБА_8 , висновки суду першої інстанції, крім іншого, є ще й суперечливими, оскільки злочин, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.366 КК України є умисним, однак у вироці визнано встановленою ту обставину, що ОСОБА_5 не була обізнаною про визнання банкрутом ПП «Лада-Л», згідно ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі № 16/116 від 25.12.2009 року.

З аналогічних підстав, на думку судової колегії, є передчасним, зробленим за неповно та однобічно проведеного судового слідства, і висновок суду першої інстанції про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підсудної ОСОБА_5 за ч.1 та ч.2 ст.364 КК України по епізодам з ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , оскільки в ході судового розгляду належним чином не було з`ясовано, чи діяла обвинувачена під час вчинення даних конкретних діянь, як службова особа, в розумінні примітки до ст.364 КК України та роз`яснень, викладених у вище перерахованих постановах Пленуму ВСУ, чи як приватна особа, будучи вже позбавленою права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і не уповноваженою законом або жодним правомочним органом(посадовою особою) на виконання зазначених функцій.

Судом першої інстанції належним чином не було перевірено та не дано правової оцінки встановленому в ході судового розгляду факту часткового виконання цивільно-правових зобов`язань за договором з ОСОБА_13 , належним чином не перевірено покази підсудної ОСОБА_5 про часткове виконання нею взятих на себе зобов`язань за договором, укладеним з ОСОБА_10 , не проведено допитів безпосередньо в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 з метою усунення суперечностей в їх показах та показах ОСОБА_5 щодо того, яким саме чином до ОСОБА_5 потрапили ксерокопія паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного коду та копії диплому ОСОБА_11 і чи були дані свідки обізнаними про дії обвинуваченої, спрямовані на створення та діяльність ПП «МІЛТ».

Отже, колегія суддів констатує, що судове слідство по справі було проведено однобічно та неповно, судом першої інстанції не було досліджено такі обставини, з`ясування яких має істотне значення для правильного вирішення даної справи по суті, зокрема, крім іншого, не були допитані потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з метою перевірки версії обвинуваченої про відсутність у неї на момент укладення цивільно-правових угод наміру не виконувати взяті на себе зобов`язання та часткове виконання умов договорів; безпідставно було відхилено клопотання захисту про витребування банківської та фінансово-господарської документації по здійснених операціях ПП «Лада-Л» та ПП «МІЛТ», що має суттєве значення для підтвердження або спростування обставин, що мають істотне значення для вирішення питань про винність дій ОСОБА_5 та правильності їх юридичної кваліфікації.

З огляду на вище наведене, висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, судом не зазначено, чому ним взято до уваги одні докази і відкинуто інші, не досліджено та не враховано доказів, які можуть суттєво вплинути на його висновки.

Судова колегія також вважає за необхідне відзначити, що судом першої інстанції під час вирішення питання та мотивування своїх висновків про призначення покарання ОСОБА_5 допущено неправильне застосування кримінального закону, з огляду на слідуюче.

У відповідності до п.19 Постанови ПВС № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» керуючись ст. 39 КК України і ч. 2 ст. 334 КПК України(1960 року), суди зобов`язані мотивувати свої висновки щодо виду і міри покарання, яке слід призначити підсудному. Зокрема, суд повинен мотивувати призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не пов`язані з позбавленням волі; застосування умовного засудження; застосування умовного засудження до позбавлення волі з обов`язковим залученням засудженого до праці; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин; перехід до іншого більш м`якого виду покарання; надання відстрочки виконання вироку; звільнення підсудного від покарання.

В свою чергу, у відповідності до п.25 постанови ПВС № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

При цьому належить керуватись відповідними нормами КК України та роз`ясненнями, які дані в постановах Пленуму Верховного Суду України з питань застосування мір кримінального покарання.

З контексту наведених вище положень закону та роз`яснень ВСУ слідує, що у таких випадках покарання за останнім вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК у такому порядку: а) спочатку за правилами частин 13 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до винесення першого вироку; б) після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК; в) потім. за сукупністю злочинів (частин 13 ст. 70 КК), вчинених після постановлення першого вироку; г) і остаточно за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК.

Всупереч цьому судом першої інстанції у вироку, при наведенні висновків та обґрунтування призначення покарання підсудній ОСОБА_5 безпідставно зроблено посилання на застосування ч.4 ст.81 КК України, не обґрунтовано призначення покарання за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення вироку Міжгірським районним судом від 26.06.2009 року, на підставі ч.ч.1-3 ст.70 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70 КК України з врахуванням покарання призначеного вироком Міжгірського районного суду від 26.06.2009 року, призначення покарання за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення цього вироку і призначення покарання за сукупністю вироків, в порядку та на умовах, взначених ст.ст.71, 72 КК України. Не конкретизовано, який із передбачених ст. 70 КК України принципів застосовуватиметься при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини).

Крім того, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши ОСОБА_5 за ст.205 ч.2 КК України, за ч. ст.358 КК України, за ч.3 ст.358 КК України, за ч.1 ст.366 КК України основне покарання у вигляді штрафу, допустив безпідставне повне складання сум призначених штрафів, призначених як основні покарання,так і штрафу, призначеного як додаткове покарання за ч.1 ст.364 КК України; не застосував ст.71 КК України; пославшись на ч.4 ст.70 КК України, фактично використав положення ст.71 КК України і замість зарахування в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, покарання, відбутого частково за попереднім вироком, частково приєднав покарання невідбуте підсудною за вироком Міжгірського районного суду від 26.06.2009 року, - що є неприпустимим.

Слід зауважити, що всупереч вимогам ст.323 КПК України(1960 року), судом першої інстанції в основу вироку покладено докази, які не були предметом розгляду в ході судового засідання і безпосередньо не досліджувались. Так, у вироці зазначено, що вина підсудної ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованих їй злочинів доведена, зокрема, матеріалами справи, що містяться в т.2 на а.с.6-9, 102-104, 124, 205-207; в т.3 а.с.44-45, 69-70, 83-84, 118-119, 145-146, 181-182; в т.4 на а.с.153-160, однак в протоколі судового засідання не зафіксовано дослідження даних доказів в ході судового розгляду.

Одночасно, судова колегія також звертає увагу, що судом першої інстанції, хоч і вказано у вироку суду на врахування положень ст.4 КК України, в той же час не зазначено в редакціях яких законів застосовані диспозиції та санкції статей при кваліфікації та призначенні покарання ОСОБА_5 .

У відповідності до ст.367 КПК України(1960 року) підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є: 1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; 2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; 3) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 4) неправильне застосування кримінального закону; 5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

В свою чергу, статтями 368-371 КПК України(1960 року) розкрито зміст перерахованих підстав, зокрема, для скасування обвинувального вироку суду першої інстанції.

За таких, встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_5 знайшли своє часткове підтвердження, однобічність та неповнота судового слідства, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, численні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону унеможливили постановлення судом першої інстанції законного та обгрунтованого вироку і правильне вирішення даної справи по суті, тому вирок Воловецького районного суду від 17.06.2013 року щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Керуючись ст. ст.365, 366, 374, 377, 379 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд,

У Х В А Л И Л А :

Апеляції захисника ОСОБА_6 , в інтересах засудженої ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_5 , - задовольнити частково.

Вирок Воловецького районного суду від 17.06.2013 року щодо ОСОБА_5 , яким її визнано винною за ст.ст.190 ч.2, 190 ч.4, 205 ч.2, 358 ч.1, 358 ч.3, 389 ч.1, 364 ч.2, 366 ч.2, 364 ч.1, 366 ч.1 КК України, - скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 залишити попередню тримання під вартою.

Судді: