Ухвала

від 08.04.2014 по справі 409/1148/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 409/1148/13-ц

Провадження № 22ц/782/511/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Назарової М.В.

суддів Галан Н.М., Івановій І.П.

при секретарі Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-МОЛОКО»

на заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 листопада 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2007 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 60906 грн. В обґрунтування вимог зазначила, що 03 жовтня 2005 року між нею та ТОВ "Троїцьк-молоко" в особі директора Савчишкіна Ю.А. було укладено договір позики, згідно якого остання надала відповідачу грошові кошти у сумі 60256 грн., а відповідач зобов'язався повернути ці кошти позивачці до 01 вересня 2006 року в зручний для нього спосіб. Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконала та внесла кількома платежами до каси відповідача кошти в сумі 60906 грн.

Оскаржуваним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» про стягнення боргу за договором позики задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Троїцьк-молоко" на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у сумі 60256 грн. та понесені позивачкою витрати в сумі 58,50 грн., а всього - 60314,50 грн.; в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено як заявленим безпідставно; стягнуто з ТОВ "Троїцьк-молоко" на користь держави держмито у сумі 551,56 грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачці у позові, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України ) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд обґрунтовано виходив із того, що 03 жовтня 2005 року між сторонами було укладено договір позики, на виконання умов якого позивачем було внесено до каси підприємства відповідача кошти у сумі 60906 грн., про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів; оспорювані квитанції відповідають вимогам ст.ст. 1046, 1047 ЦК України і не містять посилань на безгрошовість даної угоди.

Матеріали справи містять копію договору позики від 03 жовтня 2005 року, що укладений між позивачем ОСОБА_2 як фізичною особою та ТОВ «Троїцьк-молоко» в особі Савчишкіна Ю.А., відповідно до умов якого позивач мала передати у власність відповідача кошти в сумі 60256 грн., а останній зобов'язався повернути їй ці кошти до 01 вересня 2006 року в зручний для нього спосіб /а.с. 9-10 т. 1/.

Позивачка внесла на рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 60906 грн., про що свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 9 від 20.02.2006 року на суму 500 грн., № 141 від 04.10.2005 року на суму 13415 грн., № 159 від 29.12.2005 року на суму 17510 грн., № 12 від 01.03.2006 року на суму 4381 грн., № 18 від 23.03.2006 року на суму 25100 грн. /а.с. 11 т.1/.

Підставою зарахування вказаних коштів було зазначено «фінансова допомога».

Кошти у сумі 650 грн. були повернуті відповідачем позивачці.

На час укладання договору позики Савчишкін Ю.А. працював директором ТОВ "Троїцьк-молоко», що підтверджується копією трудової книжки на його ім'я /а.с. 12 т. 1/.

Відповідно до п.8.19. Статуту ТОВ "Троїцьк-молоко" директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, в т.ч. укладати угоди та договори від імені Товариства /а.с.130 т. 1/.

Протокол № 2 загальних зборів засновників ТОВ "Троїцьк-молоко" від 24.12.2002 року, яким забороняється директору підприємства підписувати договори з будь-якими юридичними та фізичними особами без згоди засновників до погашення боргу перед ЗАТ "Троїцький МРЗ" /а.с. 111 т. 1/, в реєстраційній службі Троїцького районного управління юстиції відсутній /а.с. 27 т. 3/.

Зміни до статуту ТОВ "Троїцьк-молоко" щодо вказаних обставин не вносились

Таким чином, судом вірно встановлено обставини справи, оскільки жодних заборон при підписанні договору позики від 03 жовтня 2005 року у директора підприємства не було.

Відповідно до п.п. 1.22-1.22.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року , що діяв на час виникнення спірних правовідносин, фінансова допомога - безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів /за винятком бюджетних дотацій та субсидій/, або без укладання таких угод. Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

За таких умов висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів, що вказані кошти, перераховані позивачем на користь відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У відповідності зі ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позикоодержувач зобов'язаний повернути позикодавцю грошові кошти в тій сумі, яку одержував в строк і в порядку, встановленому договором. Позика вважається повернутою в момент передачі позикодавцю майна встановленого родовими ознаками або зарахування одержаної грошової суми на його банківський рахунок.

Відповідач не надав належних доказів виконання ним свого обов'язку про повернення боргу.

Тому судом першої інстанції зроблений правильний висновок про задоволення позовних вимог частково з урахуванням повернутих їй 650 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд при вирішенні спору дотримався норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги, які фактично є запереченнями проти позову і яким судом першої інстанції дана належна оцінка, не заслуговують на увагу.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін на підставі статті 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» відхилити.

Заочне рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: