Постанова

від 08.04.2014 по справі 33/383-22/451-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа№ 33/383-22/451-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Станіка С.Р.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Утулов В.В. - представник за довіреністю від 28.10.2013 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року

у справі № 33/383-22/451-2012 (головуючий суддя Полякова К.В., судді: Нечай О.В., Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

третя особа Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»

про визнання договору застави недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" про визнання недійсними договору застави товарів в обороті № 219/Zг-08-4, укладеного 27.11.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір застави з боку філії № 13 "Харківська" підписано директором філії ОСОБА_3., який не мав відповідних повноважень на укладання зазначеного договору. На підтвердження вказаного твердження позивач зазначив, що відповідно до статуту товариства філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року №33/383, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" задоволені, визнано недійсним договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року укладений між філією № 13 - "Харківська" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2012 року у справі № 33/383 рішення від 31.01.2012 Господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 у справі № 33/383 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду № 33/383-22/451-2012 від 08.11.2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 33/383-22/451-2012 від 17.01.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва № 33/383-22/451-2012 від 08.11.2012 року без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 33/383-22/451-2012 від 04.04.2013 року, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року скасовані, а справу № 33/383-22/451-2012 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що надання письмового дозволу директору філії на укладення договору застави не відноситься до виключної компетенції зборів учасників, а тому в даному випадку відповідний дозвіл міг бути наданий за рішенням дирекції або за рішенням загальних зборів учасників. Крім того, висновки суддів попередніх інстанцій про наступне схвалення правочину не підтверджується матеріалами справи та ґрунтується на припущеннях, оскільки вчинення дій філією з надання звітності юридичній особі не свідчить про прийняття нею спірного правочину до виконання.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 33/383-22/451-2012 від 28.01.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що директор філії був уповноважений укладати від імені ТОВ «НК «Альфа-Нафта» договори застави майна та майнових прав лише за наявності письмового дозволу товариства. Відповідних дозволів ТОВ «НК «Альфа-Нафта» директору філії ОСОБА_3 не надавало.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» по справі № 33/383-22/451-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 33/383-22/451-2012 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 року справу № 33/383-22/451-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду на 25.03.2014 року.

25.03.2014 року суддею Пономаренко Є. Ю. подана заява про самовідвід у розгляді апеляційної скарги по справі № 33/383-22/451-2012, у зв'язку із тим, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року у даній справі було винесено за його участю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року задоволено заяву судді Пономаренка Є. Ю. про самовідвід у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "НК Альфа-Нафта" по справі № 33/383-22/451-2012.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року справу № 33/383-22/451-2012 передано до розгляду колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Станік С. Р.

У судове засідання 25.03.2014 року представник відповідача та представник третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 року відкладено розгляд справи до 08.04.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2014 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи у судове засідання 08.04.2014 року не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НК "Альфа-Нафта" в особі філії № 13 "Харківська" укладено договір застави товарів в обороті № 219Zr-08-4, яким забезпечені вимоги заставодержателя (банку) за генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій від 27.11.2008 року (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) укладеним з ВАТ "Броварський Райагропостач", який у подальшому перейменовано у ВАТ "Одеський райагропостач".

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НК "Альфа-Нафта", здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого зборами учасників товариства протоколом №71 від 22.09.2005 року.

Статтею 3 зазначеного статуту, зокрема п. 3.5. визначено, що товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва. Філії та представництва діють на підставі положень про них. Положення про філії та представництва затверджуються зборами учасників товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством (п.3.7 Статуту).

Рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 79 від 19.10.2005 року, затверджено положення про Філію № 13 - "Харківська" Товариства з обмеженою відповідальністю "НК "Альфа-Нафта".

Як встановлено судом, договір про заставу товарів в обороті укладений від імені директора філії № 13 "Харківська " ОСОБА_3, що діяв, на підставі положення про філію, затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 79 від 19.10.2005 року, і довіреності посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 13.09.2006, зареєстрованої в реєстрі за № 7923.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 3.1 Положення про філію № 13 "Харківська", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, протокол № 79 від 19.10.2005 закріплено, що філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи по законодавству України.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки філії не мають статусу юридичної особи, то, відповідно, вони не мають і цивільної дієздатності, а отже не можуть самостійно від власного імені бути учасниками цивільних правовідносин.

Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у тексті угоди помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то сама лише ця обставина не може бути підставою для визнання угоди недійсною. У таких випадках угоду слід вважати укладеною від імені юридичної особи (п. 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Зважаючи на те, що у договорі застави йдеться посилання на положення про філію №13 "Харківська"та довіреність товариства від 01.02.2006 році у якій вказано, що директор філії ОСОБА_3 уповноважений діяти від імені товариства, суд дійшов висновку, що стороною у договорі застави від заставодавця є товариство.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу (п. 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Згідно з пунктом 3.7 статуту товариства (затверджений зборами учасників товариства (протокол № 71 від 22.09.2005 року) філії та представництва діють на підставі положень про них, які затверджуються зборами учасників товариства. керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством.

Пунктом 9.4.1 Положення про філію № 13 "Харківська" передбачено, що директор філії має право укладати від імені товариства договори відповідно до довіреності, виданої товариством. У пункті 9.1 цього Положення також зазначено, що директор філії представляє інтереси товариства на підставі довіреності, виданої йому від імені товариства.

Як вбачається з довіреності товариства від 01.02.2006 року, на яку йдеться посилання у договорі застави, директор філії № 13 "Харківська" ОСОБА_3 уповноважений представляти інтереси товариства та надано право, зокрема, на укладання та підписання від імені товариства договорів застави майна та майнових прав за наявності письмового дозволу товариства.

Колегією суддів встановлено, що належні та допустимі докази надання ТОВ «НК «Альфа-Нафта» ОСОБА_3 письмового дозволу на підписання від імені товариства договору застави в матеріалах справи відсутні.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження (п. 9.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").

Колегія суддів наголошує, що представники банку при укладені договору застави, зважаючи на довіреність товариства від 01.02.2006 року, при укладанні оспорюваного договору повинні були витребувати у директора філії № 13 "Харківська" ОСОБА_3 зазначений письмовий дозвіл товариства.

Також, колегією суддів при розгляді спору по суті враховано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 ЦК України). А правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Разом з тим, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що директор філії № 13 "Харківська" ОСОБА_3 при укладанні та підписанні договору застави від імені товариства діяв з перевищенням своїх повноважень. Про перевищення цих повноважень банк повинен був знати чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження повноважень директора філії, доказів наступного схвалення товариством договору застави матеріали справи не містять.

Посилання відповідача на те, що позивач знав про факт укладання спірного правочину з підсумків діяльності філії, які відображаються в щомісячних та річних балансах (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства), звітах про прибутки і збитки, а також у річному фінансовому звіті (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства) не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ні Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Порядком подання фінансової звітності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.2000, ні Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей), ані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" (цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 N 87, не передбачено відображення в балансах, звітах про прибутки і збитки, у річному фінансовому звіті відомостей про укладені договори застави.

Щодо посилання суду першої інстанції на те, що договір застави товарів в обороті від 27.11.2008 року № 219/Zr-08-4 зареєстровано у встановленому порядку в Державному реєстрі обтяжень, а тому позивач як юридична особа не був позбавлений права отримати відповідну інформацію про заставлене майно, то колегія суддів зазначає, що дійсно ТОВ «НК «Альфа-Нафта» не був позбавлений отримати відомості про заставлене майно.

Однак, дана обставина не свідчить, що ТОВ «НК «Альфа-Нафта» була обізнана про існування спірного договору та схвалювала його укладання.

Так, відповідно до п. 6 Постанови КМ України від 05.07.2004 року № 830 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна" встановлено, що відомості про обтяження рухомого майна вносяться до реєстру на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи або рішення суду. Заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження підписує обтяжувач. Якщо обтяжувачем є юридична особа, підпис її уповноваженої особи скріплюється печаткою. У разі коли заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.

Таким чином, відомості щодо обтяження майна заставою вносилися не позивачем, а відповідачем, а отже дана дія не може свідчити про схвалення ТОВ «НК «Альфа-Нафта» договору застави товарів в обороті від 27.11.2008 року № 219/Zr-08-4.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, враховуючи те, що спірний договір застави укладений директором філії № 13 «Харківська» ТОВ «НК Альфа-Нафта» із перевищенням повноважень, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014 року у справі № 33/383-22/451-2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

4. Визнати недійсним з моменту укладення договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-4 від 27.11.2008 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» в особі філії № 13 «Харківська».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 33239468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 31088169) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 941 (дев'ятсот сорок одна) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 33/383-22/451-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді С.Р. Станік

М.А. Руденко