Ухвала

від 01.04.2014 по справі 826/17261/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17261/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.09.2013 року № 0000662656170109 та від 04,09.2013 року № 0000652656170109.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. На думку суду вказана норма права забороняє податковому органу приймати податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі. Окрім того, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених позивачем угод.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, фізична особи - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.03.2004 року та взятий на податковий облік в Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 08.04.2004 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Діаманд Делюкс», ТОВ «Айдар ЛТД», ТОВ «Ідея Рісорч» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено Акт перевірки №261/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 від 08.07.2013 року (надалі акт перевірки).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198. п. 201.2 ст. 201 ПК України, в результаті чого, позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ за період за жовтень-грудень 2011 року, січень, лютий, травень, серпень 2012 року в сумі 626185,06 грн., а також порушено п. 138.2 ст. 138. п. 167.1 ст. 167, п. 177.4, ст. 177, ст. 198 ПК України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 660 088,29 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 року №0000662656170109 та від 04.09.2013 року №0000652656170109.

Скориставшись правом на адміністративне оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, позивачем на акт перевірки було подано заперечення, яке залишено без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення від 04.09.2013 року №0000662656170109 та від 04.09.2013 року №0000652656170109 протиправними, позивач оскаржив його до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Так, з матеріалів справи вбачається, що господарська діяльність позивача здійснювалась на підставі договорів № 105 від 01.11.2011 року, № 0312 від 03.01.2012 року, № 0912 від 09.02.2012 року, укладених з контрагентами - ТОВ «Айдар ЛТД», ТОВ «Ідея Рісорч», ТОВ «Діаманд Делюкс», згідно яких позивач замовляв у ТОВ «Айдар ЛТД» послуги екскаватора, самохвалу, автокрану, бульдозера, автогрейдера, поливо-мийної машини, фрези, катка, асфальтоукладника, послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом; у ТОВ «Ідея Рісорч» - поставку піску, щебеню, розчину та інші будівельні матеріал згідно умов договорів, послуги тандемного вібраційного катка, а також послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом; у ТОВ «Діаманд Делюкс» - поставку піску, щебеню, розчину та інші будівельні матеріал згідно умов договорів, комплекс робіт по ремонту майданчика на складі фігурних елементів мостіння з установкою борту дорожнього на об'єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул.. Резервна 8, послуги екскаватора, автосамосвалу, автогрейдера, послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом, а також послуги асфальтоукладника, поливної машини, катка, автогрейдера.

На підтвердження реальності укладених господарських договорів, позивачем було надано до суду:

- податкові накладні: №31 від 30.11.2011 р.; №33 від 30.12.2011 р.; №34 від 30.12.2011 р.; №35 від 30.12.2011 р.; №36 від 30.12.2011 р.; №37 від 30.12.2011 р.; №137 від 29.02.2012 р.; №138 від 29.02.2012 р.; №265 від 31.03.2012 р.; №317 від 31.05.2012 р.; №307 від 30.08.2012 р.; №239 від 22.08.2012 р.; №227 від 23.08.2012 р.; №155 від 15.08.2012 р.; №315 від 31.05.2012 р.; №769 від 31.03.2012 р.; №1248 від 29.02.2012 р.; №1247 від 29.02.2012 р.; №618 від 26.03.2012 р.; №39 від 30.11.2011 р.; №38 від 30.11.2011 р.; №29 від 31.10.2011 р.; №36 від 30.09.2011 р.; №31 від 30.11.2011 р.; №64 від 31.01.2012 р.; №65 від 31.01.2012 р.; №66 від 31.01.2012 р.; №67 від 31.01.2012 р.; №63 від 31.01.2012 р.; №69 від 31.01.2012 р.; №70 від 31.01.2012 р.; №71 від 31.01.2012 р.; №72 від 31.01.2012 р.; №73 від 31.01.2012 р.; №74 від 31.01.2012 р.; №68 від 27.02.2012 р.; №83 від 29.02.2012 р.; №84 від 29.02.2012 р.; №248 від 31.03.2012 р.; №311 від 31.05.2012 р.; №278 від 27.08.2012 р.; №96 від 08.08.2012 р.; №106 від 09.08.2012 р.; №129 від 10.08.2012 р.; №140 від 13.08.2012 р.; №171 від 15.08.2012 р.; №185 від 16.08.2012 р.; №201 від 17.08.2012 р.; №233 від 21.08.2012 р.;

- акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг): від 30.11.2011 р.; від 30.12.2011 р.; 30.12.2011 р.; 30.12.2011 р.; 30.12.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 30.08.2012 р.; від 22.08.2012 р.; від 23.08.2012 р.; від 15.08.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 30.11.2011 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 27.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 27.08.2012 р.; від 08.08.2012 р.; від 09.08.2012 р.; від 10.08.2012 р.; від 13.08.2012 р.; від 15.08.2012 р.; від 16.08.2012 р.; від 17.08.2012 р.; від 21.08.2012 р.;

- календарні плани робіт;

- рахунки-фактури від 30.11.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 30.12.2011 р.; від 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 30.08.2012 р.; від 22.08.2012 р.; від 23.08.2012 р.; 15.08.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 26.03.2012 р.; від 30.11.2011 р.; від 30.11.2011 р.; від 31.10.2011 р.; від 30.09.2011 р.; від 30.11.2011 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 31.01.2012 р.; від 27.02.2012 р.; 29.02.2012 р.; від 29.02.2012 р.; від 31.03.2012 р.; від 31.05.2012 р.; від 27.08.2012 р.; від 08.08.2012 р.; від 09.08.2012 р.; від 10.08.2012 р.; від 13.08.2012 р.; від 15.08.2012 р.; від 16.08.2012 р.; від 17.08.2012 р.; від 21.08.2012 р. тощо

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Варто також зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту в у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції, натомість, встановлено, що на час вчинення господарських операцій контрагенти позивача знаходились у ЄДРПОУ та були платниками податків.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на протоколи допиту свідків гр. ОСОБА_5 від 17.04.2013 року, гр. ОСОБА_3 від 25.02.2013 року, протоколи огляду місця події від 22.03.2013 року складені слідчим СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС лейтенанта міліції Перепелиці С.С. у межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №32012110100000073 від 30.11.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України як на підтвердження нереальності здійснення позивачем господарських операцій з вищевказаними підприємствами (господарська діяльність має ознаки фіктивності), з огляду про наступне.

У відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку . При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 01.04.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.