Ухвала

від 14.04.2014 по справі 911/4591/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" квітня 2014 р. Справа №911/4591/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бігтур"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року,

на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2013 року

у справі № 911/4591/13 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Будівельник-14", м. Переяслав-Хмельницький

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бігтур", м. Київ;

до відповідача-2: Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, м. Переяслав-Хмельницький;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_1, м. Переяслав-Хмельницький

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та здійснення на ній будівництва, визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

ПРАТ „Будівельник-14" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Бігтур", Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 4 504, 00 кв.м. та 2 096, 00 кв.м. для будівництва 69-квартирного житлового будинку по вул. Богдана Хмельницького, 101, в м. Переяслав-Хмельницький Київської області; визнання відсутнім у ТОВ „Бігтур" права користування земельною ділянкою площею 0, 7773 га, яка знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 101, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область, для будівництва та обслуговування горгівельного центру; визнання відсутнім у ТОВ „Бігтур" права здійснення будівництва на земельній ділянці площею 0, 7773 га, яка знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 101, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область; визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2009 р., укладеного між Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області та ТОВ „Бігтур".

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2013 р. порушено провадження у справі № 911/4591/13.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2013 р. у справі № 911/4591/13 (суддя Бацуца В.М.) за наслідками розгляду відповідної заяви позивача вжито заходів до забезпечення позову, а саме заборонено Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області узгоджувати та видавати будь-які дозвільні документи, в тому числі умови, витяги, плани, паспорти, дозволи, погодження, декларації, що пов'язані із будівництвом на земельній ділянці площею 0, 7773 га, яка знаходиться за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 101, м. Переяслав-Хмельницький, Київська область.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року у справі № 911/4591/13 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір оренди землі від 06.04.2009 р., укладений між Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бігтур".

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бігтур" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд:

1. скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.02.2014 року по справі № 911/4591/13 та прийняти нове рішення, яки відмовити в задоволенні позовних вимог повністю;

2. скасувати ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову господарського суду Київської області від 12.12.2013 року по справі № 911/4591/13.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Гончарову С.А.

На підставі ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п.2.1. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі Гончаров С.А. (головуючий), Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

До апеляційної скарги в якості доказів відправлення її позивачуу справі апелянтом надано копію фіскального чеку Укрпошти від 02.04.2014 року та опис вкладення до цінного листа. Наведені копії є такими, що жодним чином не засвідчені.

З огляду на таке, враховуючи положення ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, зазначені копії фіскальних чеків не можуть бути визнані судом за належні докази надсилання копії скарги позивачу у справі.

Також, відповідно до ст. ст. 26, 27 Господарського процесуального кодексу України третя особа, яка бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони.

Відповідно до абзацу дев'ятого п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17 травня 2011 року N 7, якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, які беруть участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається господарським судом (пункт 2 частини першої статті 97 ГПК).

До апеляційної скарги не додано жодних доказів, які б свідчили про її направлення на адресу третьої особи - ОСОБА_1.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази, зокрема, сплати судового збору.

Пунктами 2.1., 2.2., статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

При цьому, частиною першою ст.4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом станом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про державний бюджет на 2014 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013р. в розмірі 1218,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлені такі ставки судового збору: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви; ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду складає 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно вимог апеляційної скарги, апелянтом фактично подано апеляційну скаргу на два процесуальних документи: на рішення суду в частині майнової вимоги та на ухвалу суду.

За таких обставин, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", враховуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник за подачу до суду апеляційної скарги повинен був сплатити судовий збір окремо за оскарження рішення суду - в сумі 609,00 грн., а також за оскарження ухвали суду - в сумі 609,00 грн.

Тобто, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті апелянтом у даному випадку, повинна була складати 1218,00 грн.

Відповідачем в якості доказів сплату судового збору надано суду платіжне доручення від 31.03.2014 року № 155 на суму 609,00 грн.

Інших доказів сплати судового збору до апеляційної скарги не додано.

Тобто, з доданих до апеляційної скарги документів вбачається сплата апелянтом судового збору в розмірі, що є меншим, ніж встановлено законодавством.

Тобто, апелянтом до апеляційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом не пропущено строк на оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року.

Щодо строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/4591/13, апеляційний суд зазначає наступне.

Оскаржувану ухвалу прийнято 12.12.2013 року, отже, останнім днем строку на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу, відповідно до вимог ст. 93 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, є 17.12.2013 року.

Апеляційна скарга, згідно штампу вхідної кореспонденції господарського суду Київської області, подана апелянтом 02.04.2014 року, тобто, з пропуском встановленого строку на подання апеляційної скарги.

У відповідності до п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених ст.93 ГПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку.

Відповідну заяву (клопотання) може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою. Якщо апеляційна скарга подається з пропуском строку, встановленого для її подання без клопотання про відновлення такого строку, то скарга повертається на підставі п.4 ч.1 ст.97 ГПК України.

У матеріалах, доданих до апеляційної скарги, відсутнє клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/4591/13.

Не містить такого клопотання також і текст апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Додатково апеляційний суд зазначає наступне.

Як зазначалось, згідно вимог апеляційної скарги, апелянтом фактично подано апеляційну скаргу на два процесуальних документи: на рішення суду та на ухвалу суду у справі № 911/4591/13.

Згідно статті 91 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду про вжиття запобіжних заходів.

Тобто, оскаржувана у даній справі ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Одночасно, статтею 102 Господарського процесуального кодексу України передбачено різні строки розгляду апеляційних скарг на рішення та на ухвали місцевого господарського суду, а саме, двомісячний строк та п'ятнадцятиденний строк відповідно.

Аналіз положень Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що процесуальним законодавством передбачене подання окремих апеляційних скарг на різні процесуальні документи, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

З огляду на таке, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що у даному випадку апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року у справі № 911/4591/13 та апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/4591/13 мають бути викладені окремо.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 86, п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бігтур" на рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014 року та на ухвалу Господарського суду Київської області від 12.12.2013 року у справі № 911/4591/13 з доданими документами повернути скаржнику.

2. Матеріали справи № 911/4591/13 повернути до Господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала