Постанова

від 25.11.2014 по справі 911/4591/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 911/4591/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: Пілягін О. В.

від відповідача 2: Нестеренко Є.А.

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» на рішення господарського суду Київської області від 12.02.2014р. у справі №911/4591/13 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Будівельник-14"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Бігтур",

2) Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області,

третя особа ОСОБА_4,

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та здійснення на ній будівництва, визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Відповідачів про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 4504,00 кв.м. та 2096,00 кв.м. для будівництва 69-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1; визнання відсутнім у Відповідача 1 права користування земельною ділянкою площею 0,7773 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування торгівельного центру; визнання відсутнім у Відповідача 1 права здійснення будівництва на земельній ділянці площею 0,7773 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2009р., укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 1.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.02.2014р. позов задоволено частково; визнано недійсним договір оренди землі від 06.04.2009р., укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 1; стягнуто з Відповідача 1, Відповідача 2 на користь Позивача 1147,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що оспорюваний договір оренди землі був укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 з порушенням положень законодавства України без складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку зі зміною її меж та цільового призначення, та без припинення права Позивача на оформлення права постійного користування спірною земельною ділянкою, тому позовна вимога про визнання договору недійсним, є такою, що підлягає задоволенню. Оскільки Позивачу не видавався державний акт на посвідчення права постійного користування земельними ділянками, що є предметом зазначеного рішення, і не встановлювались відповідними землевпорядними організаціями межі таких земельних ділянок в натурі (на місцевості), суд дійшов висновку, що у Позивача не виникло право користування на вищевказані земельні ділянки відповідно до ст.22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. Вимоги Позивача про визнання відсутнім у Відповідача 1 права користування земельною ділянкою площею 0,7773 га не відповідають встановленим законодавством України способам захисту прав і інтересів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 12.02.2014р. та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивачем не було оформлено право на користування земельною ділянкою, яке посвідчується державними актами. Внаслідок продажу Позивачем об'єкту нерухомості право на спірну земельну ділянку перейшло до Відповідача 1. Рішення Відповідача 2 якими надано земельні ділянки не скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014р. апеляційну скаргу Відповідача 1 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.05.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014р. відкладено розгляд справи на 10.06.2014р.

10.06.2014р. Відповідач 2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. відкладено розгляд справи на 24.06.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014р. справу №911/4591/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Корсакової Г.В., Станіка С.Р.

24.06.2014р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014р. відкладено розгляд справи на 08.07.2014р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. справу №911/4591/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Станіка С.Р., Хрипуна О.О.

В судовому засіданні 08.07.2014р. відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 22.07.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2014р. зупинено апеляційне провадження у справі №911/4591/13 до вирішення Київським апеляційним адміністративним судом справи №1203/10/1070.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014р. справу №911/4591/13 було передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Самсіна Р.І., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2014р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11.11.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014р. відкладено розгляд справи на 25.11.2014р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Відповідачів, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Рішенням Відповідача 2 від 21.10.1997р. №152-2 «Про розгляд відношення Відкритого акціонерного товариства «Будівельник-14» відмінено рішення міськвиконкому №33 від 20.02.1996р. в частині надання міжрайонному бюро управління капітального будівництва Київської облдержадміністрації земельної ділянки площею 4504 кв.м. і 2096 кв.м. під будівництво 69 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1; вилучено у МБУКБ Облдержадміністрації земельну ділянку площею 4504 кв.м. і 2096 кв.м., яка надавалась йому рішенням міськвиконкому №33 від 20.02.1996р. під будівництво 69 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1; змінено замовника будівництва 69 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, поклавши його обов'язки на Позивача; надано Позивачу земельну ділянку площею 4504 кв.м. і 2096 кв.м. у постійне користування під будівництво 69 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

14.07.2008р. Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого за Позивачем зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, 14% готовності за адресою АДРЕСА_1.

05.08.2008р. між Позивачем та Третьою особою був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, за умовами якого Позивач продав, а Третя особа купила недобудований житловий будинок з вбудованим магазином, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Опис об'єкта незавершеного будівництва: 14% готовності з цегли, в плані під літерою «А-1».

Відповідно до п.2 договору купівлі-продажу цей об'єкт незавершеного будівництва належить Позивачу на підставі рішення виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради народних депутатів №152-2 від 21.10.1997р., зареєстрованого Переяслав-Хмельницьким міжміським бюро технічної інвентаризації 14.07.2008р. за реєстром №91 в книзі 1, реєстраційний номер: 23919591.

11.08.2008р. Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого за Третьою особою зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, 14% готовності за адресою АДРЕСА_1.

29.08.2008р. між Третьою особою та Відповідачем 1 був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, за умовам якого Третя особа передала у власність Відповідача 1, а Відповідач 1 прийняв у власність недобудований житловий будинок з вбудованим магазином, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язується оплатити його вартість на умовах і в порядку, визначених договором.

Відповідно до п.1.3. договору відповідно до довідки, виданої Відділом земельних ресурсів у місті Переяслав-Хмельницькому Київської області, земельна ділянка на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, кадастровий номер 3211000000:01:045:0032 не приватизована, державний акт не видавався.

12.09.2008р. Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відповідно до якого за Відповідачем 1 зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, 14% готовності за адресою АДРЕСА_1.

21.11.08р. Відповідачем 2 прийняте рішення №100-25-5 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки та про затвердження містобудівного обґрунтування будівництва ТОВ «Бігтур», яким надано дозвіл Відповідачу 1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди земельної ділянки площею 7772,62 кв. м. для будівництва та обслуговування торгового центру по АДРЕСА_1, терміном на 15 років; затверджено містобудівне обґрунтування визначення параметрів окремого об'єкта містобудування - будівництва торгового центру по АДРЕСА_1.

24.02.09р. Відповідача 2 прийняте рішення №111-28/2-5 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ТОВ «Бігтур», яким затверджено технічну документацію землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку Відповідача 1, яка знаходиться в межах АДРЕСА_1; передано земельну ділянку площею 0,7773 га в оренду, терміном на 15 років для будівництва та обслуговування торгового центру (комерційне використання) за адресою: АДРЕСА_1.

06.04.2009р. між Відповідачами був укладений договір оренди землі, за умовами якого Відповідач 2 надав, а Відповідач 1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгового центру (комерційне використання), яка знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно з п.2. договору в оренду надається земельна ділянка загальною площею 7773,00 кв.м.

Відповідно до п.3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: недобудований житловий будинок з вбудованим магазином, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п.4. договору земельна ділянка надається в оренду для будівництва та обслуговування торгового центру (комерційне використання).

Згідно з п.8 договору визначено строк його дії, згідно якого договір укладено на 15 років. Після закінчення строку договору Відповідач 1 має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Відповідач 1 повинен не пізніше ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово Відповідача 2 про намір продовжити його дію.

Згідно з п.16. договору цільове призначення земельної ділянки - комерційне. Відповідно до п.18 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням технічної документації землеустрою.

06.04.2006р. договір зареєстровано у Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру» Київська регіональна філія №19, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040933200039.

09.04.2009р. договір зареєстровано у Виконавчому комітеті Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 575.

09.04.2009 р. між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 був підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, згідно з яким Відповідач 2 надав, а Відповідач 1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгового центру (комерційне використання), яка знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 7773, 00 кв.м.

20.09.2013р. ухвалою Київського окружного адміністративного суду закрито провадження в адміністративній справі №2а-1203/10/1070 за позовом депутата Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області Герасименка О.О. до Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області, управління Держземагентства у Переяслав - Хмельницькому районі Київської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та договору, зобов'язання вчинити певні дії; скасовані заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2009р. в адміністративній справі №2а-1203/10/1070.

08.10.2014р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №1203/10/1070 апеляційну скаргу депутата Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області Герасименка О.О. залишено без задоволення; ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2013р. залишено без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно з ст.116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною

Згідно з ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ст.126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Згідно з п.2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

З наведених норм та встановлених судом обставин вбачається, що у 1997р. рішенням Відповідача 2 надано Позивачу земельну ділянку площею 4504 кв.м. і 2096 кв.м. в постійне користування під будівництво 69 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. Проте, Позивач відповідно до ст.22, 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. не отримав державних актів на право постійного користування вказаними земельним ділянками та не здійснив їх державну реєстрацію. Доказів протилежного Позивачем суду не надано.

У 2008р. за Позивачем було зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, 14% готовності за адресою АДРЕСА_1 для будівництва якого Позивачу надавались вказані земельні ділянки. В подальшому Позивач продав вказаний недобудований будинок, право власності на який за договорами купівлі-продажу перейшло до Відповідача 1. В зв'язку з цим у 2008р. Відповідач 2 своїм рішенням надав дозвіл Відповідачу 1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо укладання договору оренди спірної земельної ділянки та в 2009р. рішенням Відповідача 2 затверджено вказану технічну документацію та передано Відповідачу 1 спірну земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування торгового центру (комерційне використання) за адресою: АДРЕСА_1. На виконання зазначеного рішенням Відповідача 2 між Відповідачами був укладений спірний договір оренди землі та підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду. Вказані рішення Відповідача 2 є чинними, не скасовані та не визнані недійсними.

За вказаних обставин апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що у Позивача не виникло право постійного користування спірними земельними ділянками, тому позовна вимога Позивача про визнання за ним права постійного користування спірними земельними ділянками, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з висновком місцевого суду про визнання недійсним договору оренди виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки у Позивача не виникло право постійного користування спірними земельними ділянками, Позивач продав об'єкт нерухомості під будівництво якого йому надавались у користування ці земельні ділянки, оспорюваний Позивачем договір оренди, укладений між Відповідачами, ніяких прав та охоронюваних інтересів Позивача не порушує.

По-друге, оскільки спірний договір оренди був укладений на виконання рішення Відповідача 2 від 24.02.2009р. №111-28/2-5, то без скасування цього рішення у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання спірного договору недійсним, згідно з положеннями п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6.

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду в частині задоволення позовної вимоги Позивача про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2009р., укладеного між Відповідачем 2 та Відповідачем 1, підлягає скасуванню, а у вказаній вимозі Позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, в тому числі визнання наявності або відсутності прав.

Вказаною нормою визначений такий спосіб захисту прав, як визнання відсутності прав, тому висновок суду про невідповідність вимог Позивача щодо визнання відсутнім у Відповідача 1 права користування спірною земельною ділянкою та права на здійснення будівництва на цій ділянці встановленим законом способам захисту прав, є помилковим.

Разом із тим, апеляційний суд вважає, що місцевим судом правильно відмовлено Позивачу у задоволенні цих позовних вимог, оскільки, як встановлено судом, права та інтереси Позивача не порушені, а право користування спірною земельною ділянкою виникло у Відповідача 1 на підставі чинного договору оренди, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача 1 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області відповідному частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» на рішення господарського суду Київської області від 12.02.2014р. у справі №911/4591/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014р. у справі №911/4591/13 скасувати в частині задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2009р., укладеного між Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бігтур", та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бігтур", Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на користь Приватного акціонерного товариства „Будівельник-14" судових витрат 1147 грн. 00 коп. судового збору.

3. У цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити Приватному акціонерному товариству „Будівельник-14" у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 06.04.2009р., укладеного між Переяслав-Хмельницькою міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бігтур".

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014р. у справі №911/4591/13 залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Будівельник-14" (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Альтицька, 2, код ЄДРПОУ 06728228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігтур» (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 20; код ЄДРПОУ 35481190) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Повний текст постанови складено 05.12.2014р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала