Постанова

від 09.06.2009 по справі 35/69-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/69-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2009                                                                                       Справа№  35/69-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)          

суддів:Верхогляд Т.А., Сизько І.А.

при секретарі Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Недавня Т.А. представник, довіреність №б/н  від 22.12.08;          

від  відповідача : Носова В.І. представник, довіреність №б/н  від 02.03.09;

    розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Омега”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  26.03.09р.  у справі № 35/69-09

за позовом приватного підприємства “Бэль”, м.Донецьк

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Омега”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 226 311грн.11коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2009р. провадження у справі №35/69-09 (суддя Широбокова Л.П.) в частині стягнення боргу в сумі 5000грн. припинено з підстав, передбачених п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Омега” на користь приватного підприємства (далі-ПП) “Бэль” стягнуто 158888грн.17коп. боргу, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з підтвердження матеріалами справи факту заборгованості відповідача  по оплаті товару у вказаній вище сумі, а також з часткової проплати цієї вартості до і після звернення з позовом;

- не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ”Омега” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати;

- у поданій скарзі йдеться про неналежне повідомлення товариства про час і місце розгляду справи господарським судом, у зв”язку з чим, останнє було позбавлено можливості доведення будь-яких обставин по справі, а також про те, що на поштових повідомленнях, наявних в матеріалах справи, містяться лише підписи осіб без їх прізвищ, посад та взагалі не зазначено, що вони працюють в товаристві та отримують поштову кореспонденцію;

- 24.05.2009р. скаржником надані додаткові пояснення в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України;

- в поясненнях вказується на порушення 02.03.2009р. господарським судом Дніпропетровської області справи №Б15/59-09 про банкрутство  товариства, введення ухвалою суду від 12.03.2009р. процедури санації, виникнення вимог ПП”Бэль” до товариства до 02.03.2009р., тобто до порушення справи про банкрутство, у зв”язку з чим, назване підприємство є конкурсним кредитором і на ці вимоги розповсюджується введений судом мораторій, на те, що після з'ясування обставин по публікації оголошення господарський суд повинен був зупинити провадження по справі, після виявлення факту звернення ПП”Бэль” з заявою в порядку ст.14 Закону України “Про відмовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” –припинити провадження у даній справі, а у різі відсутності такого звернення –відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги будуть вважатися погашеними, а також на те, що ухвала про відкладення розгляду справи після розгляду клопотання представника від 26.02.2009р. господарським судом на адресу товариства не надсилалася, що позбавило його можливості взяти участь в судовому засіданні;

- 18.05.2009р. скаржником заявлено клопотання про припинення провадження по справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України;

- 02.06.2009р. представником скаржника заявлено усне клопотання про зупинення провадження по даній справі до розгляду справи про банкрутство товариства;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;

- 09.06.2009р. представник позивача в судове засідання не з'явився; про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 02. та 09.06.2009р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 18.07.-31.10.2008р. позивач поставив відповідачу алкогольні напої, що підтверджується накладними, копії яких представлені на аркушах справи з 7-го по 52-й.

Вказані накладні містять підписи представника та штамп підприємства відповідача.

Факт отримання товару відповідачем не оспорюється.

Оплата за отриманий товар здійснена відповідачем частково, що слугувало підставою для направлення позивачем 18.12.2008р. на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості в сумі 226311грн.11коп..

Внаслідок несплати відповідачем вартості товару в семиденний строк з дня отримання вимоги позивач, 27.01.2009р., звернувся з позовом до господарського суду про стягнення вказаної вище суми заборгованості.

В процесі розгляду господарським судом заявленого позову встановлено, у тому числі, що станом на 25.03.2009р. заборгованість відповідача по оплаті вартості товару складає 158888грн.17коп. у зв”язку із частковою сплатою платіжними дорученнями №155 від 08.01.2009р. 5000грн., №14 від 22.01.2009р. 1000грн., №43 від 12.02.2009р. 25000грн., №2233 від 11.03.2009р. та №2581 від 18.03.2009р., що підтверджується довідкою ПП”Бэль”, підписаною керівником та головним бухгалтером підприємства (а.с.75).

Докази сплати заборгованості в сумі 158888грн.17коп в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.202 названого Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Отже, задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 158888грн.17коп. господарський суд правильно встановив, що дії сторін по постачанню та отриманню продукції були направлені на набуття цивільних прав та обов'язків, про що сторонами підписані відповідні накладні, в яких визначений предмет правочину, кількість товару, ціна, сторонами прийнято та частково оплачено товар, у зв”язку з чим, у відповідача виник обов'язок щодо оплати отриманого товару.

 Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

  Ч.2 ст.530 Кодексу встановлює: якщо  строк  (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин господарським судом зроблено вірний висновок про обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та визнання такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 158888грн.17коп.

Тому рішення господарського суду в цій частині слід залишити без змін.

Одночасно слід зазначити, що при розгляді іншої частини позовних вимог в мотивувальній частині рішення господарським судом здійснені посилання на оплату відповідачем заборгованості в сумі 5000грн. до звернення з позовом, що є підставою для відмови в позові та на оплату решти заборгованості після звернення з позовом, що є підставою для припинення провадження по справі згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Такі висновки господарського суду також є правомірними, однак останні не відповідають абзацам 1, 3 резолютивної частини рішення і обчисленим судом розмірам державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які слід стягнути з відповідача.

У цьому зв”язку рішення господарського суду у відповідних частинах підлягає зміні.

Доводи скаржника стосовно неналежного повідомлення його про час і місце розгляду справи господарським судом визнані колегією суддів безпідставними, оскільки ухвали про відкладення розгляду справи на 11.03. та 26.03.2009р. (а.с.64, 71) оформлені у повній відповідності з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75. На звороті у лівому нижньому куті перших примірників ухвал містяться штампи суду з відміткою про відправку документа, що містять вихідні реєстраційні номери, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки та підписи осіб, якими вони здійснені.

Отже, ухвали господарського суду від 26.02. та 11.03.2009р. свідчать про їх належне відправлення та про належне повідомлення товариства про судові засідання.

Крім того, на підтвердження факту направлення на адресу товариства ухвали від 11.03.2009р. в матеріалах справи наявним є повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85) ТОВ”Омега” 23.03.2009р..

Посилання скаржника на відсутність в цьому повідомленні призвіщ та посад осіб, яким воно вручено колегією суддів не прийняті до уваги тому , що обов'язок узгодження порядку отримання кореспонденції з відділенням поштового зв”язку покладається безпосередньо на товариство.

Клопотання скаржника про припинення провадження у справі у зв”язку з публікацією оголошення про порушення справи про банкрутство товариства, звернення ПП”Бэль” із заявою про визнання грошових вимог та прийняттям господарським судом цієї заяви до розгляду задоволенню не підлягає, оскільки перелічені процедури, як вбачається з документів та пояснень скаржника, відбулися після прийняття рішення господарським судом, а тому не є підставою для його скасування.

    При цьому, згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,  невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст.16 цього Кодексу

     Тому, здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту.

Відсутні також і підстави для задоволення усного клопотання представника скаржника про зупинення провадження по справі до розгляду справи про банкрутство, тому, що невід'ємною умовою застосування положень ч.1 ст.79 ГПК України є неможливість розгляду справи до розгляду пов'язаної з нею справи іншим судом. У даному випадку, розгляд справи про банкрутство відповідача не є таким, що унеможливлює розгляд даної справи.

     Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ПОСТАНОВИВ :

   - рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.09р.  у справі №35/69-09 змінити;

-          викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

   “Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Омега”, м.Дніпропетровськ  на користь приватного підприємства “Бэль”, м.Донецьк 158888грн.17коп. боргу, 2213грн.11коп. витрат по сплаті державного мита та 115грн.39коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В частині стягнення боргу в сумі 5000грн. в позові відмовити.

В іншій частині провадження у справі припинити.”;

- в решті рішення залишити без змін

      Головуючий                                                                                     І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

Суддя                                                                                                 Т.А.Верхогляд

Суддя                                                                                                 І.А.Сизько