Постанова

від 12.08.2009 по справі 35/69-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

35/69-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 серпня 2009 р.                                                                                    № 35/69-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  09 червня 2009 року у справі № 35/69-09 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватного підприємства "Бэль", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", м. Дніпропетровськ, про стягнення 226 311,11 грн.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У січні 2009 року позивач –ПП "Бэль" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Омега" про стягнення 226 311,11 грн.

Вказував, що в період з 07.07.08 по 31.10.08 ним було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 231 291,30 грн., що підтверджується доданими видатковими накладними.

Зазначав, що 12.12.08 листом № 241 звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу на протязі 7 днів, яка відповідачем залишена без відповіді.

Посилаючись на часткову сплату боргу відповідачем, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 226 311,11 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2009 року (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 158 888,17 грн. боргу, 2 166,66 грн. витрат по сплаті державного мита та 112,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 5 000,00грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог, мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов усного договору купівлі-продажу в частині оплати, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

Рішення в частині припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 5 000,00грн., мотивоване посиланнями на сплату відповідачем вказаної суми боргу до звернення з позовом.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення іншої частини боргу, мотивоване посиланнями на сплату боргу відповідачем під час розгляду справи.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 червня 2009 року (колегія суддів у складі: Кузнецової І.Л. –головуючого, Верхогляд Т.А., Сизько І.А.) рішення змінено шляхом викладення резолютивної частини рішення в новій редакції.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 158 888,17 грн. боргу, 2 213,11 грн. витрат по сплаті державного мита та 115,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 000,00 грн. боргу.

Припинено провадження у справі в іншій частині позовних вимог.

В решті рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланнями правильність висновків місцевого суду в мотивувальній частині рішення, проте мотивувальна частина рішення суду не відповідає його резолютивній частині, тому остання підлягає зміні.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 530 ЦК України та ст. 43 ГПК України,  просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, в період з 07.07.08 по 31.10.08 позивачем, на підставі усної угоди, було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 231 291,30 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с. 7 –52).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 226 311,11 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Також судами встановлено, що під час розгляду справи відповідач платіжними дорученнями № 14 від 22.01.09, № 43 від 12.02.09, № 2233 від 11.03.09 та № 2581 від 18.03.09 перерахував на розрахунковий рахунок позивача 26 000,00грн.

Відповідно до ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки вказана сплата боргу в сумі 26 000,00 грн. здійснена відповідачем після порушення провадження у справі, то висновок суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі в означеній частині у зв'язку з відсутністю предмету спору, є таким, що відповідає нормам процесуального права.

Судами встановлено, що 12.12.08 позивач листом № 241 звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу на протязі 7 днів, яка відповідачем залишена без відповіді.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 158 888,17 грн. боргу, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що між сторонами у справі було укладено усну угоду про поставку товару, на підставі якої позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, проте останній здійснив часткову його оплату, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено позовні вимоги.

Разом з тим, змінюючи резолютивну частину рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що мотивувальна частина рішення не відповідає його резолютивній частині, а саме: в мотивувальній частині місцевий суд вірно зазначив про те, що сплата відповідачем боргу в сумі 5 000,00 грн. до звернення позивача з позовом –є наслідком відмови в позові в цій частині, а сплата відповідачем боргу в сумі 26 000,00 грн. під час розгляду справи –є наслідком припинення провадження у справі в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору, тому, оскільки мотивувальна частина рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, то судом апеляційної інстанцій обгрунтовано змінено лише резолютивну частину рішення, що не суперечить вимогам процесуального права.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що судом апеляційної інстанції не було досліджено договір поставки № 579, укладений між сторонами 01.04.07, не заслуговують на увагу суду, оскільки видаткові накладні, на підставі яких здійснювалась поставка товару, не містять посилань на вказаний договір, що свідчить про поставку товару на підставі усного договору.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  09 червня 2009 року у справі № 35/69-09 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                             І.М. Волік

                                                                                               Н.І. Мележик