Постанова

від 14.04.2014 по справі 922/3495/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р.з Справа № 922/3495/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача - Водолажський А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Лубни (вх. №406Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.13 року у справі № 922/3495/13

за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Лубни, Полтавська обл.

до ПП "Альфа- Х", м. Харків

про стягнення 128035,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 109280,00 грн., пеню в розмірі 18755,38 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №14 від 01.10.11 р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року по справі №922/3495/13 (суддя Лавренюк Т.А.) в позові відмовлено повністю.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Альфа-Х" 5299,20 грн. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Позивач, ФОП ОСОБА_4, не погодилася з зазначеним рішенням, звернулася до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необгрунтованість, а також прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що відмовивши в задоволенні клопотання про витребування податкової накладної з ДПС м. Харкова, суд тим самим позбавив позивача права на доказування (ст. 22 ГПК України) та порушив вимоги ст. 32 ГПК України.

На думку апелянта, посилання суду на те, що податкова накладна є лише документом податкової звітності і не може слугувати по даній справі доказом, безпідставне, оскільки відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права в платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: ... дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тобто, Законом встановлено, що факт отримання податкової накладної і є засвідченням факту придбання товарів (робіт, послуг).

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року по справі №922/3495/13 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, просить витребувати в ДПІ Дзержинського району м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області довідку (або копію податкової декларації) про включення видаткової накладної №91/11 від 21.04.11 року до складу податкового кредиту, відображення у звітності (декларація по ПДВ, дод. 5) за період з 01.04.2011 року по 01.09.2013 року, а також підтвердження даного факту за результатами документальної перевірки органами ДПІ.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін щодо обставин справи та враховуючи принцип змагальності сторін а також те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, судова колегія у засіданні від 13.03.2014 року задовольнила клопотання позивача щодо отримання інформації від ДПІ та відклала розгляд справи на 07.04.2014 року.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 01.10.11 р. між ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ПП "Альфа-Х" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №14, відповідно до умов якого продавець зобов'язався за замовленням відповідача продати останньому продукцію.

Сторони договору погодили, що асортимент продукції, її загальна кількість та ціна визначаються за домовленістю по факту на момент поставки товару (п. 2.1 договору). Базис поставки - склад продавця (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.4. договору сторони погодили перехід права власності в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

У п. 3.3 договору сторони погодили кінцевий строк оплати за поставлений за договором товар - до 30.10.11 р.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Як зазначає позивач, ФОП ОСОБА_5 на виконання умов договору передала відповідачу товар за видатковою накладною №91/11 від 21.04.11 р. на суму 109280,00 грн., який відповідачем оплачений не був.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.12 р. між ФОП ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (позивач) було укладено договір №20/12-1 про відступлення права вимоги (далі договір про відступлення права вимоги), відповідно до умов якого первісний кредитор передав позивачу, а позивач прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і став кредитором за договором купівлі-продажу №14 від 01.04.11 р. (основний договір), укладеним між первісним кредитором та відповідачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 договору про відступлення права вимоги, позивач одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від відповідача належного виконання своїх зобов'язань за основним договором, а саме повернення грошових коштів в сумі 123424,00 грн. Також, за умовами п. 6 договору про відступлення права вимоги сторони погодили перехід до позивача прав, які забезпечують зобов'язання боржника.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення суми основного боргу у розмірі 109280,00 грн. за переданий відповідачу за видатковою накладною №91/11 від 21.04.11 р. товар за договором купівлі-продажу №14 від 01.04.11 р. та пені у сумі 18755,38 грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №14 від 01.04.11 р.

Відповідач у відзиві на позов не заперечував факт укладення ним договору купівлі-продажу №14 від 01.04.11 р., однак заперечував проти позову, посилаючись на те, що товар за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.11 р. він не отримував та зазначену накладну не підписував.

З огляду на надану позивачем накладну №91/11 від 21.04.11 р. (а.с. 11) судом встановлено, що товар одержаний відповідачем через ОСОБА_6 (графа "одержано" та "через"), який є директором підприємства. Однак, в графі "одержав", де міститься підпис особи, яка одержує товар, стоїть підпис без його розшифровки та зазначений підпис не завірений печаткою підприємства відповідача. Інших документів, що підтверджують факт отримання відповідачем товару позивач не надав.

Суд першої інстанції визнав за необхідне зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Приймаючи до уваги заперечення відповідача та враховуючи те, що у видатковій накладній в графі "одержав" стоїть лише підпис, який не дає суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутність печатки підприємства відповідача, для з'ясування обставин укладення та підписання сторонами видаткової накладної №91/11 від 21.04.11 р., судом першої інстанції було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Проведення судово-почеркознавчої екпертизи було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення даної експертизи судом було поставлено питання: чи виконано підпис від імені директора ПП "Альфа-Х" (код ЄДРПОУ 24471649) ОСОБА_6 у видатковій накладній № 91/11 від 21.04.11р. в графі "отримав" тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №8945, виконаної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в накладній №91/11 від 21.04.11 р. в рядку "Одержав" виконаний не ОСОБА_6.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Клопотання про витребування у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області довідки про відображення відповідачем у податковому обліку операції з придбання у позивача товару за видатковою накладною №91/11 від 21.04.11 р. за договором купівлі-продажу №14 від 01.10.11 р., декларації з податку на додану вартість (додаток 5) позивач обґрунтовує тим, що відображення цієї операції у податковому обліку відповідача є підтвердженням факту отримання відповідачем товару за спірною видатковою накладною.

Згідно довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області вбачається, що 20.05.2011 року підприємством ПП "Альфа X" (код 24471649) до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова надано декларацію з ПДВ (сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування) за квітень 2011 року з додатками. До додатку №2 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до податкового кредиту підприємством віднесено суму ПДВ у розмірі 18213,33 грн. (обсяг поставки без ПДВ 91066,67грн.) по взаємовідносинам з контрагентом ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1).

05.09.2013 року підприємством ПП "Альфа X" (код 24471649) до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано уточнюючий розрахунок за квітень 2011 року з додатками. До уточнюючого розрахунку надано додаток №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", в якому зменшено суму ПДВ у розмірі 18213,33 грн. (обсяг поставки без ПДВ 91066,67 грн.) по контрагенту ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_1).

Вфдповфдно до пояснень представника відповідача, при проведенні самостійної перевірки було встановлено, що в квітні 2011 року в податковий кредит по ПДВ на підставі отриманої ксерокопії була помилково включена податкова накладна №91 від 21.04.2011 року, в зв'язку із чим до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано уточнюючий розрахунок за квітень 2011 року з додатками.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, податкова накладна з податку на додану вартість є документом, що визначає дату виникнення права та підтверджує право продавця платника податку на додану вартість на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, та виникнення податкового обов'язку у покупця. Даний документ стосується лише податкових правовідносин сторін.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України та п. 6, п. 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (далі Порядок заповнення податкової накладної) податкова накладна виписується продавцем, як платником податку на додану вартість, у двох примірниках (оригінал і копія).

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Тому податкова накладна не є належним доказом, у розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, який може підтверджувати факт та дату здійснення господарської операції.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що факт відображення або не відображення у податковому обліку з податку на додану вартість певної господарської операції не може бути визнаний судом як належний доказ здійснення цієї господарської операції та вважатись підставою виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем суду першої інстанції надана відповідь ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області від 18.10.13 р. №5059/10/20-30-15-01-26 на запит позивача, відповідно до якої податкова повідомила, що станом на 17.10.13 р. згідно наявних баз даних інспекції взаємовідносини підприємства ПП "Альфа Х" (код ЄДРПОУ 24471649) з контрагентом ФО - П ОСОБА_5 (код ЕДРПОУ НОМЕР_1) відсутні.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 1 Інструкції №99 Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємство).

Відповідно до п. 3 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Але всупереч нормам чинного законодавства України, позивач не підтвердив отримання повноважним представником відповідача товару за видатковою накладною №91/11 від 21.04.11 р., що підтверджено проведеною судовою експертизою.

Таким чином, доказів отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.11 р. позивач суду не надав.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів передачі Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та приймання відповідачем товару за договором за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.11р., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про не доведення позивачем факту поставки цього товару, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року по справі №922/3495/13 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 509, 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, п. 198.2 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 6, 7, 16 Порядку заповнення податкової накладної, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 33, 49, 99,101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 року по справі №922/3495/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 14.04.2014 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.