Постанова

від 23.06.2014 по справі 922/3495/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 922/3495/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р. у справі № 922/3495/13 господарського суду Харківської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доПриватного підприємства "Альфа-Х" простягнення 128 035,38 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_5

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі - "ФОП ОСОБА_4") звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Альфа-Х" (надалі - "ПП "Альфа-Х") про стягнення 109 280,00 грн. основного боргу та 18 755,38 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 691, 692, 693, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України. Позивач вказувала, що право вимоги до відповідача перейшло до неї на підставі договору про відступлення права вимоги № 20/12-1 від 20.12.2012 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2013 р. (суддя Лавренюк Т.А.) в позові відмовлено повністю, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПП "Альфа-Х" 5 299,20 грн. витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки докази отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.2011 р., на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, відсутні.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р. (судді Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (надалі - "ФОП ОСОБА_6") як продавцем та ПП "Альфа-Х" як покупцем було укладено договір купівлі-продажу № 14 (надалі - "Договір"), за умовами якого продавець зобов'язався за замовленням відповідача продати останньому продукцію.

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент продукції, її загальна кількість та ціна визначаються за домовленістю по факту на момент поставки товару.

Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (п. 2.4 Договору).

При укладенні Договору сторони дійшли згоди (п. 3.3 Договору), що кінцевий строк оплати за поставлений за Договором товар - до 30.10.2011 р.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При розгляді справи господарськими судами з'ясовано, що 20.12.2012 р. між ФОП ОСОБА_6 (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_4 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/12-1, за умовами якого до ФОП ОСОБА_4 переходить право вимоги до боржника належного виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 14 від 01.04.2011 р., а саме повернення грошових коштів в сумі 123 424,00 грн. Також до ФОП ОСОБА_4, згідно з п. 6 даного договору, переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати товару загальною вартістю 109 280,00 грн., що були поставлені йому ФОП ОСОБА_6 за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.2011 р.

В обґрунтування даного позивачем надано видаткову накладну № 91/11 від 21.04.2011 р. З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що в графі "одержано через" зазначено, що товар одержано ПП "Альфа-Х" через ОСОБА_7 (надалі - "ОСОБА_7"), який є директором підприємства. Однак, в графі "одержав", де міститься підпис особи, яка одержує товар, міститься підпис без його розшифровки, не завірений печаткою підприємства відповідача. Інших доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем товару, позивачем не надано.

Колегія суддів зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

З огляду на те, що у видатковій накладній № 91/11 від 21.04.2011 р. графа "одержав" містить лише підпис, який не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також відсутність печатки підприємства відповідача, для з'ясування обставин підписання сторонами даної видаткової накладної судом першої інстанції було призначено судову почеркознавчу експертизу.

Висновком судової почеркознавчої експертизи № 8945, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що підпис від імені ОСОБА_7 в накладній № 91/11 від 21.04.11 р. в рядку "одержав" виконаний не ОСОБА_7

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Отже, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за своєю правовою природою є первинним документом, що фіксує волевиявлення покупця про уповноваження конкретної особи на отримання від його імені відповідного товару у постачальника.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність належних доказів отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.2011 р., а відтак, і відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 109 280,00 грн.

З огляду на відсутність підстав для стягнення основного боргу, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 18 755,38 грн. пені.

Доводи скаржника щодо того, що доказом поставки відповідачу товару за видатковою накладною № 91/11 від 21.04.2011 р. є відображення вказаної господарської операції у податковій звітності, були предметом розгляду і дослідження у судах попередніх інстанцій та обґрунтовано ними відхилені.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 р. у справі № 922/3495/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова