Ухвала

від 03.04.2014 по справі 2а-687/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/74862/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом прокурора Ленінського району м.Миколаєва в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України про стягнення заборгованості 28758,80грн.,

в с т а н о в и в :

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 28 758,80 грн., яка виникла в період з червня 2002 року по грудень 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України на користь Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Миколаєва суму заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 28 785,80 грн.

В касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення цими судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно картки особового рахунку страхувальника сплата відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування проводилась несвоєчасно.

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

У зв'язку з набранням з 1 січня 2011 року законної сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року були виключені частини з першої по дев'яту. Проте, згідно абзаців 5, 6 частини 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Крім того, відповідно до пункту 8.1 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій. Розділом 8 вказаної Інструкції передбачено порядок формування, виставлення вимог про стягнення з страхувальників заборгованості зі страхових внесків, не дотримання якого в даній справі відповідач не довів. Згідно пункту 8.2 Інструкції вимога Пенсійного фонду про сплату недоїмки є виконавчим документом, який направляється до органів виконавчої служби для примусового виконання, у разі відсутності добровільної сплати боргу.

Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції що діяла до 01.01.2011 року) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

У відповідності до п. 15 ст. 106 Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Миколаївське обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт добровільного пожежного товариства України є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Актом № 216 від 25 листопада 2011 року про результати планової перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на ПФУ, за період з 1 червня 2002 року до 30 вересня 2011 року встановлено порушення відповідачем п. 1 ст. 19, п. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі зазначеного вище акта, який відповідач отримав 25 листопада 2011 року, останньому були донараховані страхові внески за період до 1 січня 2004 року в сумі 320, 64 грн., страхові внески в розмірі 32 % за період з 1 січня 2004 року в сумі 29 057, 24 грн., страхові внески в розмірі 1-5% за період з 1 січня 2004 року в сумі 219, 60 грн.

Відповідно до наданого розрахунку відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 811, 68 грн., в результаті чого недоїмка складає 28 785, 80 грн.

Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва було направлено до Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України вимогу про сплату боргу № Ю 1101 від 25 листопада 2011 року на суму несплачених страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яку вручено платнику 25 листопада 2011 року, що підтверджується підписом головного бухгалтера відповідача на цій вимозі.

В порушення строків, передбачених ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заборгованість в сумі 28 785,80 грн. відповідачем вчасно сплачено не було, на підставі чого утворилася заборгованість, яка підтверджується відомостями картки особового рахунку страхувальника юридичної особи.

Зважаючи на те, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва як платник страхових внесків, має власний реєстраційний номер, то відповідно має виконувати обов'язки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Взявши до уваги те, що позивачем надано докази направлення відповідачу вимоги про сплату боргу на донараховану суму страхових внесків у відповідності до акту від 25 листопада 2011 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували наведені обставини і їх висновок про наявність підстав для прийняття рішення на користь позивача ґрунтується на повно і всебічно встановлених обставинах справи, які підтверджені належним чином перевіреними і наявними у справі доказами.

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.

Керуючись статями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Миколаївського обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я. Олендер