Ухвала

від 02.04.2014 по справі 202/27272/13-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/27272/13-ц

6/202/94/2014

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Голобородько О.М.,

за участю заявника ОСОБА_1, заінтересованої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що ОСОБА_2 пред'явлено до примусового виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації вартості ? частини автомобілів марки ВАЗ 21150, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та марки Fiat 131А, 1979 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, загальним розміром 17097,09 грн., судових витрат в сумі 229,40 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 850,00 грн., проте виконати рішення суду єдиноразовою виплатою заявник не має змоги, оскільки на даний час має із доходів лише заробітну плату в розмірі 1543,00 грн. на місяць, все рухоме майно після розірвання шлюбу, окрім автомобіля, залишив позивачу та для облаштування побуту взяв кредит 30 липня 2012 року зі щомісячними виплатами 532,00 грн., житлом, ? частка якого належить на праві власності йому разом з позивачем, користуватися не має змоги через вчинення перешкод у цьому позивачкою у зв'язку з чим винаймає будинок за 800,00 грн. на місяць, тому просив суд розстрочити виконання рішення суду від 20 листопада 2013 року, визначивши до стягнення щомісяця по 500,00 грн. до повного погашення боргу.

Заявник в судовому засіданні вимоги заяви підтримав у повному обсязі з наведених у ній підстав, наголошуючи на тому, що по суті, окрім автомобіля, який йому необхідний для роботи водієм, у нього не залишилось ні коштів, ні майна, а позивач ще й перешкоджає йому в користуванні їх спільною квартирою, що змушує його винаймати житло та витрачати на це гроші.

Заінтересована особа ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення вказаної заяви та розстрочення виконання рішення суду, оскільки виконання рішення за пред'явленим нею виконавчим листом триватиме декілька років, а заявник, окрім заробітної плати має рухоме та нерухоме майно, зокрема автомобіль ВАЗ 21150 та належну на праві власності ? частину квартири АДРЕСА_1, за рахунок яких можливо погасити борг.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази, матеріали справи №2/202/5959/2013, приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволений; розподілено спільне сумісне майно подружжя - автомобіль марки ВАЗ 21150, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, автомобіль марки Fiat 131А, 1979 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2; виділено ОСОБА_1 та визнано за ним право особистої приватної власності на автомобіль марки ВАЗ 21150, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль марки Fiat 131А, 1979 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості ? частини автомобілів марки ВАЗ 21150, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та марки Fiat 131А, 1979 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, загальним розміром 17097,09 грн., припинивши право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на вказані автомобілі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір в розмірі 229,40 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 850,00 грн.

На виконання даного рішення місцевим судом 20 лютого 2014 року виданий виконавчий лист №202//27272/13-ц, пред'явлений стягувачем 28 лютого 2014 року до виконання, на підставі чого Індустріальним ВДВС Дніпропетровського МУЮ відкрито виконавче провадження та розпочаті дії з виконання, винесені постанови 03 та 04 березня 2014 року про арешт рухомого і нерухомого майна боржника, про що свідчать копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2014 року та про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04 березня 2014 року.

Крім того, заявник є працездатною особою, перебуває у трудових відносинах у з ТОВ «ТТК-2010», де з 01 листопада 2012 року займає посаду водія та за період з вересня 2013 року по лютий 2014 року сукупно отримав заробітну плату в розмірі 9258,00 грн., про що свідчить довідка про доходи з місця роботи №17/03-14 від 17 березня 2014 року.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Таким положенням Кодексу кореспондують і норми ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за якими у випадку наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч.5 ст. 124 і ч.3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Зазначений принцип є одним із основоположних у цивільному процесі та закріплений ст.14 ЦПК України.

Разом з тим, заявник, у поданій заяві не навів обставин на підтвердження неможливості або утруднення виконання судового рішення відповідно до вимог глави 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок наявного у його власності майна, в тому числі рухомого або нерухомого, зокрема, ? частини квартири АДРЕСА_1, автомобілів ВАЗ 21150, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

При цьому, сама по собі наявність кредитних зобов'язань за договором від 30 липня 2012 року з ПАТ «Банк Русский Стандарт» зі сплати щомісячних платежів у розмірі 532,00 грн. до 28 липня 2014 року включно та небажання сплачувати борг за рахунок іншого, наявного у власності, майна не свідчить про наявність таких виняткових обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду та не доводять згідно ст. 57-59 ЦПК України можливість виконання рішення лише внаслідок розстрочки платежів по 500,00 грн. кожного місяця, натомість такі обставини без сумніву призведуть до остаточного виконання рішення суду не раніше ніж 2 роки 8 місяців і, відповідно, перевищуватиме розумні строки виконання.

Між тим, Європейським судом з прав людини, судова практика якого за ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що обов'язковість судових рішень гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, оскільки у протилежному випадку право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін (рішення Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 січня 2010 року).

Відтак, суд приходить до висновку, що сама по собі відсутність достатньої суми грошових коштів для сплати одним платежем боргу або іншого майна, за наявності нерухомого, а так само рухомого майна у власності, не є підставою, визначеною статтею 373 ЦПК України, для зміни способу виконання рішення суду про стягнення коштів на встановлення періодичних платежів виключно із заробітної плати.

За наведених обставин та вимог закону, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення та приймаючи до уваги, що зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є винятковим заходом зумовленим виключними обставинами, яких заявником не наведено, суд приходить до висновку по відмову у задоволенні даної заяви.

Керуючись ст.ст. 208-210, 373 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні його заяви про відстрочення виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її оголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали .

Суддя О.В. Колесніченко