Рішення

від 27.01.2007 по справі 41/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.07р.

Справа № 41/239

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольські феросплави",

м. Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг систем",

м. Дніпропетровськ 

про стягнення 1743128 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Кравцов О.В., довіреність № 15 від 28.12.06 року

Від відповідача: Сакало А.А., довіреність № 1591 від 01.08.06 року 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, з урахуванням доповнень позовних вимог (заява від 04.12.06 року), звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми  боргу –1743128 грн., пені –153602,99 грн., всього –1896730,99 грн.

          В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої йому позивачем продукції за умовами укладеного між сторонами договору № 129-НФ/2006 від 06.03.06 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що:

- позивачем не застосовані заходи досудового врегулювання спору, тоді як це обумовлено п. 9.2. договору № 129-НФ/2006 від 06.03.06 року;

- позивачем порушені вимоги ст. 56 та ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, а саме до надісланої на адресу відповідача копії позовної заяви не додані документи, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За клопотанням сторін ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.06 року строк вирішення спору продовжений до 19.01.07 року.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

Між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Нікопольські феросплави” та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг систем” укладений договір № 129-НФ/2006 від 06.03.06 року, пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання постачальника (позивача у справі)  передати у власність покупця (відповідача у справі) продукцію, номенклатура, кількість, ціна якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємними частинами договору, та  зобов'язання покупця, відповідно, прийняти та сплатити цю продукцію.

На виконання умов договору позивачем за період з 15 березня по 22 квітня 2006 року був поставлений відповідачу товар на загальну суму 2743128 грн., що підтверджується накладними, копії яких додані до позовної заяви.

Пунктом 4.1.1 договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює розрахунок за поставляєму продукцію з  відстрочкою платежу - 30 календарних днів з дати поставки партії товару шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар, в сумі 1000000 грн., що підтверджується виписками банку, копії яких додані до позовної заяви.

Доказів повного розрахунку відповідача за отриману від позивача продукцію сторонами не подано, в матеріалах справи вони відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 1743128 грн.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по оплаті поставленого  позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Сторонами не подані суду докази сплати відповідачем вартості поставленого йому позивачем товару в повному обсязі. Відсутність заборгованості, що є предметом позову, відповідачем не доведена.

За таких обставин, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача боргу в розмірі  1743128 грн.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що при недотриманні покупцем строків розрахунку, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3 % від вартості несплаченого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахована позивачем сума пені за період з 18.04.06 року по 22.11.06 року складає 153602,99 грн.

Вимогу позивача щодо стягнення пені суд вважає обгрунтованою.

Приймаючи до уваги те, що стягненню підлягає сума більша, ніж нарахована позивачем, позов в цій частині задовольняється в межах пред'явленої позивачем суми.

Заперечення відповідача суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

З часу прийняття Конституційним судом  України рішення від 9 липня 2002 року по справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Кампус Коттон клаб” щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України, питання додержання сторонами порядку досудового врегулювання господарських спорів втратило своє значення. Вказаним рішенням КСУ роз'яснив, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є  обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Таким чином, недодержання досудового порядку вирішення спору, навіть якщо такий порядок встановлено договором чи законом, не є  підставою для відмови в прийнятті позовної заяви, а також для припинення провадження у справі  в зв'язку з невжиттям заходів досудового врегулювання спору згідно п.3 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, позивач, при подані позову, зобов'язаний надіслати сторонам копії  позовної заяви та додані до неї документи, якщо цих документів у сторін не має.

До матеріалів справи позивачем долучений доказ надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви (а.с. 4,5) та це не спростоване відповідачем. Щодо доданих до неї документів, слід зазначити, що предметом позову у справі є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений йому позивачем товар. Всі первинні документи, а саме: накладні на його поставку, фінансові документи, що підтверджують часткову оплату отриманої відповідачем продукції, договір № 129 –НФ/2006 від 06.03.06 року, укладений між сторонами, мають бути як у позивача, так і у відповідача, тому їх надіслання відповідачу разом з позовом не є обов'язковим.

Крім того, відповідач мав можливість та не скористався наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом в процесі розгляду справи знайомитись з її матеріалами, робити з них витяги, знімати копії відсутніх, за його твердженням, у нього документів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

          На підставі вищенаведеного та

керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертрейдінг систем” –49027, м. Дніпропетровськ вул. Дзержинського,19/21, код ЄДРПОУ 32723901, р/р 26004060000328 в філіалі ЗАТ КБ „ПриватБанк”, МФО 305299 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нікопольські феросплави” –49600, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського,1-а, код ЄДРПОУ 33857100, р/р 2600730295701 в АБ „Кредит-Дніпро” м. Дніпропетровська, МФО 305749 суму боргу 1743128 грн. (один мільйон сімсот сорок три тисячі сто двадцять вісім грн.), пеню –153602,99 грн. (сто п'ятдесят три тисячі шістсот дві грн.. 99 коп.), витрати по сплаті держмита в сумі 18967,30 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім грн. 30 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн. (сто вісімнадцять  грн.).

Наказ видати після набрання рішенням законно сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 26.01.07 року