Ухвала

від 23.04.2014 по справі 826/20787/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20787/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Ватсон-Телеком» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 № 1226552208 та від 16.10.2013 року № 69026552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в кінці травня 2013 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ватсон-Телеком» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Верона ЛТД» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2013 року № 508/22.8/31304435.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п. 5.1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з тим, що до складу валових витрат за отримані товари (роботи, послуги) по взаємовідносинах з ТОВ «Верона ЛТД» безпідставно віднесені витрати в загальній сумі 1848669 грн., у тому числі по періодах: 2010 рік - 850378 грн.; За І квартал 2011 року - 135595 грн.; За ІІ квартал 2011 року - 246226 грн.; За ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 862696 грн.;

2. пп. 7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 185 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1538949,76 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2010року - на загальну суму ПДВ 63837 грн.; листопад 2010 року - на загальну суму ПДВ 132347,36 грн.; грудень 2010 року - на загальну суму ПДВ 484118,4 грн.; лютий 2011 року - на загальну суму ПДВ 32177 грн.; березень 2011 року - на загальну суму ПДВ 76299 грн.; квітень 2011 року - на загальну суму ПДВ 30601 грн.; травень 2011 року - на загальну суму ПДВ 96777 грн.; червень 2011 року - на загальну суму ПДВ 86731 грн.; липень 2011 року - на загальну суму ПДВ 216458 грн.; серпень 2011 року - на загальну суму ПДВ 319604 грн.

20.06.2013 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вищезгаданого акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 року:

- № 1126552208, яким встановлено порушення пп.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями) та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ватсон-Телеком» за платежем: податок на прибуток, код 11021000, разом з штрафними санкціями на два мільйони дев'яносто п'ять тисяч сто шістдесят три грн. 00 коп.;

- № 1226552208, яким встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.2.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями та п. 198.1, 198.6 ст. 198, ст. 185 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Ватсон-Телеком» за платежем: податок на додану вартість, код 14010100, разом з штрафними санкціями на один мільйон дев'ятсот сімдесят сім тисяч п'ятдесят шість грн.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів зазначених рішень було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 1226552208 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2013 р. № 1126552208 в частині штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток на суму 33 898,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В зв'язку з цим 16.10.2013 року відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 69026552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, код 11 021 000, на два мільйони шістдесят одна тисяча двісті шістдесят п'ять грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 1 848 669 грн. та штрафні (фінансові) санкції 212 596 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності висновку суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог, судова колегія виходить з наступного.

31.05.2010 року між ТОВ «Ватсон-Телеком» та ТОВ «Верона ЛТД» було укладено договір поставки № 57, відповідно до якого продавець (ТОВ «Верона ЛТД») продає, а покупець (ТОВ «Ватсон-Телеком») приймає і зобов'язується оплатити товар, асортимент, номенклатура, кількість і вартість якого визначається в накладних на передачу конкретної партії товару за цим договором. Відвантаження товарів ТОВ «Верона ЛТД» на адресу ТОВ «Ватсон-Телеком», їх асортимент, номенклатура, кількість і вартість визначена у видаткових накладних на передачу конкретної партії товару за цим договором.

За п. 3.1. Договору № 57 від 31.05.2010 року перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент підписання накладної про передачу товару покупцем, або уповноваженою ним особою в порядку, визначеному чинним законодавством України. Станом на період проведення перевірки, весь товар, який відвантажений ТОВ «Верона ЛТД», був отриманий уповноваженими представниками ТОВ «Ватсон-Телеком», про що свідчать підписи вказаних осіб на відповідних видаткових накладних. Таким чином, відповідно до умов п. 3.1. договору № 57 від 31.05.2010 року відвантажений ТОВ «Верона ЛТД» товар повністю перейшов у власність ТОВ «Ватсон-Телеком».

Апеляційна інстанція також зазначає, що факт оплати поставленого ТОВ «Верона ЛТД» позивачу товару, був у повному обсязі оплачений ТОВ «Ватсон-Телеком», що підтверджується банківськими виписками з ПУАТ «СЕБ Банк». Даними документами також підтверджується факт оплати ТОВ «Ватсон-Телеком» податку на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ «Верона ЛТД».

В підтвердження проведених фінансово-господарських операцій ТОВ «Верона ЛТД» виписали ТОВ «Ватсон-Телеком» відповідні податкові накладні.

Слід зауважити, що факт реальності та товарності поставки товару від ТОВ «Верона ЛТД» підтверджується тим, що на вказаний товар було отримано сертифікати відповідності системи УкрСЕПРО, видані Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, отримані ТОВ «Ватсон-Телком» у зв'язку з вимогами тендерної документації покупців (оов'язковою умовою участі у тендері покупців згідно з вимог тендерної документації була наявність сертифікатів відповідності на товар).

Дуже важливим доказом реальності зазначених вище господарських операцій є те, що в подальшому товар - телекомунікаційне обладнання, придбане ТОВ «Ватсон-Телеком» у ТОВ «Верона ЛТД» у період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року, був відвантажений покупцям ТОВ «Ватсон-Телеком» у 2010 - 2011 р., що підтверджується довідкою за підписом головного бухгалтера ТОВ «Ватсон-Телеком».

Окрім того, операції, вчинені у зазначених вище господарських взаємовідносинах як з постачальником - ТОВ «Верона ЛТД», так і з покупцями ТОВ «Ватсон-Телеком», належним чином відображені у наступних бухгалтерських регістрах: 1) оборотно-сальдовій відомості ТОВ «Ватсон-Телеком» за період 01.09.2010 року - 01.09.2011 року, по рахунку № 281 «Товари на складі», які підтверджують, що в період з 01.09.2010 р. - 01.09.2011 р. вказана в первинних документах кількість товару була придбана, оприбуткована на склад та реалізована покупцям ТОВ «Ватсон-Телеком»; 2) журналі-ордері та відомості ТОВ «Ватсон-Телеком» по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за період 01.09.2010 року - 01.09.2011 року, які підтверджують проведення у період з 01.09.2010 року - 01.09.2011 року взаєморозрахунків з покупцями; журналі-ордері та відомості ТОВ «Ватсон-Телеком» по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період 01.09.2010 року - 01.09.2011 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ «Верона ЛТД» та оприбуткування його на склад, а також сплату за отриманий товар у вказаний період.

Не можливо не зауважити, що ТОВ «Ватсон-Телеком» має необхідні приміщення для зберігання придбаного товару, що підтверджується: витягом від 03.10.2011 року № 31518639, виданого КП Київське МБТІ про державну реєстрацію права власності ТОВ «Ватсон-Телеком» на нежитлові приміщення загальною площею 1694,8 кв.м. у нежитловому будинку по вул. Березняківська, 8 у м. Києві; свідоцтвом від 05.09.2011 року № 570-В про право власності на нежитлові приміщення загальною площею 1694,8 кв.м. у нежитловому будинку по вул. Березняківська, 8 у м. Києві; технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Березняківська, 8 у м. Києві.

Так, з листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, апеляційна інстанція не може не погодитися з висновком суду першої інстанції, що достатніми підставами для включення ТОВ «Ватсон-Телеком» до складу валових витрат або доходу відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Товари, поставлені ТОВ «Верона ЛТД», фактично замовлялися ТОВ «Ватсон-Телеком» з метою їх подальшої реалізації та були відвантажені покупцям в повному обсязі. Реальність виконання поставки товарів та їх відвантаження покупцям, їх господарський і товарний характер підтверджуються ідентичністю товарів, поставлених ТОВ «Верона ЛТД», реальним відвантаженням їх покупцям, їх найменуванням, асортиментом та номенклатурою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги податковий орган посилається на акти перевірок ТОВ «Верона ЛТД» від 13.05.2011 року № 158/23/35402522, від 13.05.2011 року № 159/23/35402522, від 16.11.2011 року №380/23/35402522, складені Тетіївською МДПІ Ставищенського району Київської області, що охоплюють у сукупності період з 01.10.2010 року по 02.11.2011 року.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі № 2а-2042/12/1070: скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2012 року № 0000072310 та № 0000082310.

В силу приписів ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Даною постановою встановлені преюдиційні обставини, а саме реальність та товарність операцій за період перевірки між ТОВ «Верона ЛТД» та ТОВ «Ватсон-Телеком» та повністю спростовуються висновки щодо відсутності у ТОВ «Верона ЛТД» матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, здійснення господарської діяльності поза межами правового поля невстановленими особами, не підтвердження реальності проведення господарських операцій між ТОВ «Ватсон-Телеком» та ТОВ «Верона ЛТД» тощо.

Колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції, що станом на сьогодні відсутні обвинувальні вироки судів стосовно посадових осіб ТОВ «Верона ЛТД» за фактами фіктивного підприємництва або інших кримінальних правопорушень взагалі та у даному конкретному випадку взаємовідносин з ТОВ «Ватсон-Телеком» зокрема. При цьому, ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 29.11.2013 року закрито кримінальне провадження № 32012100080000007 відносно керівника ТОВ «Верона ЛТД», підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК Ураїни.

Не можливо не відзначити, що Окружним адміністративним судом м. Києва також правомірно взято до уваги в якості належного та допустимого доказу Висновок експертного дослідження від 30.04.2013 р. № 11721/12-45, яким встановлено, що:

вимоги нормативних актів України, що регламентують відображення у податковому обліку: доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток підприємств; податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість; податку на землю; податку з доходів фізичних осіб; єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. ТОВ «Ватсон-Телеком» не порушено;

за результатами дослідження наданих бухгалтерських документів ТОВ «Ватсон-Телеком» не порушувались вимоги нормативних актів України, що регламентують ведення бухгалтерського обліку при відображенні фінансово-господарських операцій за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011р.

Окрім того, 19.06.2013 р. ТОВ «Ватсон-Телеком» звернулися також до Житомирського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Міністерства юстиції України з проханням провести експертне економічне дослідження документів за актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.05.2013 року № 508/22.8/31304435 за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року, в результаті чого було складено Висновок експертного дослідження від 17 липня 2013 року №358/13-25, яким встановлено, що видаткові накладні оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, мають усі обов'язкові реквізити визначені в ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення № 88, мають підписи відповідальних осіб за здійснення господарських операцій ТОВ «Верона ЛТД» та ТОВ «Ватсон-Телеком» та скріплені печатками підприємств, отже, ці видаткові накладні є первинними документами, підтверджують факти здійснення господарських операцій між ТОВ «Верона ЛТД» та ТОВ «Ватсон-Телеком» за Договором поставки № 57 від 31.05.2010 року та є підставою для бухгалтерського та податкового обліку; правочин за договором № 57 від 31.05.2010 року між ТОВ «Верона ЛТД» та ТОВ «Ватсон-Телеком» є правомірним, так як його недійсність прямо не встановлена законом та відсутні будь-які документальні підтвердження щодо визнання судом його недійсності. Крім цього, чинне законодавство України не містить приписів відповідальності платника податків за будь-які дії (якщо вони доведені у встановленому законом порядку) його контрагентів та не встановлена залежність податкового обліку операцій з придбання товарів для ведення господарської діяльності від подальших наслідків, в тому числі від можливого припущення ревізорів в майбутніх періодах щодо невстановлених осіб які здійснювали діяльність товариством.

У дослідженій частині експерт прийшов до наступних висновків:

не підтверджується заниження позивачем податку на прибуток на суму 1 848 669 грн.;

документально та нормативно підтверджується включення ТОВ «Ватсон-Телеком» до складу валових витрат сум за отримані товари по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Верона ЛТД» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року в загальній сумі 7 694 749 грн.;

податкові накладні, оформлені відповідно до вимог, передбачених чинним законодавством;

досліджені податкові накладні, відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних звітного типу (звітна нова-червень 2011 року), підписані головним бухгалтером Вітюк Ю.В. та скріплених печаткою ТОВ «Ватсон-Телеком»;

зведені результати обліку податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року відповідають зазначеним відомостям вказаним ТОВ «Ватсон-Телеком» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди, які подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва;

документально та нормативно підтверджується включення ТОВ «Ватсон-Телеком» до складу податкового кредиту податку на додану вартість податкових накладних складених ТОВ «Верона ЛТД» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року на загальну суму 1 865 214,76 грн.,

документально та нормативно підтверджується включення ТОВ «Ватсон-Телеком» в декларації з податку на додану вартість операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Верона ЛТД» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року;

господарські операції ТОВ «Ватсон-Телеком» з реалізації товару, придбаного у ТОВ «Верона ЛТД» за період з 01.09.2010 року по 01.09.2011 року документально підтверджується.

первинні документи з бухгалтерського та податкового обліку, а саме видаткові накладні та податкові накладні тощо, які складені ТОВ «Верона ЛТД» щодо взаємовідносин з ТОВ «Ватсон-Телеком» відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що є всі підстави вважати доведеними факти зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку - ТОВ «Ватсон-Телеком», що свідчить про відсутність з боку ТОВ «Ватсон-Телеком» заниження податку на прибуток за період перевірки.

Апеляційна інстанція також не може не погодитися з доводами суду першої інстанції з приводу протиправності податкового повідомлення-рішення від 20.06.2013 року № 1226552208, з огляду на слідуюче.

Так, в обґрунтування даного спірного рішення відповідач наводить аналогічні докази з заниженням податку на прибуток.

В свою чергу, з матеріалів справи чітко вбачається, що податкові накладні, отримані ТОВ «Ватсон-Телеком», відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696.

Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Наявність належним чином виписаної податкової накладної є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів.

За п.п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу приписів пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, не підтверджені податковими накладними.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, а саме після втрати чинності ЗУ «Про податок на додану вартість».

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями пункту 3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, ПК України передбачає тільки один випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Виходячи з приписів пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Слід відмітити, що всі податкові накладні, отримані від контрагентів, були відображені ТОВ «Ватсон-Телеком» в реєстрах податкових накладних за період, який перевірявся.

Не можуть бути прийняті до уваги апеляційною інстанціє також посилання суду першої інстанції на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковості ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження обставин щодо правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, відповідно до Закону України: «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначеної категорії суб'єктів господарювання не відноситься.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 року у справі № К/9991/65729/11.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не є переконливими.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 року у справі № К-30744/10.

Окрім вищевикладеного, судова колегія вважає за необхідне відзначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.11 року по справі К/9991/15429/11 та ухвалі цього ж суду від 05.10.11 року по справі К 9991/14602/11.

Так, відповідно до Ухвали ВАСУ від 21 червня 2012 року по справі № К-30005/10: «...

якщо на момент здійснення господарських операцій продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.

На час укладання та виконання договорів контрагенти були належним чином зареєстровані платниками ПДВ та згідно ЄДР були зареєстровані за місцем знаходження, являються юридичними особами, наділені правоздатністю та дієздатністю, мали право укладати з позивачем будь-які договори

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого з контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Не надано також добутих, у визначений процесуальним законодавством спосіб, доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07 .

Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне відзначити слідуюче:

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12.

Крім того, викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або такими, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки угоди не визнані недійсними судами, а також позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Зазначена позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), згідно якого Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит (бюджетне відшкодування) за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо про таку діяльність його постачальників.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Федотов І.В.