Постанова

від 14.04.2014 по справі 2а-11039/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 квітня 2014 року № 2а-11039/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Авіатехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 серпня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Авіатехсервіс» (далі - ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року скасовано. Постановлено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2014 року допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 жовтня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 березня 2014 року справу прийнято до провадження суддею Погрібніченко І.М.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані тим, що висновки податкового органу не ґрунтуються на фактичних обставинах, оскільки господарські операції були зафіксовані в податковому обліку на підставі первинної документації та здійснювалися на підставі чинних цивільно-правових угод.

Окрім цього, позивач зазначає, що єдиним доводом перевіряючих є висновки про порушення посадовими особами контрагентів вимог податкового законодавства, а відтак, за вказаних обставин, у податкового органу не було підстав для нарахування ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що під час проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача він діяв у чіткій відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 02 квітня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (код ЄДРПОУ 31807330) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 24 січня 2002 року, запис в ЄДР № 10731200000005603. Місцезнаходження ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» відповідно до установчих документів: 03036, м. Київ, вул. Урицького, буд. 45.

ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 31 січня 2002 року за № 2860 та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 22 лютого 2002 року № 36057987 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 318073326584).

До видів діяльності ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» за КВЕД відносяться: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.23 Допоміжне обслуговування авіаційного транспорту (основний); 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (код ЄДРПОУ 31807330) з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» (код ЄДРПОУ 35017678), ТОВ «Гарант Сервіс-А» (код ЄДРПОУ 35399080), ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» (код ЄДРПОУ 33923267), ТОВ «Екобудгруп» (код ЄДРПОУ 33776687) за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з переліченими контрагентами, за результатами якої складено акт від 02 лютого 2012 року № 955/23-11/31807330.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6 585, 00 грн. за ІІ квартал 2011 року та занижено податок на прибуток всього у сумі 940 573, 00 грн., у тому числі по періодах: за 2009 рік на загальну суму 173 017, 00 грн., за 2010 рік на загальну суму 410 504, 00 грн., І квартал 2011 року на загальну суму 272 938, 00 грн., ІІ квартал 2011 року на загальну суму 84 114, 00 грн.;

- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 556, 00 грн. за червень 2011 року та занижено податок на додану вартість на загальну суму 758 531, 00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2009 року - 70 181, 00 грн., грудень 2009 року - 27 249, 00 грн., березень 2010 року 35 579, 00 грн., квітень 2010 року - 5 244, 00 грн., травень 2010 року - 34 496, 00 грн., червень 2010 року - 13 075, 00 грн., липень 2010 року - 95 780, 00 грн., серпень 2010 року - 10 559, 00 грн., вересень 2009 року - 27 952, 00 грн., жовтень 2009 року - 38 431, 00 грн., листопад 2010 року - 61 721, 00 грн., грудень 2010 року - 46 010, 00 грн., січень 2011 року - 15 541, 00 грн., березень 2011 року - 89 470, 00 грн., травень 2011 року - 104 930, 00 грн., червень 2011 року - 82 313, 00 грн.

14 лютого 2012 року на підставі вказаного вище акту перевірки від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0000672311, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 556, 00 грн.;

- № 0000682311, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, пункту 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 875 102, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 758 531, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 116 571, 00 грн.;

- № 0000692311, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 1 086 454, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 940 573, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 145 881, 00 грн.;

- № 0000702311, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 585, 00 грн.

ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 01 червня 2012 року № 9299/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 14 лютого 2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» - без задоволення.

Незгода з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» (код ЄДРПОУ 35017678), ТОВ «Гарант Сервіс-А» (код ЄДРПОУ 35399080), ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» (код ЄДРПОУ 33923267), ТОВ «Екобудгруп» (код ЄДРПОУ 33776687) в періоді, що перевірявся.

В підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано суду:

- договір від 26 січня 2009 року № ГС-26-1/2 на виконання ремонтних робіт, укладений між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (замовник) та ТОВ «Гарант Сервіс-А» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів та ін.). На виконання вказаного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури.

- договір від 06 січня 2011 року № 06/01-11, укладений між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (замовник) та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів та ін.). На виконання вказаного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні;

- договір купівлі-продажу від 05 квітня 2011 року № 0504, укладений між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (покупець) та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» (продавець), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві промислове обладнання: електродвигуни, генератори, кабельно-провідникову продукцію та ізоляційні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які погоджуються сторонами в накладних, котрі є невід'ємною частиною Договору, а покупець повинен прийняти товар і оплатити за нього на умовах, обумовлених Договором. На виконання вказаного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури;

- договір від 04 квітня 2011 року № 0404, укладений між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (замовник) та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання токарних робіт до електричних машин постійного та перемінного струму (електродвигунів всіх типів і розмірів, трансформаторних підстанцій, трансформаторів, бурових станків, екскаваторів та ін.). На виконання вказаного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури;

- договір купівлі-продажу від 04 січня 2011 року № 040111, укладений між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» (покупець) та ТОВ «Екобудгруп» (продавець), за умовами якого продавець зобов'язується передати покупцеві промислове обладнання: електродвигуни, генератори, кабельно-провідникову продукцію та ізоляційні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які погоджуються сторонами в накладних, котрі є невід'ємною частиною Договору, а покупець повинен прийняти товар і оплатити за нього на умовах, обумовлених Договором. На виконання вказаного договору позивачем надано: видаткові накладні, податкові накладні.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази, з огляду на наступне.

З досліджених вище договорів та доданих до них документів вбачається, що вони від імені ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Екобудгруп» підписані ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що в провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві знаходилась кримінальна справа № 71-00213, порушена, зокрема, відносно директора ТОВ «Гарант Сервіс-А» ОСОБА_2 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та щодо невстановлених осіб за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Згідно протоколу додаткового допиту обвинуваченого від 29 вересня 2011 року ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ «Гарант Сервіс-А» зареєстрував на прохання інших осіб за грошову винагороду та до фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на південно-західній залізниці від 25.10.2011 року № 35, підписи від імені ОСОБА_2, в тому числі і на первинних документах, що стали підставою для формування податкового кредиту за період з грудня 2010 року по березень 2011 року виконані не ним, а іншою особою.

Водночас, згідно наданої відповідачем копії постанови Шевченківського районного суду м. Києві від 06 грудня 2011 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з актом амністії відповідно до ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 році» і закрито вказану вище кримінальну справу.

Суд звертає увагу на те, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок застосування акту амністії не є реабілітуючою підставою та не свідчить про відсутність в діях особи складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України) чи відсутність події злочину (п. 1 ст. 6 КПК України).

Під час розгляду справи було також встановлено, що відповідно до акту ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.09.2011 р. №352/23-618/35017678 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», код за ЄДРПОУ 35017678 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 року» податковим органом, у зв'язку із ненаданням вказаним товариством: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», № 70 «Доходи від реалізації», № 641 «Розрахунки по податкам», № 643 «Податкові зобов'язання», № 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладних, тощо, за результатами перевірки складено висновок, з урахуванням п. 185.1 cт. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 , п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України проте, що контрагентами-покупцями ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» незаконно сформований податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками. А тому, усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс» за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Водночас, згідно протоколу допиту свідка від 14 липня 2011 року громадянка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснила, що займає посаду бухгалтера ТОВ «Бізнес сервіс А-Плюс», в її обов'язки входить ведення первинного бухгалтерського обліку, підготовка первинних бухгалтерських документів; номінальним директором підприємства є громадянин ОСОБА_1; при цьому реальне керівництво діяльністю підприємства здійснює громадянин ОСОБА_6; первинні документи, підготовлені нею, вона пропечатувала та відносила ОСОБА_6, який підписував їх від імені ОСОБА_1 При цьому громадянка ОСОБА_5 повідомила, що ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» фактично не здійснює ніякої реальної господарської діяльності, основним напрямком діяльності було проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки з метою мінімізації сплати податків останніми.

Окрім цього, відповідно до протоколу допиту свідка від 09 серпня 2011 року громадянка ОСОБА_3, пояснила, що перереєструвала на своє ім'я ТОВ «Екобудгруп» за грошову винагороду, державних установ з метою перереєстрації не відвідувала, підписувала якісь документи, не вивчаючи їх змісту, а з акту перевірки від 02.02.2012 року № 955/23-11/31807330, вбачається, що за фактом створення невстановленими особами ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 205 Кримінального кодексу України порушено кримінальну справу.

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до пункту 348.1 статті 348 ПК України податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 вищевказаних договорів, укладених позивачем з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», ТОВ «Гарант Сервіс-А» та ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест» Виконавець зобов'язується по домовленості забезпечити доставку електричних машин своїм транспортом.

Згідно пп. 2.2.1 та пп. 2.4.4 п.2.2 вищезазначених Договорів, Замовник зобов'язується: передати Виконавцю обумовлену актом прийому-передачі кількість вузлів в ремонт та здійснювати остаточний розрахунок після виконання повного об'єму робіт, згідно, акту виконаних робіт та проведення регламентних випробувань в присутності представників Замовника на протязі 3-х банківських днів.

Пунктом 3.1 та п. 3.2 вищезазначених Договорів, визначено, що вартість робіт визначається згідно протоколу узгодження строків та договірної ціни та по закінченню робіт складають двосторонній акт виконаних робіт.

При цьому, позивач під час перевірки не надав доказів транспортування обладнання для проведення ремонтних робіт, проведення регламентних випробувань, протоколів узгодження строків та договірної ціни, доказів отримання товарів та зберігання їх на складі або в інших місцях, доказів проведення розрахунки між сторонами Позивачем.

Виконання ж договору купівлі-продажу від 04 січня 2011 року № 040111, укладеного між ТОВ «НВФ «Авіатехсервіс» та ТОВ «Екобудгруп» передбачає, що Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар окремими партіями в терміни, кількістю і асортименті, узгоджені сторонами в накладних. Доставка товару проводиться транспортними засобами Покупця зі складу Продавця (п. 3.1 Договору).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) типовими формами первинного обліку роботи вантажного автомобіля є зокрема, товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН).

Згідно з пунктом 2 вказаного наказу застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22 травня 2006 року № 493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Крім того, підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Пунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено: товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Водночас, позивачем таких документів надано не було.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідки ОСОБА_7 (директор ТОВ «Екобудгруп»), ОСОБА_2 (директор ТОВ «Гарант Сервіс-А»), ОСОБА_8 (директор ТОВ «Гарант Сервіс А-Плюс»), ОСОБА_1 (директор ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест»). Проте, вказані особи до суду не прибули, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод такими контрагентами позивача.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат (податкові, видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)) виданих вказаними вище його контрагентами не є безумовною підставою для віднесення їх сум до податкового кредиту та валових витрат, оскільки відомості зазначені в них не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не дають змогу ідентифікувати їх для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі первинні документи не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала, тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 року, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту не підписання первинних документів особою, що в них вказана.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2012 року № 0000672311, № 0000682311, № 0000692311, № 0000702311 ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми «Авіатехсервіс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко