Постанова

від 17.04.2014 по справі 910/20651/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2014 р. Справа№ 910/20651/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Євстигнеєв А.О. представник за довіреністю

від відповідача: Якобчук В.Т. представник за довіреністю

від третьої особи 1: не з'явилися

від третьої особи 2: Сіднєнко О.Л. представник за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК-Текстиль" на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року

у справі № 910/20651/13 (головуючий суддя Марченко О.В., судді Куркотова Є.Б. і Нечай О.В.)

за позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК-Текстиль" (м. Київ)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Комунальне підприємство „Дніпропетровський метрополітен" Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

стягнення 42 072 грн. 88 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернувся Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК-Текстиль" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати у сумі 36 014 грн. 37 коп. та пені у сумі 6 058 грн. 51 коп.

Ухвалою від 28.10.2013 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство „Дніпропетровський метрополітен" Дніпропетровської міської ради.

Ухвалою від 18.11.2013 року господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області.

Рішенням від 17.02.2014 року господарський суд міста Києва позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ „ТК-Текстиль" на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради 36 014 грн. 37 коп. заборгованості, 2 379 грн. 31 коп. пені та 1 570 грн. 04 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „ТК-Тексиль" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року у справі № 910/20651/13 повністю і припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2014 року апеляційна скарга ТОВ „ТК-Тексиль" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/20651/13 у судовому засіданні за участю представників сторін та третіх осіб.

В судове засідання 17.04.2014 року повноважні представники третьої особи 1 не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи 1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. В судовому засіданні 17.04.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники позивача та третьої особи 2 проти вимог апеляційної скарги заперечували.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 2, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Ч. 6 ст. 283 ГК України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 21.02.2011 року Регіональне відділення Фонду державного майна у Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК-Текстиль" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4329-ОД, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно: нежитлові вбудовані приміщення адмінбудівлі 34,6 кв.м; нежитлові вбудовані приміщення складу 249,6 кв.м; навіс 93,7 кв.м площею 377,9 кв.м, розміщене за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 28, на перших поверхах одноповерхових будівель, що перебувають на балансі: ДП „Дніпропетровський метрополітен" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 23.11.2010 року і становить за незалежною оцінкою 743 512 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

А ч. 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3.1 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2011 року - 8 159 грн. 71 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2011 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції.

Відповідно до п. 3.3 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

П. 3.6 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні: 70 % до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у сумі 5 711 грн. 80 коп.; 30 % балансоутримувачу в сумі 2 447 грн. 91 коп. щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 3.8 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 10.1 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД сторони узгодили, що договір укладено строком на два роки 11 місяців, що діє з 21.02.2011 року до 20.01.2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України „Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства „Дніпропетровський метрополітен" у власність територіальної громади м. Дніпропетровська" від 07.09.2011 року № 842-р та рішення сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання „Про створення комунального підприємства „Дніпропетровський метрополітен" Дніпропетровської міської ради" від 19.10.2011 року № 62/16 цілісний майновий комплекс ДП „Дніпропетровський метрополітен" було передано у комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська з 29.11.2011 року на підставі акта приймання-передачі з державної у комунальну власність м. Дніпропетровська шляхом реорганізації ДП „Дніпропетровський метрополітен" у КП „Дніпропетровський метрополітен".

Відповідно до пункту 1.8 Положення про Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, затвердженого рішенням 12 сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 15.12.2010 року № 12/5, Департамент є органом приватизації Дніпропетровської міської ради та орендодавцем нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська.

25.10.2012 року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та ТОВ „ТК-Текстиль" уклали додаткову угоду № ДКП-30 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД.

Пунктом 1 додаткової угоди від 25.10.2012 року № ДКП-30 змінено преамбулу договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД, а саме, РВ ФДМУ у Дніпропетровській області замінено Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради та встановлено, що умови цього пункту застосовуються до відносин сторін, які виникли з 29.11.2011 року.

П. 4 додаткової угоди від 25.10.2012 року № ДКП-30 змінено розділ 3 договору від 21.02.20011 року № 12/02-4329-ОД таким чином: розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною договору, становить 8 481 грн. 18 коп. без ПДВ / базова за лютий місяць 2012 рік/; орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з березня місяця 2012 року (пункт 3.1 договору); умови цього пункту застосовуються до відносин сторін, які виникли з 06.03.2012 року; за користуванням об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує: 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря як платника податків та зборів у районних інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 у сумі 4 240 грн. 59 коп.; 50% від загальної суми орендної плати у сумі 4 240 грн. 59 коп. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди (пункт 3.6 договору); умови цього пункту застосовуються до відносин сторін, які виникли з 29.11.2011 року.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ТОВ „ТК-Текстиль" орендну плату за період з 15.12.2011 року по 16.07.2013 року перерахувало лише частково.

Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради на адресу ТОВ „ТК-Текстиль" було надіслано лист (претензію) від 18.06.2013 року № 6/4-42 про сплату боргу за договором до 01.07.2013 року - основної заборгованості у сумі 27 567 грн. 29 коп. та пені у сумі 5 470 грн. 51 коп.

ТОВ „ТК-Текстиль" відповіді на претензію не надало, та заборгованість з орендної плати не погасило.

В матеріалах справи міститься складений Департаментом акт звірки взаємних розрахунків орендної плати, відповідно до якого відповідачеві за період з 16.12.2011 року по 16.07.2013 року було нараховано 161 101 грн. 26 коп. орендної плати (згідно з планом оплати), з них до бюджету 86 016 грн. 01 коп. (згідно зі змінами пункту 3.6 договору) та пені у сумі 6 058 грн. 51 коп. Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що оскільки ТОВ „ТК-Текстиль" сплатило 50 001 грн. 64 коп. орендної плати (виписки банку від 07.12.2012 року № 233, від 18.12.2012 року № 240, від 10.01.2013 року № 5, від 11.02.2013 року №27, від 07.03.2013 року), то непогашена за претензією заборгованість ТОВ „ТК-Текстиль" складає 36 014 грн. 37 коп.

ТОВ „ТК-Текстиль", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалося на те, що: про зміну орендодавця орендарю (відповідачу) стало відомо в момент укладення додаткової угоди - 25.10.2012 року. До цього ТОВ „ТК-Текстиль" сплачувало орендну плату РВ ФДМУ у Дніпропетровській області і згідно з листом РВ ФДМУ у Дніпропетровській області від 06.12.2013 № 10-12-07130 зайво сплачена орендна плата за договором від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД становить 22 430 грн. 48 коп. Відповідач послався на ст. 516 ЦК України, яка визначає, що виконання боржником свого зобов'язання первісному кредиторові є належним виконанням, а тому уся переплата орендної плати, яка за інформацією РВ ФДМУ у Дніпропетровській області становить 22 430 грн. 48 коп., має бути зарахована у рахунок подальших платежів за договором.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідача про виконання відповідачем обов'язку з оплати орендної плати попередньому орендодавцю не може вважатися належним виконанням, оскільки додаткова угода від 25.10.2012 року № ДКП-30, якою, зокрема, внесено зміни до розділу 3 договору щодо розрахунків сторін та визначено, що відповідні зміни застосовуються до відносин сторін, які виникли з 29.11.2011 року, недійсною не визнавалася, а її умови не є нікчемними з огляду на приписи ч. 3 ст. 631 ЦК України (сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення), а тому відповідач не звільнений від виконання обов'язків зі сплати орендної плати за договором від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД та додатковою угодою від 25.10.2012 року № ДКП-30.

Також місцевий госопдраський суд дійшов вірного висновку, що посилання TOB „ТК-Текстиль" на те, що з 26.02.2013 року орендарем нежитлового приміщення є ТОВ „Текстиль-Контакт", оскільки договору чи додаткової угоди про внесення змін до договору матеріали справи не містять, а акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 26.02.2013 року не є правовою підставою для виникнення обов'язку зі сплати орендної плати окремо без договору.

Також місцевим господарським судом вірно зазначено, що ч. 2 ст. 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами розділу 5 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД орендар зобов'язаний після закінчення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки; нежитлове приміщення вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний строк з дати його підписання; обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендаря; у разі ненадання орендодавцеві акта у триденний строк з дати підписання зобов'язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються невиконаними.

Проте матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження як підписання TOB „ТК-Текстиль" і КП „Дніпропетровський метрополітен" акта приймання-передачі нежитлового приміщення, надання такого акта орендодавцеві, так і фактичної передачі (повернення) майна балансоутримувачу. Крім того, договір від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД є чинним, узгоджений сторонами строк його дії - до 21.01.2014 року, а доказів припинення чи розірвання договору суду подано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості з орендної плати, відтак колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача 36 014 грн. 37 коп. заборгованості з орендної плати за період з 16.12.2011 року по 16.07.2013 року.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ч. 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.8 договору від 21.02.2011 року № 12/02-4329-ОД орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем було заявлено до стягнення 6 058 грн. 51 коп. пені за період з 16.12.2011 року по 16.07.2013 року.

Втім відповідачем було подано відзив на позовну заяву віж 13.12.2013 року в якому він заявив про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, перебіг строку позовної давності за стягненням пені по актам за червень 2008 року починається 15.07.2008 року і спливає 15.07.2009 року, а строк позовної давності по акту за вересень 2008 року починається 07.10.2008 року і спливає 07.10.2009 року.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 23.10.2013 року, то сплив строк давності за вимогами про стягнення пені за прострочення сплати орендної плати з 16.12.2011 року по 16.10.2012 року, а тому у стягненні пені за відповідні місяці прострочення слід відмовити.

З урахуванням наведеного за перерахунком суду належна до стягнення сума пені становить 2 379 грн. 31 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК-Текстиль" на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі № 910/20651/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2014 року по справі № 910/20651/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/20651/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано__22.04.2014 р.__

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич