Постанова

від 14.10.2014 по справі 910/20651/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/20651/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача : не з'явились

від відповідача: Якобчук В. Т. - представник за довіреністю № 01/25 від 03.06.2014

від третьої особи 1: не з'явились

від третьої особи 2: Сіднєнко О. Л. - представник за довіреністю № 252 від 17.07.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2014

про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014

у справі № 910/20651/13 (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Департамента корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»

треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

1. Комунальне підприємство «Дніпропетровський метрополітен» Дніпропетровської міської ради

2. Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровської області

про стягнення 42 072,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 36 014,37 грн. за надані в період з 15.12.2011 по 16.07.2013 за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4329-ОД від 21.02.2011 послуг та пені в сумі 6 058,51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2014, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 та Вищого господарського суду України від 02.07.2014 у справі № 910/20651/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 36 014,37 грн. основного боргу та 2 379,31 грн. пені, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено

08.07.2014 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с. 241-242), в якій просив переглянути рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справі № 910/20651/13 та прийняти рішення про скасування вказаного рішення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справі № 910/20651/13 відповідачу відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви з тих підстав, що наведена відповідачем обставина фактично не є нововиявленою, а за своєю правовою природою є новим доказом, який своєчасне не був поданий під час розгляду справи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва 28.08.2014 у справі № 910/20651/13 у повному обсязі.

Апелянт зазначив, що, розглядаючи подану ним заяву, суд першої інстанції в порушення приписів ст. 43 ГПК України не здійснив всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а сконцентрувався виключно на природі нових обставин, які стали підставою для звернення скаржника до суду із вказаною заявою, адже поданий відповідачем доказ (документ) не досліджувався як такий, а з'ясовувалось лише питання причин неподання такого доказу під час розгляду справи по суті.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що при розгляді справи № 910/20651/13 та винесенні рішення ані суду ані сторонам не було відомо про ряд обставин, а саме про те, що, нараховуючи заявлену до стягнення орендну плату, позивач не врахував факт закінчення оренди спірного нежитлового приміщення та непродовження її в березні-липні 2013 року, що призвело до безпідставного нарахування орендної плати за вказаний період та, відповідно, необгрнутованого її стягнення з відповідача. Вказана обставина підтверджується поданим відповідачем актом приймання-передачі від 28.02.2013, який і є нововиявленою обставиною.

Також відповідач зазначив про те, що, якби викладені обставини були відомі та достойменно встановлені учасниками судового розгляду під час розгляду справи № 910/20651/13, це б вплинуло на винесення судом іншого за змістом рішення.

Ухвалою від 17.09.2014 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та третя особа 1 в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, та що згідно з ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи 1 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник третьої особи 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорювану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи 2, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 36 014,37 грн. за надані в період з 15.12.2011 по 16.07.2013 за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/02-4329-ОД від 21.02.2011 (далі Договір) послуг та пені в сумі 6 058,51 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача основного бору в повному обсязі, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт перебування відповідача у спірному приміщенні протягом періоду, заборгованість по орендній платі за який заявлена до стягнення в даному спорі.

Вважаючи вказаний факт доведеним, суд виходив з того, що за умовами розділу 5 Договору відповідач зобов'язаний після закінчення або розірвання Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки; нежитлове приміщення вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний строк з дати його підписання; обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендаря; у разі ненадання орендодавцеві акта у триденний строк з дати підписання зобов'язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються невиконаними, в той час як матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження як підписання відповідачем і третьою особою 1 акта приймання-передачі нежитлового приміщення та надання такого акта орендодавцеві, так і фактичної передачі (повернення) майна балансоутримувачу.

Також суд зазначив про те, що Договір є чинним, узгоджений сторонами строк його дії - до 21.01.2014 року, а доказів припинення чи розірвання Договору суду подано не було.

Як на підставу перегляду зазначеного рішення за нововиявленими обставинами відповідач послався на те, що ним при дослідженні архіву договорів оренди, 04.07.2014 виявлено акт приймання-передачі від 28.02.2013 нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, буд. 28, згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4329-ОД від 21.02.2011 року, яким встановлено, що нерухоме майно, стягнення плати за користування яким є предметом даного позову, повернуто відповідачем третій особі 1 (балансоутримувачу).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справи №910/20651/13, мотивуючи це тим, що наведена відповідачем обставина фактично не є нововиявленою, а за своєю правовою природою є новим доказом, який своєчасно не був поданий під час розгляду справи, що, відповідно до приписів чинного законодавства, не дає підстав для перегляду спірного рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 112 ГПК України встановлено що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 № 17 до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що про існування спірного акту відповідач мав бути обізнаний з дати його укладення, тобто з 28.02.2013, оскільки останній є стороною вказаного акту, від імені якого його підписано директором підприємства Смірновим А.В. та скріплено печаткою відповідача, а відтак, зазначена заявником нововиявлена обставина є ні чим іншим, як доказом, що не був своєчасно поданий під час розгляду справи, та, відповідно, не може бути нововиявленою обставиною в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України, згідно з якою підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 5 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» від 26.12.2011 № 17, не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 у справи № 910/20651/13 за нововиявленими обставинами без задоволення в зв'язку з недоведеністю наявності таких обставин, правові підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справі № 910/20651/13 відсутні.

Згідно приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справи № 910/20651/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 у справи № 910/20651/13 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20651/13.

Повний текст постанови складено: 16.10.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

В.І. Рябуха