Ухвала

від 19.03.2014 по справі 2а-7400/08/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 березня 2014 року м. Київ В/800/1057/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Білуги С.В.

суддів Амєліна С.Є.

Ситникова О.Ф.

Тракало В.В.

Черпака Ю.К.

розглянувши заяву Південної митниці Міндоходів про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, треті особи - Державне казначейство України, Південна митниця, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на юридичні послуги,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Південна митниця Міндоходів звернулася з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, треті особи - Державне казначейство України, Південна митниця, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на юридичні послуги.

Відповідно до статті 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно зі статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року позов ОСОБА_4 було задоволено частково. Скасовано наказ голови Державної митної служби України №663-к від 25 квітня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_4 із займаної посади інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста "Одеса-вантажний" Південної регіональної митниці 30 квітня 2008 року відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Південної регіональної митниці. Зобов'язано Державну митну службу України поновити позивача на роботі в Державній митній службі України на аналогічній займаній ним до звільнення посаді та стягнуто з Державної митної служби України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнуто з Державної митної служби України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та витрати на юридичні послуги в розмірі 2000 грн. Постанову суду в частині зобов'язання поновлення позивача на роботі в Державній митній службі України на аналогічній займаній ним до звільнення посаді та в частині стягнення з Державної митної служби на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року - залишено в силі.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів, Південна митниця Міндоходів в обґрунтування своїх вимог посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2011 року при ухваленні якої, на її думку, Вищий адміністративний суд України допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Однак, з такими доводами колегія суддів погодитись не може.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може мати місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

З наведених судових рішень суду касаційної інстанції вбачається неоднаковість фактичних обставин у зазначених справах, а отже твердження заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції у зазначених рішеннях Вищого адміністративного суду України є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що необхідно відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, треті особи - Державне казначейство України, Південна митниця, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на юридичні послуги.

Керуючись статтями 237, 239, 239 1 , 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалила :

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, треті особи - Державне казначейство України, Південна митниця, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на юридичні послуги, в порядку перегляду по цій справі ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді С.Є. Амєлін

О.Ф. Ситников

В.В. Тракало

Ю.К. Черпак