Постанова

від 10.04.2014 по справі 826/2941/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2014 року 09:59 № 826/2941/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Суховій О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Шериф Гарант", доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення

Приватне підприємство "Шериф Гарант" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 14.03.2013 №0003751720.

Позов мотивований тим, що висновки контролюючого органу про порушення підприємством вимог Податкового Кодексу України (далі - ПК України) є необґрунтованими. Як зазначено в позовній заяві, нарахування працівникам ПП "Шериф Гарант" заробітної плати, в тому числі директору ОСОБА_1, здійснювалось пропорційно фактично відпрацьованим годинам, які фіксувались у табелях обліку, відповідно податок із суми нарахованих доходів сплачувався (перераховувався) позивачем як податковим агентом у повному обсязі. При цьому, в позові звертається увага на те, що ПП "Шериф Гарант" жодних відносин з ОСОБА_2 не мало, нарахування заробітної плати не здійснювало, будь-які грошові виплати не проводило.

Під час судового розгляду адміністративної справи, представник позивача адміністративний позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначивши, що висновки в акті перевірки є обґрунтованими, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши свідка, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП "Шериф Гарант" зареєстроване як юридична особа 03.06.2010, присвоєно ідентифікаційний код 37152962, місцезнаходження: 02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 22. кв. 126, керівник - ОСОБА_1.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 16.09.2013 №457-П про проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, направлень на перевірку від 16.09.2013 №344, від 16.09.2013 №345 здійснено перевірку дотримання ПП "Шериф Гарант" (37152962) законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що складено акт (довідку) фактичної перевірки від 25.09.2013 №1055/1702/37152962. Зі змісту акту вбачається, що фактична перевірка проводилась за період з 01.01.2011 по 31.08.2013.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за порушення ПП "Шериф Гарант" підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 119.2 статті 119 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0003751720, яким платнику збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 5997,13 грн., у тому числі за основним платежем - 4713,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 1283,38 грн.

З метою узгодження, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, ПП "Шериф Гарант" оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0003751720.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2013 №0003751720 на 326,78 грн., у тому числі за основним платежем - 106,98 грн., за штрафними санкціями - 219,80 грн., залишено без змін податкове повідомленні-рішення від 14.10.2013 №0003751720, а скаргу - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21.02.2014 №3395/6/99-99-10-01-03-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0003751720 (з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01) та залишено без змін рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01, а повторну скаргу - без задоволення.

Представники сторін не повідомили суд про прийняття податкового повідомлення-рішення рішення на підставі рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт "а"); подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт "б").

Зі змісту акта перевірки від 25.09.2013 №1055/1702/37152962 вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, оскільки платником податку не нараховано, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб на суму 4713,75 грн., у тому числі: січень 2011 року - 85,59 грн.; лютий 2011 року - 86,50 грн.; березень 2011 року - 141,71 грн.; квітень 2011 року - 143,53 грн.; травень 2011 року - 143,61 грн.; червень 2011 року - 144,10 грн.; липень 2011 року - 144,86 грн.; серпень 2011 року - 138,81 грн.; вересень 2011 року - 138,81 грн.; жовтень 2011 року - 142,23 грн.; листопад 2011 року - 142,23 грн.; грудень 2011 року - 145,17 грн.; січень 2012 року - 155,15 грн.; лютий 2012 року - 155,15 грн.; березень 2012 року - 155,15 грн.; квітень 2012 року - 158,19 грн.; травень 2012 року - 158,19 грн.; червень 2012 року - 158,19 грн.; липень 2012 року - 159,34 грн.; серпень 2012 року - 159,34 грн.; вересень 2012 року - 159,34 грн.; жовтень 2012 року - 161,66 грн.; листопад 2012 року - 161,66 грн.; грудень 2012 року - 755,14 грн.; січень 2013 року - 165,85 грн.; лютий 2013 року - 165,85 грн.; березень 2013 року - 288,00 грн. Крім того, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України, оскільки податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) до контролюючого органу подавались своєчасно, але не в повному обсязі, що тягне накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Наведені висновки про порушення платником податків норм ПК України обґрунтовуються тим, що директор ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 у період з січня 2011 року по липень 2011 року працював одну годину на день, його посадовий оклад за період з 01.01.2011 по 31.08.2013 складав станом на: 01.01.2011, 01.02.2011 - 1100,00 грн.; 01.03.2011 - 1120,00 грн.; 01.04.2011 - 1130,00 грн.; 01.05.2011 - 1135,00 грн.; 01.06.2011 - 1140,00 грн.; 01.07.2011 - 1145,00 грн.; 01.08.2011, 01.09.2011, 01.10.2011, 01.11.2011, 01.12.2011, 01.01.2012, 01.02.2012, 01.03.2012, 01.04.2012, 01.05.2012, 01.06.2012, 01.07.2012, 01.08.2012, 01.09.2012, 01.10.2012, 01.11.2012, 01.12.2012, 01.01.2013, 01.02.2013 - 0,00 грн.; 01.03.2012 - 3450,00 грн.; 01.04.2013, 01.05.2013, 01.06.2013, 01.07.2013, 01.08.2013 - 1300,00 грн.

Оскільки під час перевірки представником ПП "Шериф Гарант" не було надано заяви ОСОБА_1 та наказу про встановлення працівнику неповного робочого часу, контролюючий орган дійшов висновку, що у січні-липні 2011 року ОСОБА_1 заробітна плата нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі, у серпні-грудні 2011 року, у 2012 році та січні-лютому 2013 року заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що є порушенням вимог Закону України "Про оплату праці" та статті 56 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України).

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 як засновник та директор ПП "Шериф Гарант" вирішив встановити собі неповний робочий час щодо виконання ним обов'язків директора. Табелями обліку робочого часу, які надавались до перевірки, фіксувались фактично відпрацьовані директором години, на підставі чого працівнику нараховувалась та виплачувалась заробітна плата пропорційно відпрацьованому фактично часу. При цьому до адміністративного позову додано рішення засновника (власника) ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 від 30.12.2010 №2, відповідно до якого ОСОБА_1 вирішив встановити директору ПП "Шериф Гарант" з 01.01.2011 неповний робочий час (неповний робочий день, неповний робочий тиждень), оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу. Вказане рішення прийнято на підстави заяви директора ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 від 30.12.2010 про встановлення з 01.01.2011 неповного робочого часу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 3 цього Закону встановлено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що заробітна плата працівнику виплачується саме за виконану роботу. До перевірки платником податків надавались табелі обліку робочого часу за період з 01.01.2011 по 31.08.2013, що зазначено в самому ж акті.

Як убачається з табелів обліку робочого часу ПП "Шериф Гарант", директор ОСОБА_1 відпрацював: у січні 2011 року - 19 год.; у лютому 2011 року - 20 год.; у березні 2011 року - 22 год.; у квітні 2011 року - 20 год.; у травні 2011 року - 19 год.; у червні 2011 року - 20 год.; у липні 2011 року - 21 год.; з серпня 2011 року по лютий 2013 року - 0 год.; у березні 2013 року - 159 год.; у квітні 2013 року - 175 год.; у травні 2013 року - 151 год.; у червні 2013 року - 143 год.; у липні 2013 року - 184 год.; у серпні 2013 року - 167 год.

Відповідно до статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

За висновком суду, відсутність письмової заяви директора ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 про встановлення собі неповного робочого часу та не видання наказу про встановлення неповного робочого часу директору не може бути підставою для висновку про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати в меншому розмірі, що призвело до несплати позивачем як податковим агентом податку із доходів працівника, отриманих у вигляді заробітної плати.

Слід взяти до уваги, що заробітна плата нараховувалась директору ПП "Шериф Гарант", який одночасно є засновником, за фактичне виконання ним своїх трудових обов'язків, що зафіксовано в табелях обліку робочого часу. Під час перевірки пояснень у директора щодо порушення його прав, інтересів щодо нарахування та випалити йому заробітної плати відібрано не було. Водночас, зі змісту позову, підписаного директором ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 вбачається, що заробітна плата працівникам підприємства, в томі числі директору, виплачувалась за фактично відпрацьований час, що відповідає вимогам Закону України "Про оплату праці" та КЗпП України. Крім того, статтею 56 КЗпП України не передбачено встановлення неповного робочого дня або тижня саме на підставі письмового наказу.

Представник позивача зазначив, що рішення засновника (власника) ПП "Шериф Гарант" ОСОБА_1 від 30.12.2010 №2 та заява від 30.12.2010 про встановлення з 01.01.2011 неповного робочого часу були подані до перевірки, однак не враховані перевіряючими. Разом з тим, як убачається з супровідного листа ПП "Шериф Гарант" без номера та дати, вказані документи ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, у відповідь на запит від 18.09.2013 №3980/10/2651-1, не подавались.

Відповідно пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (підпункт 164.2.1); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункт 164.2.2).

З огляду на викладене, враховуючи те, що судом зроблено висновок про відсутність порушень з боку ПП "Шериф Гарант" щодо нарахування та виплати директору та засновнику підприємства ОСОБА_1 заробітної плати в період з 01.01.2011 по 01.08.2013, відповідно є помилковими твердження відповідача про порушення позивачем підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України щодо утримання ПП "Шериф Гарант", як податковим агентом, яким нараховувався та виплачувався оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати на користь платника податку ОСОБА_1, податку із суми такого доходу в меншому розмірі. Відтак, є необґрунтованими висновок про подання позивачем податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з нього податку (форма 1 ДФ) до контролюючого органу не в повному обсязі. При цьому судом взято до уваги, що контролюючим органом зроблено висновок про подання такої звітності вчасно.

Крім того, в акті від 25.09.2013 №1055/1702/37152962 зазначено, що згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 він працював на ПП "Шериф Гарант" з 15.09.2012 по 28.03.2013 без оформлення та отримував заробітну плату за рахунок тіньових не облікованих коштів. Бухгалтером підприємства було видано картку "ПриватБанку", на яку було перераховано заробітну плату за жовтень-листопад 2012 року в сумі 3941,19 грн. у грудні 2012 року.

Перевіркою встановлено, що згідно з банківською випискою від 30.05.2013 №49201 за період з 15.09.2012 по 28.03.20134, наданою ОСОБА_2, на банківську картку Visa Elektron НОМЕР_1, відкриту у відділенні "ПриватБанку", виплачувались кошти в розмірі 3941,19 грн. Також, згідно з поясненнями ОСОБА_2, ним отримана заробітна плата в бухгалтерії ПП "Шериф Гарант" готівкою в розмірі 1920,00 грн., за що він розписався у відомості. Фактичною перевіркою встановлено, що позивачем у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІІ-IV квартал 2012 року та за І квартал 2013 року заробітна плата ОСОБА_2 не відображалась.

Представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 на ПП "Шериф Гарант" не працював, трудові, цивільно-правові відносини між ним та позивачем не оформлялись, заробітна плата, інша винагорода не виплачувалась.

До матеріалів справи додано пояснення ОСОБА_2, в яких зазначено, що він з 15.09.2012 по 28.03.2013 року працював на фірмі "Шериф Гарант", охороняв РДА Києво-Святошинського району (адреса: проспект Перемоги, 125). Бухгалтером фірми видано картку "ПриватБанку", на яку від цієї фірми було двічі перераховано заробітну плату за жовтень-листопад на загальну сум 3941,19 грн. (04.12.2012 - 1833,00 грн., 25.12.2012 - 2107,71 грн.). Також в поясненнях зазначено, що 07.03.2013 ОСОБА_2 отримав 1920,00 грн. готівкою в бухгалтерії ПП "Шериф Гарант" та розписався у відомості. Заробітну плату за січень-березень по 1920,00 грн. не отримав. У трудову книжку записи не заносились. Під час прийому на роботу обумовлено, що ОСОБА_2 проходить три місяці стажування з подальшим зарахуванням до роботи.

Під час судового засідання свідок ОСОБА_2 пояснив, що в мережі Інтернет знайшов оголошення про наявність вакансій охоронця у підприємства, в назві якого є слово "шериф". З метою працевлаштування свідок зустрівся з майбутнім начальником охорони ОСОБА_4, зустріч проходила в приміщенні за адресою: м. Київ, проспект Миру, 15-а. Свідок пояснив, що його було прийнято на роботу охоронцем, ним була підписана угода, однак примірник угоди йому надано не було, ОСОБА_4 повідомив, що записи будуть внесені в трудову книжку згодом. Також свідок звернув увагу, що на своєму робочому місці в Києво-Святошинській раді (проспект Перемоги, 126) він знайшов ліцензію серії АГ №505278 від 16.01.2011 №8 видану 26.01.2011 Міністерством внутрішніх справ України про надання послуг з охорони власності та громадян ПП "Шериф Гарант" (ідентифікаційний код 37152962, місце знаходження: м. Київ, вул. Поліська, 22, кв. 126). За твердженням ОСОБА_2, оскільки засновником ПП "Шериф Гарант" є ОСОБА_1, ліцензія видана саме на ПП "Шериф Гарант" та враховуючи зміст оголошень в мережі Інтернет, ним зроблено висновок, що угоду укладено саме з ПП "Шериф Гарант" і роботи ним виконувались для цього підприємства.

Згідно з листом ПП "Шериф Гарант" від 02.07.2013 №0207/1 ОСОБА_2 проходив безоплатне навчання на ПП "Шериф Гарант", проте навчання не закінчив, необхідних документів для працевлаштування охоронником не надав, трудовий договір з ним укладено не було, відповідно особа в трудових відносинах з підприємством не перебувала.

Листом від 02.04.2013 Києво-Святошинська рада повідомила ОСОБА_2, що між районною радою та "Охоронним підприємством шериф" укладено договір про закупівлю товарів (робіт, послуг) за державні кошти від 16.03.2012 №355, відповідно до якого "Охоронне підприємство Шериф" надає районній раді охоронні послуги об'єктів за адресою: м. Київ, вул. Янтарна, 12 та м. Київ, проспект Перемоги, 126.

Тобто, в період з 15.09.2012 по 28.03.2013, про який зазначає ОСОБА_2, що він здійснював охорону Києво-Святошинської районної ради за адресою: проспект Перемоги, 1265 як працівник ПП "Шериф Гарант", охорону районної ради на підставі договору від 16.03.2012 №355 забезпечувало "Охоронне підприємство Шериф".

Представник позивача пояснив, що засновником та директором "Охоронного підприємства Шериф" є ОСОБА_1 (засновник та директор ПП "Шериф Гарант"). Наведене відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З доданих представником позивача табелів обліку робочого часу, відомостей на оплату грошей, ОСОБА_4, не був працівником ПП "Шериф Гарант" у період з 01.01.2011 по 31.08.2013.

Відповідно до банківської виписки від 30.05.2013 №49201 на банківську картку ОСОБА_2 перераховувались кошти, однак серед платників відсутнє ПП "Шериф Гарант".

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем виплати позивачем коштів ОСОБА_2, виконання останнім будь-якої роботи на користь ПП "Шериф Гарант", наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2

Отже, безпідставним є висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України щодо утримання підприємством, як податковим агентом, яким нараховувався та виплачувався оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати на користь платника податку ОСОБА_2, податку із суми такого доходу в меншому розмірі.

За таких обставин, необґрунтованим є донарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2013 №0003751720 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 5997,13 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, тому податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0003751720 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначене податкове повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (платіжне доручення від 05.03.2014 №459). Інших доказів понесення судових витрат не надано. Отже, на користь позивача слід присудити 182,70 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 14.02.2013 №0003751720.

Присудити на користь Приватного підприємства "Шериф Гарант" судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейської служби України) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець