Постанова

від 24.06.2014 по справі 826/2941/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2941/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Шериф Гарант" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003751720 від 14.02.2013, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Шериф Гарант" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003751720 від 14.02.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, була проведена перевірка дотримання ПП "Шериф Гарант" (37152962) законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Результати перевірки оформлені актом від 25.09.2013 №1055/1702/37152962, зі змісту якого вбачається, що фактична перевірка проводилась за період з 01.01.2011 по 31.08.2013.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

14 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003751720, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 5997,13 грн., у тому числі за основним платежем - 4713,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) - 1283,38 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було оскаржено його в адміністративному порядку, відповідно до чого Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01 залишено без змін податкове повідомленні-рішення від 14.10.2013 №0003751720, а скаргу - без задоволення та тим же рішенням збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.10.2013 №0003751720 на 326,78 грн., у тому числі за основним платежем - 106,98 грн., за штрафними санкціями - 219,80 грн.

За черговою незгодою, Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21.02.2014 №3395/6/99-99-10-01-03-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0003751720 а залишено без змін рішення Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.12.2013 №8002/10/26-15-10-08-01, а повторну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.10.2013 №0003751720, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, прийшов до висновку, про недоведеність відповідачем виплати позивачем коштів ОСОБА_4, виконання останнім будь-якої роботи на користь ПП "Шериф Гарант", наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, під час проведення перевірки дотримання роботодавцем законодавства про працю щодо укладання цивільних та трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками і фізичними особами було встановлено, що відповідно до бази даних «Податковий блок» громадянин ОСОБА_3 значиться директором підприємства ПП «Шериф Гарант» ЄДРПОУ 37152962.

Згідно абзацу одинадцятого ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних ос підприємців» до єдиного державного реєстру вносяться відомості стосовно прізвища, ім'я, по батькові, дати обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особою уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Також відповідно до ст. 18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то і відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідних змін.

Інформація щодо зміни керівників до єдиного державного реєстру не надходила, а юридична особа не може здійснювати діяльність без наявності працівників, одночасно згідно ст. 65 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата визначається як винагорода обчислена, у грошовому виразі, за виконану роботу, нарахування якої регулюється ст. 3 Закону, а саме мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, праці (обсяг робіт), яка встановлена пп.5 п. 5 ст. З8 Бюджетного кодексу України, розмір якої визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-(далі Кодексу), підприємство - податковий агент юридична особа, яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій І не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, весь податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення й норм в порядку, передбаченому статтею 18 та пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.164.2 п.164 розділом IV цього Кодексу. При цьому податковий агент, зобов'язаний був утримати податок із заробітної плати за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.167 цього Кодексу та своєчасно сплачувати; його до бюджету.

Відповідно до штатного розпису за період з 01.01.2011р. по 31.08.2013р., наданого підприємством , перевірки, посадовий оклад директора ПП «Шериф Гарант» громадянина ОСОБА_3 складав саме: станом : 01.01.2011р. - 1 100,00 гривень, 01.02.2011р. - 1110,00 гривень; 01.03.2011р. - 1120,00 гривень; 01.04.2011р 1130,00 гривень; 01.05.2011р. - 1135,00 гривень; 01.06.2011р. - 1140,00 гривень; 01.07.2011р. - 1145,00 гривень; 01.08.2011 р. - 0 гривень; 01.09.2011р. - 0 гривень; 01.10.2011р. - 0 гривень; 01.11.2011р. - 0 гривень; 01.12.2011 р. гривень; 01.01.2012р. - 0 гривень; 01.02.2012р. - 0 гривень; 01.03.2012р. - 0 гривень; 01.04.2012р. - 0 гривень; 01.05.2012р. - 0 гривень; 01.06.2012р. - 0 гривень; 01.07.2012р. - 0 гривень; 01.08.2012р. - 0 гривень; 01.09.2012р. гривень; 01.10.2012р. - 0 гривень; 01.11.2012р. - 0 гривень; 01.12.2012р. - 0 гривень; 01.01.2013р. - 0 гривень; 01.02.2013р. - 0 гривень; 01.03.2013р. - 3450,00 гривень; 01.04.2013р. - 1300,00 гривень; 01.05.2013р. - 1300 гривень; 01.06.2013р. - 1300,00 гривень; 01.07.2013р. - 1300,00 гривень; 01.08.2013р. - 1300,00 гривень.

Відповідно до табелю робочого часу наданого підприємством, в період з січня 2011 року по липень 2011 р гр. ОСОБА_3 працював одну годину на день.

Установлення неповного робочого часу за згодою сторін регулюється ст.56 КЗпП. За загальним правилом неповний робочий час встановлюється працівнику за домовленістю сторін. Для встановлення неповного робочого часу працівник зобов'язаний подати роботодавцю заяву, у якій зазначається спосіб установлення (неповний робо1 день, неповний робочий час чи поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня) та строк установлення (якщо встановлюється на певний строк). Якщо роботодавець згоден на встановлення працівнику неповного робочого часу, на підставі заяви працівника видається відповідний наказ про встановлення неповного робочого часу.

Таким чином, оскільки під час перевірки представником ПП "Шериф Гарант" не було надано заяви ОСОБА_3 та наказу про встановлення працівнику неповного робочого часу, контролюючий орган дійшов вірного висновку, що у січні-липні 2011 року ОСОБА_3 заробітна плата нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі, у серпні-грудні 2011 року, у 2012 році та січні-лютому 2013 року заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась, що є порушенням п.168.1 ст.168 та п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України.

Дані висновки підтверджуються узагальненими даними щодо виплаченої суми заробітної плати ОСОБА_3 у таблиці 3.2.1 в акті фактичної перевірки.

Крім того, згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_4 він працював на ПП "Шериф Гарант" з 15.09.2012 по 28.03.2013 без оформлення та отримував заробітну плату за рахунок тіньових не облікованих коштів. Бухгалтером підприємства було видано картку "ПриватБанку", на яку було перераховано заробітну плату за жовтень-листопад 2012 року в сумі 3941,19 грн. у грудні 2012 року.

Податковим органом вірно встановлено, що згідно з банківською випискою від 30.05.2013 №49201 за період з 15.09.2012 по 28.03.20134, наданою ОСОБА_4, на банківську картку Visa Elektron НОМЕР_1, відкриту у відділенні "ПриватБанку", виплачувались кошти в розмірі 3941,19 грн.

Також, згідно з поясненнями ОСОБА_4, ним отримана заробітна плата в бухгалтерії ПП "Шериф Гарант" готівкою в розмірі 1920,00 грн., за що він розписався у відомості.

Фактичною було встановлено, що позивачем у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за ІІІ-IV квартал 2012 року та за І квартал 2013 року заробітна плата ОСОБА_4 не відображалась.

Під час судового засідання свідок ОСОБА_4 пояснив, що в мережі Інтернет знайшов оголошення про наявність вакансій охоронця у підприємства, в назві якого є слово "шериф". З метою працевлаштування свідок зустрівся з начальником охорони за адресою: м. Київ, проспект Миру, 15-а. Свідок пояснив, що його було прийнято на роботу охоронцем, ним була підписана угода, однак примірник угоди йому надано не було, та було повідомлено, що записи будуть внесені в трудову книжку згодом.

Також свідок звернув увагу, що на своєму робочому місці в Києво-Святошинській раді (проспект Перемоги, 126) він знайшов ліцензію серії АГ №505278 від 16.01.2011 №8 видану 26.01.2011 Міністерством внутрішніх справ України про надання послуг з охорони власності та громадян ПП "Шериф Гарант" (ідентифікаційний код 37152962, місце знаходження: м. Київ, вул. Поліська, 22, кв. 126).

За твердженням ОСОБА_4, оскільки засновником ПП "Шериф Гарант" є ОСОБА_3, ліцензія видана саме на ПП "Шериф Гарант" та враховуючи зміст оголошень в мережі Інтернет, ним зроблено висновок, що угоду укладено саме з ПП "Шериф Гарант" і роботи ним виконувались для цього підприємства.

Крім того, згідно з поясненнями ОСОБА_4, ним отримана заробітна плата в бухгалтерії ПП "Шериф Гарант" готівкою в розмірі 1920,00 грн., за що він розписався у відомості 07.03.2013 р.

Виходячи з вищевикладеного, в порушення пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п.176.2 п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, податок на доходи фізичних осіб по гр. ОСОБА_3 за період з січня 2011 по лютий 2013 року в розмірі 3 834,* грн. та по гр. ОСОБА_4 за грудень 2012р. та березень 2013р. в сумі 879,17 грн. не нарахований, не утримані та до бюджету не перерахований.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідачем доведено виплати позивачем коштів ОСОБА_4, виконання останнім будь-якої роботи на користь ПП "Шериф Гарант", наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4

Отже, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України щодо утримання підприємством, як податковим агентом, яким нараховувався та виплачувався оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати на користь платника податку ОСОБА_4, податку із суми такого доходу в меншому розмірі є правомірним.

Тому, позивачу обґрунтовано винесено податкове повідомленням-рішенням від 14.10.2013 №0003751720 щодо грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковим агентом, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 5997,13 грн.

Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні справи було неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому така постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2014 р. - скасувати та винести нову.

В задоволенні позову Приватного підприємства "Шериф Гарант" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.