Постанова

від 23.04.2014 по справі 5011-6/12204-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Справа№ 5011-6/12204-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від прокуратури: Чирва О.О. - посвідчення

від позивача-1: Хуторянська Н.В. - за довіреністю

від позивача-2: Аділова К.О. - за довіреністю

від відповідача: не з'явились

від третьої особи-1: ОСОБА_5 - за довіреністю

від третьої особи-2: Дуднік Л.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року

у справі № 5011-6/12204-2012 (головуючий суддя Привалов А.І., судді Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.)

за позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства земельних ресурсів України;

2. Державної інспекції сільського господарства України;

до відповідача: Київської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_7;

2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

про визнання недійсним рішення Київської міської ради

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду звернувся за позовом Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України до Київської міської ради про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 29.04.2010р. № 748/4186, яким громадянці ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги були вмотивовані порушенням відповідачем положень Земельного кодексу України, Закону України "Про основи містобудування", Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року, Концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, що є підставою для визнання рішення Київської міської ради від 29.04.2010 р. № 750/4188 недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі № 5011-6/12204-2012 (головуючий суддя Привалов А.І., судді Бондарчук В.В., Васильченко Т.В.) позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури задоволено повністю, а саме: визнано недійсним з моменту прийняття рішення № 748/4186 від 29.04.2010р. Київської міської ради, яким громадянці ОСОБА_7 затверджено проект землеустрою та надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1, код земельної ділянки 66:016:110п.

Не погодившись із вказаним рішенням, третя особа, ОСОБА_7, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року розгляд справи відкладено на 23.04.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Тищенко О.В., Чорна Л.В.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що спірне рішення Київської міської ради від 29.04.2010р. № 748/4186 є законним та обґрунтованим, та не підлягає скасуванню. Зокрема, апелянт стверджує, що, оскільки відповідач не розглянув протест прокурора, звернення останнього до суду є передчасним; прокурором невірно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Щодо порушень законодавства при прийнятті спірного рішення Київської міської ради, апелянт зазначає наступне: земельна ділянка по АДРЕСА_1 не відносить до зеленої зони міста, її виділення не порушує рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381; висновки суду про те, що при прийнятті спірного рішення не було дотримано вимоги закону щодо погодження проекту відведення уповноваженим органами, є помилковими, оскільки погодження проекту землевідведення в 2010 році з Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради повністю відповідає чинному на той момент законодавству.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 23.04.2014 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської міської ради у галузі земельних відносин. Зокрема, їй належить право розпорядження землями територіальної громади міста Києва, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу України тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а за пунктом 2 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає за наявності рішення відповідних органів і в межах, вказаних у цих рішеннях. Тобто, такі повноваження на території міста Києва є компетенцією Київської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 748/4186 від 29.04.2010р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 та передано останній у приватну власність земельну ділянку площею 0, 10 га на на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель не наданих у власність чи користування.

Як зазначалось, позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури полягають у визнанні недійсним вказаного рішення відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до зеленої зони міста на підставі рішення Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005р. та до земель водного фонду, оскільки розташована в межах прибережних смуг річки Десенка у Дніпровському районі міста Києва, а відтак - її забудова є неправомірною. Прокурор також стверджував, що при прийнятті відповідачем спірного рішення не було дотримано вимоги закону щодо погодження проекту відведення уповноваженим органами

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог прокурор, серед іншого, стверджував про приналежність спірної земельної ділянки до зеленої зони міста Києва на підставі рішення № 806/3381 від 19.07.2005 року Київської міської ради та до земель водного фонду, що обумовлює неправомірність забудови цієї земельної ділянки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає вищезазначені доводи прокурора безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, а тому може бути передана у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з огляду на наступне.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

За змістом положень Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006р., зеленими зонами є території, які виділяються у встановленому порядку за межами міст та інших населених пунктів, що зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення.

За приписами п.10.4 ДБН 360-92 (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень), затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 44 від 17.04.1992р. розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається, зокрема, на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів, якщо об'єкти, які проектуються, не призначені для відпочинку, спорту або обслуговування приміського лісового господарства.

Рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005р. затверджено Програму розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста відповідно до п. 6 якого заборонено на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та лісового фонду житлове, інше будівництво та господарську діяльність, що можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджати їх використанню за цільовим призначенням.

Рішенням Київської міської ради № 120/1175 від 19.02.2009р. "Про передачу Дочірньому підприємству "Строй-Маркет-Груп" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального готельного та торговельно-розважального центру в районі затоки річки Десенка у Дніпровському районі міста Києва" внесено зміни до Генерального плану міста Києва в частині переведення частини земельних ділянок із зони зелених насаджень загального користування до території житлової та громадської забудови в межах, визначених містобудівним обгрунтованням, а також внесені зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, що затверджені рішенням Київської міської ради № 806/3381 від 19.07.2005р.

Також відповідно до висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-15018/1 від 23.12.2009р. та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05-6192 від 19.04.2010р., вбачається, що спірну земельну ділянку було виключено з переліку озеленених територій загального користування міста Києва.

Наданим на запит суду першої інстанції листом від 24.12.2012р. за № 01/3-05/8062 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві, повідомлено про те, що управлінням за період з 2009 року і по теперішній час висновок щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 не надавався, тому неможливо встановити, чи відноситься спірна земельна ділянка до зеленої зони чи зони охоронюваного ландшафту.

Крім того, не було встановлено і судовою експертизою віднесення спірної земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8 000 000 000:66:016:0110) до складу земель зелених насаджень, або до зони охоронювального ландшафту або знаходиться в прибережній зоні водного фонду, у зв'язку з ненаданням необхідних доказів Київською міською державною адміністрацією.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Дослідження схем прибережних захисних смуг водних об'єктів міста Києва у Дніпровському районі міста Києва, проект яких затверджений рішенням Київської міської ради № 365/2434 від 08.10.2009р. та межі яких відкориговані на зауваження постійної комісії з питань екологічної політики Київської міської ради (протокол № 9 від 29.09.2009р.), надає підстави зробити висновок про те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами прибережної захисної смуги затоки Десенки.

Таким чином, твердження прокурора, що спірна земельна ділянка входить до зони охоронюваного ландшафту, а також до території, що зарезервована для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення спростовуються матеріалами справи.

Пунктом 3.4.6 рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в місті Києві" № 920 від 16.07.1979р. (зі змінами та доповненнями) до складу зон охоронюваного ландшафту включено затоку річки Десенки.

Проте, з вказаного рішення не вбачається, що до зони охоронюваного ландшафту віднесено і земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Прокурором належними та допустимими доказами не доведено віднесення спірної земельної ділянку по АДРЕСА_1 до території, що зарезервована для розвитку мережі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення відповідно до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, що затверджена рішенням Київської міської ради №806/3381 від 19.07.2005р.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1, передана громадянці ОСОБА_7 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Київської міської ради № 748/4186 від 29.04.2010р. відноситься саме до земель житлової та громадської забудови, яку може бути передано у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З огляду на таке, судова колегія робить висновок про те, що доводи прокурора стосовно порушення цільового призначення спірної земельної ділянки не підтверджується матеріалами справи.

Доводи прокурора про те, що у даному випадку є обов'язковим проведення державної експертизи землевпорядної документації, колегія суддів спростовує з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", у редакції, чинній на момент прийняття спірного Рішення, до випадків, за наявності яких державна експертиза є обов'язковою, належать, зокрема, проведення експертизи проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

З огляду на це, враховуючи наведені вище висновки суду про приналежність спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, у ОСОБА_7 був відсутній обов'язок подавати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Законодавством України визначений певний порядок набуття особами у власність земельних ділянок, дотримання якого є обов'язковою передумовою винесення органом місцевого самоврядування рішення про надання земель в приватну власність.

Так, рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є правомірним у разі отримання проекту відведення земельної ділянки, що погоджений уповноваженими органами.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується дотримання при прийнятті спірного рішення вимог ст.ст.118, 186-1 Земельного кодексу України у відповідній редакції щодо погодження з уповноваженим природоохоронним органом.

За висновками суду першої інстанції, доводи прокурора щодо необхідності погодження проекту відведення земельної ділянки саме з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки за приписами порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом № 434 від 05.11.2004р. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, проекти відведення земельних ділянок погоджуються саме з природоохоронними органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 погоджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (висновок № 19-15018/1 від 23.12.2009р.), Київською міською санепідемстанцією (висновок № 1301 від 25.02.2010 р.), Державною службою з питань національної культурної спадщини (висновок № 22-523/9 від 10.03.2010 р.) та відкритим акціонерними товариством "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" (лист вих. № 8/1-175 від 02.04.2010 р.)

За твердженнями прокурора, всупереч вимогам закону проект відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 не було погоджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в місті Києві та Дніпровським управлінням водних ресурсів.

Частинами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України у відповідній редакції, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

За приписами частини 9 статті 118 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного Рішення, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначено у Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, чинному на момент прийняття Рішення.

Згідно з пунктами 9, 10 вказаного Порядку проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Законом №1702-VI від 05.11.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" було доповнено Земельний кодекс України статтею 186-1, за змістом частин 1-3, 5 якої (у відповідній редакції) для розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, в районах та містах обласного значення, містах Києві та Севастополі функціонують постійно діючі комісії. До повноважень Комісії належить забезпечення погодження документації із землеустрою відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. До складу Комісії входять уповноважені представники районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини. У разі погодження проектів землеустрою, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, водного фонду, земельних ділянок для цілей, пов'язаних із розробкою корисних копалин, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства, водного господарства, державного гірничого нагляду. Документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу.

При цьому, пунктом 4 Постанови №1420 від 23.12.2009 Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 186-1 Земельного кодексу України" було встановлено, що до затвердження складу комісій висновки про погодження документації із землеустрою надаються органами, зазначеними у частині 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, в установленому порядку.

Третя особа зазначає, що проект відведення спірної земельної ділянки був погоджений із Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) як відповідним природоохоронним органом, про що останнім надано висновок № 071/04-4-11/7518 від 23.12.2009 року.

Водночас, прокурор стверджував, що в порушення статей 118, 186-1 Земельного кодексу України за проектом землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_7 відсутні позитивні висновки, у тому числі погодження у складі комісії, державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві.

Наразі, у місті Києві комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою було створено лише розпорядженням № 2264 від 05.12.2011 року, що обумовлює безпідставність висновку суду першої інстанції про порушення станом на момент прийняття спірного рішення відповідача положень статей 118, 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у редакції, чинній на момент прийняття спірного Рішення, державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

З метою впорядкування процедури погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 було затверджено Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, який, відповідно, поширюється на Мінприроди, утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи (далі - природоохоронні органи).

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Так, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" та рішення Київської міської ради від 19.09.2009 № 53/1108 "Про реорганізацію управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.06.2009 № 667 було затверджено Положення про Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі, Положення).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі, Головне управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Згідно з пунктом 4 Положення одним із основних завдань Головного управління є, зокрема, забезпечення виконання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до підпункту 5.12. пункту 5 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань погоджує відповідно до чинного законодавства документацію із землеустрою шляхом надання висновку.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що Головне управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) є спеціально уповноваженим природоохоронним виконавчим органом компетенцію якого, зокрема, складають повноваження виконавчих органів місцевої ради у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Отже, погодження Головним управлінням проекту відведення спірної земельної ділянки здійснено в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом. Водночас, колегія суддів зазначає, що норми чинного земельного законодавства не потребують подальшого погодження цього проекту з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 № 02-5/35, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Слід зауважити, що підставами для визнання акта незаконним та його скасування є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що з позовної заяви та доданих до неї документів та із самих матеріалів справи не вбачається, а прокуратурою не доведено, яким чином спірне Рішення порушує права чи охоронювані інтереси Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції сільського господарства України та що внаслідок прийняття спірного Рішення позивачі були позбавлені можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.

Прокуратура не довела факту порушення спірним Рішенням відповідача прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів. Відповідно до статті 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відсутність порушеного права та охоронюваного законом інтересу позивачів у даній справі є також безумовною підставою для відмови в позові прокуратури про визнання недійсним спірного Рішення Київської міської ради.

Отже, рішення від 29.04.2010р. № 748/4186 прийняте Київською міською радою в порядку та в межах її компетенції, встановленої законодавством України, затверджений цим рішенням проект відведення земельної ділянки повністю відповідає вимогам чинного законодавства та погоджений з усіма органами, права чи охоронювані законом інтереси будь-яких осіб спірним Рішенням Київської міської ради не порушувалися.

З огляду на таке, позовні вимоги Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури у даній справі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (п. 3).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі № 5011-6/12204-2012 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі № 5011-6/12204-2012 - задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року у справі № 5011-6/12204-2012 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури - відмовити.

Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3; код ЄДРПОУ 00032632) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства України (03190, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Баумана, буд. 9/12; код ЄДРПОУ 37471760) на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 304,50 грн.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

Л.В. Чорна