Постанова

від 28.04.2014 по справі 910/9908/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 910/9908/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" на рішення від господарського суду міста Києва 17.09.2013 та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 05.12.2013 у справі господарського суду№ 910/9908/13 міста Києва за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" доСпільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" пропро стягнення 52 500,00 грн. та розірвання договору та за зустрічним позовом Спільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" доПублічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" простягнення 53 138,63 грн. за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом - не з'явились

від відповідача за первісним позовом - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" про розірвання договору на інформаційно-консультативні послуги № 3Р від 11.02.2013, який укладений між Публічним акціонерним товариством "Вовчанський агрегатний завод" та Спільним українсько-російським підприємством "Технології і інвестиційний консалтинг", та стягнення зі Спільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" суму передплати у розмірі 52 500,00 грн.

У червні 2013 Спільне українсько-російське підприємство "Технології і інвестиційний консалтинг" звернулось до суду із зустрічним позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" заборгованості за договором на інформаційно-консультативні послуги № 3Р від 11.02.2013 у розмірі 52 500,00 грн. та пені за період з 17.05.2013 по 15.06.2013 у розмірі 638,63 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2013 у справі № 910/9908/13 (суддя Морозов С.М.) в первісному позові Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" відмовлено повністю; зустрічний позов Спільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" на користь Спільного українсько-російського підприємства "Технології і інвестиційний консалтинг" суму основного боргу в розмірі 52 500,00 грн.; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі № 910/9908/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.02.2013 між Спільним українсько-російським підприємством "Технології і інвестиційний консалтинг" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Вовчанський агрегатний завод" (замовник) було укладено договір № 3Р на інформаційно-консультаційні послуги, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт з розробки інвестиційного проекту (пропозиції) "Технічне переоснащення виробничого комплексу ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" з використанням енергозберігаючих та природоохоронних технологій" для подачі з метою включення до державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій.

Згідно з п. 1.2 вказаного договору вимоги до послуг, які є предметом договору, зміст та строки виконання основних етапів робіт встановлюються технічним завданням (додаток № 1) та календарним планом (додаток № 2), які є невід'ємною частиною даного договору, а також ст.ст. 901-907 ЦК України.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за роботу, виконану виконавцем по розділу 1 даного договору згідно з протоколом про договірну ціну (додаток № 4), замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі: 87 500,00 грн., ПДВ 20 % - 17 500,00 грн., разом: 105 000,00 грн.

Згідно з п.п. 4.2, 4.3. договору до початку робіт замовник сплачує виконавцю на підставі виставленого рахунку аванс в розмірі 50 % вартості всіх етапів робіт - 52 500,00 грн. протягом 10 банківських днів після підписання договору. Остаточний розрахунок в розмірі 50 % вартості всіх етапів робіт - 52 500,00 грн. здійснюється замовником протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. За відсутності зауважень до виконаних робіт замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання виконаних робіт протягом 3 робочих днів з моменту отримання його від виконавця. У випадку наявності зауважень замовник має право мотивовано відмовитись від підписання акта здачі-приймання з зазначенням зауважень. Зауваження замовника повинні бути усунені виконавцем в 5-ти денний термін з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 5.2 договору виконавець починає виконання робіт з дня надходження авансу на розрахунковий рахунок.

Календарним планом (додаток № 2 до договору) сторони погодили вартість та строки виконання робіт з розробки інвестиційного проекту (пропозиції) "Технічне переоснащення виробничого комплексу ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" з використанням енергозберігаючих та природоохоронних технологій", відповідно до якого строк виконання робіт складає 13 днів, а вартість робіт - 105 000,00 грн.

На виконання п. 4.2 договору згідно з платіжним дорученням № 901 від 04.03.2013 замовником було сплачено виконавцю 52 500,00 грн. авансу.

12.03.2013 між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 по договору № 3Р від 11.02.2012, згідно з яким виконавцем були фактично виконані роботи на суму 52 500,00 грн. відповідно до технічного завдання та календарного плану; претензії до якості виконання цих робіт у замовника відсутні.

12.04.2013 листом № 836/122-юр замовник повідомив виконавця, що останнім не виконані умови договору та встановив йому новий термін виконання робіт - до 19.04.2013. При цьому замовник зазначив, що у випадку якщо проект не буде надано виконавець має повернути передплату в сумі 52 500,00 грн. та сплатити пеню відповідно до п. 6.2 договору.

12.04.2013 замовник направив виконавцю лист-пропозицію № 836/123-юр, у якій просив розірвати договір № 3Р від 11.02.2013 протягом 20 днів з моменту отримання даної пропозиції та повернути авансовий платіж в сумі 52 500,00 грн.

15.04.2013 листом № 28 виконавець направив на адресу замовника звіт за результатами екологічного аудиту інвестиційного рівня ПАТ "Вовчанський агрегатний завод", звіт за результатами енергоаудиту інвестиційного рівня ПАТ "Вовчанський агрегатний завод", інвестиційну пропозицію ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" та акт здачі-приймання виконаних робіт № 2 за договором № 3Р від 11.02.2013, видаткові накладні № 3Р від 28.03.2013 № 3Р/2 від 03.04.2013, № 3Р/3 від 03.04.2013.

Однак відповідач зазначений акт не підписав, мотивованої відмови від його підписання не навів, оплату залишку оплати послуг виконавця не здійснив. Натомість, 24.04.2013 листом № 804-10/105 позивач за первісним позовом повернув відповідачу за первісним позовом звіти, інвестиційну пропозицію та видаткові накладні, як неузгоджені та такі, що не відповідають умовам домовленостей. Також вказаним листом позивач за первісним позовом просив відповідача повернути сплачений раніше аванс у сумі 52 500,00 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.

У вимозі від 17.06.2013 № 43, що отримана замовником 01.08.2013, виконавець просив оплатити виконані роботи на суму 52 500.00 грн., 638,63 грн. пені та 4 000,00 грн. збитків.

Вважаючи, що замість інвестиційного проекту (пропозиції) замовнику надано інвестиційну (проектну) пропозицію, що не є предметом договору на інформаційно-консультативні послуги № 3Р від 11.02.2013, Публічне акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" звернулось до суду з позовом про розірвання вказаного договору та стягнення 52 500,00 грн. передоплати.

Посилаючись на те, що Спільне українсько-російське підприємство "Технології і інвестиційний консалтинг" вчасно та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт, і Публічним акціонерним товариством "Вовчанський агрегатний завод" мотивованих зауважень щодо цих робіт не наведено, Спільне українсько-російське підприємство "Технології і інвестиційний консалтинг" звернулось із зустрічним позовом про стягнення суми боргу у розмірі 52 500,00 грн. та пені в розмірі 638,63 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 629, 651, 901 - 903, 905 Цивільного кодексу України, ст.ст. 188, 193 Господарського кодексу України. Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 52 500,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили із виконання виконавцем робіт у повному обсязі на суму авансу у розмірі 52 500,00 грн. та відсутності претензій замовника до їх виконання. Оскаржувані судові акти в частині первісних позовних вимог про розірвання договору мотивовані здійсненням виконавцем обов'язку з підготовки заповненої форми проектної (інвестиційної) пропозиції, надання якої передбачено календарним планом (додаток № 2 до договору), технічною пропозицією (додаток № 1 до договору) та п. 1.1. договору, і недоведенням замовником наявності істотного порушення виконавцем умов договору. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про стягнення 52 500,00 грн., попередні судові інстанції встановили надання виконавцем замовнику послуг з розробки інвестиційного проекту (пропозиції) "Технічне переоснащення виробничого комплексу ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" з використанням енергозберігаючих та природоохоронних технологій". Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення пені, суди встановили, що її нарахування здійснено за період, у який у замовника не виникло обов'язку щодо оплати вартості виконаних виконавцем робіт.

В обґрунтування касаційної скарги Публічне акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 42, 22, 74 Господарського процесуального кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник, зокрема, зазначає, що місцевим господарським судом у судовому засіданні було позбавлено Публічне акціонерне товариство "Вовчанський агрегатний завод" права брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо спору та судового процесу тощо. Також заявник касаційної скарги зазначає, що умовами договору на інформаційно-консультативні послуги № 3Р від 11.02.2013 передбачено розробку інвестиційного проекту, а не проектної (інвестиційної) пропозиції.

Колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судами встановлено, що на виконання п. 4.2 договору № 3Р від 11.02.2012 замовник перерахував виконавцю аванс у розмірі 52 500,00 грн. 12.03.2013 між сторонами було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт № 1 по договору № 3Р від 11.02.2012, що підтверджує надання виконавцем робіт на суму 52 500,00 грн. відповідно до технічного завдання та календарного плану.

Оскільки грошові кошти в сумі 52 500,00 грн. сплачені замовником на виконання умов договору № 3Р від 11.02.2012 в якості авансу за роботи, що були виконані виконавцем за відсутності претензій замовника до якості їх виконання, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення вказаних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

За договором від 11.02.2013 № 3Р на інформаційно-консультаційні послуги виконавець зобов'язався розробити інвестиційний проект (пропозицію) "Технічне переоснащення виробничого комплексу ПАТ "Вовчанський агрегатний завод" з використанням енергозберігаючих та природоохоронних технологій". Вимоги до послуг, які є предметом договору, зміст та строки виконання основних етапів робіт встановлюються технічним завданням (додаток № 1) та календарним планом (додаток № 2), які є невід'ємною частиною даного договору.

Вимоги щодо форми проектної (інвестиційної) пропозиції та форми інвестиційного проекту встановлені наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.06.2012 № 724.

Враховуючи, що перелік робіт, виконання яких передбачено календарним планом (додатком № 2 до договору від 11.02.2013 № 3Р) спрямовані на розроблення даних, які має містити проектна (інвестиційна) пропозиція, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що умовами договору сторони погодили розробку виконавцем інвестиційної пропозиції, а не інвестиційного проекту.

Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Судами встановлено, що на виконання умов договору від 11.02.2013 № 3Р виконавцем було надано заповнену форму проектної (інвестиційної) пропозиції.

Враховуючи викладене, посилання скаржника як на підставу для розірвання договору від 11.02.2013 № 3Р на ненадання виконавцем інвестиційного проекту слід визнати необґрунтованим, оскільки обов'язок щодо його складання вказаним договором не передбачений.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору від 11.02.2013 № 3Р у зв'язку з недоведенням Публічним акціонерним товариством "Вовчанський агрегатний завод" наявності істотного порушення виконавцем вказаного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Господарські суди попередніх інстанцій встановили , що замовник порушив взяті на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед виконавцем у сумі 52 500,00 грн. Також суди встановили, що нарахування пені було здійснено виконавцем за період, у який у замовника ще не виникло обов'язку стосовно оплати вартості виконаних робіт в розмірі 52 500,00 грн., а саме: з 17.05.2013 по 15.06.2013, оскільки обов'язок по сплаті коштів у замовника виник лише з 09.08.2013.

Таким чином, попередні судові інстанції дослідили зміст правовідносин сторін, їх прав та обов'язків за умовами договору № 3Р від 11.02.2013, та на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили ступінь виконання сторонами зазначених обов'язків відповідно до умов наведеного договору, застосувавши положення Цивільного кодексу України, що регулюють зазначені правовідносини.

З огляду на наведене, а також враховуючи наявну у замовника заборгованість з оплати вартості наданих послуг у розмірі 52 500,00 грн. та обчислення виконавцем пені поза межами строку її нарахування, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення зустрічного позову в частині стягнення 52 500,00 грн. боргу та про його відмову в частині стягнення 638,63 грн. пені.

Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом його права брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи і міркування щодо спору та судового процесу тощо спростовується наявним у матеріалах справи протоколом судового засідання від 17.09.2013, з якого вбачається, що відповідно до ст. 22 ГПК України суддя роз'яснив сторонам права та обов'язки учасників судового процесу, представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтримав заявлені позовні вимоги та заперечив проти зустрічної позовної заяви. При цьому будь-яких зауважень до вказаного протоколу у порядку ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України скаржник не подавав.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги викладене, враховуючи межі перегляду справи у суді касаційної інстанції та повноваження останнього, судова колегія вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду відповідають нормам матеріального і процесуального права, а тому не вбачає підстав для їх зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Вовчанський агрегатний завод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013 у справі № 910/9908/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.