Постанова

від 29.04.2014 по справі 822/3453/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/3453/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Гетьманюка О.В.

представника позивача: Костишена О.В.

представника відповідача: Марущак О.Б.

представника відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ремонтно-будівельного підприємства "Автобудсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Ремонтно-будівельне підприємство «Автобудсервіс» (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002982202/2062 від 19.08.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представники Відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники Позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що посадовими особами Відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку РБП "Автобудсервіс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 862/22-2/14176240 від 11.03.2013 року, в якому зазначено про порушення Позивачем вимог податкового законодавства України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2022239 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000242202/573 від 02 квітня 2013 року. Зазначене повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги Позивача та проведеної позапланової перевірки, скасовано в частині 84840 грн. податку на прибуток та 21210 грн. штрафної санкції.

Таким чином, на підставі акту планової перевірки № 862/22-2/14176240 від 11.03.2013 року та акту позапланової перевірки № 3258/22-2/14176240 від 05.08.2013 року Відповідачем 19 серпня 2013 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0002982202/2062, яким Позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1937399 грн. та штрафні санкції в сумі 310711 грн.

Податковим органом зроблено висновок, що на підприємстві не ведеться кількісний облік запасів, так як неможливо встановити реальні залишки товарів на складі, в тому числі і за їх найменування, а також неможливо дослідити їх рух та списання по бухгалтерському та по податковому обліку, і як наслідок, правомірність формування собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.14.1.27. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 14.228. ст. 14 ПК України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.138.4. та п. 138.6 ст..138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

В силу пп. 138.8.1. п. 138.8. ст.. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2. ст..44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що операції Позивача з придбання та реалізації товару спрямовані на отримання доходу та повністю підтверджуються первинними документи, оформленими відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції враховано не всі обставини, що мають значення для справи, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання,

реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі

інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім

користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до вимог ст.. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Так, згідно висновків акту позапланової перевірки №3258/22-01/14176240 від 05.08.2013 року Позивачем здійснювалась реалізація товарно-матеріальних цінностей, по яких неможливо встановити їх придбання та наявність у запасах товарів на складі, оскільки таку інформацію Позивач не може надати у зв'язку із збоєм роботи програми бухгалтерського обліку.

З пояснень представників Позивача встановлено, що на ПРБП «Автобудсервіс» бухгалтерський облік здійснюється з використанням двох програм: «1С-Бухгалтерія», у якій відображено дані синтетичного обліку ТМЦ та «ST», де відображено дані аналітичного обліку. Всі дані первинних документів по кожній операції руху ТМЦ (оприбуткування, переміщення, вибуття тощо) розносяться у програму складського обліку «ST». При цьому, повторного рознесення первинних документів у програму «1С-Бухгалтерія» не відбувається - переносяться лише узагальнені показники з програми «ST» з метою організації синтетичного обліку. Саме на етапі перенесення узагальнених даних із програми складського обліку «ST» у програму бухгалтерського обліку 1С відбулись певні збої, внаслідок яких у бухгалтерському обліку підприємства відображено менша сума собівартості товарів, ніж фактично по первинних документах.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ні до проведення планової перевірки, ні на момент проведення планової та позапланової перевірки, а також під час судового оскарження рішення податкового органу, Позивачем не здійснено заходів щодо належного налаштування роботи програм бухгалтерського обліку.

Здійснюючи ведення бухгалтерського обліку за допомогою двох програм, Позивач має забезпечити безперервне та своєчасне внесення даних аналітичного та синтетичного обліку до відповідних регістрів.

Позивачем своєчасно не усунено збій програми складського обліку «ST» та не надано Відповідачу необхідних даних щодо руху ТМЦ. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що Позивачем умисно не здійснюються заходів щодо налагодження бухгалтерської програми, завищуються витрати підприємства, що призводить до заниження доходів підприємства та об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Колегія суддів зазначає, що ст.134 ПК України чітко визначено, що об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємства є сума доходів звітного періоду, зменшена на витрати звітного періоду (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи представників Позивача про наявність первинних документів, які підтверджують придбання ТМЦ, не є достовірними доказами правомірності визначення задекларованого у звітному періоді об'єкта оподаткування.

Дані первинних документів повинні заноситись до програми складського обліку, на підставі чого формується розмір понесених витрат підприємства та, в подальшому, визначається розмір об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що Позивачем не надано Відповідачу систематизовані регістри аналітичного обліку, на підставі яких формуються дані синтетичного обліку та визначаються витрати, що формують собівартість реалізованих товарів.

Таким чином, відсутність зведеного аналітичного обліку у Позивача не дає можливості здійснити співставлення його з даними синтетичного обліку, дані яких, відповідно до вимог чинного законодавства України, повинні бути тотожними, а відтак, задекларована Позивачем сума об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства не підтверджена належними бухгалтерськими документами.

Згідно висновку експерта за результатами судово-економічної експертизи витрати РБП «Автобудсервіс» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг підтверджується на суму 8 959 336 грн.

Проте, згідно висновків актів перевірок №862/22-2/14176240 від 11.03.2013 року та № 3528/22-2/14176240 від 05.08.2013 року витрати Позивача підтверджується на суму 8 817 601 грн.

Враховуючи наявність розбіжностей висновків експертизи та висновків актів перевірок та для повного дослідження усіх обставин справи, в ході апеляційного розгляду справи допитано експерта, яким проводилась судово-економічна експертиза по справі.

Так, в судовому засіданні експерт пояснила, що висновки експертизи ґрунтуються на дослідженні наданих Позивачем первинних документах без врахування даних складського обліку щодо руху ТМЦ. Співставлення наданих для дослідження бухгалтерських регістрів не здійснювалось, так як документи аналітичного обліку експерту не надавались.

Враховуючи, що висновок судово-економічної експертизи ґрунтується на дослідженнях, які проводились без врахування звітів щодо руху та залишків ТМЦ на складі підприємства, колегія суддів вважає, що вони не можуть слугувати достовірним та беззаперечним доказом підтвердження витрат Позивача.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками Відповідача у ході апеляційного розгляду справи доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ремонтно-будівельного підприємства "Автобудсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ремонтно-будівельному підприємству "Автобудсервіс" в задоволенні позовних вимог.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "05" травня 2014 р. .

Головуючий Курко О. П.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.