Ухвала

від 27.10.2014 по справі 822/3453/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4658/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Муравйов О.В., Рибченко А.О., Степашко О.І.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014

у справі № 822/3453/13-а

за позовом Ремонтно-будівельного підприємства "Автобудсервіс"

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.12.2013 позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.08.2013 № 0002982202/2062.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014 зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі постанову Хмельницького окружного адміністративного суду зі спору.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.07.2014, в якій просить її скасувати та відмовити у позові Ремонтно-будівельного підприємства "Автобудсервіс", мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 44.1 статті 44, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 у справі № А-41/263-05.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвали Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 17.07.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення касаційний суд, виходячи з установлених судом обставин справи щодо наявності у позивача належним чином оформлених при придбанні товару первинних документів, дійшов висновку про відповідність сформованих у податковому обліку витрат Ремонтно-будівельного підприємства "Автобудсервіс" критерію документальної підтвердженості.

У той же час в ухвалі від 17.04.2007 у справі № А-41/263-05, на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС, предмет спору не охоплював питання щодо належного документального підтвердження сформованих платником валових витрат. Підставою донарахування оспорюваної у цій справі суми податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки податкового органу про заниження платником нарахованих відсотків по кредитних угодах у зв'язку з порушенням правил застосування середньозваженої ставки кредитування, недотримання визначеного законом порядку відображення у податковому обліку результатів виконання операцій з цінними паперами, безпідставне відображення у складі валових витрат відсотків по кредитам, наданим власним філіям, віднесення до валових витрат сум сформованих банком страхових резервів.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні підстави виникнення спорів у цих справах, що виключає подібність спірних правовідносин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області у допуску справи № 822/3453/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов А.О. Рибченко О.І. Степашко