Постанова

від 28.04.2014 по справі 918/1686/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 918/1686/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Дужич С.П. суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Маланчук І.В. (дов. № 38 від 20.11.2013р.)

від відповідача: Чепелюк О.О. (ордер № б/н від 25.11.2013р.)

від органу прокуратури: Гіліс І.В. (посвідчення № 023487 від 09.12.13р.)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.14 р. у справі № 918/1686/13

за позовом Прокуратура Рівненського району Рівненської області в інтересах держави в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5

про визнання права власності на майно та витребування майна з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Рівненського району Рівненської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою (а.с. 2-8) до ТОВ "Західпостач" (надалі - відповідач), в якій просить визнати право власності за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн., загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області; витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач" нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн., загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач" звільнити вказане приміщення; скасувати державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Західпостач" на об'єкт побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.01.14 р. (а.с. 131-141) позов задоволено частково. Визнано право власності за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн., загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області. Витребувано з незаконного володіння ТОВ "Західпостач" нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн., загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області шляхом зобов'язання ТОВ "Західпостач", зобов'язано звільнити вказане приміщення. В частині скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Західпостач" на об'єкт побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області провадження у справі припинено.

Суд першої інстанції вказав, що передача у власність має бути обумовлена нормативними актами, на підставі яких здійснюють свою діяльність державні органи приватизації відповідно до Конституції України (стаття 19). Статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" та будь-якими іншими нормативними актами Фонду державного майна України та його регіональним відділенням як суб'єктам цивільних правовідносин не надано право передачі об'єктів, визначених статтею 24, у власність на безоплатній основі.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 149-153) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.14 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Скаржник зокрема зазначає, що продаж спірного майна АТВТ "Рівнеоблагропостач" відбувся під час процедури ліквідації на підставі Постанови господарського суду Рівненської області, якою було введено процедуру ліквідації по відношенню до АТВТ "Рівнеоблагропостач". ОСОБА_5 придбав даний побутовий комплекс за оплатним договором купівлі-продажу, сплативши за об'єкт грошові кошти, а відтак набув право власності правомірно та став добросовісним набувачем.

При цьому, ОСОБА_5 передав спірний об'єкт у статутний фонд ТОВ "Західпостач" та набув корпоративних прав в даному товаристві. А отже, підстав для визнання права власності на спірне майно побутовий корпус та витребування його у відповідача немає.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що зміст виконання рішення апеляційного суду Рівненської області, щодо повернення побутового корпусу по АДРЕСА_1, третя особа по справі незаконно реалізувала об'єкт, що знову спричинило факт вибуття спірного об'єкта з володіння власника - регіонального відділення без волі власника.

Ухвалою від 11.04.14 р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів.

Представник третьої особи не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 31.03.1994р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (продавець) та товариством покупців Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс", яке знаходиться за адресою: С. Нова Любомирка Рівненського району на земельній ділянці Олександрійської сільської ради площею 6 га (надалі - Договір, а.с. 13-14).

20.02.1995р. складено акт передачі державного майна Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення, який підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток сторін (а.с. 15).

На підставі Договору покупцеві було видано свідоцтво про право власності № 136 від 20.02.1995р..

Згідно з пунктом 1.1 Статуту Акціонерного товариства відкритого типу "Рівнеоблагропостач", зареєстрованим розпорядженням голови Рівненської районної ради народних депутатів від 15.03.1995р. за № 130-р (а.с. 17-20), АТВТ "Рівнеоблагропостач" є правонаступником Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс".

Крім того, рішенням постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "СКМ Актив" від 20.08.2008р. у справі № 9/5-2008 (а.с. 21-22) визнано дійсним договір купівлі-продажу № 1-08 від 14.08.2008р. нежитлового побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1, укладений між АТВТ "Рівнеоблагропостач" в особі ліквідатора Демидова І.А., який діяв на підставі ухвали господарського суду Рівненської області № 9/36 від 13.08.2008р., та ОСОБА_5, та визнано за ОСОБА_5 право власності на вказану нежитлову будівлю побутового корпусу.

Водночас, рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.01.2012р. у справі № 22-10-2012 (а.с. 23-25), за скаргою регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на рішення Рівненського районного суду від 28.09.2011р. у справі за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області до ОСОБА_5, третіх осіб: ТОВ "Західпостач", КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" про скасування рішення третейського суду, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права державної власності скасовано рішення Рівненського районного суду від 28.09.2011р.. Позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області задоволено частково. Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "СКМ Актив" від 20.08.2008р. та зобов'язано ОСОБА_5 повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області нежитловий побутовий корпус загальною площею 791,2 кв.м, розташований по АДРЕСА_1.

На виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 16.01.2012р. постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції від 20.06.2013р. відкрито виконавче провадження (а.с. 28).

Однак, постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції від 29.07.2013р. (а.с. 29) виконавчий лист повернуто регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області у зв'язку з тим, що 04.06.2013р. право власності на будівлю нежитлового побутового корпусу зареєстроване за ТОВ "Західпостач".

Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2013р. прокуратурою Рівненського району винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів (а.с. 30).

Під час проведення перевірки встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 8575790, виданої державним реєстратором Плахотнюком С.Ю. (а.с. 31), нежитлове приміщення побутового корпусу по АДРЕСА_1 належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Західпостач", реєстрація якого здійснена 04.06.2013р..

Як вбачається з зазначеної довідки, підставою виникнення права власності є протокол загальних зборів учасників № 01/12 від 24.12.2012р. (а.с. 41) та акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 12.01.2013р. (а.с. 42). За вказаними документами майно побутового корпусу оцінено в 40 000 грн..

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Західпостач" № 01/12 від 24.12.2012р., ОСОБА_5 прийнятий до складу учасників ТОВ "Західпостач" на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки) в статутному капіталі ТОВ "Західпостач". Статутний капітал Товариства з цього моменту збільшився за рахунок майнового внеску ОСОБА_5 на суму 40000 грн., який складається з будівлі нежитлового побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1.

На підставі акта приймання-передачі та оцінки майнових внесків до статутного капіталу ТОВ "Західпостач" вищевказана будівля була прийнята Товариством до статутного капіталу.

Оскільки, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у набувача ТОВ "Західпостач" право власності на побутовий корпус загальною площею 791,2 кв.м. вартістю 40 000 грн. виник з моменту державної реєстрації цього права, тобто з 04.06.2013р..

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області № 162 від 26.06.2013р. "Про створення комісії для повернення майна за рішенням суду" (а.с. 45) створено комісію для повернення у державну власність нежитлового побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання права власності і витребування майна з незаконного володіння, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статей 15, 16 ЦК України, частини 2 статті 20 ГК України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Крім того, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст. 328, 334, 345 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття права власності, підстав його набуття, моменту його виникнення.

Водночас, відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У відповідності до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Згідно Плану приватизації майнового комплексу Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс", затвердженого начальником регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 31.03.94 р. (а.с. 26-27), побутовий корпус по АДРЕСА_1 передавався товариству покупців на баланс.

Протоколом № 3 загальних зборів трудового колективу Рівненського головного підприємства "Облагротехсервіс" від 24.03.94 р. затверджено план приватизації головного підприємства МТЗ "Облагротехсервіс".

Як вбачається з плану приватизації, а саме графи "Об'єкти, які передаються безкоштовно товариству покупців" побутовий комплекс був безкоштовно переданий товариству покупців Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс".

Згідно частини 1 статті 128 ЦК УРСР (у редакції що діяла на момент передачі побутового корпусу), право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В акті передачі державного майна Рівненського головного підприємства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню від 20.02.1995р. (а.с. 15) зазначено, що продавець передає, а покупець приймає продане 31.01.1994р. шляхом викупу державне майно Рівненського головного підприємства по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню згідно із відомостями інвентаризації вартістю 1545253000 крб.

А відтак, актом приймання-передачі передавалось лише майно, яке отримане шляхом викупу. При цьому, суд констатує, що спірний об'єкт переданий безоплатно та не був викуплений з державної власності.

В інструктивному листі від 06.03.2003р. № 10-25-2822 Фонд державного майна України зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" (далі Закон) із змінами та доповненнями, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію державного майна" від 18.05.2000р., законодавець чітко визначив безоплатну передачу як передачу права користування майном.

Аналіз норм Цивільного законодавства України та пункт 2 статті 4 Закону України "Про власність", дає підстави стверджувати, що термін "безоплатна передача" застосовується в таких правовідносинах: передачі майна в користування (безоплатне користування майном - статті 324 - 331 Цивільного кодексу України); безоплатному відчуженні цього майна (наприклад - договір дарування).

Отже, конкретизація правовідносин, їх класифікація обумовлюються обсягом прав, які відчужуються чи передаються.

Апеляційний суд звертає увагу, що передача у власність має бути обумовлена нормативними актами, на підставі яких здійснюють свою діяльність державні органи приватизації відповідно до Конституції України (стаття 19). При цьому, статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" та іншими нормативними актами Фонду державного майна України та його регіональним відділенням як суб'єктам цивільних правовідносин не надано право передачі об'єктів, визначених статтею 24, у власність на безоплатній основі.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація майна державних підприємств України - це відчуження державного майна.

Слід зазначити, що порядок та способи відчуження державного майна, яке здійснюється в процесі приватизації, регламентовано Законом України "Про приватизацію державного майна", Державною програмою приватизації на відповідний рік. Такими способами відповідно до зазначених нормативних актів є: аукціон, конкурс, викуп.

Узагальнюючи способи, передбачені зазначеною статтею, можна дійти висновку про платність будь-якого із способів приватизації. Такі самі положення щодо платності приватизації закріплені і в Державній програмі приватизації на відповідний рік. Тому принцип "платності" приватизації виключає такий спосіб приватизації як безоплатну передачу.

Щодо редакції статті 24 (в редакції від 19.02.97), яка передбачає безоплатну передачу об'єктів соціально-побутового призначення господарським товариствам, також слід враховувати норми статті 12 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої товариство є власником майна, переданого йому засновниками у власність. При цьому у правовідносинах, пов'язаних із створенням господарського товариства, підставою для переходу права власності є певні документи (установчий договір, статут тощо).

А відтак, колегія суду констатує, що вказана норма потребує від засновника як суб'єкта правовідносин зазначення у відповідних документах, які саме права та їх обсяг підлягають передачі (право власності, право користування та ін.), а також здійснення певних дій щодо передачі майна (акт приймання-передачі майна у власність тощо).

Ст. 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", на думку суду, визначає можливість безоплатної передачі майна, водночас не визначає її (передачу) правовою підставою для набуття права власності.

Обґрунтування відчуження майна у разі безоплатної передачі ст. 21 ЗУ "Про власність", яка в свою чергу "кореспондується" із ст. 24 ЗУ "Про приватизацію державного майна", суд оцінює критично, оскільки.

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про власність", в якій перелічені підстави виникнення права колективної власності, однією з підстав зазначена передача майна державного підприємства у власність трудового колективу. Дана норма носить загальний характер. В той час, коли ЗУ "Про приватизацію державного майна" регулює правові основи та організацію приватизації, а відтак містить спеціальні норми, які регулюють питання відчуження майна державних підприємств в процесі приватизації. При цьому, ст. 21 ЗУ "Про власність" до підстав виникнення права власності відносить безоплатну передачу майна державних підприємств трудовому колективу, а не товариству покупців.

А відтак, відчуження майна в процесі приватизації здійснюється в порядку та способами, визначеними ЗУ "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4.03.1992 р. (який прийнятий після набрання чинності ЗУ "Про власність") і встановлює спеціальні норми щодо порядку та способу відчуження державного майна (платність будь-якого способу приватизації).

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність будь-якого причинного зв'язку між нормами статті 24 Закону України "Про приватизацію державного майна" та статтею 21 Закону України "Про власність".

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що безоплатна передача, яка визначена статтею 24 ЗУ "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням спірного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Крім того, Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 18.09.2003р. № 306 затверджено Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу АТВТ "Рівнеагропостач" (а.с. 218-219). В даному переліку спірний об'єкт - побутовий корпус відсутній. Даний наказ регіонального відділення Фонду державного майна України чинний та не оспорювався.

Враховуючи обставини даної справи, а також законодавчо визначений спосіб захисту права власності шляхом його визнання в судовому порядку (ст. 392 ЦК України), суд вважає, що у позивача існують правові підстави (вибуття із державної власності) для звернення із даним позовом.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, оскільки ОСОБА_5, яким передано спірний об'єкт до статного капіталу товариства, набув право власності на спірне майно в процесі виконання рішення суду під час процедури банкрутства АТВТ "Рівнеоблагропостач", виходячи з наступного.

Постановою господарського суду Рівненської області від 28.07.2005р. у справі № 9/36 визнано банкрутом Акціонерне товариство відкритого типу "Рівнеоблагропостач", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора, якого, в свою чергу, зобов'язано здійснити свої повноваження у відповідності з вимогами чинного законодавства, після завершення ліквідаційної процедури подати господарському суду звіт та ліквідаційний баланс для затвердження.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.08.2008р.) (надалі - Закон про банкрутство) визначено, що ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Крім того, господарський суд першої інстанції правильно врахував положення ст. 25 Закону про банкрутство, щодо законодавчого визначення повноважень ліквідатора

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 14.08.2008р.) (надалі - Закон про виконавче провадження) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно статті 4 Закону про виконавче провадження, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Крім того, статтею 30 Закону про виконавче провадження передбачено можливість добровільного виконання рішення суду.

Враховуючи норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач набув право власності на спірний об'єкт шляхом реалізації майна в процесі ліквідації, що не є тотожним до поняття набуття права власності в порядку встановленого для виконання рішення.

При цьому, суд констатує те, що значення поняття "виконання судових рішень", передбачене статтею 388 ЦК України, та яке визначене положеннями ЗУ "Про виконавче провадження" та поняття "виконання ліквідатором повноважень щодо організації здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечення задоволення визнаних судом вимог кредиторів" визначене положеннями ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є відмінними.

Крім того, рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.01.2012р. у справі № 22-10-2012, яке, в порядку визначеному чинним законодавством, набрало законної сили, скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Товарній біржі "СКМ Актив" від 20.08.2008р. та зобов'язано ОСОБА_5 повернути регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області нежитловий побутовий корпус загальною площею 791,2 кв.м, розташований по АДРЕСА_1.

Вказаним рішенням зокрема встановлено, що згідно з Планом приватизації майнового комплексу Рівненського головного підприємства матеріально-технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс", затвердженого начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 31.03.1994р. (а.с. 26-27), та договору купівлі-продажу від 31.03.1994р. (а.с. 13-14) до статутного фонду господарського товариства у процесі приватизації державного майна цілісного майнового комплексу не увійшли 5 об'єктів: три житлових будинки, оздоровчо - побутовий комплекс, побутовий комплекс вартістю 41 527 крб. та протирадіаційне збиття, хоча залишились перебувати на балансі товариства.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.01.2012р. у справі № 22-10-2012 також встановлено, що "оскільки будівля нежитлового побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 не належала на праві власності АТВТ "Рівнеоблагропостач" та продовжувало перебувати у державній власності, а договір купівлі-продажу, що укладений 14.08.2008р. між ОСОБА_5 та АТВТ "Рівнеоблагропостач" в особі ліквідатора Демидова І.А. (який не мав права на відчуження спірного майна), який підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, є нікчемним, рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі "СКМ Актив" від 20.08.2008р. підлягає скасуванню".

Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що факти, встановлені апеляційним судом Рівненської області під час розгляду справи № 22-10-2012, мають преюдиційне значення для розгляду господарського спору у даній справі.

Водночас, колегія суддів оцінює критично доводи відповідача, що рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16.01.12 р. № 22-10-2012 визнано недійсним рішення Третейського суду, а не право власності ОСОБА_5 на нежитловий побутовий корпус.

При цьому судом враховується, що передача до статутного капіталу товариства спірного об'єкта відбулося 12.01.13р., тобто після набрання чинності рішенням апеляційного суду Рівненської області.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання права власності за державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн., загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області та витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач" нежитлову будівлю - побутовий корпус вартістю 40 000 грн. загальною площею 791,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 Рівненської області шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач" звільнити вказане приміщення є законними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів погоджується з висновком господарського першої інстанції про припинення провадження у справі в частині скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Західпостач" на об'єкт побутового корпусу загальною площею 791,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 Рівненської області, на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відмовою прокурором від позову в цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західпостач" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.14 р. у справі № 918/1686/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.14 р. у справі № 918/1686/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/1686/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.