Постанова

від 30.04.2014 по справі 922/775/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28» квітня 2014 р. Справа №922/775/14

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

При секретарі Соколовій Ю.І.,

За участі представників сторін:

Позивач - Пивоварова Р.В.,

Відповідач - Григор’єв М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №972 Х/1-42) на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2014 року у справі №922/775/14

за позовом Підприємства «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання інвалідів «Слов'янська єдність», с. Високий,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗПК», м. Балаклія,

про витребування майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.03.2014 року у справі №922/775/14 (судді Светлічний Ю.В.) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову - задоволено. Вжито заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 м.кв., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 м.кв., складу (літ. "Б") площею 6227,5 м.кв., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 м.кв., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 м.кв., убиральні (літ. "Й"), що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "БЗПК" (код ЄДРПОУ 38156549), шляхом заборони його відчуження. Стягувачем за даною ухвалою є Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність". Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "БЗПК". Визначено, що ухвала набирає чинності з моменту її винесення, тобто з 31.03.2014 р. та підлягає негайному виконанню, в порядку встановленому для виконання судових рішень, та є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Строк пред'явлення ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову до виконання становить один рік, тобто - до 01.04.2015 року.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2014 року у справі №922/775/14 у повному обсязі та прийняти нову ухвалу, якою в задоволено заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Зокрема, апелянт зазначає, що позивач посилається в заяві про забезпечення лише на потенційну можливість ухилення апелянта від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та жодних підстав. Також скаржник вважає, що заходи забезпечення позову перешкодять здійсненню підприємницької діяльності апелянта та погіршить фінансовий стан апелянта.

Від апелянта до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, де апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2014 року у справі №922/775/14 у повному обсязі та в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Позивач - Підприємство «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання інвалідів «Слов'янська єдність» надало суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №3406 від 28.04.2014 року), де заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить оскаржувану ухвалу залишити без задоволення. Судові витрати залишити за відповідачем.

До судового засідання, яке відбулося 28.04.2014 року, з'явились повноважні представники сторін, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Підприємство "Інвестконтракт" Харківського обласного об'єднання інвалідів "Слов'янська єдність" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЗПК", в якій просить витребувати з незаконного володіння відповідача у власність позивача 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 кв.м., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна,10-А, що складається з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 кв.м., складу (літ. "Б") площею 6227,5 кв.м., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 кв.м., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 кв.м., убиральні (літ. "Й"). Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

В той же час, позивач, вбачаючи в діях відповідача умисел щодо незаконного заволодіння майном, значну для позивача вартість майна та реальну можливість відчуження відповідачем спірного майна звернувся до суду із клопотанням, в якому просить суд: вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 м.кв., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 м.кв., складу (літ. "Б") площею 6227,5 м.кв., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 м.кв., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 м.кв., убиральні (літ. "Й"), що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "БЗПК" (код ЄДРПОУ 38156549), шляхом заборони його відчуження.

В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд, керуючись ст.66, 67 ГПК України, дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 66, ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду.

Як зазначалося в п.3. Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову": умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 року "Про деякі питання практики забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд повинен оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов:

- наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками судового розгляду.

-адекватність заходу до забезпечення позову;

-обґрунтованість заходів до забезпечення позову.

Вибір способу забезпечення залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмета спору.

Право здійснення забезпечення позову та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Так, із позовної заяви Підприємства «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання інвалідів «Слов'янська єдність» вбачається, що предметом позову є витребування майна з чужого незаконного володіння нерухомого майна 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 м.кв., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 м.кв., складу (літ. "Б") площею 6227,5 м.кв., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 м.кв., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 м.кв., убиральні (літ. "Й"), що зареєстроване за ТОВ "БЗПК", яке, на думку позивача,знаходиться у незаконному володінні відповідача.

Водночас, у клопотанні позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 м.кв., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 м.кв., складу (літ. "Б") площею 6227,5 м.кв., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 м.кв., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 м.кв., убиральні (літ. "Й"), що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "БЗПК", шляхом заборони його відчуження.

Наведене свідчить, що саме це майно, на яке позивач просить накласти арешт, та безпосередньо правовий статус цього майна є предметом позову у даній судовій справі.

Оскільки позовною вимогою виступає витребування з чужого незаконного володіння відповідного нерухомого майна, яке знаходиться у володінні відповідача, то накладення арешту на предмет, витребування якого становить зміст позовної вимоги, є пов'язаним з такою вимогою і зумовленим нею.

Оскільки адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії, то застосування місцевим господарським судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є адекватними , оскільки ціна позову є тотожною вартості майна, на яке було накладено арешт.

Крім того, матеріали справи свідчать, що судові спори щодо даного нерухомого майна тривають ще з 2010 року. Зокрема, у судових справах №38/340-08, №40/234-08, №2а-31334/09/2070, №15/117-09 розглядались питання правового статусу спірного нерухомого мана.

В той же час, протягом 2000-2012 років спірне нерухоме майно неодноразово передавалось у власність іншим особам, його поділяли на частки та відчужували частинами за договорами від 19.10.2000 року, 06.12.2001 року, №6802Р31 від 19.07.2002 року, 04.03.2005 року, 01.04.2006 року, №21/12-07 від 21.12.2007 року, №1395 від 09.04.2010 року, 28.12.2012 року.

Так, право власності на спірне майно протягом 2000-2012 років було зареєстровано за особами: ПП «ЗПК», АКЦЮНЕРНОЕ ТОВАРИСТВО ЗАКРИТОГО ТИПУ «ХАРКІВМАШ», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЗПК".

Тобто, майно було розділено на частини та відчужено в різних частинах 9 особам.

Колегія суддів зазначає, що сам факт неодноразового відчуження майна та наявності спору щодо даного нерухомого майна дає підставу суду вбачати реальну можливість й подальшого відчуження цього майна, що зумовить, в свою чергу, унеможливлення витребування позивачем спірного майна з чужого незаконного володіння.

Наведеним спростовується твердження апелянта про наявність лише потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову, в даному випадку, є повністю обґрунтованим.

Імовірність невиконання рішення господарського суду у разі задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне майно та у випадку, якщо Відповідачем буде відчужено предмет спору, складає 100%, оскільки неможливо витребувати від особи майно, яким вона на час виконання рішення суду вже не володіє.

Враховуючи вищевикладене, а також пов'язаність заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти з його предметом, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті заходів забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність правових підстав, передбачених ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів до забезпечення позову Підприємства «Інвестконтракт» Харківського обласного об'єднання інвалідів «Слов'янська єдність» шляхом накладення арешту на 73/88 частини нежитлового об'єкту загальною площею 7679,7 м.кв., розташованого за адресою: Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А-2") площею 1370,0 м.кв., складу (літ. "Б") площею 6227,5 м.кв., пожежного сараю (літ. "Д") площею 50,5 м.кв., пропускного пункту (літ. "З") площею 31,7 м.кв., убиральні (літ. "Й"), що зареєстроване за ТОВ "БЗПК", шляхом заборони його відчуження.

Крім того, у апеляційній скарзі апелянт зазначає, що основним видом діяльності ТОВ «БЗПК» є надання в оренду й експлуатацію нерухомого майна, а заходи забезпечення позову перешкодять здійсненню підприємницької діяльності апелянта та погіршить фінансовий стан апелянта.

Втім, колегія суддів критично ставиться до такого твердження скаржника, оскільки відповідно до п.п.5.6.1, 5.6.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Колегія суддів зазначає, що саме такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно шляхом заборони його відчуження дозволяє боржнику продовжувати здійснювати господарську діяльність, використовуючи арештоване майно.

Тобто, винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не перешкоджає експлуатації цього майна, здійсненню його капітального чи поточного ремонту, та не позбавляє ТОВ «БЗПК» здійснювати господарську діяльність шляхом надання арештованого майна в оренду.

До того ж, посилання апелянта про те, що арешт нерухомого майна шляхом заборони його відчуження вплине на ділову репутацію ТОВ «БЗПК» не має ніякого правового підґрунтя.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

В свою чергу, порушення права на недоторканість ділової репутації полягає в розповсюдженні недостовірної інформації про юридичну особу, внаслідок чого вона зазнає немайнової шкоди..

Під немайновою шкодою юридичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку із приниженням її ділової репутації, посяганням на її фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. (Постанова Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Слід зазначити, що проведення процесуальних процедур з винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в законний спосіб не може розцінюватись як порушення ділової репутації підприємства, оскільки такі законні дії державного виконавця не посягають на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку ТОВ «БЗПК», не розголошують комерційної таємниці, а також не спрямовані на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності товариства.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаної ухвали відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 31.03.2014 року у справі №922/775/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 30.04.2014 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.