Постанова

від 17.01.2007 по справі 26/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/386

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

17.01.07 р.                                                                                 Справа № 26/386

Постановлена у нарадчий кімнаті 17 січня 2007р. о 14 год. 55хв.

по справі 26/386

Господарський суд Донецької області  у складі судді  Наумової  К.Г.

При секретарі судового засідання – Митрофановій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за  позовом  Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя (м. Маріуполь)

До Відкритого акціонерного товариства „Маріупольське племпідприємство”                (м. Маріуполь)

Про стягнення податкового боргу у сумі 26565грн. 35коп.

Прокурор м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя (м. Маріуполь), далі за текстом „ДПІ”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольське племпідприємство”              (м. Маріуполь) про стягнення у доход Державного бюджету податкового боргу з податку на додану вартість, далі за текстом „ПДВ”, у сумі 26565грн. 35коп., а саме фінансових санкцій у сумі 23057грн. 84коп. пені, що обліковується по особовому рахунку у сумі 70коп. та пені, розрахованої на суму несплаченого податкового боргу платника податків у сумі 3506грн. 81коп.

Уточненнями до позовної заяви від 09.01.07р. позивач поточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету податковий борг у сумі 26565грн. 35коп. за рахунок майна відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

На підставі акту перевірки від 17.06.2005р. № 10/23-1/00695999 „Про результати документальної перевірки правильності обчислення податку на додану вартість ВАТ „Маріупольське племпідприємство” за період з 01.10.03р. по 01.04.05р.” було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. № 0001102340/0, яким були нараховані штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 26176грн. Дане рішення було отримане відповідачем 21.06.05р. про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Відповідачу була направлена перша податкова вимога від 06.07.05р. № 1/518 на суму 23062грн. 84коп., яка була отримана відповідачем 08.07.05р., та друга податкова вимога від 08.08.05р. № 2/574, яка була отримана відповідачем 12.08.05р.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” своєчасно не сплачені штрафні санкції вважаються податковим боргом, який відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього закону підлягає стягненню за рахунок активів виключно за рішенням суду

Відповідач, заперечення на позов не представив, під час судового розгляду, визнав позовні вимоги ДПІ про стягнення на користь державного бюджету податкового боргу у сумі 26565грн. 35коп. за рахунок майна відповідача та просив відстрочити виконання рішення до погашення заборгованості по заробітній платні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, та заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ „Маріупольське племпідприємство” (м. Маріуполь) є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про державну реєстрацію видано Новоазовською райдержадміністрацією, про що зроблено запис 16.02.1999р. у журналі обліку реєстраційних справ за № 092.

На підставі заяви відповідача від 21.04.05р. № 28 ДПІ здійснила позапланову виїзну документальну перевірку відповідача за наслідками якої складений Акт від 17.06.2005р. № 10/23-1/00695999 „Про результати документальної перевірки правильності обчислення податку на додану вартість ВАТ „Маріупольське племпідприємство” ЄДРПОУ 00695999 за період з 01.10.03р. по 01.04.05р.”

На підставі даного акту  ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. № 0001102340/0, яким до відповідача застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість у сумі 26176грн. відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до даних облікової картки станом на 31.12.05р. у червні 2005р. відповідач мав переплату з ПДВ у сумі 3113грн. 16коп. Згідно даних облікової картки станом на 27.12.06р. платіжним дорученням № 435 від 20.10.06р. відповідач сплатив 5грн. Таким чином залишок несплаченої суми штрафних санкцій складає 23057грн 84коп.

Відповідно до зазначеного акту перевірки, підставою для застосування до відповідача фінансових санкцій з ПДВ стало наступне.

Відповідач за перевіряємий період перерахував на спеціальний рахунок у листопаді 2003р. – 607грн. (п/п 213 від 03.11.03р. на суму 540грн. та п/п 223 від 13.11.03р. на суму 160грн.)

У порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємство у листопаді використовувало перераховані на окремий  спеціальний рахунок кошти для покупки бензину, котрий був використаний на легковий автотранспорт у сумі 670грн. На думку ДПІ вищезгадані гроші були використані не за цільовим призначенням та підлягають стягненню до Державного бюджету у безпосередньому порядку.

П.. 2.3.2 п. 2.3 ст. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено Наказом ДПА країни від 10 серпня 2005 р. N 327 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства у разі виявлення розбіжностей необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

П.1.7. цього порядку також передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до довідки № 9/4-2644 від 27.10.06р. РЕВ 4-го Міжрайонного відділу ДАІ м. Маріуполя станом на 24.10.06р. за підприємством зареєстровано 7 транспортних засобів. Відповідач під час судового розгляду  пояснив, що бензин було використано на службовий легковий автотранспорт УАЗ 31512 номерний знак - 8320 ДОБ, яким користується голова правління ВАТ „Маріупольське племпідприємство”.

ДПІ в акті перевірки не зазначила на який саме легковий автотранспорт були використані  підприємством кошти у сумі 670 грн. та у зв'язку з чим ДПІ вважає, що таке використання не відповідає вимогам  п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

В акті перевірки також зазначено, що відповідач припустив порушення п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 488 „Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271, а саме  не перерахував на окремий рахунок грошові кошти у сумі 25506грн. Згідно з вищевказаною Постановою КМУ, не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

П. 11.29. ст.. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що до 1 січня 2004 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія п.п. 11.29 статті 11 продовжувалось  до 1 січня 2005 року Законом України від 28.11.2003 р. N 1352-IV,  до 1 січня 2006 року  Законом України від 23.12.2004 р. N 2287-IV.

 П. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 488 „Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271” передбачено, що не перераховані на окремий рахунок кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

З наведеного вбачається, що норма п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 488 „Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271” суперечить нормі п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зазначений пункт закону не містить  такого положення, що  сума ПДВ, яка не перерахована на окремий рахунок, вважається використаною за нецільовим призначенням та підлягає стягненню у доход державного бюджету України..

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

ДПІ під час здійснення перевірки не досліджувала питання на які цілі підприємством були використані зазначені кошти. Під час судового розгляду ДПІ не довела, що зазначені кошти були використані підприємством не  на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

П. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” також не передбачено, що сума не перерахованих на окремий рахунок коштів визначається податковим органом у якості фінансових  санкцій.

Фінансова санкція це вид відповідальності за певне порушення.

Перелік порушень податкового законодавства за які до платників податків застосовуються фінансові (штрафні) санкції штрафні визначений ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Даною статтею не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 488 „Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271”.

З огляду на зазначене, ДПІ не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 21.06.2005 р.  № 0001102340/0, яким до відповідача застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість у сумі 26176грн. відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Таким чином зазначене податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, відповідно позовні вимоги  про стягнення з відповідача штрафних санкцій  застосованих даним повідомленням-рішенням у сумі 23057грн 84коп. задоволенню не підлягають.

Позивач також просить стягнути з відповідача на користь державного бюджету пеню у  загальній сумі 3507грн. 51коп.

Пеня у сумі 70 коп. нарахована у зв'язку зі сплатою відповідачем штрафних санкцій застосованих вищенаведеним повідомленням-рішенням у сумі 5 грн., що підтверджується даними облікової картки.

У зв'язку з незаконністю застосування до відповідача наведених штрафних санкцій, позов у частині стягнення пені у сумі 70 коп. за порушення строків сплати даних штрафних санкцій  задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що пеня у сумі 3506 грн. 81 коп. розрахована у зв'язку з несплатою податкового боргу з податку на додану вартість застосованого на підставі Закону України „Про податок на додану вартість”.

ДПІ не надала суду розрахунок пені та докази нарахування пені.

Пеня у сумі 3506грн. 81коп. у даних облікової картки відповідача, наданої позивачем не відображена.

Відповідно до п. 1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковим боргом (недоїмка) вважається  податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

П. 1.4 також визначено, що  пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Таким чином пеня, яка  розрахована ДПІ та не відображена у обліковій картці відповідача, не може вважатися податковим боргом, відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача у доход державного бюджету пені у сумі 3506грн. 81коп.також  задоволенню не підлягають.

Відповідач, у судовому засіданні, визнав позовні вимоги ДПІ про стягнення на користь державного бюджету податкового боргу у сумі 26565грн. 35коп. за рахунок майна відповідача.

Відповідно до п. 4 ст. 51 КАС України суд не приймає визнання позову відповідачем оскільки ці дії порушують права саме відповідача.

Враховуючи викладене та, керуючись Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, Законом України „Про податок на додану вартість”, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства,  затвердженим Наказом ДПА країни від 10 серпня 2005 р. N 327 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за                       N 925/11205, ст.ст. 7 –12, 69-72, 94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Прокурора м. Маріуполя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя (м. Маріуполь) до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольське племпідприємство” (м. Маріуполь) про стягнення на користь державного бюджету податкового боргу у сумі 26565грн. 35коп. за рахунок майна відповідача відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.  

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.

Постанову підписано 22 січня 2007 р.

Суддя                                                                                                Наумова  К Г.