Рішення

від 25.04.2014 по справі 209/1067/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/1067/13-ц

Провадження № 2/209/337/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбара Г.А.,

при секретарі Паляниця Г.В.

за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кальга С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинського комерційного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки належних виплат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дніпродзержинського комерційного технікуму, в якому просить: Зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум виплатити належну йому компенсацію за 181 день невикористаної щорічної основної відпустки та виплатити його середній заробіток за ввесь час затримки виплати компенсації за невикористану основну відпустку з моменту звільнення 08.11.2011 року на момент звернення до суду 25.02.2013 року.Зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум повернути йому виготовлені за власні кошти меблі на загальну суму 970 грн. або компенсувати їх вартість.

В обґрунтування позову зазначив, що згідно наказу №32 від 02.07.2004 року він був призначений на посаду завідуючого денним відділенням Дніпродзержинського комерційного технікуму, а згідно наказу №38-к від 22.04.2008 року - виконуючим обов'язки технікуму. З 31.10.2008 року, за результатами конкурсу на підставі рішення зборів трудового колективу, наказом №1276-к його було призначено директором Дніпродзержинського комерційного технікуму, а наказом №83/ОСП від 08.11.2011 року його було звільнено із займаної посади із зобов'язанням бухгалтерії виплатити належні йому при звільненні суми, в тім числі компенсацію за невикористану відпустку тривалістю одинадцять календарних днів за останній рік, що передує звільненню, але кількість невикористаних днів щорічних відпусток за час його перебування у трудових відносинах з Дніпродзержинським комерційним технікумом за які йому належала компенсація при звільненні набагато більша. Відповідно Закону України «Про відпустки» і Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 року, тривалість його щорічної основної відпустки повинна була складати 56 календарних днів. Згідно наказу №155 від 29.06.2005 року йому була надана щорічна відпустка за 2004-2005 навчальні роки тривалістю 56 днів з 01.07.2005 року по 26.08.2005 року, але наказом №169-а від 07.07.2005 року, у зв'язку з виробничою необхідністю він був відкликаний з планової відпустки для виконання посадових обов'язків. Згідно наказу №190 від 01.08.2005 року йому була надана щорічна основна відпустка з 08.08.2005 року по 19.08.2005 року тривалістю 12 календарних днів замість визначених законом 56 днів. Таким чином 44 дні відпустки залишилися не використаними. Згідно наказу №108 від 14.06.2006 року за 2005-2006 навчальні роки йому була надана щорічна відпустка тривалістю 56 днів з 01.07.2006 року по 26.08.2006 року, а наказом №25 від 04.06.2007 року за 2006-2007 року тривалістю 56 днів з 01.07.2007 по 26.08.2007 року. Але фактично протягом своїх щорічних основних відпусток у 2006 році і 2007 році він виконував обов'язки секретаря приймальної комісії Дніпродзержинського комерційного технікуму, про що існують відповідні накази. Надати йому належно завірені копії цих наказів відповідач відмовився, а ці накази засвідчують невикористання ним своїх щорічних відпусток за період 2006-2007 років у повному обсязі, що складає 112 календарних днів. Наказом №13 від 05.06.2008 року йому було надано чергову відпустку за 2007-2008 навчальні роки з 01.07.2008 по 26.08.2008 року строком 56 календарних днів, але наказом №28 від 31.07.2008 року його у зв'язку з виробничою необхідністю було відкликано із зазначеної відпустки з 01.08.2008 року. Таким чином, тривалість його відпустки склала 31 день, а 25 днів за цей період залишилися невикористаними. Загалом протягом його трудових відносин з Дніпродзержинським комерційним технікумом, невикористана щорічна відпустка на момент звільнення склала 181 день. При звільненні Дніпродзержинський комерційний технікум повинен був сплатити йому компенсацію за 181 день невикористаної щорічної основної відпустки, але не зробив цього, на його вимоги відповідав відмовою. Оскільки компенсація за невикористану відпустку в день звільнення не була виплачена і не сплачена на сьогоднішній день, то відповідно до вимог ст.. 117 КЗпПУ технікум повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення 08.11.2011 року на момент звернення до суду з відповідною вимогою 26.11.2012 року. Окрім того в лютому 2009 року за його власні кошти виготовлені під замовлення меблі для робочого кабінету на суму 970 грн., Ні в день звільнення, ні пізніше він не зміг забрати зазначені меблі, хоча неодноразово звертався до відповідальних працівників Дніпродзержинського комерційного технікуму з проханням повернути йому меблі або компенсувати їх вартість, але його прохання залишилося проігнорованим, чим йому завдано збиток на суму 970 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримував, надав пояснення аналогічні обґрунтуванню позову, пояснив також, що він звертався до колишнього директора ОСОБА_3 з приводу не використаних відпусток. Йому надавалися по декілька днів відпустки, але всі дні невикористаних відпусток йому не були надані. Стосовно виплати компенсації за невикористані дні відпусток звертався до бухгалтера, яка пояснила, що компенсацію він може отримати тільки при звільненні. Під час перебування його на посаді директора він також не використав всі свої відпустки за минулі роки і не піднімав питання про виплату йому грошової компенсації за невикористані відпустки. Працюючи директором він замовив за власні кошти виготовлення меблів, які були встановлені в кабінеті директора і залишаються там до цього часу. Після звільнення він не зміг забрати ці меблі. Не пам'ятає чи ставилися ці меблі на баланс технікуму.

Представники відповідача Карповський В.О., Губський Ю.Г. та Кальга С.П. позов не визнали. Пояснили, що відділом кадрів технікуму не велося належного обліку відпусток, частина документів у технікумі згоріла під час пожару, а частину документів колишній директор ОСОБА_3 вивезла на макулатуру. Документи, що збереглися видавалися за заявами позивача, а також надані на вимогу суд. До 2008 року відомості про нарахування заробітної плати працівникам технікуму виконувалися вручну, а потім облік став вестися через комп'ютер. Позивачу надавалися щорічні відпустки, або виплачувалися компенсації. При звільнені йому була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 11 днів. При звільненні і після звільнення позивач не вимагав виплатити йому компенсацію за невикористані відпустки і з такими заявами до керівництва технікуму не звертався. Не заявляв він про це і при зверненні до заводського районного суду з позовом про поновлення на роботі.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що з 13.11 2006 року вона працює в Дніпродзержинському комерційному технікумі на посаді бухгалтера. Їй невідомо чи ОСОБА_1 використав свої відпустки в 2005-2008 роках і вона не знала, що він не отримав якісь компенсації за невикористані відпустки, бо при звільнені його з роботи з ним повинні були повністю розрахуватися. Розрахунком днів відпустки займався відділ кадрів. Їй невідомо щоб ОСОБА_1 при звільненні звертався з заявою про надання йому невикористаної відпустки чи про грошову компенсацію невикористаних відпусток. Їй стало відомо про те, що він не використав якусь частину відпустки тільки після того, як судом почався розгляд цієї справи. Вона зробила копії відомостей про виплату заробітної плати ОСОБА_1, згідно яких у 2006 році він отримував відпустку і компенсацію за невикористану відпустку. Так в липні 2006 року ОСОБА_1 отримав відпускних 320,85 грн. і 684,48 грн. компенсації, а в серпні 2006 року він отримав 556,14 грн. відпускних і 265,55 грн. компенсації

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, показання свідка та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив, що ОСОБА_1 згідно наказу №32 від 02.07.2004 року був прийнятий з 02.07.2004 року на роботу до Дніпродзержинського комерційного технікуму на посаду завідувача денним відділенням (а.с. 16).

Наказом №38-к від 22.04.2008 року він був призначений виконуючим обов'язки директора Дніпродзержинського комерційного технікуму з 22.04.2008 року до заміщення вакантної посади директора в установленому порядку (а.с. 15).

Згідно наказу №1276-к від 31.10.2008 року, за результатами конкурсу, його було призначено директором Дніпродзержинського комерційного технікуму.

Відповідно ст. 74 КЗПП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 6 статті 6 Закону України «про відпустки» передбачено, що керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку (346-97-п ), затверджуваному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 346 затверджено Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних)частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам.

Відповідно наказу №155 від 29.06.2005 року завідувачу денним відділенням ОСОБА_1 надавалася щорічна відпустка за 2004-2005 навчальний рік тривалістю 56 календарних днів з 01.07. по 26.08.2005 року. Наказом №169 від 07.07.2005 року він був відкликаний із планової відпустки за 2004-2005н.р., з 01.07.2005 року, у зв'язку з виробничою необхідністю. Відповідно наказу №190 від 01.08.2005 року йому було надано відпустку з 08.08.2005 року по 19.08.2005 року (12 днів), а відповідно відомості нарахування зарплати за серпень 2005 року (а.с. 177) ОСОБА_1 відпрацював 12 днів, а 15 днів знаходився у відпустці. Оцінюючи зазначені вище документи, суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 в 2005 році використав 15 днів щорічної основної відпустки за 2004-2005 навчальний рік.

Відповідно наказу №20 від 03.02.2006 року Про створення приймальної комісії до Дніпродзержиського комерційного технікуму у 2005-2006 навчальному році, ОСОБА_1 входив до складу апеляційної комісії з хімії. В судовому засіданні позивач не зміг указати скільки днів та в які дні він виконував обов'язки члена апеляційної комісії з хімії і жодних доказів про це суду не було надано.

Відпустка за 2005-2006 навчальний рік ОСОБА_1 надавалася наказом №108 від 14.06.2006 року в кількості 56 робочих днів з 01.07.2006 року по 26.08.2006 року (з урахуванням того, що 24.08.2006 року є святковим і не робочим днем).

Відповідно наказу №126 від 03.07.2006 року ОСОБА_1 надавалася відпустка за 2004-2005 н.р. в кількості 41 календарних дні з 17.07.2006 року по 27.08.2006 року та надавалася компенсація за відпустку за 2005-2006 н.р. в кількості 32 календарних днів.

Згідно відомостей про нарахування зарплати за липень і серпень 2006 року (а.с. 178, 179) ОСОБА_1 відпрацював в липні 10 днів, а в серпні 4 дні. Цими ж відомостями підтверджується також, що з 17.07.2006 року по 27.08.2006 року він знаходився у відпустці. Те, що в липні 2006 року ОСОБА_1 була виплачена компенсація в сумі 684,48 грн. також підтверджується відомістю нарахування зарплати за липень 2006 року.

Отже, суд вважає доведеним, що згідно зазначених вище документів ОСОБА_1 була повністю використана щорічна відпустка за 2004-2005 н.р., а також отримана компенсація за 32 календарних дні відпустки за 2005-2006 н.р. Але в 2006 році ОСОБА_1 не була використана відпустка за 2005-2006 навчальний рік тривалістю 24 календарних дні (56 - 32 = 24) і за ці дні відпустки йому не була виплачена грошова компенсація.

Відповідно наказу №125 від 04.06.2007 року щорічна відпустка ОСОБА_1 надавалася з 01.07.2007 року по 26.08.2007 року.

Відповідно наказу №349а від 20.12.2007 року Про затвердження складу приймальної комісії ОСОБА_1 був членом приймальної комісії. Проте, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 відкликався з відпустки в липні або серпні 2007 року для роботи в приймальній комісії

Згідно відомості нарахування зарплати за липень 2007 року (а.с.181) у ОСОБА_1 в цьому місяці відпрацьованих днів немає, а 31 день він знаходився у відпустці та йому були нараховані 879,78 грн. оплати адміністративної відпустки і 516,46 грн. педагогічної відпустки. Згідно відомості нарахування зарплати за серпень 2007 року (а.с. 180) ОСОБА_1 відпрацював 5 днів, а 25 днів знаходився у відпустці.

Отже, ОСОБА_1 в липні-серпня 2007 році знаходився у відпустці 56 днів, тобто повністю використав відпустку за 2006-2007 навчальний рік.

При вирішенні справи суд не приймає до уваги наданий відповідачем наказом №258 від 07.09.2007 року про надання відпустки, в якому зазначено: «Надати: Планову відпустку за 2006-2007 р. на 24 календарних дні з 10.09.2007 року по 03.10.2007 року включно, за 18 днів що залишилися надати грошову компенсацію.», оскільки в цьому наказі не вказано кому саме надавалася відпустка, а згідно долучених до справи розрахункових листів (а.с. 67-74) ОСОБА_1 відпустка в період з вересня по грудень 2007 року не надавалася і грошова компенсація за невикористану відпустку не надавалася.

Відповідно наданих суду розрахункових листків ОСОБА_1 в 2008 році оплачено відпустку за 28 днів (а.с.79). Отже в 2008 році ним не використано відпустку ще за 28 днів та за цю частину не використаної відпустки не сплачено грошової компенсації.

У 2009 році ОСОБА_1 була надана відпустка тривалістю 56 календарних днів, в тім числі: в липні 21 день, в серпні 16 днів, в жовтні 6 днів, у листопаді 3 дні, що підтверджується розрахунковими листками (а.с.81-82). Грошової компенсації за 28 днів невикористаної відпустки в 2008 році він не отримував.

У 2010 році ОСОБА_1 використав відпустку тривалістю 56 календарних днів, в тім числі 31 день в липні та 25 днів у серпні, що підтверджується розрахунковими листками (а.с.83-86). Компенсація за невикористані дні відпустки йому не виплачувалася.

У 2011 році ОСОБА_1 також використав відпустку тривалістю 56 календарних днів, в тім числі 31 день в липні та 25 днів у серпні, що підтверджується розрахунковими листками (а.с.88-89).

Згідно наказу №83/ОСП від 08.11.2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Дніпродзержинського комерційного технікуму, згідно п. 8 ч.1 ст. 40 КЗПП України, на підставі наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №544-к від 08.11.2011 року, а бухгалтерія була зобов'язана виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку тривалістю 11 календарних днів, здійснити відповідні розрахунки та виплату належних йому сум (а.с. 13).

Пунктом 6 зазначеного вище Порядку…, затвердженого Постановою КМУ від 14 квітня 1997 р. N 346, передбачено, що у разі звільнення керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівники їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної основної відпустки. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, - пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

ОСОБА_1 був звільнений з роботи 08.11.2011 року. За відпрацьовані в 2011 навчальному році два місяці - вересень і жовтень він мав право отримати грошову компенсацію за 11,2 календарних дні (5,6 + 5,6 = 11,2), а за 8 днів листопада мав право на компенсацію за 1,5 календарних дні (5,6 х 8 : 30 = 1,5). Таким чином, за відпрацьований період часу з 01.09.2011 року по 08.11.2011 року ОСОБА_1 необхідно було виплатити грошову компенсацію за 13 робочих днів невикористаної відпустки (11.2 днів + 1,5 днів = 12,7 днів).

Всього при звільненні ОСОБА_1 не була виплачена грошова компенсація за не використані 54 дні щорічної основної відпустки, в тім числі: 24 дні в 2006 році, 28 днів у 2008 році і 2 дні в 2011 році.

Згідно наданої відповідачем довідки, перевіреної судом, середньоденна зарплата ОСОБА_1 для виплати компенсації за невикористану щорічну основну відпустку становить 38,57 грн. За не використані 54 дні щорічної основної відпустки йому необхідно сплатити грошову компенсацію в сумі 2082,78 грн.

Відповідно ст. 116 КЗПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Позивач не надав суду доказів того, що він при звільнені його з роботи оспорював правильність виплаченої йому заробітної плати, чи грошової компенсації за не використані дні щорічної основної відпустки, а з позовом до суду про це звернувся 01.03.2013 року, в якому просить суд зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум виплатити належну йому компенсацію за 181 день невикористаної щорічної основної відпустки та виплатити його середній заробіток за ввесь час затримки виплати компенсації за невикористану основну відпустку з моменту звільнення 08.11.2011 року на момент звернення до суду 25.02.2013 року.

Статтею 117 КЗПП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач при звільненні позивача з роботи не виплатив всіх належних йому сум (грошової компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки), то повинен виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплаті підлягала б сума розрахована із середнього заробітку, вирахуваного за два останні місяці роботи ОСОБА_1 - 63.23 грн. (1241,24 грн. + 1477,76 грн. = 2719,00 грн. : 43 робочих дні = 63.23 грн.)перемножена на кількість робочих днів з дня наступного після звільнення з роботи - 09.11.2011 року до 25.02.2013 року, як про це заявлено в позові (суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог).

Але частиною 2 ст. 117 КЗПП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Між сторонами існує спір відносно не виплачено позивачу суми грошової компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки. Судом встановлено, що позивачу не виплачено компенсацію не за 181 день невикористаної відпустки, а за 54 дні.

Заперечуючи проти задоволення позову, представники відповідача посилалися на те, що ОСОБА_1, працюючи на посаді директора технікуму, самостійно міг прийняти рішення про надання йому відпустки, чи про виплату грошової компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки за минулі роки.

При вирішенні справи суд не приймає твердження позивача про те, що до свого звільнення він не міг отримати грошову компенсацію за невикористані дні відпусток, бо в пункті 5 зазначеного вище Порядку …. передбачено, що за бажанням керівних працівників навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996-1997 і наступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.

Оскільки спір про виплату грошової компенсація за не використані дні щорічної основної відпустки судом вирішено частково на користь позивача у справі, то суд вважає за можливе визначити розмір відшкодування за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1, в яких він просить зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум повернути йому виготовлені за власні кошти меблі на загальну суму 970 грн. або компенсувати їх вартість, підлягають задоволенню, оскільки ним було замовлено та оплачено виготовлення меблів для кабінету директора, в тім числі шафи куткової і приставного столу, вартістю 970 грн., що підтверджується доданим до позову замовленням №2/09 від 09.02.2009 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (а.с.5).

Відповідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, ОСОБА_1 набув право власності на зазначені вище меблі.

Як стверджував в суді позивач і з цим погоджувалися представники відповідача, вказані вище меблі дійсно були встановлені ОСОБА_1 в кабінеті директора Дніпродзержинського комерційного технікуму, де знаходяться до цього часу.

Право власності ОСОБА_1 на зазначені вище меблі не було припинене з підстав передбачених ст. 346 ЦК України.

При вирішенні спору суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача проти задоволення позову в цій частині з посиланням на те, що після встановлення в кабінеті директора зазначених вище меблів, ОСОБА_1 не надав до бухгалтерії документів, що підтверджували б виготовлення цих меблів за його власні кошти, а також на те, що ці меблі були поставлені на баланс технікуму.

Представники відповідача не довели в суді, що меблі, які є предметом позову, були придбані за рахунок коштів відповідача, чи того, що відповідач набув право власності на ці меблі на іншій правовій підставі. Відповідачем взагалі не надано суду доказів того, що ці меблі знаходяться на балансі технікуму.Крім того, постановка на баланс Дніпродзержинського комерційного технікуму майна, що належить позивачу, не позбавляє позивача його права власності на це майно.

Відповідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Дніпродзержинського комерційного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та компенсацію заборгованості середнього заробітку за час затримки належних виплат.

Зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум Дніпродзержинського державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 54 дні невикористаної щорічної основної відпустки в сумі 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) гривні 78 копійок .

Зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум Дніпродзержинського державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, виплатити ОСОБА_1 відшкодування за час затримки виплати розрахунку при звільненні в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок .

Зобов'язати Дніпродзержинський комерційний технікум Дніпродзержинського державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, повернути ОСОБА_1 виготовлені ним за власні кошти під замовлення меблі на загальну суму 970 гривень або компенсувати їх вартість.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Дніпродзержинського комерційного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету, ЄДРПОУ 38593237, на користь держави судовий збір у справі в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Суддя Байбара Г.А.