Постанова

від 03.04.2014 по справі 826/1265/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ №826/1265/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., за участю секретаря судового засідання Левченко І.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Гекта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехпромресурс" про визнання недійсним правочину, стягнення в дохід держави коштів в сумі 2144400 грн.,

в с т а н о в и в:

ДПІ згідно з пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010, укладений між ТОВ "ТД "Гекта" і ТОВ "Мехпромресурс";

- стягнути з ТОВ "Мехпромресурс" на користь ТОВ "ТД "Гекта" кошти в сумі 2144400 грн., одержані за договором купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010;

- стягнути з ТОВ "ТД "Гекта" на користь держави кошти в сумі 2144400 грн.

Під час розгляду справи представник позивача підтримала позов. Позов обґрунтовано тим, що договір купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010, укладений між ТОВ "ТД "Гекта" і ТОВ "Мехпромресурс", суперечить вимогам ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК, оскільки поставок товарів від підприємств-постачальників ТОВ "Мехпромресурс" не відбулося, тому такі правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, а кошти, що надійшли на ра-хунок ТОВ "ТД "Гекта" від ТОВ "Мехпромресурс" в сумі 2083400 грн., є безповоротною фінансовою допомогою.

Представник відповідача - ТОВ "ТД "Гекта" - не визнав позов, надав письмові запе-речення, в яких просить відмовити в його задоволенні, стверджуючи про фактичність вико-нання і реальність настання правових наслідків за договором купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010, що підтверджується відповідними первинними документами, а також встано-влено в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 по справі №826/17711/13-а, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 .

Відповідач - ТОВ "Мехпромресурс" - заперечень чи інших матеріалів до суду не на-дав, явку свого представника до судового засідання не забезпечив; поштова кореспонденція повернулася без вручення відповідачу з незалежних від суду причин - за закінченням терміну зберігання згідно з довідками пошти на конвертах, у зв'язку з чим та згідно з ч. 11 ст. 35 КАС судові повістки вважаються врученими належним чином.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Заслухавши пояснення представників сторін, які прибули до судового засідання, дос-лідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що між ТОВ "ТД "Гекта", в особі директора Вакуленко С.А., і ТОВ "Мехпромресурс", в особі директора ОСОБА_2, укладено договір купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010, згідно з яким Продавець (ТОВ "ТД "Гекта") передає у влас-ність Покупця (ТОВ "Мехпромресурс"), а Покупець приймає і своєчасно оплачує цукор-пісок виробництва України (ДСТУ 4623:2006) в строки і на умовах, передбачених в цьому Договорі.

Також між ТОВ "ТД "Гекта", в особі директора Вакуленко С.А., і ТОВ "Мехпром-ресурс", в особі директора ОСОБА_2, укладено додаткову угоду №1 від 01.09.2010, згідно з якою п. 2.1 викладено в наступній редакції: "Ціна на товар, кількість визначається по до-мовленості Сторін на кожну партію Товару окремо, і фіксується у вантажних і інших фінан-сових документах".

Судом встановлено, що на виконання цього договору ТОВ "ТД "Гекта" відвантажено на користь ТОВ "Мехпромресурс" товар (цукор-пісок) в загальній кількості 315,212 тон на загальну вартість 2144400 грн. (у т.ч. ПДВ - 357400 грн.), про що сторонами оформлено видаткові накладні: від 14.07.2010 №РН-1407-02 на суму 61000 грн., від 18.08.2010 №1808-05 на суму 157000 грн., від 23.09.2010 №РН-0002310 на суму 51630,38 грн., від 29.09.2010 №РН-0002903 на суму 129600 грн., від 30.09.2010 №РН-0003004 на суму 270216 грн., від 01.10.2010 №РН-00235 на суму 64800 грн., від 04.10.2010 №РН-00238 на суму 129600 грн., від 06.10.2010 №РН-00237 на суму 53760 грн., від 07.10.2010 №РН-00241 на суму 130400 грн., від 07.10.2010 №РН-00242 на суму 130400 грн., від 07.10.2010 №РН-00243 на суму 130400 грн., від 07.10.2010 №РН-00270 на суму 13220 грн., від 08.10.2010 №РН-00244 на суму 130400 грн., від 15.10.2010 №РН-00271 на суму 139200 грн., від 21.10.2010 №РН-00268 на суму 156420 грн., від 26.10.2010 №РН-00273 на суму 71100 грн., від 27.10.2010 №РН-00275 на суму 144000 грн., від 30.10.2010 №РН-00278 на суму 7110 грн. та №РН-00286 на суму 174143,62 грн.

ТОВ "Мехпромресурс" на протязі липня-жовтня 2010р. здійснено перерахування на користь ТОВ "ТД "Гекта" коштів в сумі 2144400 грн. в оплату за цукор-пісок, у т.ч. ПДВ - 357400 грн. Згідно з актом ДПІ від 16.10.2013 №583/26-54-22-03/37047746 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Гекта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законо-давства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012", копія якого наявна у справі, кредиторсь-ка/дебіторська заборгованість між сторонами договору відсутня; відповідні платіжні доку-менти відображені в акті перевірки.

Також судом встановлено, що у зв'язку з придбанням ТОВ "Мехпромресурс" товарів, останнім виписано податкові накладні на загальну суму 2144400 грн. (у т.ч. ПДВ - 357400 грн.), перелік яких детально відображено в акті перевірки.

Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодав-ства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобо-в'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього право-чину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у корис-туванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержа-но, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 207 ГК визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає ви-могам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільст-ва, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них гос-подарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ст. 208 ГК якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'я-зання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1).

У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом (ч. 2).

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів ДПІ про недійсність договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 з огляду на відсутність належних доказів недодержання в момент вчинення правочину сторонами цього договору вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, а також відсутність належних доказів завідомо суперечливої інтересам держави і суспільства мети вчинення правочину.

Так, позивач стверджує про те, що додаткова угода №1 від 01.09.2010 підписана від імені ТОВ "Мехпромресурс" не уповноваженою особою, оскільки на час її підписання зас-новником, керівником і єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ТОВ "Мехпромресурс" був ОСОБА_3, а отже ОСОБА_2 не мав ніяких пов-новажень укладати додаткову угоду.

Однак позивач не просить суд визнати недійсною додаткову угоду №1 від 01.09.2010, водночас правомочність підписантів основного договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 визнається і не заперечується сторонами по справі.

Крім того, як визначено в ст. 217 ЦК недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд зазначає, що зміст додаткової угоди №1 від 01.09.2010 не впливає на можливість вчинення правочину в цілому, а саме на передачу у власність Покупцю товару (цукор-пісок) та його оплату Покупцем, тому наявність у позивача сумнівів в правомочності ОСОБА_2 при підписанні додаткової угоди №1 від 01.09.2010 згідно із ст. 217 ЦК не впливає на дійс-ність договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1.

Таким чином, обставина, на яку посилається позивач, не свідчить про недодержання сторонами договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК в момент вчинення правочину, а також не доводить наявність завідомо суперечливої інтересам держави і суспільства мети правочину.

Позивач стверджує про невідповідність договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 інтересам держави і суспільства, оскільки цей правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд зазначає, що юридичний зміст договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 не суперечить національному законодавству і не порушує моральних засад суспільства. Фактичне виконання цього договору підтверджується наданими до перевірки і до суду первинними документами, складеними на підтвердження відвантаження товарів та здійснення їх оплати. Крім цього, фактичність виконання господарських операцій за договором купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 у справі №826/17711/13-а за позовом ТОВ "ТД "Гекта" до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №0006062201 і від 31.10.2013 №0008982230, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, копії яких наявні у справі.

Твердження позивача про неправомірну діяльність ТОВ "Мехпромресурс" і спрямова-ність правочину на безпідставне формування валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та не сплату у зв'язку з цим податків до Державного бюджету України є безпідставними, оскіль-ки позивач не надав суду відповідних доказів на підтвердження несплати ТОВ "Мехпром-ресурс" податків і зборів за результатами виконання договору купівлі-продажу 13.07.2010 №1307/2010-1. Натомість згідно з наявною у справі копією постанови Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 у справі №49/124-б за позовом ТОВ "Фінстрой" до ТОВ "Мех-промресурс" про банкрутство останнього, єдиним кредитором на суму 32000 грн. визнано ТОВ "Фінстрой". Інших кредиторських вимог, у т.ч. ДПІ у Подільському районі м. Києва, представник якої був присутнім на судовому засіданні, не заявлялося і господарським судом не розглядалися, що вказує на відсутність заборгованості перед Державним бюджетом.

У свою чергу відсутність заниження податкових зобов'язань ТОВ "ТД "Гекта" по гос-подарсько-договірним взаємовідносинам з ТОВ "Мехпромресурс" підтверджується вищевка-заними постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013 і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 у справі №826/17711/13-а.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду справи пози-вач не довів належними засобами доказування стверджувані ним обставини спрямованості правочину на ухилення договірних сторін від сплати податків і зборів.

Таким чином, твердження позивача про невідповідність договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 інтересам держави і суспільства та про не спрямованість на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є безпідставними і спростовуються вищевикладеним.

Щодо постанови Подільського районного суду міста Києва від 28.05.2012 по кримі-нальній справі №2607/7471 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, то даний доказ не є достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1 і застосу-вання наслідків його недійсності, що вбачається з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адмі-ністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 2 ст. 205 КК України передбачена кримінальна відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юри-дичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Згідно з постановою Подільського районного суду міста Києва від 25.07.2013 ОСОБА_3 у липні 2010р. придбав ТОВ "Мехпромресурс" з метою прикриття незаконної діяльності, тобто останній став на злочинний шлях та вчинив фіктивне підприємництво, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі на загальну суму 3270798 грн.

Суд зазначає, що вказана постанова є належним доказом у питаннях вчинення фіктив-ного підприємництва ОСОБА_3 Водночас ця постанова не є належним доказом ухи-лення від сплати податків, оскільки надана судом кваліфікація дій особи за ч. 2 ст. 205 КК не передбачає вчинення особою ухилення від сплати податків.

Між тим наявність постанови відносно ОСОБА_7 та кваліфікація дій особи за ч. 2 ст. 205 КК України само по собі не призводить до недійсності та/або нікчемності всіх господарських договорів (зобов'язань) ТОВ "Мехпромресурс", укладених з моменту держав-ної реєстрації даного суб'єкта господарювання, оскільки цивільний закон таких підстав не встановлює. Крім того, постанові не зазначено про те, що матеріальна шкода завдана саме за результатами виконання договору купівлі-продажу від 13.07.2010 №1307/2010-1.

Отже, враховуючи встановлені обставини і наведені мотиви, суд вважає доводи по-зивача про недійсність договору купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010 необґрунтова-ними, що заявлені без належних і достатніх доказів, які б достовірно підтверджували відпо-відні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину.

Недостатність доказів і недоведеність позивачем тих обставин, на які він посилається у підтвердження своїх вимог, вказують на необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

Окремо суд зазначає, що зміст позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, позивач просить стягнути з ТОВ "Мехпромресурс" на користь ТОВ "ТД "Гекта" кошти в сумі 2144400 грн., одержані за договором купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010, а потім стягнути з ТОВ "ТД "Гекта" дану суму коштів на користь держави.

Однак, як встановлено перевіркою і судом, саме ТОВ "Мехпромресурс" (Покупець) здійснило оплату товару в сумі 2144400 грн., тобто ТОВ "Мехпромресурс" не одержувало коштів в сумі 2144400 грн. за вказаним договором, що унеможливлює задоволення цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 70, 71, 76, 79, 86, 122, 138, 158-163, 167 КАС

п о с т а н о в и в:

Відмовити Державній податковій інспекції у Оболонському районі Головного управ-ління Міндоходів у м. Києві в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко