Ухвала

від 28.07.2015 по справі 826/1265/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/35904/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі : Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року

у справі №826/1265/14

за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гекта» (надалі - ТОВ «ТД «Гекта»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехпромресурс» (надалі - ТОВ «Мехпромресурс»)

про визнання недійсним правочину, стягнення в дохід держави коштів,-

встановив:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому поставлено питання про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010р., укладеного між ТОВ «ТД «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс»; стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів в сумі 2144400,00грн., одержаних за договором купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010р.; стягнення з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави коштів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.07.2010 року № 1307/2010-1, укладеного між ТОВ «ТД «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс» закрито. Позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів, одержаних за договором від 13.07.2010 року № 1307/2010-1 та стягнення цих коштів з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави - залишено без розгляду.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року та просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу представник ТОВ «ТД «Гекта» зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представника ТОВ «ТД «Гекта», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «ТД «Гекта» (продавець) та ТОВ «Мехпромресурс» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010р., згідно умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і своєчасно оплачує цукор-пісок виробництва України (ДСТУ 4623:2006) в строки і на умовах, передбачених в цьому договорі.

Також, між ТОВ «ТД «Гекта» та ТОВ «Мехпромресурс» була укладена додаткова угода №1 від 01.09.2010р., згідно з якою п. 2.1 викладено в наступній редакції: «Ціна на товар, кількість визначається по домовленості Сторін на кожну партію Товару окремо, і фіксується у вантажних і інших фінансових документах».

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що умови зазначеного правочину виконані належним чином, а саме, відповідно до видаткових накладних, відвантажено товар на користь ТОВ «Мехпромресурс» в загальній кількості 315,212тон та впродовж липня-жовтня 2010 року здійснено перерахування на користь ТОВ «ТД «Гекта» відповідної суми грошових коштів, згідно платіжних документів. Також, ТОВ «Мехпромресурс» були видані податкові накладні на відповідні суми.

Зазначені обставини знайшли своє відображення в акті перевірки №583/26-54-22-03/37047746 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Гекта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012» (а.с.5-31). Крім того, як вбачається з акту перевірки, кредиторська/дебіторська заборгованість між сторонами правочину відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про недійсність договору купівлі-продажу №1307/2010-1 від 13.07.2010р. необґрунтовані, оскільки заявлені без належних і достатніх доказів, які б достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність правочину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції колегія апеляційного суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним правочину не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Щодо застосування правових наслідків визнання оскаржуваного правочину недійсним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки правочин укладений між відповідачами у липні 2010 року, а позов про застосування правових наслідків його нікчемності до суду поданий у лютому 2014 року, строк для застосування адміністративно-господарських санкцій з дня порушення здійснення господарської діяльності сплив, а можливості його поновлення законодавством не передбачено.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Виходячи із вимог чинного законодавства слідує, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як вбачається з обставин справи, судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено, що на момент здійснення правочину та його виконання відповідачі мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Саме по собі господарське зобов'язання, яке оформлено відповідними первинними документами, не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства; предмет поставки не виключений законом із цивільного обігу, на виконання умов договору не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно реалізації товару (цукор-пісок).

В касаційній скарзі контролюючий орган зазначає, що Додаткова угода №1 від 01.09.2010року підписана від імені ТОВ «Мехпромресурс» не уповноваженою особою. Разом з тим, позивачем не ставиться питання про визнання її недійсною.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що фактичне виконання оскаржуваного правочину підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2013р. у справі №826/17711/13-а за позовом ТОВ «ТД «Гекта» до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013р. №0006062201 і від 31.10.2013р. №0008982230, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 (а.с.106-115). Ухвалою Вищого адміністративного України від 16.07.2014р. по справі №826/17711/13-а касаційна скарга контролюючого органу відхилена, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Також, в касаційній скарзі позивач зазначає, що згідно ч.1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Разом з тим, слід зазначити, що оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є правильними висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження податкового органу про невідповідність оскаржуваного правочину інтересам держави і суспільства та про не спрямованість його на реальне настання обумовлених ним правових наслідків є безпідставними та не обґрунтованими.

Згідно ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2014 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року - скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 квітня 2014 року.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Ю.І. Цвіркун