Ухвала

від 18.06.2014 по справі 826/1265/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1265/14 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року по справі за їх позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гекта», товариства з обмеженою відповідальністю «Мехпромресурс» про визнання недійсним правочину, стягнення в дохід держави коштів в сумі 2 144 400 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.07.2010 року № 1307/2010-1, укладеного між ТОВ «ТД «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс»; стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» з будь - яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів в розмірі 2 144 400 грн., одержаних за договором від 13.07.2010 року № 1307/2010-1; стягнення з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави коштів в розмірі 2 144 400 грн. з будь - яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не може погодитися з такою правовою позицією, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТД «Гекта» (продавець) та ТОВ «Мехпромресурс» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 13.07.2010 року № 1307/2010-1, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і своєчасно оплачує цукор-пісок виробництва України (ДСТУ 4623:2006) в строки і на умовах, передбачених в договорі.

На виконання договору ТОВ «ТД «Гекта» відвантажено на користь ТОВ «Мехпромресурс» товар (цукор-пісок) в загальній кількості 315,212 тон на загальну вартість 2 144 400 грн., про що сторонами оформлено видаткові накладні.

Також, ТОВ «Мехпромресурс» протягом липня-жовтня 2010 року здійснено перерахування на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів в сумі 2 144 400 грн. в оплату за отриманий товар.

Згідно з актом ДПІ від 16.10.2013 року № 583/26-54-22-03/37047746 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Гекта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року кредиторська/дебіторська заборгованість між сторонами договору відсутня.

Крім того, у зв'язку з придбанням ТОВ «Мехпромресурс» товарів, останнім виписано податкові накладні на загальну суму 2 144 400 грн., перелік яких детально відображено в акті перевірки.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виконання договору купівлі - продажу підтверджується наданими до суду первинними документами і доводи ДПІ про недійсність договору є необґрунтованими, заявлені без належних і допустимих доказів.

Проте, відмовляючи в задоволенні позову, Окружний адміністративний суд м. Києва не врахував того, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільству, не може бути предметом позову.

Згідно із загальновизначеним принципом сучасного права, закріпленим у ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно - правовими актами чинності.

Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Цивільним законодавством України.

Положеннями статті 228 ЦК України (яка діяла на момент вчинення правочину) встановлено, що правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним по зазначених позивачем підставах судовому розгляду не підлягають.

У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

При цьому, колегія суддів не може не зауважити, що на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція ст. 228 Цивільного кодексу України до внесення у вказану правову норму змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року № 2756-VI набрав чинності з 01.01.2011 року), яка передбачала, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Натомість, в даному випадку, до правочину, який був укладений 13 липня 2010 року, ст. 228 Цивільного кодексу України у новій редакції застосована бути не могла, оскільки чинність у зазначений період ще не набрала.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 18.03.2014 року.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу.

Статтею 244 2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в частині позовних вимог про визнання недійсним договір купівлі - продажу від 13.07.2010 року № 1307/2010-1, укладеного між ТОВ «ТД «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс», провадження по справі необхідно закрити.

Апеляційна інстанція також не може не зауважити, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» з будь - яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів в розмірі 2 144 400 грн., одержаних за договором від 13.07.2010 року № 1307/2010-1 та стягнення з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави даних коштів з будь - яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, судом першої інстанції не було враховано пропуск строку звернення до суду з даними вимогами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Зазначені вище санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, і належать до адміністративно-господарських, як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України і тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Оскільки правочин, правомірність якого оспорює податковий орган, укладений між відповідачами у липні 2010 року, а позов про застосування правових наслідків його нікчемності до суду поданий у лютому 2014 року, строк для застосування адміністративно-господарських санкцій з дня порушення здійснення господарської діяльності сплив, а можливості його поновлення законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2014 року № К/9991/19724/12.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення коштів підлягають залишенню без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищевикладене, апеляційна інстанція дійшла однозначного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з закриттям провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним правочину та залишенням без розгляду в частині стягнення коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 року - скасувати.

Закрити провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13.07.2010 року № 1307/2010-1, укладеного між ТОВ «ТД «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс».

Позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів в розмірі 2 144 400 грн., одержаних за договором від 13.07.2010 року № 1307/2010-1 та стягнення цих коштів з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18.06.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.