Ухвала

від 22.09.2015 по справі 826/1265/14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаКривенка В.В., суддів:Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві; далі -ДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2015 року у справі за позовом ДПІ до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Торговий дім «Гекта», ТОВ «Мехпромресурс», про визнання недійсним правочину, стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 3 квітня 2014 року відмовив задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував, провадження по справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 13 липня 2010 року № 1307/2010-1, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Гекта» і ТОВ «Мехпромресурс» закрив. Позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Мехпромресурс» на користь ТОВ «ТД «Гекта» коштів, одержаних за договором від 13 липня 2010 року № 1307/2010-1 та стягнення цих коштів з ТОВ «ТД «Гекта» на користь держави - залишено без розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2015 року, скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року та залишив у силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 3 квітня 2014 року.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, ДПІ 27 серпня 2015 року звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Подана заява відповідає вимогам, які встановлені статтею 239 1 КАС.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 серпня 2012 року (справа № К/9991/20012/11), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2015 року ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної статей 203, 215, 208 Цивільного кодексу України та статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачами господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є правильними висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених статтею 208 ГК.

У справі № К/9991/20012/11, на рішення в якій посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом одних й тих самих норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що постачальник та покупець по операціях з поставки товару (шкіряного напівфабрикату) в ланцюгу поставок співпали в одній особі, а реальної оплати товару внаслідок погашення векселів не відбулося .

Також зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про відсутність фактичної поставки товару за договором купівлі-продажу від 15 листопада 2009 року № 15/11/09 та про спрямованість умислу відповідачів при укладенні договору на неправомірне отримання податкової вигоди (відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів Державного бюджету України при фактичній відсутності як поставки товару, так і сплати податку на додану вартість), що свідчить про укладення зазначеного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Давши правильну юридичну оцінку зазначеного договору, суди попередніх інстанцій правомірно застосували юридичні наслідки недійсності цього договору та господарського зобов'язання, яке виникло внаслідок цього договору, встановлені частиною 1 стптті 208 ГК.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють формування податкового кредиту, але ґрунтуються на відмінних між собою фактичних обставинах справи, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Судової палати в адміністративних справах України,

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гекта», товариства з обмеженою відповідальністю «Мехпромресурс», про визнання недійсним правочину, стягнення коштів для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Кривенко В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко