Ухвала

від 26.03.2014 по справі 2а-5909/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/64903/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Ремінської С.П.,

представника відповідача - Іващенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року

у справі № 2а-5909/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Троянда» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2012 року № 0000922220, № 0000932220, №0000942220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року скасовано та прийнято нову. Позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва: № 0000942220 від 13 квітня 2012 року та № 0000922220 від 13 квітня 2012 року - повністю та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000932220 від 13 квітня 2012 року - в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 229691,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

В касаційній скарзі ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в частині задоволених позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Агрофірма «Троянда», посилаючись на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Також, відповідачем була подана заява про відкликання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 13 квітня 2012 року № 0000942220 у відповідності до положень частини 2 статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2014 року касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 13 квітня 2012 року №0000942220 було повернуто скаржнику.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС була проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Агрофірма «Троянда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складений акт від 12 березня 2012 року № 30/22-205/03359658.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 248105,00 грн. за грудень 2011 року; вимоги пункту 274.1 статті 274, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності (Подільський район) в періоді, який перевірявся, на загальну суму 1056818,21 грн., у тому числі по періодах: січень 2011 року - 88068,34 грн., з лютого по грудень 2011 року включно - по 88068,17 грн. щомісячно.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: сума залишку від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 26 декларації) повинна становити 595336,00 грн. та з врахуванням завищення податкового кредиту на 359,00 грн. у вересні 2011 року даний показник повинен становити 594977,00 грн., що на 248105,00 грн. перевищує показник, задекларований товариством; річна орендна плата за договорами оренди земельних ділянок, розташованих у м. Києві по вул. Вишгородській, 45, не відповідає розміру, встановленому пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

13 квітня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000922220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України збільшила ПАТ «Агрофірма «Троянда» суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності на загальну суму 1188921,45 грн., у тому числі: 1056818,21 грн. - за основним платежем, 132103,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

13 квітня 2012 року ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000942220, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Податкового кодексу України зменшила ПАТ «Агрофірма «Троянда» розмір від'ємного значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 248105,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що факти виявлених перевіркою порушень позивачем вимог податкового законодавства знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи та не були спростовані належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки у Подільському районі було встановлено у договорах оренди землі, тоді як зміна розміру орендної плати у зв'язку зі зміною податкового законодавства не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди; при розрахунку залишку від'ємного значення з податку на додану вартість податковим органом не були враховані дані уточнюючих розрахунків, поданих позивачем за грудень 2010 року та за листопад 2010 року. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що оскільки уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2011 року (вх. № 9014198415) був поданий позивачем 20 січня 2012 року, то сума 20552,00 грн. (на яку позивачем було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) підлягає включенню до рядка 21.1 декларації з податку на додану вартість за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, тобто в декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Однак, з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень пунктів 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, при розрахунку залишку від'ємного значення з податку на додану вартість податковим органом не були враховані дані уточнюючих розрахунків, поданих позивачем за грудень 2010 року та за листопад 2010 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000932220 від 13 квітня 2012 року підлягає скасуванню в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 229691,00 грн. Правомірним є також висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000932220 від 13 квітня 2012 року в іншій частині, оскільки уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2011 року (вх. № 9014198415) був поданий позивачем 20 січня 2012 року.

З огляду на викладене, ухвалене у даній справі рішення суду апеляційної інстанції у зазначеній частині є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2005 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки (зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 06 грудня 2005 року за № 85-6-00235), відповідно до умов якого: орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору); об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, розмір - 43044,00 м 2 , цільове призначення - для благоустрою пам'ятки природи «Крістерова гірка», кадастровий номер - 8000000000:85:148:0007 (пункт 2.1 статті 2 договору); визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі (пункт 4.1 статті 4 договору); річна орендна плата за земельну ділянку на період встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки (пункт 4.2 статті 4 договору); розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (пункт 4.3 статті 4 договору); зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.4 статті 4 договору); орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Питання сплати податку на додану вартість та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку (пункт 4.5 статті 4 договору); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (пункт 4.7 статті 4 договору); контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки (пункт 4.9 статті 4 договору).

Також, 05 серпня 2005 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки (зареєстрований ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 06 грудня 2005 року за № 85-6-00234), відповідно до умов якого: орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором (пункт 1.1 статті 1 договору); об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, розмір - 129823,00 м 2 , цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами, кадастровий номер - 8000000000:85:148:0001 (пункт 2.1 статті 2 договору); визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, у грошовій формі (пункт 4.1 статті 4 договору); річна орендна плата за земельну ділянку на період будівництва встановлюється у розмірі 1,5% від її нормативної грошової оцінки. Після введення об'єкта в експлуатацію річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд нежитлового фонду та у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, що визначається пропорційно площі будівель та споруд житлового фонду (пункт 4.2 статті 4 договору); розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору (пункт 4.3 статті 4 договору); зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України (пункт 4.4 статті 4 договору); орендна плата вноситься орендарем рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Питання сплати податку на додану варітьсь та інших податкових платежів, що пов'язані з виконанням договору, вирішуються орендарем в установленому законодавством України порядку (пункт 4.5 статті 4 договору); розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (пункт 4.7 статті 4 договору); контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки (пункт 4.9 статті 4 договору).

Крім іншого, між Київською міською радою (орендодавцем) та ВАТ «Агрофірма «Троянда» (орендарем) була укладена додаткова угода (зареєстрована ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 30 грудня 2009 року за № 85-6-00466) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06 грудня 2005 року № 85-6-00234, відповідно до умов якої сторони домовились внести зміни в пункт 2.1 договору, виклавши його а такій редакції: «Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:85:148:0001, розмір - 129823,00 м 2 , а також, кадастровий номер - 8000000000:85:148:0079, розмір 1800,00 м 2 , місце розташування - вул. Вишгородська, 45 у Подільському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами».

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, в якій би формі не справлялась плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати), вона у відповідності до положень Податкового кодексу України залишається загальнодержавним податком.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Справляння всіх обов'язкових платежів відбувається на підставі норм Податкового кодексу України, а решта норм права, зокрема, цивільно-правові, земельні норми тощо можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам податкового законодавства.

В свою чергу, норми статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Так, за загальним правилом пункту 288.1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Водночас, спеціальний припис пункту 288.5 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що розмір орендної плати встановлюється договором, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (підпункт 288.5.1 цього пункту).

Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

З наведеної норми випливає, що незалежно від установленого договором розміру орендної плати сума річного платежу не повинна бути меншою від певної суми.

Отже, незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше трикратного розміру земельного податку.

Таким чином, норми Податкового кодексу України використовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив'язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам Податкового кодексу України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій не була надана належна оцінка обставинам справи, зокрема, положенням пунктів 4.4, 4.7 статті 4 договорів оренди земельних ділянок, з урахуванням вказаних вище правових норм.

Отже, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна