Постанова

від 08.07.2014 по справі 2а-5909/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5909/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.04.2012 року №0000922220, №00000932220, №0000942220,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.04.2012 року №0000922220, №00000932220, №0000942220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року у задоволенні позову відмолено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 серпня 2012 року скасовано та прийняту нову про часткове задоволення позову; визнані протиправними та скасовані повністю податкові повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000942220, №0000922220, частково податкове повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000932220 (в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року на 229691,00 грн.)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 06.02.2012 року по 02.03.2012 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Агрофірма «Троянда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 12.03.2012 року №30/22-205/03359658.

Актом перевірки встановлено порушення:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 80790533,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 рік на 233521,00 грн., 1 квартал 2011 року - 605162,00 грн., 2, 2-3, 2-4 квартали по 79951850,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 248105,00 грн.;

- п. 274.1 ст. 274, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (Подільський район) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1056818,21 грн., у том числі за січень 88068,34 грн., за період лютий - грудень 2011 року по 88068,17 грн. щомісяця.

13 квітня 2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000922220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у розмірі 1188921,45 грн., у тому числі за основним платежем 1056818,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 132103,24 грн.;

- №0000932220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 248105,00 грн. по декларації за грудень 2011 року;

- №0000912220, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 79951850,00 грн. за період ІІ - IV квартал 2011 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000942220, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 79951850,00 грн., суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів виходив з наступного.

Так, згідно акту, в ході перевірки показника рядка 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду, або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року» в сумі 79951850,00 грн. встановлено завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 79951850,00 грн., у тому числі по періодах за ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV квартали 2011 року по 79951850,00 грн.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» цього Кодексу, який набирає чинності з 01 квітня 2011 року.

Отже, на час подання позивачем декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 зазначеного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Відповідно до п. 150.1. ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що розрахунок об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, результатом якого є від'ємне значення, означає величину збитків за перший квартал 2011 року , що була розрахована відповідно до ст. 3, п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які передбачають, зокрема, врахування без будь-яких обмежень у такому розрахунку збитків 2009 та 2010 років.

Отже, розрахунок об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в обов'язковому порядку здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникло в 2009 (80 відсотків від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами господарської діяльності за 2009 рік) та 2010 році (у тому числі 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року), а сума від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року підлягає включенню до валових витрат ІІ кварталу 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки правильність визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року посадовими особами органу державної податкової служби не перевірялася, суть спору полягає лише в правомірності включення до складу від'ємного значення ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV кварталів 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до І кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також правильність визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року не заперечується в апеляційній скарзі.

Як вбачається з акту перевірки, на думку органу державної податкової служби позивачем неправомірно включено до валових витрат ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV кварталів 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності у 2009 році та 2010 роках.

Колегія суддів вважає неправомірним такий висновок органу державної податкової служби, оскільки позивачем включене від'ємне значення за результатами податкового 2009 та 2010 років на підставі тоді ще діючого п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволяв включати збитки, що утворилися в результаті розрахунку об'єкта оподаткування за 2009 та 2010 податкові роки, до складу валових витрат І кварталу 2011 року без будь-яких обмежень.

Колегія суддів вважає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», та Податковим кодексом України передбачено право платника податків на включення від'ємного значення об'єкта оподаткування при розрахунку об'єкта оподаткування податкових періодів у складі витрат наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Також, колегія суддів враховує вимоги п. 56.21 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі коли норма цього Кодексу припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000942220.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.09.2012 року №0000922220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з юридичних осіб на суму 1188921,45 грн., суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Перевіркою встановлено та відображено у акті, що позивач за договорами оренди, укладеними з орендодавцем - Київською міською радою, орендує земельні ділянки комунальної власності у м. Києві та протягом звітного періоду з 01.01.2011 року по грудень 2011 року, сплачував до бюджету орендну плату у порядку та розмірі, що передбачені вказаними договорами, а саме:

- за договором оренди від 05.08.2005 року, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів 06.12.2005 року за №85-6-00235 за земельну ділянку, що розташована по вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва загальною площею 43044 м 2 , кадастровий №85:148:007, річна оренда плата визначена у розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки; нормативна грошова оцінка становить 16005247,56 грн.;

- за договором оренди від 05.08.2005 року, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів 06.12.2005 року за №85-6-00234 за земельну ділянка, що розташована по вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва загальною площею 129823 м 2 , кадастровий №85:148:001, річна орендна плата визначена у розмірі 1,5 % від нормативно грошової оцінки, після введення в експлуатацію об'єкта річна орендна плата буде становити 2 % від нормативно грошової оцінки для нежитлових площ та 0,03% для житлових площ; нормативна грошова оцінка становить 53547586,61 грн.;

- за договором оренди від 05.08.2005 року, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів 06.12.2005 року за №85-6-00234 за земельну ділянку на вул. Вишгородській, 45 у Подільському районі м. Києва, загальною площею 1800 м 2 , кадастровий №85:148:079, річна орендна плата визначена у розмірі 1,5 % від нормативно грошової оцінки, після введення в експлуатацію об'єкта річна орендна плата буде становити 2 % від нормативно грошової оцінки для нежитлових площ та 0,03 % для житлових площ; нормативна грошова оцінка становить 74000,44 грн.

Відповідач з посиланням на п. 288.5.1 п.288 ст.288 Податкового кодексу України вважає, що річна сума платежу не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ цього кодексу, тому вважає, що позивач невірно сплачував орендну плату протягом звітного періоду з 01.01.2011 року по грудень 2011 року у розмірі, що передбачені вказаними договорами оренди, а відтак, дійшов висновку про заниження орендної плати за вказаний період у розмірі 1056818,21 грн.

Так, відповідно до п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 288.5 цієї ж статті Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п.288.5.1.).

Отже, положеннями ПК України передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

При цьому, вимоги п. 288.5 ст. 288 ПК України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесені змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, встановленим ПК України, оскільки у п. 288.1 ст. 288 вказаного кодексу зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Те, що ст. 288.5 ПК України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року №161-XIV, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору.

Відповідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договорах оренди землі. При цьому, за умовами вказаних договорів розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін.

З аналізу наведених правових норм та умов договорів оренди слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору, а у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в цій частині спір вирішується в судовому порядку.

Однак зміна розміру орендної плати податковим законодавством, на думку колегії суддів, не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди. Жодний нормативно-правовий акт України не зобов'язує орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її у більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до того, як будуть внесені відповідні зміни до договору оренди.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000922220 від 13.09.12 року.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.04.2012 року №0000922220, №0000942220 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції в цій частині відсутні.

Перевіряючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №0000932220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення рядка 24 декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму 248105 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Так, перевіркою встановлено та відображено у акті перевірки на стор. 40, що позивач протягом періоду з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року задекларував в рядку 18 від'ємне значення з ПДВ «-» 24052858,00 грн. З метою перевірки правильності обчислення суми рядка 24 (26) «залишок від'ємного значення ПДВ» вказану суму зменшено:

- на 3526569,00 грн. (від'ємне значення р. 18 за грудень 2011 року, яка буде врахована в складі р. 21.1. «Значення рядка 21.1 податкової декларації попереднього звітного (податкового) періоду» в січні 2012р.);

- на 868229,00 грн. як підсумок по рядку 23.3. «Значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного періоду»;

- на 19062724,00 грн., яку зараховано в рахунок суми бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів.

Таким чином, на думку контролюючого органу, сума залишку від'ємного значення рядка 26 декларації повинна становити 595336 грн., та з врахуванням завищення податкового кредиту на 359,00 грн. у вересні 2011 року, даний показник становить 594977,00 грн., що на 248105,00 грн. перевищує показник задекларований позивачем за грудень 2011р.

Позивач заперечує результат розрахунку залишку від'ємного значення з ПДВ в сумі 229691,00 грн., у зв'язку з наявністю арифметичних та інших помилок у розрахунку залишку від'ємного значення з ПДВ, вказуючи також і на те, що при розрахунку залишку від'ємного значення з ПДВ, відповідачем не прийнято до уваги дані уточнюючих розрахунків з ПДВ за грудень 2010 року (від 29.07.2011 року за №9005537692), за листопад 2010 року (від 29.06.2011 року за №9004411714), за березень 2011 року (від 20.01.2012 року за №9014198415).

Так. щодо подання уточнюючого розрахунку за грудень 2010 року за №9005537692 від 29.07.2011 року, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно вказаного уточнюючого розрахунку, позивачем було збільшено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету в розмірі 45794,00 грн., та відображено у рядку 8 уточнюючого розрахунку. При складанні декларації з ПДВ за грудень 2010 року (поданої 20.01.2011 року за №9006466617) вищезазначена сума податкового зобов'язання у розмірі 45794,00 грн. помилково включена підприємством до рядка 23.3 Декларації з ПДВ та врахована в зменшення від'ємного значення попереднього звітного періоду. Сума (-) 141270,00 грн. рядка 23.3 Декларації з ПДВ за грудень 2010 року складається з суми 95476,00 грн. (рядок 8.6 уточнюючого розрахунку за серпень 2010 року від 24 листопада 2010 року) та помилково включеної підприємством суми 45794,00 грн. (рядок 8.1 уточнюючого розрахунку за травень 2010 року від 25 листопада 2010 року).

Таким чином, товариством занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 45794,00 грн. Помилку в рядку 23.3 декларації з ПДВ за грудень 2010 року виявлено в липні 2011 року.

Позивачем самостійно виявлена помилка в рядку 23.3 декларації з ПДВ за грудень 2010 року в сумі 45794,00 грн. виправлена через рядок 24 уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2010 року (від 29.07.2011 року за №9005537692). Таке виправлення мало місце у зв'язку з виключенням рядка 23.3 із форми декларації з ПДВ, діючої з 01.03.2011 року, що не було враховано податковим органом під час перевірки при розрахунку залишку від'ємного значення з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Отже, з урахуванням положень наведеної норми, сума 45794,00 грн. повинна бути включена до колонки №8 та колонки №16 рядка №3 таблиці «Зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість», що зазначена в акті та яка впливає на підсумок по рядку 23.3 декларації.

Щодо подання уточнюючого розрахунку за листопад 2010 року за №9004411714 від 29.06.2011 року, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з уточнюючим розрахунком з ПДВ за серпень 2010 року, поданого 29 жовтня 2010 року за №9004697523, позивачем було зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (уточнення показника рядка 25.2 декларації) в розмірі 163345,00 грн., та, відповідно, збільшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) в розмірі 163345,00 грн., що підтверджено даними р. 6.6, р. 6.8 уточнюючого розрахунку (копії у матеріалах справи). При заповненні р. 8 уточнюючого розрахунку сума в розмірі 163345,00 грн. помилково не включена підприємством в рядок 8.5 уточнюючого розрахунку, що призвело до зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто помилково занижена сума рядка 23.3 Декларації з ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 163345,00 грн.

Підприємством самостійно виявлена помилка в рядку 23.3 Декларації з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 163345,00 грн., та виправлена через рядок 24 уточнюючого розрахунку з ПДВ за листопад 2010 року (поданий 29.06.2011 року за №9004411714). Таке виправлення мало місце у зв'язку з виключенням рядка 23.3 із форми декларації з ПДВ, діючої з 01.03.2011 року, що також не було враховано податковим органом під час перевірки залишку від'ємного значення з податку на додану вартість. На підставі вищевикладеного, та з урахуванням п. 50.1 ст. 50 ПК України сума 163345,00 грн. повинна бути включена до колонки №8 та колонки №16 рядку №2 таблиці «Зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум податку на додану вартість», що зазначена в Акті та яка впливає на підсумок по рядку 23.3 декларації.

Щодо уточнюючого розрахунку за березень 2011 року від 20.01.2012 року №9014198415 колегією суддів встановлено наступне.

Згідно вказаного уточнюючого розрахунку, позивачем було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в розмірі 20552,00 грн.

Отже, сума 20552,00 грн. підлягає включенню до рядка 21.2 Декларації з ПДВ за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, тобто в декларації за січень 2012 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що контролюючий орган помилково дійшов висновку, що підприємством завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 229691,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що товариством завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 18414,00 грн., тому, оскаржуване податкове повідомлення підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частини зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 229691,00 грн. за грудень 2011 року.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №00000932220 неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2014 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.04.2012 року №00000932220 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 13.04.2012 року №00000932220 в частині зменшеного розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011 року на 229691,00 грн.,

В інший частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 14.07.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.