Постанова

від 30.04.2014 по справі 808/572/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 квітня 2014 року 14 год. 30 хв. Справа № 808/572/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Ініної І.М., представників позивача - Шулякової М.В. (довіреність від 03 березня 2014 року) та Кравченка А.О. (довіреність від 03 березня 2014 року), представників відповідача - Воронкової Н.В. (довіреність від 13 січня 2014 року), Штауберг Н.А. (довіреність від 04 березня 2014 року) та Бурашнікової О.С. (довіреність від 13 січня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Консоль» до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

22 січня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Консоль» (далі іменується - позивач) до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Консоль» за результатами якої складено Акт перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-22-01/25223617; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86174 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21543 грн. 50 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70823 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10267 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 09.04.2014 об'єднано в одне провадження адміністративні справи №808/2188/14 та №808/572/14.

Таким чином, позивач просить суд визнати протиправними дії Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Консоль» за результатами якої складено Акт перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-22-01/25223617; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86174 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21543 грн. 50 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70823 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10267 грн. 00 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86174 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12244 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ «Соліт-Буд» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», оскільки за даними операціями послуги (роботи) надані, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій.

30.04.2014 в судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги, а просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання також прибули представники відповідача, підтримали, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю. Відповідач зазначає, що у нього були всі законні підстави для проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки позивачем не надано документи на письмовий запит контролюючого органу у строки, визначені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Також відповідач зазначає, що контрагенти позивача не мали можливості виконати роботи, визначені договорами, через відсутність у них необхідної кількості працівників. Таким чином, відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 30.04.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство «Консоль», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та перебуває на обліку у Бердянській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій.

На підставі наказу начальника Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області «Про проведення документальної позапланової перевірки» від 27.06.2013 №151, наказу начальника Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області «Про продовження терміну проведення документальної позапланової перевірки» від 04.07.2013 №246, направлень на перевірку від 27.06.2013 №220178 та від 27.06.2013 №220179 (а.с. 145-148, том 1), фахівцями Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено перевірку Приватного підприємства «Консоль», за результатами якої складено Акт «Про результати позапланової документальної перевірки Приватного підприємства «Консоль», код ЄДРПОУ 25223617 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.03.2013» від 16.07.2013 №021/08-22-01/25223617 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 19-61, том 1).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 86174 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21543 грн. 50 коп.; податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70823 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10267 грн. 00 коп. (а.с. 62, 63, том 1).

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, а податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211 скасовано в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства на суму в розмірі 9299 грн. 50 коп. (а.с. 207-209, том 1).

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 98418 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 86174 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 12244 грн. 00 коп. (а.с. 211, том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень від 02.08.2013 №0000952211, від 02.08.2013 №0000962211, від 31.10.2013 №0002992211, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-01/25223617, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму в розмірі 86174 грн. 00 коп., у тому числі за ставкою 25% за 3 квартал 2010 року на суму в розмірі 36616 грн. 00 коп., 1 квартал 2011 року на суму в розмірі 37203 грн. 00 коп., за ставкою 21% за 1 квартал 2012 року на суму в розмірі 12355 грн. 00 коп.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, всього на суму в розмірі 70826 грн. 00 коп., в тому числі по періодам: липень 2010 року на суму в розмірі 14452 грн. 00 коп., серпень 2010 року на суму в розмірі 8691 грн. 00 коп., вересень 2010 року на суму в розмірі 6151 грн. 00 коп., січень 2011 року на суму в розмірі 10519 грн. 00 коп., лютий 2011 року на суму в розмірі 19243 грн. 00 коп., січень 2012 року на суму в розмірі 11767 грн. 00 коп.

Дані порушення зафіксовані в Акті перевірки щодо двох контрагентів позивача - ТОВ «Соліт-Буд» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», з якими були укладені договори на виконання робіт.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 98418 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 86174 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 12244 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Між Приватним підприємством «Консоль» та ТОВ «Соліт Буд» укладено: контракт про виконання будівельних робіт від 06.07.2010 №10, по об'єкту «Реконструкція приміщень ОК «Мотор в м. Приморську»» відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації розрахунку договірної ціни (а.с. 107, том 1); контракт від 04.08.2010 №11 (а.с. 115, том 1); контракт від 09.08.2010 №12 (а.с. 121, том 1); контракт від 23.08.2010 №15 (а.с. 126, том 1); контакт від 04.01.2011 №1 (а.с. 137, том 1).

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано оформлені Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3; Акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2; податкові накладні (а.с. 108-142, том 1). Також, позивачем надано докази оплати вартості виконаних підрядних робіт ТОВ «Соліт-Буд» (а.с. 94-103, том 2), в тому числі платіжні доручення (а.с. 113-122, том 2); рахунки-фактури по постачальнику робіт ТОВ «Соліт-Буд» (а.с. 106-110, том 2).

Також, між позивачем та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» укладено контракт від 04.01.2012 №2 на виконання будівельних робіт (а.с. 96, том 1) та контракт від 10.01.2012 №3 (а.с. 101, том 1). На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано як суду, так і до перевірки Довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; Акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; податкові накладні (а.с. 97-106, том 1). Також позивачем надано докази оплати вартості виконаних робіт ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (а.с. 104, 105, том 2), в тому числі платіжні доручення (а.с. 111, 112, том 2).

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що наявні в матеріалах справи первинні документи, що підтверджують факт виконання умов укладених договорів, були надані фахівцям контролюючого органу під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Оцінивши вказані вище правочини за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі (послуги), що не обмежені в цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ та мали відповідні ліцензії (а.с. 1-13, том 2).

В судовому засідання представник позивача пояснив, що перед укладанням вказаних вище договорів, у контрагентів запрошувались документи, які підтверджують їх правовий статус та ліцензії на право виконання підрядних робіт. Таким чином, позивачем вжито всіх належних заходів для перевірки правоздатності та дієзнадності контрагентів.

За приписами підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі іменується - Закон України №334/94-ВР) платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України №334/94-ВР встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що факт виконання будівельних робіт на об'єктах контролюючим органом не заперечується, проте в нього є підстави вважати, що такі роботи були виконані не контрагентами позивача, а іншими особами, або ж самим позивачем. Дані доводи відповідач обґрунтовує тим, що з огляду на затрачену працю людино/годин має місце виконання робіт, що не могли бути виконані ТОВ «Соліт-Буд» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку, що вказує на неможливість здійснення господарських операцій між позивачем та обома контрагентами, враховуючи кількісний склад працюючих осіб на підприємствах та обсяг робіт за договорами та Актами приймання виконаних робіт.

Відповідач зазначає, що з метою встановлення обставин щодо кількості працюючих на ТОВ «Соліт Буд» ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надано відповіді по те, що ТОВ «Соліт Буд» звітність 1-ДФ та 1 квартал 2011 року не надавало. Відповідачу надано копії звітів 1-ДФ за 3-4 квартали 2010 року, з яких вбачається, що в звітному періоді 3 кварталу 2010 року на ТОВ «Соліт Буд» працювало 4 особи, в звітному періоді 4 кварталу - 5 осіб. Також, відповідачем отримано інформацію щодо подання звітності 1-ДФ ТОВ «Південь-Схід Моноліт», відповідно до якої звітність 1-ДФ за 1 квартал 2012 року підприємством не надавалась (а.с. 149-155, том 1).

Проте, суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Ненадання контрагентами звітності 1-ДФ або ж надання такої звітності з інформацією про кількість працюючих, які, на думку контролюючого органу, не могли виконати такий обсяг робіт, не впливає на факт виконання робіт та не може ставити під сумнів реальність господарських операцій. При чому, позивач не зобов'язаний при укладанні договорів вимагати у контрагентів надання інформації щодо кількості працюючих у них осіб та не несе відповідальності за вчасне та належне звітування його контрагентів.

Крім того, відповідач зазначає, що у контрагентів позивача відсутні технічні можливості для виконання підрядних робіт та відсутнє відповідне обладнання, що свідчить про нереальність здійснених операцій. Даний висновок відповідача ґрунтується на Актах перевірок контрагентів (а.с. 213-286, том 1).

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що дані обставини взагалі не досліджувались при проведенні перевірки та ніяким чином не зафіксовані в Акті перевірки позивача. Натомість, таку інформацію відповідач черпав з актів перевірок контрагентів, які отримані ним задовго після проведення перевірки (14.03.2014 та 17.03.2014) (а.с. 212, 224, том 1).

На переконання суду посилання відповідачем на висновки інших актів перевірки є недопустимим, з огляду на наступне.

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інші акти перевірок не можуть бути підставою для висновків про порушення норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

При чому, висновки податкового органу про відсутність технічної можливості виконання контрагентами робіт базуються виключно на висновках інших актів перевірок, натомість відповідачем не надано первинних підтверджуючих документів про наявність або відсутність відповідного обладнання, транспорту, приміщень тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яка підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70823 грн. 00 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10267 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

За приписами пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України №168/97-ВР визначено, що податкових кредит - це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як зазначено у підпункті 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом України №168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані суду податкові накладні та всі без винятку документи на підтвердження оплати вартості виконаних підрядних робіт.

Згідно з підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Позивачем також надано суду декларації з податку на додану вартість за спірні періоди та Реєстри отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 15-93, том 2).

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, відповідачем залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000962211, а податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211 скасовано в частині зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємства на суму в розмірі 9299 грн. 50 коп.

Оскільки, в силу приписів статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211 набуло статусу відкликаного, тому відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 №0002992211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 98418 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем на суму в розмірі 86174 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 12244 грн. 00 коп. Тобто, сума грошового зобов'язання за основним платежем залишилась такою ж - 86174 грн. 00 коп., а сума за штрафними (фінансовими) санкціями визначена новим рішенням на рівні 12244 грн. 00 коп. (21543 грн. 50 коп. - 9299 грн. 50 коп. = 12244 грн. 00 коп.).

Під час розгляду справи по суті, позивач не виявив бажання зменшити розмір позовних вимог в частині відмови від вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2013 №0000952211, яке в силу норм статті 60 ПК України є відкликаним, а відтак така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Консоль» за результатами якої складено Акт перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-22-01/25223617, суд зазначає наступне.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що контролюючим органом направлено позивачу письмовий запит від 19.04.2013 №7143/10/2211-18, відповідно до якого зобов'язано надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо причин виникнення розбіжностей між показниками скоригованого валового доходу (декларація з податку на прибуток за 2010 рік) та сумами загального обсягу постачання (декларація з податку на прибуток за січень-грудень 2010 року); між показниками доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за I квартал 2011 року) та сумами доходів, враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за II-IV квартали 2011 року); та між показниками доходу, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за 2012 рік), та сумами доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (декларація з податку на прибуток за 2012 рік) (а.с. 143, том 1).

На запит контролюючого органу позивачем надано письмову відповідь від 30.04.2013 №14 з викладом пояснень щодо розбіжностей між показниками скоригованого валового доходу та сумами загального обсягу постачання за періоди: січень-грудень 2010 року, I, II-IV квартали 2011 року та за 2012 рік (а.с. 144, том 1).

Позивач зазначає, що у зв'язку з наданням ним письмових пояснень на запит контролюючого органу у строки, визначені статтею 78 ПК України, останній не мав законних підстав для проведення перевірки.

Проте, з такими доводами позивача суд не погоджується та зазначає, що відповідно до письмового запиту контролюючого органу позивача було зобов'язано надати не тільки пояснення, але й їх документальне підтвердження, тобто первинні документи, які стосувались встановлених податковим органом розбіжностей. Натомість, позивачем надано лише письмові пояснення без їх документального підтвердження.

Таким чином, відповідач мав всі законні підстави для проведення перевірки, визначені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що платнику податків було вручено до початку проведення перевірки документи, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, а позивачем допущено фахівців контролюючого органу до проведення перевірки.

Тобто, наказ про проведення перевірки від 27.06.2013 №151 був вручений платнику податків до початку проведення перевірки, та як акт індивідуальної дії вичерпав свою дію, оскільки перевірка була проведена із оформленням її результатів.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Консоль» за результатами якої складено Акт перевірки від 16.07.2013 №021/08-22-22-01/25223617, не підлягає задоволенню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статі 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочиноами, а вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 02 серпня 2013 року №0000962211.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 31 жовтня 2013 року №0002992211.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Консоль» (ідентифікаційний код 25223617) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська